Рішення № 127117835, 05.05.2025, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/541/25

Провадження № 2/386/173/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2025 року

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Червоненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Штанько Л.Є.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Голованівськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача за довіреністю Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 27.09.2022 року між ТОВ«Манівео швидкафінансова допомога»та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитнийдоговір №324595109.Відповідач уклавкредитний договіру форміелектронного документуз використаннямелектронного підпису. Згідно з п. 4.1 кредитного договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV877HS. Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 6900, 00 грн., орієнтовна дата повернення якого 27.10.2022 року, дисконтний період користування складає 30 днів. У подальшому від первісного кредитора право вимоги було передано ТОВ «Таліон Плюс», яке передало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє ТОВ «Юніт Капітал» у розмірі 29256, 37 грн., з яких 6045, 38 грн. заборгованість по кредиту, 23210, 99 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати по оплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

11.04.2025 року від представника відповідача надійшов до суду відзив, в якому зазначено, що відповідачка не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами та вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

Зокрема зазначено, що відповідачка отримала 27.09.2022 р. кредит у сумі 6900 грн.00 коп. строком на 30 (тридцять) днів, тобто до27.10.2022р. Будь-яких доказів та обґрунтувань, що відповідачка отримувала другий транш кредитування або продовжувала строк кредитування позовна заява не містить.

Нарахування позивачем заборгованості по відсоткам на період часу після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованим. Як видно з розрахунку позивача, кредитор нараховував відповідачці відсотки за кредитом до 20.12.2023 року. Враховуючи вищенаведене, позивач безпідставно та неправомірно нарахував відповідачці відсотки за період з 28.10.2022 року по 20.12.2023 року.

Отже вимоги про стягнення відсотків за період з 28.10.2022 року по 20.12.2023 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, суперечать законодавству та такі вимоги апріорі задоволенню не підлягають.

Як видно з розрахунку позивача, за погоджений сторонами період кредитування, а саме з 27.09.2022 року по 27.10.2022 року кредитором було нараховано відсотки по 61,66 грн. щодня на протязі 30 днів. Тобто, кредитор в рамках кредитного договору міг нарахувати відповідачці 61,66 грн. х 30 днів = 1849,80 грн. Відтак, решта відсотків 23210,99 грн. - 1 849,80 грн. = 21 361,19 грн. є нараховані та заявлені позивачем до стягнення неправомірно.

Позивачем не надано належних доказів перерахування коштів (тіла кредиту) відповідачці як позичальнику. З наданому позивачем платіжному доручення відсутні відмітки банку про його прийняття до виконання. Із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме відповідачці. В той же час, стороною позивача не було надано в якості доказів виписку про рух коштів, яка б могла підтвердити заборгованість відповідача, а саме отримання кредитних коштів та їх використання. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, сплату тіла кредиту, відсотків, комісії, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

В позовній заяві позивач ТОВ «Юніт Капітал» посилається на те, що право вимоги договору кредитної лінії №324595109 від 27.09.2022 року він отримав шляхом укладення договорів факторингу. Проте, кредитний договір був укладений 27.09.2022 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору Товариству з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору з відповідачем, і відсутні докази переходу права вимоги за вказаним договором, а відтак й про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, відповідачка вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

В судове засідання представник ТОВ «Юніт Капітал» не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу у відсутність представника позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача адвокат Пивоваров В.І. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, що наведені у відзиві.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 525ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ст.ст. 1077, 1078ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст.513ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові .

Зі змісту ч. 1 ст.207ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 27.09.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №324595109 та надано кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6900, 00 грн., орієнтовна дата повернення якого 27.10.2022 року із процентною ставкою, що визначена у відповідних пунктах розділу 8 договору, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV877HS, відправленим 27.09.2022 року, що відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" переказало кошти ОСОБА_2 згідно платіжного доручення від 27.09.2022 року за № 633е714f-5807-4а9е-8сb3-c842846e6e7e в сумі 6 900, 00 грн. на рахунок НОМЕР_1 .

Також факт перерахування коштів відповідачу підтверджується довідкою № 12/2024 виданою керівником департаменту підтримки масових платежів систем та готівкового обігу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Чаплінською М.В. про те , що 27.09.2022 року о 0:45 год. перераховано 6900, 00 грн. на картку 5168-75хх-хххх-7623.

Крім того, факт перерахування коштів на картку відповідачки також не заперечував її представник у судовому засіданні.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_2 , 27.09.2022 року останній надано 6900, 00 грн. та здійснювалося нарахування по 29.11.2022 року, її заборгованість складає 13583, 32 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року.

В подальшому сторони погодили продовжити строк дії договору рядом додаткових угод до 31.12.2024 року, а саме 28.11.2019 року ТОВ « Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклади додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

31.12.2022 року сторони договору факторингу уклади додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

31.12.2023 року сторони договору факторингу уклади додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Позивач стверджує, що відповідно до реєстру прав вимоги № 205 від 29.11.2022 року за №159 Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 324595109 від 27.09.2022 року в сумі 13763, 47 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» ОСОБА_2 здійснювалося нарахування з 29.11.2022 року по 20.12.2023 року, тому остання має заборгованість у сумі 29256, 37 грн.

30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01 строк дії якого закінчується 31.12.2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року за №6 432 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 324595109 від 27.09.2022 року в сумі 29256, 37 грн.

06.03.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №060325-У відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 060325-У від 06.03.2025 року за № 239 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 324595109 від 27.09.2022 року в сумі 29256, 37 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 324595109 ОСОБА_2 за період з 06.03.2025 року по 14.03.2025 року заборгованість перед ТОВ « ЮНІТ КАПІТАЛ» станом на 14.03.2025 року складає 29256, 37 грн. Отже, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачці кредит у встановленому Договором кредитної лінії №324595109 від 27.09.2022 року розмірі, а саме 6900 грн., а також знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Разом із цим, статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Як слушно зазначено у відзиві на позов, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" від 28 листопада 2018 року, що у свою чергу свідчить про недоведеність матеріалами справи факту переходу прав вимог від Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс".

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі №905/306/17, згідно якої для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

В ході судового розгляду представник позивача, отримавши у встановленому порядку відзив на позов та ознайомившись з його змістом, не надав суду доказів на підтвердження факту оплати за договором факторингу, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" від 28 листопада 2018 року.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, враховуючи наведене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, враховуючи те що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними доказами факт переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором, адже на доведено факт переходу прав вимог від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс", а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, на думку суду, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал», суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки боргу за Договором кредитної лінії №324595109 від 27.09.2022 року на користь ТОВ «Юніт Капітал», що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 23, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На рішення суду може бути подана апеляція безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д. В. Червоненко