Рішення № 127107695, 06.05.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8364/24

н/п 2/953/360/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю: секретаря судових засідань Гавриленко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, третя особа військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Циплінський Д.О. звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, третя особа військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії у розмірі 215683,25 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, сторона 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - третя особа, сторона 2) та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - відповідач, сторона 3) було укладено Договір спільноготимчасового безоплатногокористування нерухомиммайном №433від 04.12.2023р.(далі-Договір №433).Згідно зп.1.1Договору №433сторона 1надає стороні2можливість наспільне тимчасовебезоплатне користуваннянерухомим майномсторони 1-нежитловими приміщеннямизагальною площею335,0кв.м,що розташованеза адресою: АДРЕСА_1 (далі-Майно,Нежитлові приміщення).Актом приймання-передачінерухомого майна,згідно договоруспільного тимчасовогобезоплатного використаннявід «04»12.2023року №433 було зафіксовано передачу стороною 1 (позивачем) стороні 2 (третя особа) нежитлових приміщень. Згідно з п. 3.2 Договору №433 сторона 3 (відповідач) зобов`язана відшкодувати стороні 1 (позивачу) всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані стороною 2 (третьою особою) за час дії Договору. У п. 3.3 Договору №433 передбачено, що відшкодування за спожиті комунальні послуги стороною 2 (третьою особою) сплачуються стороною 3 (відповідачем) на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них. Відповідно до п. 8.2 Договору №433 сторона 3 (відповідач) зобов`язана відшкодувати стороні 1 (позивач) вартість комунальних послуг, що спожиті стороною 2 (третя особа) у процесі виконання цього Договору. Пунктом 4.8 Договору №433 передбачено, що сторона 2 (третя особа) зобов`язується здійснювати контроль та технічний нагляд за якістю та обсягами спожитих комунальних послуг. В подальшому відповідач надав позивачу Відповідь назвернення провідшкодування витратза спожитуелектричну енергіюза договором№433від 04грудня2023р.№583/4014від 16.08.2024р. (далі - Відповідь).

У Відповіді вказано, що: «Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. У зв`язку з наведеним, Харківське квартирно-експлуатаційне управління не може передатидо органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно зі зверненням ФОП ОСОБА_1 від 15.08.2024 р. за договором№433 від 04.12.2023 р.

Оскільки зобов`язання щодо відшкодування витрат позивача за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, які були отримані третьою особою - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), відповідачем не виконано, його заборгованість становить 215683,25 грн, яка до сьогоднішнього дня є несплаченою.

Виклад позиції відповідача

04.12.2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_1 ) та відповідачем було укладено Договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 433.

Згідно п.3.2 Договору відповідач зобов`язаний відшкодовувати ОСОБА_1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані ВЧ НОМЕР_1 за час дії цього Договору.

Пунктом 6.4 ОСОБА_1 зобов`язана укласти зі ВЧ НОМЕР_1 та відповідачем, договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.

Крім того відповідно до п. 8.1 Договору відповідач має право вимагати від ОСОБА_1 та ВЧ НОМЕР_1 надання необхідних документів, інформації з метою виконання умов цього Договору. У разі не надання таких документів відповідач звільняється від взятих зобов`язань згідно п. 8.2 цього Договору.

Також п. 8.1.1 передбачено, у разі не надання таких документів та інформації відповідач звільняється від зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Згідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Згідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов`язання - будь- яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Казначейство України здійснює платежі за дорученням розпорядників бюджетних

коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

З наведеного вбачається, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.

Невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок порушення відповідачем умов Договору, а саме п.6.3 та 6.4.

Крім того згідно п. 3.3 Договору, відшкодування за спожиті комунальні послуги ВЧ НОМЕР_1 сплачуються відповідачем, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг та за відповідним пакетом документів до них.

Таким чином встановлено, що Договори на відшкодування за спожиті комунальні послуги та відповідний пакет документів до відповідача надійшли лише через рік, а саме 15.08.2024.

Таким чином в позові ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі

Рух справи, заяви, клопотання учасників справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 справу передано для розгляду судді Дяченку О.М.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.09.2024 у відкритті провадження у цивільній справі було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 12.09.2024 про відмову у відкритті провадження у цивільній справі скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.11.2024 відкрито загальне позовне провадження, справа призначена до розгляду на 10.12.2024 о 12:00 год.

10.12.2024 від представника позивача адвоката Ципліцького Д.О. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі.

10.12.2024 від представника відповідача Бірюцького А.С. до суду надійшло повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі та неможливості подати відзив на позов.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання 10.12.2024, розгляд справи відкладено на 08.01.2025 о 12:45 год.

08.01.2025 у судовому засіданні представника відповідача Роженко В.В. заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи. Розгляд справи відкладено на 10.01.2025 о 09:15 год.

08.01.2025 представник відповідача Роженко В.В. ознайомився з матеріалами справи.

09.01.2024 від відповідача до судунадійшов відзивна позовнузаяву,відповідно доякої Відповідачпросив відмовитиу задоволенніпозову в повному обсязі.

