Рішення № 127114933, 05.05.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5338/25

Провадження № 2/161/2553/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 травня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

за участю секретаря судового засідання Вольської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що 11.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4249403, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 20000,00 грн., які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4249403.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 4249403 від 11.12.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 70680,00 грн., з яких 20000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 49280,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 1400,00 грн. заборгованість за комісіями.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 26-07/2024 від 11.12.2021 у розмірі 70680,00 грн. та понесені у справі судові витрати.

Ухвалою судді від 26.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272ЦПК України відповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходилоклопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно електронного сайту Луцького міськрайонного суду Волинської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Судом встановлено, що 11.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4249403, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 20000,00 грн., які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе відповідні зобов`язання.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4249403.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 4249403 від 11.12.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 70680,00 грн., з яких 20000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 49280,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 1400,00 грн. заборгованість за комісіями.

Всупереч умовам кредитного договору № 4249403 від 11.12.2021 відповідач свої кредитні зобов`язання не виконує.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість не погашає.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов`язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов`язані за таким договорами.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права ТзОВ «Факторинг Партнерс».

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованісті за основним зобов`язанням та відсотками підлягають задоволенню.

Безпідставними є позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1400,00 грн., оскільки відповідно до умов кредитного договору позичальнику кредит надавався на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін у даній частині визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За положеннями частини п`ятої статті11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16 та постанові Верховного Суду від 24.10.2018 по справі № 276/4216/16-ц, відповідно до яких, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У зв`язку з вищевказаним позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 1400,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 9000 грн., на підтвердження яких, долучає до матеріалів справи: копію заявки на надання юридичної допомоги № 360 від 01.02.2025 на суму 9000,00 грн., копія витягу з акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 на суму 9000,00, копія прайс-листа АО «Лігал Ассістанс»; договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, суд, з урахуванням основоположних засадсправедливості,виваженості тарозумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 3000,00 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 70680,00 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 69280,00 грн., що становить 98,02 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2374,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 12, 77, 80-82, 137, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 554, 610, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в сумі 69280 (шістдесят дев`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) гривні 44 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство зобмеженою відповідальністю«Факторинг Партнерс» (місце знаходження: вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, м. Київ; код ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта