Рішення № 127129649, 06.05.2025, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 р. м. Чернівці Справа №600/4074/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (шостий відділ), військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними накази та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (шостий відділ) (відповідач - 1), військової частини НОМЕР_1 (відповідач - 2) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 , для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;

визнати протиправним і скасувати наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 року М225 у частині призначення на посаду і зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;

зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і про направлення його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 постановлено призвати його та направити для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Однак, даний наказ є незаконним та протиправним, оскільки він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На час виникнення спірних правовідносин він був та залишається здобувачем освіти денної форми навчання та відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Позивач вказував, що у зв`язку з тим, що призов та направлення на військову службу з боку 6-відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 було здійснено незаконно та протиправно, а тому наказ про призначення на посаду і зарахування до списків особового складу військової частини є таким, що не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню в частині щодо призначення на посаду та зарахування до списків особового складу. Незаконність призову та направлення для проходження військової служби, незаконність призначення на посаду та зарахування до списків особового складу, на думку позивача, має наслідком встановлення подальшого зобов`язання для командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 і про направлення його на військовий облік до 6-відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 08.10.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, своїх доводів стосовно заявлених позовних вимог не навели.

Ухвалою суду від 16.01.2025 повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також письмові пояснення щодо не надання до суду від 15.10.2024 (дати отримання ухвали про відкриття провадження від 08.10.2024) витребуваного наказу. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 подати витребувані докази безпосередньо до суду у строк до 30.01.2025. Попереджено ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені ст. 149 КАС України.

Ухвалою суду від 29.01.2025 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати витребувані докази безпосередньо до суду у строк до 07.02.2025. Попереджено ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені ст.149 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки №74 від 13.08.2024 позивач у 2024 році вступив до Відокремленого структурного підрозділу "Заліщицький фаховий коледж" імені Є.Храпливого Національного університету біоресурсів і природокористування України" і навчається на 3 курсі денного відділення. Строк закінчення закладу освіти 30.06.2026.

Згідно Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО), сформованої в єдиній державній електронній базі з питань освіти 12.08.2024, позивач зарахований на навчання до Відокремленого структурного підрозділу "Заліщицький фаховий коледж" імені Є.Храпливого Національного університету біоресурсів і природокористування України" згідно наказу від 12.08.2024, дата початку здобуття освіти 01.09.2024, а дата завершення здобуття освіти 30.06.2026.

У зв`язку із мобілізацією, позивача призвано ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу та направлено на проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 №225 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06 серпня 2024 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення і вважається таким, що з 06.08.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Не погоджуючись з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 №225 у частині призначення на посаду і зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , вважаючи, що він повинен бути виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду із цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Позивач є громадянином України та відповідно є військовозобов`язаним. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Абзацом четвертим статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абзацом першим частини 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів Українивідповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону №3543-XII, пунктом 1 частини 3 якої визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у 2024 році вступив до Відокремленого структурного підрозділу "Заліщицький фаховий коледж" імені Є.Храпливого Національного університету біоресурсів і природокористування України і навчається на 3 курсі денного відділення. Строк закінчення закладу освіти 30.06.2026.

З огляду на викладене, позивач вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення його для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є незаконним та протиправним, оскільки він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Тому, відповідно, протиправним й таким, що підлягає скасуванню є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 №225 у частині призначення на посаду і зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а тому позивач вважає, що він повинен бути виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи оцінку доводам позивача та оскаржуваним наказам, суд зазначає наступне.

У відповідності із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до положень пункту 9 вказаного Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують функції, зазначені у пункті 9 цього Положення.

Аналіз наведених приписів законодавства України свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. У свою чергу, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють повноваження щодо призову громадян на військову службу.

Так, обґрунтовуючи позов позивач висловлює незгоду із діями відповідачів стосовно його призову на військову службу, зокрема посилаючись на наявність права на відстрочку, у зв`язку із тим, що є здобувачем освіти.

Згідно п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;

Згідно ч.7 ст.23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (ч.8 ст. 23 Закону № 3543-XII).

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Даним Порядком визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно з пунктом 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно п.п.8 п.1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487, саме на позивача покладений обов`язок надавати ТЦК та СП документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Отже, моменту оформлення відстрочки передує ряд активних дій, які військовозобов`язаний повинен вчинити для реалізації свого права.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22 висловив правову позицію, відповідно до якої право на відстрочку від призову на військову службу кореспондує з обов`язком призовників, військовозобов`язаних, резервістів дотримуватися правил військового обліку, зокрема повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

Як свідчать матеріали справи, позивач не виконав зазначені вимоги та не скористався своїм правом подання зави до РТЦК та CM про надання відстрочки, тобто не реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО), сформованої в єдиній державній електронній базі з питань освіти 12.08.2024, позивач зарахований на навчання до Відокремленого структурного підрозділу "Заліщицький фаховий коледж" імені Є.Храпливого Національного університету біоресурсів і природокористування України" згідно наказу від 12.08.2024, дата початку здобуття освіти 01.09.2024, а дата завершення здобуття освіти 30.06.2026.

З наведеного слідує, що фактично позивач зарахований на навчання до Відокремленого структурного підрозділу "Заліщицький фаховий коледж" імені Є.Храпливого Національного університету біоресурсів і природокористування України" 12.08.2024.

Разом з тим, як слідує з предмету спірних правовідносин, оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 , для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 М225 у частині призначення на посаду і зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 були прийняті 06.08.2024, тобто до того, як позивач набув статусу здобувача освіти (12.08.2024), що згідно п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII дає право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов`язання прийняти рішення про звільнення зі служби вказав на наступне:

" визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Як зазначив КАС ВС, "процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною", тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу…".

Отже, враховуючи наведені висновки Верховного суду, суд зазначає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову та направлення ОСОБА_1 , для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахування останнього до складу військової частини.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні.

Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі "3/35-313 вказано, що:

"За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову та направлення ОСОБА_1 , для проходження військової служби за призовом під час мобілізації вже реалізований, а тому його скасування не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 №225 у частині призначення на посаду і зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009.

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення №1153/2008 (у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них).

Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 12.11 розділу XII) визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 та визначено підпунктом "г" пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п`ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача №40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.

За загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині.

Відповідно до Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" №548-ХГУ від 24.03.1999 (із змінами чинними на момент виникнення спірних правовідносин) командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Таким чином, на командира, який віддає наказ покладається відповідальність за віддання законного наказу та контроль за його виконанням.

Оскаржуваний позивачем наказ Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 №225 винесений на виконання та відповідно до указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні, №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", №271/2024 від 06.05.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", №272/2024 від 06.05.2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації".

Отже, командир військової частини НОМЕР_1 із дотриманням вимог чинного законодавства, виконав вимоги чинного законодавства та виніс оскаржуваний наказ із дотриманням правил субординації, підпорядкування із дотриманням положень про облік військовослужбовців.

Підставою для видання наказу від 06.08.2024 року №225 зазначено поіменний список ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини.

Вказаний наказ також вже реалізований, а його скасування (навіть при очевидній протиправності такого) не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його з військової служби, в якому наводив підстави для такого звільнення.

З аналізу вказаного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі, суд прийшов до висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2024 №225 у частині призначення на посаду і зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відсутні.

Разом з тим, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і про направлення його на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на практику Верховного суду у постанові від 05.02.2025 по справі №160/2592/23, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.

Враховуючи встановлені обставини справи та висновки суду по суті спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (шостий відділ), військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними накази та зобов`язання вчинити дії, -відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач 1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (шостий відділ) ( АДРЕСА_2 . код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );

відповідача 2 - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя В.О. Григораш