Ухвала суду № 127118858, 06.05.2025, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/574/24

Провадження №2/567/27/25

У Х В А Л А

02 травня 2025 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Клімович О.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Плакси В.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в :

Острозьким районним судом Рівненської області у складі головуючого судді Василевича О.В. в порядку загального позовного провадження розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 25.03.2024 року головуючим суддею у вищевказаній цивільній справі визначено суддю Василевича О.В.

Ухвалою суду від 28.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання на 24.04.2024 року, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Водночас іншою ухвалою суду від 28.03.2024 року частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плакси В.А. про забезпечення позову, згідно якої заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо наступного нерухомого майна:

- зерноплощадки №4 загальною площею 604,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693958756060;

- піднавісу на зерно №2, загальною площею 1936,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2694034856060;

- автоваги №3, загальною площею 27,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693968156060;

- 65/100 часток адміністративного приміщення (контори) №3, загальною площею 547,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2698036756060;

- столярного цеху №5, загальною площею 197,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2693926156060;

- зерноплощадки зі складом насіннєвим №1, загальною площею 252,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2694049856060.

Крім того, відповідачу ОСОБА_2 заборонено здійснювати демонтаж, проводити будівельні роботи щодо вищевказаного нерухомого майна.

18.04.2024 року відповідачем ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження від 28.03.2024 року, посилаючись на порушення судом при відкритті провадження у справі правил підсудності, а саме вимог ч.1 ст.27 ЦПК України, оскільки його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30.04.2024 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на вищевказану ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 28.03.2024 року було повернуто скаржнику.

07.05.2024 року позивачем ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про забезпечення позову від 28.03.2024 року, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення при вирішенні поданої ним заяви про забезпечення позову, та на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, вважаючи, що існують підстави для заборони відповідачу ОСОБА_2 користуватися належним йому на праві власності вищевказаним нерухомим майном.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18.06.2024 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу суду про забезпечення позову від 28.03.2024 року залишено без задоволення, та ухвалу суду про часткове забезпечення позову - без змін.

Ухвалою суду від 04.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України залишено без руху та позивачу було надано строк для виправлення недоліків позовної заяви, які були виявлені після відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.09.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії з врегулювання майнових відносин КСП «Світанок» (голова комісії Погонець О.В.), Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, в частині позовних вимог, заявлених до комісії з врегулювання майнових відносин КСП «Світанок» - залишено без розгляду.

14.10.2024 року відповідачем ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду від 11.09.2024 року, посилаючись на порушення судом при постановленні такої ухвали норм процесуального права.

Ухвалою суду від 15.10.2024 року відмовлено відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про передачу вищевказаної цивільної справи за підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року частково задоволено клопотання представника позивача - адвоката Плакси В.А. про витребування доказів.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 06.02.2025 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на вищевказану ухвалу суду від 11.09.024 року про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог, заявлених до комісії з врегулювання майнових відносин КСП «Світанок» - залишено без задоволення, та відповідну ухвалу суду - без змін.

24.02.2025 року вищевказана цивільна справа була повернута до суду з апеляційної інстанції та було призначено підготовче засідання на 20.03.2025 року.

20.03.2025 року до початку підготовчого засідання відповідачем ОСОБА_2 подано до суду клопотання про відвід головуючому судді Василевичу О.В., мотивоване тим, що суддя не може брати участь у розгляді вказаної вище цивільної справи і підлягає відводу, оскільки вважає, що існують обставини, що викликають сумнів в його неупередженості та об`єктивності, а також вбачає наявність ознак побічної заінтересованості судді у результаті розгляду даної справи, що є підставою в розумінні п.3, п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України для відводу.

Ухвалою суду від 20.03.2025 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючому судді Василевичу О.В. відмовлено.

01.05.2025 року відповідачем ОСОБА_2 повторно подано до суду заяву про відвід головуючому судді Василевичу О.В., яка мотивована тим, що, на його думку, суддя не може брати участь у розгляді вказаної вище цивільної справи і підлягає відводу, оскільки вважає, що існують обставини, що викликають сумнів в його неупередженості та об`єктивності, а також вбачає наявність ознак побічної заінтересованості судді у результаті розгляду даної справи, що є підставою в розумінні п.3, п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України для відводу. Зокрема, вказує на те, що ухвалою суду від 15.10.2024 року було відмовлено в задоволенні його клопотання про передачу даної справи за підсудністю за місцем його проживання - до Рівненського міського суду Рівненської області.

