Рішення № 127126982, 05.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року справа №640/8850/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, у якому просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 23.05.2022 №356 у частині звільнення позивача зі служби в поліції та наказ №868 о/с від 02.06.2022;

- зобов`язати відповідача поновити позивача на займаній посаді в поліції та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу до дня поновлення на службі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що при позитивній його характеристиці, відсутності на час проведення службового розслідування діючих дисциплінарних стягнень, обраний вид дисциплінарного стягнення, звільнення зі служби і поліції, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України щодо обґрунтованості та пропорційності; його вина у вчинення дисциплінарного правопорушення відповідачем не доведена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2022 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/8850/22 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/8850/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року адміністративну справу №640/8850/22 прийнято до провадження судді Панченко Н.Д. та визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання

08.05.2023 на адресу суду через електронну пошту від представника позивача надійшла заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, у зв`язку з тим, що справа має вагоме значення для сторін, відноситься до категорії складних, містить багато матеріалів.

20 вересня 2022 року відповідачем направлено на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва відзив на позовну заяву.

02 травня 2023 року відповідачем направлено на адресу Київського окружного адміністративного суду відзив з аналогічним змістом.

Так, відповідач у відзивах зазначає, що ОСОБА_1 , грубо порушив положення Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Інструкції з організації діяльності чергової служби в Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 23.05.2017 №440, що виразилось у незаконному утриманні ОСОБА_2 , нездійсненні відповідного запису до Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, порушенні конституційних прав громадянина.

23.09.2022 позивачем на адресу суду було направлено відповідь на відзив, в якому він зазначив, що службове розслідування проведено не об`єктивно, не враховано факт бійки між ОСОБА_2 та невідомими особами, про який повідомили очевидці.

Крім того, на адресу суду 15.05.2023 та 14.08.2023 направлялись додаткові пояснення адвоката Кравця Р.Ю. в інтересах ОСОБА_1 де стороною позивача було надано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, досліджуючи матеріали справи у письмовому провадженні, судом встановлено неможливість ухвалення законного та обґрунтованого рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі і тому прийнято рішення про відмову представнику позивача у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначення судове засідання з розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії 12 лютого 2024 року о 09:30 год.

До Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання № 434/125/13-2024 від 25.03.2024 р. від представника ГУНП у м. Києві - Ковальчука І., у відповідності з яким відповідач вказував на пропущений ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

У свою чергу, 01 квітня 2024 року представником позивача - адвокатом Кравцем Р.Ю. було подано відповідне заперечення на вищевказане клопотання, просив залишити його без розгляду, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з урахуванням уточненої позовної заяви.

У подальшому, 13 червня 2024 року позивачем ОСОБА_1 додатково було подані пояснення з проханням визнати причину пропуску строку на оскарження наказу №868 о/с від 02.06.2022 «Щодо особового складу» поважною.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 356 від 23.05.2022 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Дніпровського УП ГУНП у м. Києві» в частині Позивача (далі - Наказ № 356) застосовано до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них, відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 868 о/с від 02.06.2022 року «Щодо особового складу», звільнено Позивача зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Наказ № 868).

Вважаючи вказані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві № 556 від 18.05.2022 з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки обставин за фактом можливих неправомірних дій окремих поліцейських Дніпровського управління поліції ГУ НП у м. Києві призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування складено Висновок від 23.05.2022, затверджений начальником Головного управління Національної поліції у м. Києві генералом поліції третього рангу І. Вигівським (далі - Висновок).

На підставі проведеного службового розслідування за результатами, прийнято рішення за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пункту 8 розділу 7 Інструкції з організації діяльності чергової служби органів затвердженої наказом МВС України №440 від 23.05.2017, статі 29 Конституції України, статей 207, 208 Кримінального процесуального кодексу України до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів. учинених іноземцями та відносно них, відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_3 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII).

Згідно з частиною першою статті 17, пунктами 1-3 частини першої статтею 18 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і, якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За приписами пункту 1 розділу ІІ Правил, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, окрім іншого: поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.

При цьому, під час виконання службових обов`язків поліцейський має право, зокрема, на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час 11) на захист від переслідування у разі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, здійснених керівництвом та працівниками Національної поліції України.

