Вирок № 127133799, 05.05.2025, Оболонський районний суд міста Києва

05.05.2025 Справа № 756/5716/25

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/5716/25

1-кп/756/1347/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2025 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100050000613 від 11.03.2025, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Томськ Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , такого, що має вищу освіту, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, маючого на утриманні малолітню дитину 2012 року народження, раніше судимого:

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 14.12.2022 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки на підставі ст. 75 КК України (справа №758/6597/22),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено: 1) з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022; 2) з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022; 3) з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022; 4) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022; 5) з 05:30 21.11.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022; 6) з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023; 7) з 5:30 20.05.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 01.05.2023 №255/2023; 8) з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023; 9) з 05:30 16.11.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023; 10) з 05:30 14.02.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024; 11) з 05:30 14.05.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024; 12) з 05:30 12.08.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024; 13) з 05:30 10.11.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024; 14) з 05:30 08.02.2025 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025.

Водночас, судом установлено, що 08.03.2025 приблизно о 16:15 ОСОБА_5 перебував в приміщенні магазину «ЄВА» у місті Києві (вул. Кирилівська, 166), де в нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, належного ТОВ «РУШ» (код ЄРДПОУ 32007740).

Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, у той же день, час та місці ОСОБА_5 таємно умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і він діє таємно, підійшов до вітрини із туалетною водою та взяв із неї майно, належне ТОВ «РУШ» (код ЄРДПОУ 32007740), а саме: туалетну воду чоловічу «Версаче Пур Хом» об`ємом 30 мл (код товару 288273) в кількості 1 шт., вартістю 2 099,16 грн (без урахування ПДВ), туалетну воду чоловічу «Версаче Ерос» об`ємом 50 мл (код товару 419926), вартістю 3 165,83 грн (без урахування ПДВ), туалетну воду «Версаче Брайт кристал» об`ємом 30 мл (код товару 248653), вартістю 1 649,16 грн (без урахування ПДВ), всього майна на загальну суму 6 914,16 коп (без урахування ПДВ), одну з яких лівою рукою поклав до лівої кишені куртки, в яку був одягнений того дня, а дві інші, тримаючи в правій руці, заховав за спину, після чого, не розрахувавшись за вказаний товар та тримаючи його при собі, вийшов з приміщення магазину «ЄВА» і з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Внаслідок вчинення злочину ОСОБА_5 спричинив майнову шкоду ТОВ «РУШ» (код ЄРДПОУ 32007740) на загальну суму 6 914,16 грн (без урахування ПДВ).

Представник потерпілого ТОВ «РУШ» - ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з`явився.

При цьому, в матеріалах кримінального провадження міститься заява останнього, в якій представник потерпілого просить судове провадження кримінального провадження здійснювати за його відсутності, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Заслухавши позиції учасників судового провадження про можливість проведення судового розгляду, враховуючи відсутність цивільного позову у кримінальному провадженні, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності представника потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним злочину відповідно до висунутого обвинувачення й показав наступне. Так, обвинувачений ОСОБА_5 показав, що в березні 2025 року він перебував в магазині «ЄВА», де взяв із полиці три одиниці парфумів, які заховав при собі та залишив місце вчинення крадіжки.

При цьому, ОСОБА_5 , висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, свою винуватість в учиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся та просив суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що мають істотне значення для вирішення обвинувачення по суті, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, долучені прокурором відповідно до встановленого порядку, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що, на переконання суду, свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Зважив суд і на дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема те, що він раніше судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується формально посередньо, офіційно не працевлаштований, зі слів має на утриманні малолітню дитину 2012 року народження, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому та встановлюючи ступінь його винуватості у вчиненому, суд повинен дати оцінку не лише кримінально караним діянням, а й обставинам кримінального провадження у сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема, відомостями про схильність такої особи до вчинення кримінальних правопорушень та відомостями про поведінку до вчинення злочинних дій, про його соціальні зв`язки, спосіб життя, стан здоров`я та інші обставини, які впливають на прийняття рішення.

З огляду на матеріали кримінального провадження, враховуючи принципи й загальні засади призначення покарання, мотиви, характер, спосіб вчинення ОСОБА_5 злочину, який відноситься до категорії тяжких, в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого та відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах, суд приходить до висновку про призначення винному покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене, з реальним його відбуванням та не вбачає правових підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України в разі вчинення особою, до якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Тобто, застосовуючи правила ст. 71 КК України, за сукупністю вироків суд має визначити остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 засуджений вироком Подільського районного суду міста Києва від 14.12.2022 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Вирок набрав законної сили 14.01.2023 (справа №758/6597/22).

Вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_5 , будучи особою, до якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, протягом періоду іспитового строку вчинив новий злочин, а тому, враховуючи тяжкість злочину, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , ставлення останнього до вчиненого, суд приходить до висновку про призначення остаточного покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини основного покарання за попереднім вироком за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України.

Приймаючи рішення щодо запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, суд враховує, що під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Враховуючи те, що за період кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання.

Залік досудового тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під цілодобовим домашнім арештом слід вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України, якою встановлено правила зарахування в строк покарання строку попереднього домашнього арешту.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись положеннями статей 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Подільського районного суду міста Києва від 14.12.2022, та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Початок строку відбування ОСОБА_8 покарання рахувати з моменту фактичного затримання, доставлення та поміщення до ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «КИЇВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» чи іншої установи виконання покарань після набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили обрати стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під домашнім арештом, заборонивши останньому цілодобово залишати місце проживання ( АДРЕСА_1 ), але не більше ніж на строк 2 (два) місяці, тобто до 05.07.2025, за виключенням необхідності отримання будь-якого виду медичної допомоги, передбаченої Законом України від 19.11.1992 №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (екстреної, первинної, спеціалізованої, паліативної), а також за виключенням періоду часу прямування та перебування в укритті на період оголошення повітряної тривоги у місті Києві, зобов`язавши ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до Оболонського районного суду міста Києва та/або Київського апеляційного суду.

На підставі ст. 72 КК України в строк відбутого ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк тримання обвинуваченого під домашнім арештом з 14.04.2024 по день фактичного затримання на виконання вироку суду, але не більше ніж в межах обраного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- оптичний диск із відеозаписом події за 08.03.2025 з камер відеоспостереження, розміщених в магазині «ЄВА» у місті Києві (вул. Кирилівська, 166) (постанова від 19.03.2025), - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження;

- картонна коробка синього кольору, всередині якої знаходиться парфум «Версаче Ерос» (постанова від 18.03.2025), які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у м. Києві (квитанція №000498), - після набрання вироком законної сили повернути власнику та/або законному володільцю за належністю;

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1