Також, посилаючись на ст.190 ЦПК України вказує, що ним не було отримано копії позовної заяви від 09.09.2024 року у новій редакції, відтак він був позбавлений можливості ознайомитися з пред`явленими до нього позовними вимогами та викласти свої заперечення щодо них, оскільки позовну заяву було направлено за невірною адресою його проживання: АДРЕСА_8 , яка згодом була переадресована на адресу його фактичного місця проживання : АДРЕСА_7 . Зазначає, що неодноразово повідомляв суд про своє місце проживання/реєстрації за адресою: АДРЕСА_7 , проте суд і надалі надсилає судові повістки на його ім`я на іншу адресу, що на його думку, є системним ігноруванням суддею його прав.

Вважає, що вказаними вище діями суд під час розгляду даної справи порушив право на справедливий суд, оскільки умисно або внаслідок недбалості істотно порушив норми процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а також призвело до порушенням правил територіальної підсудності.

Одночасно вказує, що ухвалою суду від 16.10.2024 було частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з управління забезпечення надання адміністративних послуг завірені копії реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна. Разом з тим вважає, що дане засідання було проведено без його виклику та без його інформування про проведення такого засідання, чим фактично позбавлено його можливості захистити свої інтереси та висловити свою позицію, що призвело до порушення його права на справедливий судовий розгляд та створює ризик порушення принципу змагальності і рівності сторін.

Посилаючись на те, що він як відповідач по справі має враження упередженості та необ`єктивності судді Василевича О.В. та його зацікавленості у даній справі, та щоб усунути сумніви щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд та законності судового рішення у відповідності до принципів ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.36, 39, 40, 43, 49 ЦПК України, просить відвести суддю Острозького районного суду Рівненської області Василевича О.В. від розгляду даної справи.

Позивач ОСОБА_1 в підготовчому засіданні заперечив проти заяви про відвід головуючому судді, просив у її задоволенні відмовити, вважає заявлений відвід надуманим, водночас вказуючи на те, що вбачає в діях відповідача зловживання процесуальними правами, що спрямовано на затягування розгляду цивільної справи по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Плакса В.А. в підготовчому засіданні заперечив проти заяви про відвід головуючому судді, мотивуючи тим, що обставини зазначені у заяві були предметом розгляду Рівненським апеляційним судом, та суд надав їм відповідну оцінку. Зазначив, що викладені у заяві про відвід обставини не відповідають дійсності. Вважає, що така заява є нічим іншим як способом затягування судового розгляду, оскільки вже понад рік у зв`язку з діями відповідача ОСОБА_2 не можливо провести підготовче засідання та вважає, що подана відповідачем заява є зловживанням процесуальними правами в розумінні ст.44 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники - адвокат Вітошко Ю.Г. та адвокат Сенчук В.П. в підготовче засідання не з`явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. В поданих до суду 02.05.2025 року клопотаннях представники відповідача, кожен окремо, просили відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з їх зайнятістю в інших кримінальних провадженнях.

Разом з тим, поважних причин неможливості явки у підготовче засідання відповідач ОСОБА_2 суду не повідомив, та будь-яких належних і допустимих доказів, що підтверджують поважність причин неприбуття відповідача та його представників в підготовче засідання (доказів участі представників відповідача у кримінальних провадженнях 02.05.2025 року о 14 год. та представництва інтересів будь-кого у таких провадженнях) до клопотань не додано, а відтак суд вважає подані клопотання необґрунтованими та направленими на затягування розгляду справи.

Згідно ст.223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.7, 8 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

За вказаних обставин, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку про розгляд клопотання про відвід та продовження підготовчого засідання у справі за відсутності відповідача та його представника.

Вивчивши заяву про відвід головуючому судді, суд дійшов до наступного висновку.

Заява про відвід мотивована тим, що, на думку відповідача, суддя Василевич О.В. зацікавлений в результаті розгляду справи, а також вказуючи на наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Покликаючись на зазначені обставини та ч.1 ст.36 ЦПК України відповідач заявив відвід головуючому судді.

