Рішення № 127133789, 05.05.2025, Оболонський районний суд міста Києва

05.05.2025 Справа № 756/16321/24

Справа № 756/16321/24

Провадження № 2/756/1819/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК») звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1585242115, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 49 350,00 грн. строком на 12 місяців.

ТОВ «ФК «ЦФР» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021 у сумі 52 200,77 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 37 489,49 грн.; заборгованості по щомісячним процентам - 14 711,28 грн.; заборгованості по відсоткам - 3 114,10 грн.

20.09.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено Договір факторингу № 200921, відповідно до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021 у загальному розмірі 52 200,77 грн.

З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , в розмірі 52 200,77 грн., а також судові витрати.

Ухвалою суду від 02.01.2025 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.

Станом на 05.05.2025 відзив на позов до суду не надійшов, у зв`язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних у ній документів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, принцип змагальності згідно ст.12 ЦПК України забезпечує повноту дослідження обставин справи. Даний принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.02.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1585242115.

Згідно з п. 1.1., 1.2 Договору, Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 49 350,00 грн. строком на 12 міс. зі сплатою процентів у розмірі 2,99 % на місяць та 9,99% на рік, а позичальник, в свою чергу, зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у Договорі.

Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених в Паспорті кредиту № 5242115, який є невід`ємною частиною Договору (п. 1.3. Договору).

Порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесків визначені у графіку платежів (п.6 Паспорта кредиту № 5242115).

З паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 5242115 вбачається, що орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом складає 69 777,40 грн., а реальна процентна ставка - 96,86% річних.

20.09.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено Договір факторингу № 200921, відповідно до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021 у загальному розмірі 52 200,77 грн., що підтверджується копією вказаного договору, реєстром прав вимоги до Договору факторингу № 200921.

У даній справі Договір факторингу № 200921 від 20.09.2021 у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , становить 52 200,77 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 37 489,49 грн.; заборгованості по щомісячним процентам - 14 711,28 грн.; заборгованості по відсоткам - 3 114,10 грн.

У Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021, які укладений між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , між сторонами погоджено строк користування кредитом 12 міс.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

З огляду на розрахунок заборгованості, нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії вищезазначених договорів є неприйнятним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, поза межами строку дії кредитного договору, задоволенню не підлягають.

За весь період користування кредитними коштами, виданими за Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021, розмір відсотків за користування кредитом повинен становити 1 944,87 грн. = 2 942,92 грн. (заборгованість за відсотками згідно з розрахунком, нарахована до 15.02.2022) - 2 828,98 грн. (сума погашеної заборгованості за відсотками) + 13 280,13 (заборгованість за щомісячними процентами згідно з розрахунком, нарахована до 15.02.2022) - 11 449,20 грн. (сума сплачених щомісячних процентів).

З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021 у розмірі 39 434,36 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 37 489,49 грн. та заборгованості за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування (з урахуванням погашеної заборгованості) - 1 944,87 грн.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021, укладеним між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , в розмірі 39 434,36 грн.

За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за Кредитним договором № 1585242115 від 15.02.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , в розмірі 39 434 (тридцять дев`ять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 36 копійок; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять) гривень 88 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Тиха