Рішення № 127126991, 05.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року справа №320/15672/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами загального позовного провадження у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бренд Проперті до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Проперті» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 року № 20690705 за формою «В3»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2025 року № 20700705 за формою «В4», яким встановлено завищення від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3500, 00 грн.

Підставами позову визначено необґрунтованість висновку контролюючого органу за наслідками перевірки щодо відсутності підстав на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за податковий період жовтень 2024 року, хоча право на отримання позивачем відповідних сум підтверджується документально; під час перевірки встановлено, що вся сума податкового кредиту була сформована за рахунок податку на додану вартість, сплаченого під час митного оформлення імпортованого товару, сплата якого відображається в електронній базі СЕА ПДВ та у доступних відповідачу базах даних Державної митної служби України; актом перевірки підтверджено право на формування позивачем податкового кредиту, відображеного у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2024 року та наявність якого є підставою для формування від`ємного значення об`єкта оподаткування за податку на додану вартість та суми, заявленої до бюджетного відшкодування; згідно з актом перевірки не заперечується реальність господарських операцій позивача комісіонерами, проте єдиною підставою відмови - стала відсутність оплати комісіонеру за договором комісії; недоліки оформлення договірних відносин не можуть бути підставою для позбавлення права позивача на декларування відповідних податкових зобов`язань, які підтверджується належними первинними документами, в тому числі платіжними дорученнями та митними деклараціями; відповідачем не враховано, що товари, які придбавались на користь позивача були ввезені на територію України після сплати митних платежів.

Таким чином, у разі відсутності сплати митних платежів, товари не були б ввезені на митну територію України, проте відповідачем не заперечується факт їх ввезення на митну територію України, не заперечується факт наявності ВМД.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду суд відкрив загальне позовне провадження по справі.

19 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" до суду від Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС надійшов відзив на позовну заяву, за результатом вивчення змісту якого, судом встановлено, що відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Обґрунтування відповідачем своїх доводів зводиться до того, що позивачем не надано доказів наявності податкових накладних, які підтверджують виконання договорів комісії. Також відповідач стверджує про те, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження сплати послуг комісії, так як при проведенні аналізу виявлено перерахунок коштів комісіонеру, але в призначенні платежу не зазначено щодо оплати розмитнення та митних платежів. Відтак відсутні підстави вважати зазначені перерахування коштів як оплату за розмитнення ввезеного товару.

Щодо правовірності висновків контролюючого органу в частині завищення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 3500 грн, то відповідач вказує, що відповідно до наданих до перевірки документів податкового, бухгалтерського обліку та поданих декларацій за період формування від`ємного значення за вересень - грудень 2023 року, липень-жовтень 2024 року, встановлено формування від`ємного значення за рахунок контрагентів з ознаками ризику на загальну суму ПДВ 3500,00 грн., а саме ТОВ "Смічов", ТОВ "Фуншал», ТОВ "Ешпада".

Відповідач вказав, що висновки перевірки обґрунтовані, а прийняті на їх підставі рішення правомірні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 21.04.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував повністю.

Суд, керуючись частиною третьою статті 193 та частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив протокольну ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Бренд Проперті податковий номер: 43479830. Розмір статутного фонду складає 9 487 588 грн. ТОВ Бренд Проперті взяте на облік платника податків ГУ ДПС У Київській області від 31.01.2020 № 265120023625.

ТОВ Бренд Проперті має статус платника податку на додану вартість від 01.03.2020 року індивідуальний податковий номер 434798326511.

Товариство зареєстроване за своєю податковою адресою, а саме: 08147, Україна, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Гетьманська, будинок 6, нежитлове приміщення 49, фактичне місце здійснення діяльності: 08147, Україна, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Гетьманська, будинок 6, нежитлове приміщення 49, Договір суборенди № 05 від 30.10.2023 з ТОВ ВІКТОРІЯ ЮРБІЗНЕС ГРУП. Зазначені обставини підтверджуються статутними та реєстраційними документами. ТОВ Бренд Проперті має у користуванні орендоване приміщення виробничого цеху, розташоване за адресою - м. Київ, Солом`янський район, вулиця Волноваська, буд. 3, що підтверджується Договором суборенди нежитлових приміщень №23/07/01-1 від 01.07.2023 з ТОВ Бренд Проперті. За формою 20-ОПП подано відомості про офісне приміщення та виробничий цех.