Згідно зі статтею 11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом (частина третя статті 11 Статуту).

За приписами статті 12 Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з пунктом 6 частини першої, частин другої, третьої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Так, процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 (далі також - Порядок № 893).

Згідно з пунктом 4 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пунктів 1, 2, розділу VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження). У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

За приписами статті 19 Статуту, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.

Дисциплінарний проступок ОСОБА_1 виразився у порушенні вимог пункту 8 розділу 7 Інструкції з організації діяльності чергової служби органів затвердженої наказом МВС України №440 від 23.05.2017, статі 29 Конституції України, статей 207, 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно з п. 9 розділу І Інструкції крім чергової зміни, добовий наряд органу (підрозділу) поліції може включати інспекторів (старших інспекторів, заступника начальника сектору, начальника сектору, заступника начальника відділу, начальника відділу) дотримання прав людини.

Відповідно до п. 7 розділу VI Інструкції у ТВП призначається один або декілька інспекторів (старших інспекторів, заступник начальника сектору, начальник сектору, заступник начальника відділу, начальник відділу) дотримання прав людини.

З метою забезпечення прав затриманих осіб, розгляд обставин їх затримання або доставлення до ТВП, опитування й інші процесуальні дії з відвідувачами, запрошеними та доставленими до ТВП особами проводиться в спеціально облаштованих службових приміщеннях, які розміщуються на першому поверсі адміністративного будинку ТВП та охоплюються системою цілодобового відеоспостереження, із забезпеченням можливості зберігання записів не менше 30 діб, з обов`язковим виведенням відеозображення в режимі онлайн на монітор чергового чергової частини.

У разі тимчасової відсутності в адміністративній будівлі органу (підрозділу) поліції спеціально відведених та облаштованих службових приміщень або недостатньої їх кількості для забезпечення повноважень поліції опитування й інші процесуальні дії з відвідувачами, запрошеними та доставленими до ТВП особами можуть проводитися в службових кабінетах поліцейських, визначених керівником органу досудового розслідування ГУНП або ТВП ГУНП, з відеофіксацією таких дій у встановленому порядку.

Пунктом 8 розділу VI Інструкції передбачено, що розгляд обставин затримання або доставлення осіб до ТВП проводиться інспектором (старшим інспектором, заступником начальника сектору, начальником сектору, заступником начальника відділу, начальником відділу) дотримання прав людини.

Особи, які затримані, доставлені, викликані поліцейськими для складання матеріалів про адміністративні правопорушення, проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій чи прибули з особистих або службових питань, реєструються у відповідних інформаційних підсистемах системи ІПНП, а в разі відсутності такої технічної можливості зазначені відомості вносяться до журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених (додаток 7).

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, або інспектор (старший інспектор, заступник начальника сектору, начальник сектору, заступник начальника відділу, начальник відділу) дотримання прав людини у відповідному ТВП негайно після затримання повідомляє затриману особу про те, що вона має право на захисника, та інформує про затримання цієї особи відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правничої допомоги, зафіксувавши час повідомлення та дані посадової особи, яка його отримала, у журналі інформування центрів з надання безоплатної правничої допомоги затриманим (додаток 8) та у відповідній інформаційній підсистемі системи ІПНП.

Інспектор (старший інспектор, заступник начальника сектору, начальник сектору, заступник начальника відділу, начальник відділу) дотримання прав людини роз`яснює затриманому підстави його затримання, права і обов`язки, здійснює опитування щодо обставин затримання, застосування уповноваженою службовою особою, яка здійснила затримання, заходів примусу, проведення особистого обшуку та вилучення майна, повідомлення затриманій особі про підстави затримання та її права і обов`язки, повідомлення третіх осіб про факт затримання, стан здоров`я затриманого.

У разі виявлення порушень дотримання прав затриманої особи, фактів катування, жорстокого або нелюдського ставлення до неї негайно вживає заходів щодо їх припинення та доповідає про такі факти керівникові органу (підрозділу) поліції і письмово повідомляє прокурора.

