Ухвала суду № 127141609, 07.05.2025, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 551/17/25

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

07 травня 2025 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань Курінної Я.М.,

представника відповідача адвоката Бородая Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Миргородського району Полтавської області матеріали цивільної справи за позовом Моторно ( транспортного ) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

06 січня 2025 року адвокат Циба Д.М., який діє в інтересах Моторно ( транспортного ) страхового бюро України, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь страхового бюро суми сплаченого майнового відшкодування в розмірі 312 000 грн. 00 коп. та судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Позов мотивований тим, що 12 вересня 2022 року, близько 02 год. 00 хв. на дамбі автодороги сполученням « Чугуїв - Великий Бурлук Чугуївського району Харківської області », в районі 24 км +/-, зі сторони м. Чугуїв у напрямку с. Мартова рухався автомобіль марки « ВАЗ 2107 » під керуванням ОСОБА_1 .

Під час руху по дамбі, з швидкістю 50 км/год, ОСОБА_1 виявив відсутність секцій дамби, застосував гальмування, однак автомобіль впав з мосту у воду на дах, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер.

12 вересня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12022220000000524 за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 286 КК України.

На момент дорожньо транспортної пригоди ОСОБА_1 не мав чинного договору страхування цивільно - правової відповідальності, у зв`язку з чим Моторно ( транспортне ) страхове бюро України на підставі заяви про виплату страхового відшкодування сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування в розмірі 312 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог п.п. 38.2.1, п. 38.2 ст. 38 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », позивач набув права подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричини дорожньо - транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно - правову відповідальність.

У зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 на момент дорожньо транспортної пригоди не мав чинного договору загальнообов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Разом з цим, представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у його відсутність, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Шишацької селищної ради Полтавської області, яка надійшла на вимогу суду 09 січня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 23 ).

Ухвалою суду від 10 січня 2025 року позовну заяву Моторно ( транспортного ) страхового бюро України до ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд ухвалено проводити у порядку загального позовного провадження, у зв`язку з чим розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання о 09 год. 00 хв. 04 лютого 2025 року ( а.с. 24 ).

13 січня 2025 року представник позивача - адвокат Циба Д.М. звернувся до суду з клопотанням про підтримання заявлених вимог та розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення у справі сторона позивача не заперечує ( а.с. 26 - 29 ).

27 січня та 07 лютого 2025 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Шевченка Р.В. надійшов відзив на позов, відповідно до якого просив визнати ОСОБА_1 , який являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , неналежним відповідачем, так як 12 вересня 2022 року останній керував автомобілем марки « ВАЗ 2107 », в салоні якого перебував солдат ОСОБА_2 , з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування військової агресії російської федерації проти України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_2 відбулася під час захисту Батьківщини, а саме під час переміщення, у зв`язку з виконанням службового завдання, з забезпечення транкінгового зв`язку між підрозділами військової частини НОМЕР_1 . Причиною загибелі солдата ОСОБА_2 є дорожньо - транспортна пригода в деокупованому районі, внаслідок руйнування моста збройними силами російської федерації.

За наслідками розгляду кримінального провадження № 12022220000000524 від 12 вересня 2022 року, старшим слідчим в ОВС ГУНП в Харківській області, майором поліції Швидкою Є.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2024 року у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

З огляду на вказані обставини, просив у задоволення позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп. ( а.с. 35 89, 109 - 189 ).

28 січня 2025 року представник позивача адвокат Циба Д.М. через систему « Електронний суд » подав відповідь на відзив, згідно якої просив не брати до уваги заперечення на позов, викладені у відзиві, та задовольнити у повному обсязі пред`явлений до відповідача ОСОБА_1 позов, відмовивши у стягненні витрат на правову допомогу ( а.с. 90 95 ).

03 лютого 2025 року представник відповідача адвокат Шевченко Р.В. звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин, що викладені у відзиві ( а.с. 96 99 ).

04 лютого 2025 року адвокат Шевченко Р.В. через систему « Електронний суд » звернувся з клопотанням про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з перебуванням на лікарняному ( а.с. 102 103 ).

Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року проведення підготовчого судового засідання відкладено до 13 год. 00 хв. 06 березня 2025 року ( а.с. 105 ).

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, проведення підготовчого судового засідання відкладено до 13 год. 00 хв. 20 березня 2025 року ( а.с. 193 ).

Ухвалою суду від 20 березня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, її розгляд призначено у відкритому судовому засіданні о 10 год. 00 хв. 16 квітня 2025 року ( а.с. 199 ).

03 квітня 2025 року представник позивача адвокат Шевченко Р.В. звернувся до суду з письмовими поясненнями, вказуючи на те, що відповідач є особою, на яку поширюється дія п. 13.1 ст. 13 і підпункту « г » п. 41.1 ст. 41 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », відповідно до яких виплати відшкодування потерпілій особі здійснюється Моторно ( транспортним ) страховим бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих без можливості застосування регресу.

На підтвердження вказаних пояснень просив долучити до матеріалів справи копію посвідчення учасника бойових дій, виданого на ім`я відповідача ( а.с. 205 207 ).

04 квітня 2025 року представник позивача - адвокат Циба Д.М. звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, вказуючи на те, що на адресу ОСОБА_1 05 січня 2023 року, 28 березня 2023 року, 22 вересня 2024 року направлялися претензії, в яких позивач намагався встановити наявність або відсутність у відповідача по справі пільг, у тому числі і як учасника бойових дій, але жодної відповіді не надходило.

Окрім цього, представник позивача просив повернути сплачену суму судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп., а розгляд справи проводити у відсутність представника Моторно ( транспортного ) страхового бюро України ( а.с. 208 213 ).