Основний вид діяльності ТОВ Бренд Проперті: 14.19 - Виробництво іншого одягу й аксесуарів.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі наказу від 05.12.2024 № 3495-п та відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Проперті" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року податкової декларації з податку на додану вартість від 25.11.2024, реєстраційний номер 9357226944 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складений акт від 27.12.2024 № 60139/10-36-07-05/43479830.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року ТОВ "Бренд Проперті" у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення вимог: п.198.1 п.198.2 п.198.3 ст.198 п.200.1, пп. «б» п.200.4, статті 200 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п.200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2024 року на загальну суму 36 509 177,00 грн; п.44.1 ст. 44, п.198.1 п.198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, оскільки завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 3500,00 грн.

На підставі матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2025: № 20690705 (форма «В3») про відмову в отриманні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 36509177,00 грн.; № 20700705 (форма «В4») про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 3500 грн.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу платник звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судом встановлено, що усі вимоги податкового законодавства в частині призначення спірної перевірки та пред`явлення відповідних документів платнику податків для її проведення відповідачем дотримано. Позивач не обґрунтовує позовні вимоги порушенням порядку призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У той же час, досліджуючи питання чи правомірно контролюючим органом відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За правилами підпункту в пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку із ввезення товарів на митну територію України.

Згідно із пунктом 187.8 пункту 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до підпункту ґ пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами абзаців першого, другого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 200.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В свою чергу, пункт 201.12 статті 200 ПК України передбачає, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

У постанові від 03.10.2023 у справі №640/16289/22 Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

У постанові від 23.05.2024 у справі №380/5557/22 Верховний Суд погодився із таким висновком, не вбачав підстав відступу від нього та зазначив, що пункт 198.6 статті 198, пункт 201.12 статті 201 ПК України у своєму взаємозв`язку імперативно вказують на те, що задекларовані платником податків показники податкового кредиту, сформованого за наслідками ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України, мають бути підтверджені саме шляхом надання до перевірки відповідних митних декларацій, на підставі яких були здійснені такі операції.

В акті перевірки зазначено, підставою прийняття ГУ ДПС у Київській області оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки проведено аналіз банківських виписок щодо оплати митних платежів, розмитнення товарів через комісіонерів. При проведенні аналізу виявлено перерахунок коштів на користь комісіонерів, але в призначені не зазначено призначення платежу - розмитнення ввезеного товару. На підставі цього, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач не здійснив сплату при ввезені товару на митну територію України. Відповідачем також зазначено, що відсутні зареєстровані податкові накладні про надання послуг комісії у взаємовідносинах з комісіонерами в зв`язку з чим контролюючий орган вважає, що позивач не має право на бюджетне відшкодування за жовтень місяць 2024 року оскільки договори комісії не були виконані в повному обсязі (відсутня оплата за надані комісійні послуги).

В акті перевірки вказано, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є: застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з п.197.6 ст.197 та пункту 8 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України на підставі розпорядження Київської ОДА від 27.09.2021 № 602 про надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю та здійснення експортних операцій (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання з текстильних матеріалів).

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 27.09.2021 № 602 позивачу надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування (п. 142.1 ст. 142, абз. 1 п.8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України) терміном з 01.10.2021 по 30.09.2022 (включно).

Наявність працівників з інвалідністю підтверджується штатними розписами, довідками до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією та відповідачем не заперечується.

В процесі господарської діяльності позивачем здійснюється імпорт одягу, який був у користуванні (секонд хенд), його обробка та подальша реалізація (в тому числі на умовах експорту). Для здійснення господарської діяльності у позивача наявні основні засоби, управлінський та технічний персонал, що підтверджується документами наявними у матеріалах справи. Дана обставина сторонами не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Корнів", ТОВ "Смічов", ТОВ "Рітаріс", ТОВ "Фуншал", ТОВ "Харциск", ТОВ "Ешпада" укладено договори комісії від 22.09.2023 №SMI-SF-7, від 25.09.2023 №9-РІТ-СФ, від 28.12.2023 №FUN-SFR-01/24, від 02.01.2024 №KY-SF-1, від 28.12.2023 №ES-SF-3, відповідно до яких комісіонер зобов`язувався здійснювати: придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною; укладання імпортних зовнішньоекономічні договорів купівлі-продажу товару з нерезидентами України; зберігання та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом; укладання необхідні договорів митного оформлення товару при отриманні та за необхідності міг виконувати всі необхідні митні платежі;

Пунктами 1.2-1.4 договорів передбачалось, що товар який пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента. Товар, що був предметом договорів, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними паріями товару та/або частинами партії товару згідно з додатками, які мали складатися на кожну партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку. Сторони погодили, що вантажоодержувачем товару мав бути комісіонер.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.4 договорів визначалось, що імпортна ціна товару вказувалася в додатках до договорів. Комітент мав перераховувати грошові кошти для оплати продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок комісіонера, зазначений в пункті 8 договору, в національній валюті Україні - гривні. Купівлю валюти для розрахунків із нерезидентами продавцям за поставлений товар комісіонер мав здійснювати самостійно та приймати на себе всі ризики щодо коливання курсі іноземної валюти). Ціною договорів визначалась вартість наданих комісіонером послуг відповідно до звітів комісіонера та актів прийому-передачі наданих послуг.

