Ухвала суду № 127109300, 05.05.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8961/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С. В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Остапчук Тетяни Володимирівни у справі № 757/8961/24-ц,

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2025 року до суду надійшла вказана заява, яка згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2025 року розподілена судді Вовк С. В.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга зазначеної статті).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках (пункти 3 і 5 частини першої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

Наведені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Судувід 13 березня2019 року усправі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) та від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (провадження № 11-82заі19).

У своїй заяві про відвід ОСОБА_1 застосовує, зокрема наступні висловлювання: «16.12.22р. суддя Остапчук Т. В. склала і видала ідіотський текст судового рішення…», «…суддя Остапчук Т. В. внаслідок недостатності ума…», та ін.

Наведені висловлювання є образливими по відношенню до судді Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т. В. , не відповідають стилю спілкування, у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами тощо), по своїй суті виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що неприпустимо при оформленні заяви про відвід. Такі дії є виявом неповаги до суду, і подання такої заяви про відвід є зловживанням ОСОБА_1 його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.

Зважаючи на викладене, до заяви ОСОБА_1 про відвід судді Остапчук Т. В. застосовуються, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України, та суд залишає її без розгляду.

Одночасно суд звертає увагу ОСОБА_1 на те, що для запобігання зловживанню процесуальними правами, суд є повноважним застосовувати певний захід процесуального примусу, зокрема й стягнення в дохід державного бюджету з особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина четверта статті 44, пункт 2 частини першої статті 148 ЦПК України).

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 1 січня становить 3 028,00 грн.

Оскільки заявник допустив зловживання процесуальним правом, суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 148 ЦПК України стягнути із ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908, 40 грн.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України (частина п`ята статті 148 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 1-20, 44, 148, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Остапчук Тетяни Володимирівни у справі № 757/8961/24-ц - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021; код у ЄДРПОУ: 26255795) штраф у розмірі 908, 40 грн.

Надіслати учасникам справи та Державній судовій адміністрації України копію цієї ухвали.

Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. В. Вовк