Статтею 40 ЦПК України визначено порядок вирішення заявленого відводу. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо приходить до висновку про його обґрунтованість. Якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З огляду на те, що заява про відвід судді була надійшла до суду 01.05.2025 року, тобто за день до проведення підготовчого засідання, а відтак відсутні підстави для передачі такої заяви на розгляд іншому судді.

Стаття 36 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відводу судді.

Так, відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до вимог ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Системний аналіз положень статей 36 та 39 ЦПК України дає можливість дійти до висновку про те, що заява про відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність та особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення судді від участі у судовому провадженні.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивними критеріями. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

Згідно заяви відповідача відвід головуючого судді мотивований наявністю обставин, які на його думку, викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді.

Водночас, такі обставини під час розгляду заяви про відвід судді не встановлені та відповідачем і його представниками не доведено наявність обставин з яких би вбачались обґрунтовані сумніви в неупередженості судді Василевича О.В., які унеможливлюють ухвалення об`єктивного рішення у справі.

Вивченням доводів заявника встановлено, що заява про відвід мотивована виключно тим, що відповідач не погоджується з процесуальними рішеннями, прийнятими суддею, зокрема, ухвалою про відмову в передачі даної справи за підсудністю на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області, постановленою, як на його думку, з порушенням, та у зв`язку з неотриманням позовної заяви у новій редакції після усунення недоліків, а також неповідомленням його про розгляд справи 16.10.2024, відтак на думку заявника суддя не може брати участь у розгляді даної справи і підлягає відводу.

Водночас, заявником не подано суду жодного доказу, який би підтвердив упередженість або необ`єктивність суду. Заявлений відвід не ґрунтується на фактах, які б об`єктивно свідчили про будь-яку заінтересованість чи упередженість головуючого судді, на що посилається відповідач, не підтверджений будь-якими належними, допустимими та об`єктивними доказами, є надуманим та ґрунтується виключно на суб`єктивних переконаннях заявника. Із змісту поданої заяви встановлено, що заявник обмежився лише перерахуванням обставин, які на його думку викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді, зокрема що головуючий суддя виніс ухвалу від 15.10.2024 року, якою відмовлено відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про передачу вищевказаної цивільної справи за підсудністю до Рівненського міського суду Рівненської області.

Суд вважає дані посилання безпідставними і такими, що вказують на відсутність перешкод для подальшого розгляду справи по суті, оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Окрім цього, вирішуючи питання про відвід судді, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, п.27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N33958/96, п.42). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, п.38).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п.43).

Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, п.58).

Вказані висновки також містяться і в рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України».

Згідно ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Статтями 36, 37 ЦПК України визначено підстави для відводу судді. Проте заявником не наведено достатніх та переконливих доводів, які б у сукупності вказували на існування підстав для відводу судді, передбачених вказаними статтями ЦПК України.

Згідно ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною 1 ст.353 ЦПК України визначено перелік ухвал, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до цього переліку не входять. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 15.10.2024 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до іншого суду.

При цьому судом встановлено, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не застосовувалась ст.187 ЦПК України та не встановлювалось зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , позаяк одним з співвідповідачів було вказано Острозьку міську раду Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4) та згідно ч.15 ст.28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Окрім того спір виник з приводу нерухомого майна, зокрема з приводу здійснення реєстраційних дій щодо права власності на нерухоме майна, а тому, у даному випадку, діють положення процесуального закону про виключну підсудність.

За результатами розгляду вказаного клопотання судом було встановлено, що позов було пред`явлено з дотриманням правил підсудності, про що було зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 28.03.2024 року, а доводи відповідача, викладені у клопотанні, фактично вказують про його незгоду з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, разом з тим підстав для зміни підсудності відповідачем ОСОБА_2 доведено не було і таких підстав судом не встановлено.

18.04.2024 року відповідачем ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про відкриття провадження від 28.03.2024 року, посилаючись на порушення судом при відкритті провадження у справі правил підсудності, а саме вимог ч.1 ст.27 ЦПК України, оскільки його зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30.04.2024 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на вищевказану ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 28.03.2024 року було повернуто скаржнику.

Відтак, обставини зазначені у заяві, вже були предметом розгляду Острозького районного суду та Рівненського апеляційного суду.

Також не заслуговують на увагу доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що судом не було направлено для нього позовну заяву в новій редакції, оскільки в матеріалах справи наявна копія судової повістки Острозького районного суду від 25.09.2024 року, направлена на адресу відповідача по справі ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем його проживання: АДРЕСА_7 з доданою до неї копією позовної заяви в новій редакції на 8-ми аркушах, та яка була повернута на адресу суду у зв`язку з її неотриманням відповідачем ОСОБА_2 , з відміткою поштового відділення як на причину повернення - «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується поштовим повідомленням №060029034702, яке міститься в матеріалах справи (т.2 а.с.9, 15-17).

Згідно абз.2 ч.1 ст.131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Окрім того, згідно судової повістки від 04.03.2025 року відповідачу ОСОБА_2 повторно було направлено копію позовної заяву в новій редакції від 09.09.2024, яка була отримана відповідачем 25.03.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.140, 175).

Також суд критично оцінює доводи відповідача про направлення судових повісток на не вірну адресу його проживання, оскільки в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, якими підтверджено факт отримання відповідачем судових повісток про виклик до суду, направлених за повідомленою ним адресою проживання : АДРЕСА_7 (т.2 а.с.73, 198) та частина судових повісток, направлених відповідачу ОСОБА_2 за вищевказаною адресою повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою або за закінченням терміну зберігання.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримував судові відправлення як за адресою реєстрації, так і за адресою проживання, яка зазначена у позовній заяві.

Щодо доводів відповідача про неповідомлення його про проведення підготовчого засідання 16.10.2024 року, суд зазначає наступне.

Чергове підготовче засідання у даній справі було призначено на 15.10.2024 року, про що відповідач ОСОБА_2 був завчасно повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 14.10.2024 року (т.2 а.с.18) та на дане засідання одним із представників відповідача ОСОБА_2 було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Встановивши, що поважних причин неможливості з`явитися у підготовче засідання представником відповідача наведено не було, доказів, що підтверджують поважність причин неприбуття відповідача та його представників в підготовче судове засідання до клопотання не було додано, суд з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), постановив про продовження підготовчого засідання у справі за відсутності відповідача та його представників.

У даному підготовчому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд за підсудністю до іншого суду та клопотання представника позивача про витребування доказів.

За результатами розгляду клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю на розгляд до іншого суду, судом 15.10.2024 року було постановлено та оголошено вступну та резолютивну частину ухвали про відмову у задоволенні вказаного клопотання. Після чого суд перейшов до розгляду інших клопотань, пов`язаних з підготовкою справи до судового розгляду, та після заслуховування доводів позивача та його представника суд вийшов до нарадчої кімнати для постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання представника позивача про витребування доказів, вступну та резолютивну частину якої було оголошено наступного дня - 16.10.2024 року (т.2 а.с.24-28).

Відтак, розгляд справи було здійснено в одному судовому засіданні, про яке відповідач та його представник були належним чином повідомлені та розгляд справи не було відкладено на 16.10.2024 року, а у вказаний день після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали про витребування доказів.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відтак головуючим суддею у даній цивільній справі вживаються заходи до розгляду справи у точній відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства, та забезпечується рівність сторін при здійсненні процесуальних прав і обов`язків.

Одночасно суд зазначає, що аналогічна заява про відвід судді, з викладом ідентичних підстав щодо порушення правил підсудності та неотримання нової редакції позовної заяви, була розглянута судом 24.03.2025 року та судом було надано правову оцінку доводам вказаним заяві, про що постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви.

Отже, суд доходить до висновку, що відповідачем повторно заявлено завідомо безпідставний відвід, оскільки вказані відповідачем в заяві про відвід доводи є безпідставними, заявленими з надуманих міркувань, та є такими, що спрямовані на безпідставне затягування і перешкоджання розгляду справи по суті.

Окрім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами та зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 345/2935/21 (провадження №61-2472св22) вказав на те, що зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду у справі 910/1873/17 від 08 травня 2018 року).

ЄСПЛ у рішеннях від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України» неодноразово наголошував на тому, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції.

Оскільки судом не встановлено підстав, передбачених ст.36 ЦПК України, які б виключали участь судді Василевича О.В. у розгляді цивільної справи, відтак суд вважає, що заявлений відвід ґрунтується виключно на суб`єктивних переконаннях відповідача та його незгоді з процесуальними рішеннями судді ухваленими в ході розгляду даної справи, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36, 39, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, -

постановив:

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Василевича О.В. у цивільній справі № 567/574/24 за позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 06.05.2025 року.

Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.