Згідно з п. 16 розділу VI Інструкції при доставленні до ТВП особи, затриманої за підозрою в учиненні кримінального правопорушення, оперативний черговий:

1) з`ясовує обставини вчинення кримінального правопорушення (підстави затримання особи).

Якщо встановлено, що затримана особа перебуває в розшуку, черговий невідкладно інформує про це відповідний орган (підрозділ) поліції та/або відповідний орган досудового розслідування, яким особу оголошено в розшук.

У разі затримання особи відповідно до статті 208 КПК України негайно повідомляє про це відповідального по ТВП та інспектора (старшого інспектора, заступника начальника сектору, начальника сектору, заступника начальника відділу, начальника відділу) дотримання прав людини;

2) з`ясовує в поліцейського, який здійснив затримання особи, результати перевірки затриманої особи за обліками системи ІПНП.

У разі неможливості проведення перевірки затриманої особи поліцейським, який здійснив її затримання, здійснює таку перевірку особисто або доручає іншому поліцейському зі складу добового наряду;

Про надзвичайну подію оперативний черговий негайно доповідає керівнику ТВП (особі, яка виконує його обов`язки) та відповідальному по ТВП, організовує інформування чергової частини вищого рівня, чергового прокуратури та територіального управління Державного бюро розслідувань, уживає заходів щодо збереження обстановки на місці події;

4) вносить відповідні відомості про затриману особу до інформаційної підсистеми системи ІПНП;

5) у разі погіршення стану здоров`я (скарг на погіршення здоров`я) або вчинення спроби самогубства затриманою (доставленою) особою зобов`язаний надати невідкладну домедичну допомогу, негайно викликати екстрену медичну допомогу та доповісти про зазначену подію керівнику ТВП (особі, яка виконує його обов`язки), про що зробити записи у відповідній інформаційній підсистемі системи ІПНП (у разі тимчасової неможливості її введення відомості реєструються в журналі реєстрації надання медичної допомоги особам, які перебувають в органі (підрозділі) поліції з подальшим унесенням до інформаційної підсистеми системи ІПНП).

Пунктом 2 розділу VII Інструкції передбачено, що перед поміщенням до КЗ затриманої особи черговий:

1) з`ясовує стан її здоров`я.

У разі повідомлення затриманою особою про погіршення стану здоров`я або виявлення явних ознак погіршення здоров`я надає їй невідкладну домедичну допомогу, негайно здійснює виклик екстреної медичної допомоги для надання затриманій особі необхідної медичної допомоги відповідно до її стану і доповідає відповідальному по ТВП та поліцейському дотримання прав людини.

Вносить відповідні відомості до інформаційної підсистеми системи ІПНП, а якщо це тимчасово неможливо - до журналу реєстрації надання медичної допомоги особам, які перебувають в органі (підрозділі) поліції, з подальшим унесенням до інформаційної підсистеми системи ІПНП;

2) зареєструвати затриману особу в журналі обліку осіб, яких поміщено до кімнати для затриманих (додаток 13) або у відповідній інформаційній підсистемі системи ІПНП;

3) поінформувати затриману особу про наявність у КЗ системи відеоспостереження (забезпечити розміщення попереджувального знака при вході до зони з відеоспостереженням);

4) інформує затриману особу про її права та обов`язки, видає їй Пам`ятку для затриманих осіб (додаток 10).

Отже, як вже було зазначено, пунктом 8 розділу VII Інструкції з організації діяльності чергової служби органів затвердженої наказом МВС України №440 від 23.05.2017 передбачено, що розгляд обставин затримання або доставлення осіб до ТВП проводиться відповідальними за перебування затриманих осіб.

Особи, які затримані, доставлені, викликані поліцейськими для складання матеріалів про адміністративні правопорушення, проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій чи прибули з особистих або службових питань, реєструються у відповідних інформаційних підсистемах системи ІПНП, а в разі відсутності такої технічної можливості зазначені відомості вносяться до журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених (додаток 7).

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, або службова особа, відповідальна за перебування затриманих у відповідному ТВП, негайно після такого затримання повідомляє затриману особу про те, що вона має право на захисника, та інформує відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної вторинної правової допомоги, зафіксувавши час повідомлення та дані посадової особи, яка його отримала, у журналі інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги затриманим (додаток 8) та у відповідній інформаційній підсистемі системи ІПНП. Якщо цього не було зроблено, оперативний черговий негайно інформує із цього приводу керівника ТВП та відповідального по ТВП для вжиття заходів із відновлення прав затриманої особи.

У разі виявлення необґрунтованого затримання особи оперативний черговий негайно доповідає рапортом керівнику ТВП та усно - відповідальному по ТВП для термінового відновлення прав затриманої особи, про що робить запис у відповідній інформаційній підсистемі системи ІПНП.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач на момент виникнення спірних правовідносин обіймав посаду оперуповноважений сектору розкриття злочинів учинених іноземцями та відносно них відділу кримінальної поліції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.

Жодних доказів того, що на момент вчинення проступку та на дату проведення службового розслідування до повноважень позивача відносяться повноваження, передбачені п. 8 Розділу 7 Інструкції, матеріали справи не містять. Даний висновок також підтверджується функціональними обов`язками позивача, затверджених начальником Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, капітаном поліції Ніконовим М.М. 12.01.2022, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було надано жодних доказів, які б вказували, на підставі якого документу ОСОБА_1 вважається службовою особою, відповідальною за перебування затриманих у відповідному ТВП.

Як вбачається із матеріалів службового розслідування, означений вище обов`язок входив до повноважень чергових поліцейських, які були відповідальні за реєстрацію затриманих осіб, а саме до ОСОБА_4 , який перебував на добовому чергуванні та ніс службу як старший інспектор-черговий чергової частини відділу поліції ВП № 4 Дніпровського УП та Крохана Володимира Валентиновича, який на той момент виконував функції помічника чергового чергової частини відділу моніторингу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві.

Вказані особи за посадою та своїми функціональними обов`язками відповідали за виконання п. 8 Розділу 7 Інструкції та зазначили про це у своїх поясненнях, відібраних під час проведення службового розслідування, які наявні в матеріалах судової справи.

Тому, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 8 Розділу 7 Інструкції є помилковим та ґрунтується на припущеннях.

Щодо інших аспектів, то моментом затримання особи відповідно до ст. 209 КПК України є момент, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Як вбачається із матеріалів справи, затримання ОСОБА_2 відбулося не позивачем безпосередньо у приміщенні ВП № 4 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, а іншими патрульними поліції - уповноваженими службовими особами, які виїхали на виклик " 102", а саме патрульними поліції: Решетовим П.С., Саламахою Т.В. та Гайдачук О.В.

Тобто, в силу вимог ст. 208 КПК України всі процесуальні права та обов`язки щодо ОСОБА_2 повинні були виконуватись негайно під час його безпосереднього затримання поліцейськими, які виїхали на його затримання за викликом.

При цьому, відповідно до п. 3 розділу V оперативний черговий чергової частини ТВП поміщає й утримує в КЗ:

осіб, підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі, без ухвали слідчого судді, суду, на підставі протоколу про затримання особи, підозрюваної в учиненні злочину, відповідно до статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а також осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання або від обов`язків, визначених законом для суб`єктів пробації, на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання - на строк до 3 годин із подальшим поміщенням до ізоляторів тимчасового тримання (далі - ІТТ). Якщо доставлення зазначених осіб до ІТТ у цей строк неможливе через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть триматися в КЗ не більше 24 годин;

осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, визначені пунктом 1 статті 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), на підставі протоколу про адміністративне затримання - на строки, визначені статтею 263 КУпАП;

військовослужбовців, які вчинили діяння, що мають ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення,- до передачі їх посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

осіб, підозрюваних у вчиненні кримінальних проступків, без ухвали слідчого судді, суду, на підставі протоколу про затримання, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 208 та частини другої статті 298-2 КПК України - не більше ніж на три години з моменту фактичного затримання;

осіб, підозрюваних у вчиненні кримінальних проступків, без ухвали слідчого судді, суду, на підставі протоколу про затримання, якщо ця особа перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та може завдати шкоди собі або оточуючим, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 298-2 КПК України - не більше ніж на три години з моменту фактичного затримання з подальшим поміщенням до ІТТ. Якщо доставлення зазначених осіб до ІТТ у цей строк неможливе через віддаленість або відсутність шляхів сполучення - не більше 24 годин;

осіб, підозрюваних у вчиненні кримінальних проступків, без ухвали слідчого судді, суду, на підставі протоколу про затримання за умови, якщо ця особа: відмовляється виконувати законну вимогу уповноваженої службової особи щодо припинення кримінального проступку або чинить опір; намагалася залишити місце вчинення кримінального проступку; під час безпосереднього переслідування після вчинення кримінального проступку не виконала законних вимог уповноваженої службової особи, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298-2 КПК України - не більше ніж на три години з моменту фактичного затримання з подальшим поміщенням до ІТТ. Якщо доставлення зазначених осіб до ІТТ в цей строк неможливе через віддаленість або відсутність шляхів сполучення - не більше 24 годин.

Забороняється поміщати до КЗ осіб, якщо стосовно них не складено протокол про адміністративне затримання або протокол про затримання особи, підозрюваної в учиненні кримінального правопорушення.

Тобто, відповідні обов`язки чітко передбачені для чергового ТВП.

Як вже зазначалося, означений вище обов`язок входив до повноважень чергових поліцейських, які були відповідальні за реєстрацію затриманих осіб, а саме до ОСОБА_4 , який перебував на добовому чергуванні та ніс службу як старший інспектор-черговий чергової частини відділу поліції ВП № 4 Дніпровського УП та ОСОБА_5 , який на той момент виконував функції помічника чергового чергової частини відділу моніторингу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві.

При цьому, судом не встановлено, що позивач затримував ОСОБА_2 , чи був уповноважений на прийняття рішень про подальше затримання і утримання в КЗ або на вчинення інших дій, передбачених Інструкцією №440.

Також, матеріали справи не містять доказів набуття ОСОБА_2 статусу затриманого.

Таким чином, твердження про порушення та недотримання позивачем приписів ст. ст.207, 208 КПК України, є також безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, у Висновку службового розслідування зазначається як встановлені обставини, що 13.05.2022 близько 20.40 ОСОБА_6 разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_7 поверталися до місця свого проживання від друзів, де вживали спиртні напої. Проходячи повз ринок "Юність", на перехресті вулиць Миропільської та Юності у місті Києві, між ОСОБА_2 та невстановленим чоловіком виникла словесна сварка, яка переросла у бійку, що супроводжувалася гучними криками.

У цей час, мешканець прилеглого будинку - ОСОБА_8 , перебуваючи на балконі власної квартири, побачив вищезазначений конфлікт та зателефонував за скороченим номером екстреного виклику поліції *102* , о 21.06 та о 21.07, повідомивши про бійку. Одночасно, про даний конфлікт від невстановлених перехожих дівчат дізнався громадянин ОСОБА_9 , який проходив неподалік від місця конфлікту і також повідомив про нього за скороченим номером екстреного виклику поліції *102" о 21.08.

Дані обставини не спростовано відповідачем, ні під час судового розгляду, ні під час службового розслідування.

Більш того, під час службового розслідування не був встановлений точний час отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, чи мають відношення працівники поліції загалом та позивач зокрема, до таких ушкоджень, якщо мають, то яка роль кожного з них тощо.

Позивач звертав увагу суду, що оскільки ОСОБА_2 не надав про себе ідентифікаційних даних (місця проживання, номерів рідних), та сам нікому не повідомив про своє місце знаходження, і не надав змогу зв`язатися з його родичами, а також неможливістю встановлення його місця проживання, з метою застосувати поліцейське піклування, та стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_2 просто заснув. Позивач пояснював, що вигнати його він права не мав, після цього ранком після отрезвління ОСОБА_2 та після перевірки ОСОБА_2 по інформаційній базі, встановлення, що останній не перебуває в розшуку, ОСОБА_2 покинув відділ поліції.

Крім цього, позивач зазначав, що останній не мав жодних претензій до нього, оскільки розумів, що порушив комендантську годину, та про те, що перебував під дією алкогольного сп`яніння, не міг вказати свою адресу проживання, останній написав пояснення 14.05.2022 де вказав: "що був зупинений близько 22.00 13.05.2022 працівниками патрульної поліції, у зв`язку з тим, що перебував в сильному алкогольному сп`янінні, порушував громадський порядок на вулиці. На вимоги працівників поліції пред`явити документи, що посвідчуються мою особу не відреагував. Був доставлений до відділу поліції для встановлення особи. Після встановлення моєї особи, мене відпустили, жодних претензій не маю, фізичної сили чи морального тиску на мене вчинено не було".

Таким чином, ОСОБА_2 підтвердив своїм поясненням, що жодних протиправних дій зі сторони позивача по відношенню до нього застосовано не було (а.с. 176, т. І).

В той же час, встановлені негативні обставини справи стосовно ОСОБА_1 ґрунтуються лише на свідченнях ОСОБА_2 , які в певній мірі носили суперечливий характер, без їхнього аналізу та узгодження зі свідченнями інших осіб, у яких відбиралися пояснення у справі.

Відповідні вищезазначені обставини справи мали суттєве значення під час службового розслідування та підлягали обов`язковому з`ясуванню в силу нормативних приписів, про які суд уже зазначав.

Так, пунктом 4 Розділу V Порядку встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Тобто, для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. При цьому, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов`язків.

Правова позиція Верховного Суду, викладену у постановах від 09 лютого 2022 року (справа № 160/12290/20) та від 21 липня 2022 року (справа № 160/11795/20), вказує, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях.

Також суд враховує висновки викладені у постанові від 10.04.2019 року по справі № 802/1150/17-а, де Верховним Судом було наголошено на тому, що при правовій оцінці правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, вона повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Необхідною умовою для накладення стягнення є така ознака порушення службової дисципліни, як вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена. Однак, суду не було надано доказів на підтвердження вини позивача.

З цього приводу, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2021 року у справі №420/2916/20 дійшов висновку, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах; при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Згідно зі статями 21, 22, 28 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Кожен має право на повагу до його гідності.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення також закріплені статтями 2, 5-1 КЗпП України.

Звільнення з посади є крайнім заходом дисциплінарного впливу. На час проведення службового розслідування діючих дисциплінарних стягнень позивач не мав, службові обов`язки виконував добросовісно та сумлінно, за період служби зарекомендував себе позитивно, відповідно до характеристики, що міститься у матеріалах справи.

Так, згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі №804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Згідно з частиною 2 статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Тобто дискреційні повноваження керівника, уповноваженого на застосування до поліцейського заходів дисциплінарного впливу, обмежені вказаною нормою права, яка визначає порядок накладення дисциплінарних стягнень від менш суворого до більш суворого виду дисциплінарного стягнення.

Отже, для дотримання правила юридичної визначеності як невід`ємної складової запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, а також з метою додержання критеріїв законності рішень згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України відповідач повинен був у тексті спірного рішення обґрунтувати своє рішення та обраний до застосування вид дисциплінарного стягнення серед установлених законом, ступінь тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, попередню поведінку працівника, ставлення працівника до виконання службових обов`язків, тощо.

Водночас дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, щодо обґрунтованості та пропорційності, оскільки при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно матеріалів справи, вчинення дисциплінарного проступку позивачем підтверджується поясненнями ОСОБА_2 .

У свою чергу, відповідач не довів відповідності рівня тяжкості скоєного проступку рівню обраної міри дисциплінарного покарання, при цьому застосував до позивача крайнє і найсуворіше дисциплінарне стягнення, у зв`язку з чим рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, набуло нездоланних дефектів змісту, що на думку суду є ознакою його необґрунтованості.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, у випадку незаконного звільнення працівника, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його незаконно звільнено.

На підставі викладеного, враховуючи безпідставність звільнення позивача з займаної ним посади, останній підлягає поновленню.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підставі яких суд може здійснити математичний розрахунок середньоденної заробітної плати, що позбавляє суд можливості вказати чітку суму, що підлягає стягненню на користь позивача.

Ураховуючи, що судом було встановлено протиправність виданих наказів, суд дійшов висновку, що Відповідач - Головне управління Національної поліції в м. Києві зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати - грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Стосовно негайного виконання рішення суду в частині, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них, відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції та в частині грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць.

Згідно статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За приписами частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Положеннями частини 1 статті 26 Закону №5076-VI визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону № 5076-VI передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За приписами ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, клопотання представника ОСОБА_1 - Кравця Р.Ю. про долучення доказів понесення судових витрат містить розрахунок розміру судових витрат позивача, згідно якого, було надано наступні послуги:

Підготовка та подача клопотання про перехід справи зі спрощеного у загальне провадження від 04.05.2023 - 1 000 грн.;

Підготовка та подача відповіді на відзив ГУ НП від 04.05.202 - 4 000 грн.;

Підготовка та подача додаткових пояснень від 14.08.2023 - 2 000 грн.

Участь у судовому засіданні 12.02.2024 - 4 300,00 грн.

Підготовка та подача заперечення на клопотання від 01.04.2024 - 2 000 грн.;

Участь у судовому засіданні 14.05.2024 - 4 300,00 грн.

Підготовка та подача пояснень від 12.06.2024 - 4 300,00 грн.;

Участь у судовому засіданні 23.07.2024 - 4 300,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 28900 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп.

Матеріали справи містять Договір про надання правничої допомоги №67 від 02.05.2023 року, що укладений між Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери» (надалі - Адвокатське об`єднання) та ОСОБА_1 (надалі - Замовник), згідно п. 1.1. якого, за цим Договором Адвокатське об`єднання зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати Замовнику правову допомогу за його запитом (надалі - «Послуги»), а Замовник зобов`язується оплатити надані Послуги (а.с. 34).

Пунктом 2.2 даного Договору передбачено, що Адвокатське об`єднання може надати наступні види правничої допомоги, зокрема: надання правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; підготовка та подача заяв, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та будь-яких інших процесуальних чи непроцесуальних документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень.

Згідно пункту 4.5 Договору про надання правничої допомоги, на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням Замовнику Послуг, відповідно до умов цього Договору, складається Акт про надані послуги.

До клопотання про долучення доказів понесення судових витрат представником позивача додано: копію рахунку на оплату №352 від 04.05.2023; копію квитанції від 05.05.2023; копію акту надання послуг №284 від 05.05.2023; копію рахунку на оплату №353 від 04.05.2023; копію квитанції від 05.05.2023; копію акту надання послуг №285 від 05.05.2023; копію рахунку на оплату №639 від 15.08.2023; копія квитанції по платіжній інструкції від 16.08.2023; копія акту надання послуг №о00434 від 16.08.2023, копія рахунку на оплату №303 від 27.02.2024, копія квитанції від 04.03.2024, копію рахунку на оплату № 466 від 16.04.2024, копію квитанції від 08.05.2024,копію рахунку на оплату № 697 від 26.04.2024, копію квитанції від 28.06.2024, копію рахунку на оплату №592 від 28.05.2024, копію квитанції від 30.06.2024, копію рахунку на оплату №811 від 30.07.2024, копію квитанції від 20.08.2024.

Факт надання Адвокатським об`єднанням послуг з правничої допомоги позивачу з написання документів підтверджується матеріалами справи та актами наданих послуг №284 від 05.05.2023, №285 від 05.05.2023 та №о00434 від 16.08.2023.

Згідно частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає, що фактичний об`єм виконаної роботи, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 900 грн., понесені ОСОБА_1 , є документально підтвердженими, обґрунтованими та співмірними зі складністю цієї справи, значенням справи для учасників процесу, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а тому, такі витрати слід стягнути за рахунок відповідача.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування наказів Головного управління Національної поліції в м. Києві від 23.05.2022 року № 356, в частині звільнення ОСОБА_1 та наказ 868 о/с від 02.06.2022, поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них, відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції, стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 3165154,44 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в м. Києві від 23.05.2022 № 356 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Дніпровського УП ГУНП у м. Києві», в частині звільнення з поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в м. Києві наказ 868 о/с від 02.06.2022 «Щодо особового складу».

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Києві поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них, відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 28 900 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них, відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції лейтенанта поліції та в частині грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2025.

Суддя Панченко Н.Д.