Судом приймається до уваги, що в акті перевірки на аркуші 38 зазначено, що До перевірки надано в повному обсязі ВМД та звіти комісіонера до них.

Суд зазначає, що виконання договорів комісії підтверджується Актами надання послуг, актами прийому-передачі товару з комісії, звітами комісіонера, додатками до договорів, інвойсами, CMR. Всі зазначені документи були надані під час перевірки, що підтверджується Актом перевірки та містяться в матеріалах справи. Жодних зауважень до наданих документів ні Акт перевірки, ні відзив на позовну заяву не містить.

У звітах комісіонерів зазначаються найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди.

Акти надання послуг підтверджують відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.

Відповідно до ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Вищезазначені документи, які підтверджують господарські операції між позивачем та комісіонерами мають всі обов`язкові реквізити первинного документа. Жодних зауважень до їх змісту Акт перевірки та відзив на позовну заяву не містять.

Після ввезення товару на митну територію України останній було передано комісіонерами позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі товару з комісії та звітами комісіонера.

Тобто, підставою виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є ввезення на митну територію України (імпорт) наступних товарів: одяг, що був у користуванні, для подальшого використання; взуття, що було у користуванні, для подальшого використання; речі вживані несортовані з текстильних матеріалів.

Як вбачається із змісту акта перевірки, а саме підпункту 3.3.1 пункту 3, «…..перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню встановлено порушення її формування внаслідок вчинення наступного: Імпорт товарів здійснено на умовах Договорів Комісії та Додатків, що є невід`ємною частиною цього договору. До перевірки надано в повному обсязі ВМД, та звіти комісіонера до них. До перевірки надано Додатки до Договору комісії. До перевірки надано Звіти комісіонера. Якщо згідно з договором комісії комісіонер за рахунок комітента придбаває товари у нерезидента та при їх розмитненні здійснює оплату ПДВ до бюджету, то право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту виникає лише у комітента - власника таких товарів на підставі митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару. При цьому комісіонер визначає податкові зобов`язання за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, виходячи з суми комісійної винагороди, за правилом першої події: або за датою отримання винагороди від комітента на поточний рахунок; або за датою підписання акта наданих послуг. Проте, станом на момент проведення перевірки, та станом на момент реєстрації результатів перевірки за липень, серпень, вересень 2024 року відповідно до даних ЄРПН відсутні зареєстровані податкові накладні, щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату. Згідно виписки банку ТОВ «Бренд Проперті» за липень, серпень, вересень 2024 року відсутня оплата здійснених послуг комісії. Тому, дії згідно Договорів Комісії, які Комісіонер за дорученням Комітента (ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ») здійснював від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену цим Договором винагороду, не можуть вважатись завершеними…. Враховуючи зазначене, податковий орган дійшов висновку по порушення позивачем п.п. «б» п.200.4 ст 200 Податкового кодексу України, оскільки дії Договору не завершені, що тягне за собою їх розгляд як таких, що порушені. Тому, у ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» фактично відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за Договорами комісії до моменту повного виконання умов Договору……».

Водночас суд звертає увагу на ту обставину, що предметом перевірки, у межах даних спірних правовідносин є жовтень місяць 2024 року, однак як вбачається із змісту акта перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтується на аналізі періоду липень-вересень 2024 року.

Судом встановлено, що суб`єктами господарювання було поставлено, а ТОВ Бренд Проперті прийнято товар (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів 1-ї. 2-ї, 3-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг; взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії; речи вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортимент: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін.), про що свідчать складені позивачем під час митного оформлення товару митні декларації факт наявності яких не заперечується відповідачем.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2022 за №1372/21684, затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Згідно з п. 47 розділу ІІ Порядку №651 графа 47 Нарахування платежів заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Якщо за МД нараховуються та справляються єдиний збір та/або плата, то відомості про їх нарахування наводяться у цій графі ЄАД. Якщо товар не є об`єктом оподаткування відповідним митним платежем, відомості про нараховування такого платежу в графі не наводяться.