04 квітня 2025 року від представника відповідача адвоката Шевченка Р.В. на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої просив відмовити у задоволенні клопотання сторони позивача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки про те, що відповідач являється учасником бойових дій позивачу було достовірно відомо до подання позову. Вважав за необхідне продовжити розгляд справи, відмовити позивачу по суті заявлених до ОСОБА_1 вимог та стягнення з позивача на користь останнього витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн. 00 коп. ( а.с. 214 215 ).

10 квітня 2025 року адвокат Шевченко Р.В. звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи ( а.с. 217 ).

Через перебування головуючого судді на лікарняному, проведення судового засідання відкладено до 14 год. 00 хв. 06 травня 2025 року ( а.с. 219 ).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Зважаючи на думку представника відповідача - адвоката Шевченка Р.В., який не заперечував проти проведення судового засідання у відсутність відповідача, який, наразі виконує військовий обов`язок та достовірно обізнаний про розгляд справи, й у відсутність представника позивача, суд приходить до висновку про проведення розгляду справи у відсутність представника позивача та відповідача.

Вислухавши думку представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах досліджуваного питання, суд приходить до наступних висновків.

Так, п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Після закриття підготовчого провадження, представником відповідача до матеріалів справи було долучено посвідчення серії НОМЕР_2 від 12 серпня 2015 року про те, що ОСОБА_1 являється учасником бойових дій ( а.с. 207, 216 ).

При цьому, при поданні відзиву на позов, представник відповідача адвокат Шевченко Р.В. вказував, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 у званні старший сержант на посаді командира взводу зв`язку ( а.с. 36 ).

Матеріали, що долучені до відзиву не містять у собі даних про те, що відповідач ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, а від так суд критично відноситься до тверджень представника відповідача, що вказаний факт достовірно був відомий позивачу як до, так і під час подання позову.

Більше того, вказані обставини суду стали відомі після закриття підготовчого провадження у справі, 03 квітня 2025 року внаслідок надіслання представником відповідача через систему « Електронний суд » клопотання про долучення доказів, а саме посвідчення учасника бойових дій ( а.с. 205 207 ) та на наступний день - 04 квітня 2025 року представник позивача подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору ( а.с. 208 209 ).

Клопотання представника позивача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору мотивоване тим, що відповідач, як ветеран війни та учасник бойових дій має право на пільги, встановлені законодавством України.

Так, п. 13.1 ст. 13 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », відповідно до якого учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

За таких обставин, суд вважає, що між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, що свідчить про припинення існування предмету спору, відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір повертається у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Зважаючи, що спірні питання врегульовано і відсутній сам предмет спору, провадження у справі підлягає закриттю, з врахуванням вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку про повернення позивачу, сплаченої суми, судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп. відповідно до платіжної інструкції № 987086 від 23 грудня 2024 року ( а.с. 1 ).

Статтею 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Звернення до суду з позовом - «незалежно від обґрунтованості позову» - містить всі ознаки зловживання правом на таке звернення до суду, що може мати своїм наслідком відмову суду у захисті цивільного права та інтересу особи (частина 3 статті 16 ЦК України).

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача(частина п`ята статті 142 ЦПК України).

Частиною шостою статті 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі створив передумови для закриття провадження у справі (в даному випадку у зв`язку з відсутністю предмету спору ).

Компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними відповідно до ч. 4 ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

Отже, цивільним процесуальним кодексом передбачено процесуальні гарантії для сторони щодо можливості подання клопотання про неспівмірність заявлених до стягнення витрат за правничу допомогу за рахунок позивача у випадку здійснення судом розподілу таких витрат як за наслідком розгляду справи по суті, так у випадку закриття провадження у справі.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч. 5 ст. 142 ЦПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку закриття провадження у справі здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 137, ч. 8 ст. 141ЦПК України.

Вищенаведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 і в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України підлягає до застосування до спірних правовідносин.

ЦПК України встановлено, що:

- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 та 3 ст. 133);

- разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134);

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137);

- суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137);

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137).

Для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання цієї правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги (або обов`язку такої оплати; п.1 ч.2 статті 137 ЦПК).

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідач у зв`язку з розглядом справи поніс 30 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 109-112).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15.09.2021 у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Представник відповідача в порядку надання останньому професійної правничої допомоги двічі приймав особисту участь у судових засіданнях на підставі Договору про надання правничої допомоги від 16 січня 2025 року (а.с. 186 ).

До відзиву долучено відповідні докази про надання правничої допомоги представником відповідача, гонорар адвоката Шевченка Р.В. відповідно до додаткової угоди від 16 січня 2025 року становить 30 000 грн. 00 коп. ( а.с. 187 ), які сплачені у повному обсязі згідно акту прийому - передачі виконаних робіт від 16 січня 2025 року ( а.с. 188 ).

Натомість, представник позивача у відповіді на відзив вказував про неспівмірність заявлених витрат на правову допомогу ( а.с. 90 92 ).

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 30 000 грн. 00 коп., є неспівмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг відповідачу.

Враховуючи складність справи, поведінку сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ( написання відзиву, подання до суду клопотань, безпосередня участь у двох судових засіданнях ), суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача до 5 000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 140, 141, 223, 255, 260, 261 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача адвоката Циби Дмитра Михайловича про закриття провадження у справі, - задовольнити.

Провадження у справі за позовом Моторно ( транспортного ) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,- закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернути позивачу Моторно ( транспортному ) страховому бюро України з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп. згідно з платіжною інструкцією № 987086 від 23 грудня 2024 року.

Стягнути з Моторно ( транспортного ) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 5 000 грн. 00 коп. у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

позивач: Моторно ( транспортне ) страхове бюро України, адреса місця знаходження: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄДРПОУ 21647131.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя: