Рішення № 127145408, 05.05.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1001/25

(2/199/2179/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

05.05.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №75684482, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачу надано фінансовий кредит у розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 6000,00 грн. (п.2 кредитного договору); строк кредиту 30 днів; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою.

TOB «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав їй кредит в сумі 6000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

22.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір №22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і за договором про споживчий кредит №75684482 від 16.07.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 ..

У подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі і за договором про споживчий кредит №75684482 від 16.07.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 ..

Однак відповідач, всупереч умовам кредитного договору, порушила взяті на себе зобов`язання та не повернула у повному обсязі кредитні кошти позивачу, а також не виконала усі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем після спливу строку, встановленого в договорі.

У зв`язку із зазначеними порушеннями, відповідач станом на 02.01.2025 року має заборгованість за кредитним договором №75684482 від 16.07.2021 року, яка становить 17789,46 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту 5710,93 грн.; заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги 12077,60 грн; 3% річних 0,93 грн..

Ухвалою суду від 31.01.2025 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін. Розгляд (формування та зберігання) судової справи проводиться в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду заперечення на позовну заяву (відзив), у яких зазначила про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, які полягають у надмірному нарахуванні відсотків за користування кредитом.

Зазначає, що розрахунок суми заборгованості наведений позивачем у позовній заяві, не є первинним документом, який підтверджує наявність фактичної заборгованості та її розмір, а отже, не є належним доказом підтвердження фактичної заборгованості.

Щодо стягнення судових витрат відповідачка ОСОБА_1 просила суд виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підставі вищевикладеного відповідачка ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі 6306,53 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 надала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила обставини, аналогічні викладеним у позові, вимоги підтримала та просила задовольнити.

Крім цього, представник позивача зазначила, що договір позики відповідачем підписано (акцептовано) одноразовим ідентифікатором, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора у якості особистого підпису договору.

З приводу нарахованих процентів зазначає, що договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання відповідачем умов договору, у зв`язку із чим на момент укладання договору позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість у розрахунку, що відповідач погасить заборгованість у строки, зазначені у договорі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавала, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №75684482, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачу надано фінансовий кредит у розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 6000,00 грн. (п.2 кредитного договору); строк кредиту 30 днів; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою.

TOB «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав їй кредит в сумі 6000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

22.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір №22/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і за договором про споживчий кредит №75684482 від 16.07.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 ..

У подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023 року, у тому числі і за договором про споживчий кредит №75684482 від 16.07.2021 року, що укладений між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 ..

У зв`язку із зазначеними порушеннями, відповідач станом на 02.01.2025 року має заборгованість за кредитним договором №75684482 від 16.07.2021 року, яка становить 17789,46 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту 5710,93 грн.; заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги 12077,60 грн; 3% річних 0,93 грн..

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 202-0 року у справі №561/77/19.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Отже, позивачем доведено факт укладення договору та порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, а тому, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5710,93 грн..

Крім цього заборгованість за відсотками відповідно до розрахунку заборгованості нарахована поза межами строку дії кредитного договору №75684482, а тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок даної заборгованості з урахування строків кредиту за вищевказаним договором, отже за кредитними договорами №75684482, де строк кредиту та дії договору складає 30 днів, а фіксована процентна ставка становить 2 % на добу - заборгованість по відсоткам складає 3600,00 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 9310,93 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5710,93 грн., заборгованості за процентами -3600,00 грн.; 3% річних 0,93 грн..

Згідно з положеннями ч.ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

Представник позивача просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн., та у якості доказів які б підтверджували вищезазначені витрати по справі надав суду: копію договору про надання правової допомоги № 02-09/2024-8 від 02.09.2025 року; заявку на надання юридичної допомоги №10 від 02.12.2024 року; довідку КД-00003266/ТНПП від 28.11.2024 року, згідно Договору №02-09/2024-8 від 02.09.2025 року на суму 9000,00 грн..

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 січня 2019 року в справі №910/15944/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень відповідатимуть критеріям пропорційності задоволеним позовним вимогам, реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням обставин справи.

Також, відповідно дост.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1267,87 грн..

Керуючись 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст. ст. 207, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за кредитним договором №75684482 у розмірі 9310 (дев`ять тисяч десять) гривень 93 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5710,93 грн., заборгованості за процентами у розмірі 3600,00 грн. 3% річних у розмірі 0,93 грн..

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926, 1267 (одну тисячу двісті шістдесят сім) гривень 87 копійок витрат по сплаті судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г.Якименко