У першій колонці Вид зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. другій колонці Основа нарахування зазначаються: при нарахуванні плати - кількість годин роботи посадової особи митного органу, витрачених на виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, незалежно від кількості оформлених МД; при нарахуванні мита: за адвалорною ставкою - митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД; за специфічною ставкою - кількість товару у відповідних одиницях вимірювання та обліку; при нарахуванні акцизного податку: у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок - відповідна база оподаткування (вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку); у разі обчислення акцизного податку із застосуванням специфічних ставок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) - відповідна база оподаткування (величина, визначена в одиницях виміру ваги, об`єму, кількості товару (продукції), об`єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках); при нарахуванні податку на додану вартість:

митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком);

фактурна вартість товару, зазначена в графі 42 МД, перерахована у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком), якщо митна вартість товару менша, ніж фактурна вартість; при нарахуванні єдиного збору - дані, на підставі яких здійснюється розрахунок суми єдиного збору (кількість залізничних вагонів, довжина маршруту тощо). Якщо єдиний збір складається з декількох складових (за проведення контролю, плати за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням установлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів), відомості про нарахування таких складових зазначаються окремими рядками.

У третій колонці Ставка зазначаються: при нарахуванні мита - установлений законодавством розмір ставки мита; при нарахуванні акцизного податку - установлений законодавством розмір ставки акцизного податку; при нарахуванні податку на додану вартість - установлений законодавством розмір ставки податку на додану вартість; при нарахуванні плати - установлений законодавством розмір ставки плати; при нарахуванні єдиного збору - установлений законодавством розмір ставки цього збору.

У четвертій колонці Сума зазначається нарахована сума відповідного митного платежу. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці Основа нарахування годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину.

При декларуванні товарів з використанням комплектів додаткових аркушів права нижня частина графи 47 додаткових аркушів не заповнюється.

У п`ятій колонці Спосіб платежу зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.

Відповідно до класифікатора видів надходження до бюджету, що контролюються митними органами, опублікований на офіційному сайті Державної податкової служби України код виду надходжень 020 - Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, а код виду надходжень 028 - Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

У графі зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.

Всі митні декларації містять заповнену графу 47 Нарахування платежів із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 74 Митного кодексу України (далі - МК України) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Тобто, для ввезення імпортованого товару та випуску його у вільний обіг покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що в даному випадку, первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23, від 02 квітня 2024 року № 640/21773/22; від 03 жовтня 2023 року № 640/16289/22.

При цьому, контролюючим органом не заперечується факт оплати імпортних операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, підставою для відображення в податковій звітності бюджетного відшкодування в спірному випадку є сплата митних платежів під час ввезення товару на митну територію України (здійснення імпорту), розмір якої ГУ ДПС у Київській області не заперечується.

Водночас суд зауважує, що контролюючий орган позбавлений можливості втручатися у господарські взаємовідносини позивача та комісіонера, тим паче ставити у залежність отримання бюджетного відшкодування сформованого за рахунок сплати митних платежів при імпорті товару від виконання умов договору комісії.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, згідно наданих банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи (том 2, 3, 5-10) «Призначення платежу» вказується Відшкодування витрат згідно договору комісії, що свідчить про відсутність оплати за комісійну послугу та, як наслідок, відсутність права у позивача на бюджетне відшкодування.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи (том 2), банківська виписка, наприклад щодо суб`єкта господарювання ТОВ «Корнів», містить наступну інформацію «…Корреспондент UA 65 300119 0000026003138108001 ТОВ "КОРНІВ" Ид.код 44836486 Банк 300119 АТ "БАНК АЛЬЯНС" Назн. платежа Відшкодування витрат комісіонеру згідно договору комісії № BP-KR-3 від 13.01.2023 р . без ПДВ Проведено 15.09.2023…».

Відповідачем не спростовано як отримання цих коштів, так і наявність інших правовідносин з позивачем, за якими вони могли б бути перерахованими. Відповідачем також не доведено факт повернення отриманих коштів у випадку наявності невідповідності договірним відносинам.

Більш того, як вбачається із акта перевірки, посадовими особами податкового органу не здійснювався порівняльний аналіз банківських виписок та платіжних доручень, на підставі яких були проведені такі операції.

У зв`язку з чим, твердження відповідача відсутність оплати за комісійну послугу та, як наслідок, відсутність права у позивача на бюджетне відшкодування є помилковим.

Суд також звертає увагу на інший аспект, а саме на ту обставину, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду, недоведеність контролюючим органом сумнівів, висловлених під час судового розгляду адміністративної справи, досліджені докази, суд доходить висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 21.01.2025 року № 20690705 за формою «В3», яке підлягає скасуванню, а позов у цій частині задоволенню.

Щодо правовірності висновків контролюючого органу в частині завищення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 3500 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до наданих до перевірки документів податкового, бухгалтерського обліку

та поданих декларацій за період формування від`ємного значення за вересень - грудень 2023 року, липень-жовтень 2024 року, встановлено формування від`ємного значення за рахунок контрагентів з ознаками ризику на загальну суму ПДВ 3500,00 грн., а саме :

ТОВ "СМІЧОВ" (код ЄДРПОУ43436781) (і.п.н. 434798326511) надано послуги (податкові накладні №4 від 30.11.2023 та №4 від 31.12.2023) на загальну суму ПДВ 700,00 грн.

Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2020 №32537, відносно ТОВ "СМІЧОВ" (код ЄДРПОУ43436781) прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким встановлено наявність ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» від 20.02.2024 № 4642.

ТОВ "ФУНШАЛ» (код ЄДРПОУ 43479830) (і.п.н. 434798326511) надано послуги (податкова накладна №1 від 29.12.2023) на суму ПДВ 600,00 грн.

Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2020 №32537, ТОВ "ФУНШАЛ» (код ЄДРПОУ 43479830) прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким встановлено наявність ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» від 09.07.2024 № 102951.

ТОВ "ЕШПАДА" (код ЄДРПОУ 45344415) (і.п.н. 453444113036) надано послуги (податкова накладна №1 від 29.12.2023) на суму ПДВ 2200,00 грн.

Комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2020 №32537, ТОВ "ЕШПАДА" (код ЄДРПОУ 45344415) прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким встановлено наявність ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» від 22.02.2024 № 8703.

За наведених обставин податковий орган вважає, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» та постачальниками ТОВ "СМІЧОВ", ТОВ "ФУНШАЛ», ТОВ "ЕШПАДА» неможливо підтвердити з огляду на прийняті рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якими встановлено наявність ризикових операцій та надано статус «відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку» на підставі пунктів 5 та 8, що визначені у додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 р. №1165, з огляду на відсутність у вказаних постачальників необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, що унеможливлює реалізацію товарів в обсягах, які відповідають задекларованим показникам.

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «БРЕНД ПРОПЕРТІ» та постачальниками не підтверджується, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, зазначені податкові накладні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту по даних взаємовідносинах.

Однак матеріали справи не містять жодних доказів перевірки вказаних платників податків, водночас, на переконання суду, визнання платника податків таким, що відповідає критеріями ризиковості, на підставі оцінки податкової поведінки не впливає на його господарську діяльність, не створює перешкод для цього, так само, як і не завдає шкоди його діловій репутації.

Дана правова позиція висловлена також і Верховним судом, зокрема у постанові від 08.10.2020 року по справі №280/2284/20.

Також відповідно до сталої позиції Верховного суду дії контролюючого органу щодо внесення інформації до електронної бази даних незалежно від джерела її отримання (чи отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи за результатами засідання комісії, яка вирішує питання реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) мають характер службової діяльності відповідних осіб з інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органу. Використання контролюючим органом податкової інформації, наявної в інформаційних системах ДФС, або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання, зокрема віднесення особи до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків і є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючий орган функцій і завдань.

У висновках Верховного Суду, зокрема, в постановах від 23.12.2020 у справі №815/6018/16, від 23.12.2020 у справі № 813/45/14, від 10.12.2020 у справі № 826/15975/14 зазначається про неможливість похідної відповідальності платника за наслідками порушення податкового законодавства його контрагентом на підставі службової інформації податкового органу, яка є недопустимим джерелом доказу.

Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що платник податку не має обов`язку щодо контролю податкової дисциплінованості свого контрагента і не може відповідати за порушення таким контрагентом податкового законодавства про що вказано у постановах від 21.01.2021 у справі № 806/417/15, від 21.01.2021 у справі № 820/11465/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4938/17.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

З огляду на викладене суд вважає, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Таким чином, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIVпідтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Водночас, відповідачем не надано до суду документального підтвердження обставин, що товариство та/або його контрагенти задіяні у проведенні ризикових операцій. Жодних доказів провадження позивачем господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, не подано.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Також, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Водночас в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення.

Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження висновків, які зазначені в акті перевірки, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 21.01.2025 року № 20690705 за формою «В3» та № 20700705 за формою «В4», є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 10.03.2025 № 280705. Відтак, суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 21.01.2025 № 20690705 за формою «В3» та № 20700705 за формою «В4».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бренд Проперті (адреса: 08147, Україна, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Гетьманська, будинок 6, нежитлове приміщення 49, код ЄДРПОУ 43479830) судовий збір у розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5А, код ЄДРПОУ ВП 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 05.05.2025

Суддя Панченко Н.Д.