Рішення № 127115965, 24.04.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1983/24

№ 2/183/791/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

29 лютого 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, посилається на те, що 08 січня 2019 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № LGTPGA0040300004, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 101 835,00 грн., зі строком повернення до 08 січня 2024 року, а відповідач ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язалася у встановлений в договорі строк повернути грошові кошти за графіком та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 20,9% річних.

Грошові кошти були отримані відповідачем ОСОБА_3 22 серпня 2019 року, що підтверджується меморіальним ордером.

В забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору № LGTPGA0040300004 від 08 січня 2019 року, між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_2 укладено Договори поруки № LGTPGA0040300004/2 від 08 січня 2019 року, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов`язання перед Банком відповідати солідарно по зобов`язанням відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № LGTPGA0040300004 від 08 січня 2019 року.

В порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, в зв`язку з чим, станом на 21 січня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 47 472,66 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту.

Зазначену суму, а також судові витрати в розмірі 3 028,00 грн. позивач просить стягнути з відповідачів на його користь.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків.

19 березня 2024 року на виконання даної ухвали Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з заявою, згідно якої усунуло недоліки позовної заяви.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2024 року відкрите провадження у справі,розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідачів в судове засідання не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожен окремо, в судове засідання не з`явилися, згідно опублікованого оголошення 20.03.2025 року на офіційному веб-порталі судової влади України про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином,причин неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавали.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те,що відповідачібули належним чином повідомлені про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем письмові докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 08 січня 2019 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № LGTPGA0040300004, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 101 835,00 грн., зі строком повернення до 08 січня 2024 року, а відповідач ОСОБА_4 , в свою чергу, зобов`язалася у встановлений в договорі строк повернути грошові кошти за графіком та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 20,9% річних (п. 1.1-1.6 Договору).

Кредитні кошти в зазначеній сумі були отримані відповідачем ОСОБА_4 08 січня 2019 року, що підтверджується меморіальним ордером від 09 січня 2019 року.

Згідно умов Договору, відповідач ОСОБА_4 зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом щомісяця до 08 числа кожного місяця, згідно з графіком погашення заборгованості, яка складається з заборгованості по кредиту та відсотків за користування кредитом (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, для забезпечення виконання зобов`язання позичальника перед Кредитодавцем за цим Договором сторони погодили укласти Договір поруки.

Судом встановлено, що на виконання вимог п. 3.3 Договору, в забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_4 умов кредитного договору № LGTPGA0040300004 від 08 січня 2019 року, між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_2 укладено Договори поруки № LGTPGA0040300004/2 від 08 січня 2019 року, відповідно до умов якого остання взяла на себе зобов`язання перед Банком відповідати солідарно по зобов`язанням відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором № LGTPGA0040300004 від 08 січня 2019 року.

Так, згідно з умовами Договору поруки № LGTPGA0040300004/2 від 08 січня 2019 року, відповідальність поручителя настає у випадку, коли позичальник не виконує, або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання згідно кредитного договору. Поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

У відповідності з п. 4 Договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язанням за кредитним договором. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов`язанням.

Отже, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» свої договірні зобов`язання виконало повністю та належним чином.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_4 не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, в зв`язку з чим, станом на 21 січня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 47 472,66 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту, що підтверджується розрахунком Банку.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, 1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 3. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності справедливості.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

За змістом ст. ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннямист. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістомст. 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістомст. 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 цього Кодексу.

Відповідно дост.553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно дост.554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно достатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Статтею 1050 ЦК України передбачено: 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.2. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавецьмає право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_4 не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, в зв`язку з чим, станом на 21 січня 2025 року виникла заборгованість в розмірі 47 472,66 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту, що підтверджується розрахунком Банку.

З урахуванням того, що у відповідача ОСОБА_4 перед позивачем існує заборгованість, яка останньою добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає вимоги Банку обґрунтованими, з відповідачів солідарно на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором № LGTPGA0040300004 від 08 січня 2019 року, що виникла станом на 21 січня 2025 року в розмірі 47 472,66 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Суд зауважує, що вс тановлені вище обставини під час розгляду справи відповідачами жодним належними та допустимими доказами не спростовані, зокрема останні не скористалися своїм правом надати суду відзив з приводу заперечення позовних вимог, а також не надали доказів часткового або повного повернення Банку грошових коштів, зокрема не спростували розрахунок заборгованості позивача.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанку повному обсязі.

Відповідно дост. 141 ЦПК України,з відповідачів пропорційно на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 514,00 грн., з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276,280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користьАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № LGTPGA0040300004 від 08 січня 2019 року в розмірі 47 472,66 грн.(сорок сім тисяч чотириста сімдесят дві грн. 66 коп.), яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 514,00грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 514,00 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул.Грушевського, 1д;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 24 квітня 2025 року.

Суддя Д. І. Городецький