10.01.2025 у судовому засіданні представник позивача адвокат Ципліцький Д.О. заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитися з відзивом на позов. Розгляд справи відкладено на 15.01.2025 о 09:00 год.

13.01.2025 від представника позивача адвоката Ципліцького Д.О. до суду надійшла відповідь на відзив та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.01.2025 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2025 о 9:00 год

У зв`язку з неявкою відповідача та третьої особи в судове засідання 25.02.2025, розгляд справи відкладено на 02.04.2025 о 09:00 год.

02.04.2025 у судове засіданні було оголошено перерву до 28.04.2025.

08.04.2025 від представника позивача адвоката Ципліцького Д.О. до суду надійшло клопотання про стягнення судових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у позові з підстав зазначених у відзиві на позов.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Суд встановив, що 04.12.2023 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , військовою частиною НОМЕР_1 та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням укладений договір № 433 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомими майном (далі - Договір № 433).

За умовами вказаного договору позивач зобов`язався надати військовій частині можливість на спільне тимчасове безоплатне користування, нележаним йому нерухомим майном, а саме нежитлові приміщення, загальною площею 335,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Положеннями п. 2.1 Договору встановлено, що військова частина НОМЕР_1 вступає в спільне тимчасове використання майна у термін, указаний у цьому договорі та актах передачі майна.

Пунктом 10 Договору встановлено, що дія цього договору відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України з 10.01.2023 по 31.12.2023, але не довше дії воєнного стану.

Сторони Договору № 433 оформили Акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 передав, а військова частина НОМЕР_1 прийняла нежитлові приміщення, загальною площею 335,0 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Харківське квартирно-експлуатаційне управлінням ознайомлено з цим актом приймання-передачі.

На виконання зазначених умов договору між позивачем та стороною 2 (третя особа) було укладено та підписано Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії (далі - Договір про відшкодування). Цей договір направлявся на підпис до відповідача, але ним цей Договір про відшкодування не підписано. Також, разом з Договором про відшкодування відповідачу було надано: - Акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії (за період з 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р.); - Акт фіксації показників лічильника електричної енергії до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії (за період з 01.04.2023 р. по 30.04.2023 р.); - Акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії (за період з 01.09.2023 р. по 30.09.2023 р.); - Акт фіксації показників лічильника електричної енергії до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії (за період з 01.09.2023 р. по 30.09.2023 р.); - Акт про обсяги розподіленої електричної енергії за квітень 2023 р.; - Акт про обсяги розподіленої електричної енергії за вересень 2023 р.; - Акт фіксації номеру лічильника електричної енергії для відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії; - Акт приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 р.; - Акт приймання-передачі електричної енергії за вересень 2023 р.; - Рахунок за електричну енергію нараховану в квітні 2023 р.; - Рахунок за електричну енергію нараховану в вересні 2023 р.; - Договір про постачання електричної енергії №60-683 від «08» серпня 2012 року. Представник відповідача підтвердив, що даний договір вони отримували, третя особа користувалася цим приміщенням, проте не підписали Договір про відшкодування, оскільки його отримали після закінчення бюджетного року.

Відповідно до п. 1.1. Договору про відшкодування ОСОБА_1 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується військовою частиною, Харківське квартирно-експлуатаційне управління відшкодовує витрати, понесені військовою частиною НОМЕР_1 з оплати електричної енергії, яка була спожита військовою частиною НОМЕР_1 , за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

За змістом п.1.2 Договору відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 04.12.2023 № 433.

Згідно з п. 3.1 Договору облік та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюється за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку.

Вимогами п. 3.6 Договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється згідно з ст. 46, 48, 49 БКУ, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Харківського квартирно-експлуатаційного управління за відповідним кодом видатків).

Положеннями п. 4.2 Договору встановлено, що Харківське квартирно-експлуатаційне управління зобов`язано своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати ОСОБА_1 витрати за спожиту військовою частиною НОМЕР_1 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитою електричної енергії.

Вимогами п. 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України.

За змістом п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія тощо).

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання. Строк дії договору відповідно до п. 3 ст. 631 ЦКУ розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2023 та діє по 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Зі змісту Акту фіксації номеру лічильника електричної енергії для відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії (за період з 01.04.2023 по 30.04.2023), Акту виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії (за період з 01.04.2023 по 30.04.2023), Акту про обсяги розподіленої електричної енергії за квітень 2023 р., Акту фіксації показників лічильника електричної енергії до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії (за період з 01.04.2023 по 30.04.2023), Акту приймання-передачі електричної енергії за квітень 2023 р.; Рахунку за електричну енергію нараховану в квітні 2023 р. вбачається, що за період з 01.04.2023 по 30.04.20.2023 рік сума відшкодування за спожиту електричну енергію складає 92717,95 грн (з ПДВ), сумарна кількість спожитих кіловат 15313.

Зі змісту Акт фіксації номеру лічильника електричної енергії для відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії (за період з 01.09.2023 по 30.09.2023), Акту виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії (за період з 01.09.2023 по 30.09.2023), Акту про обсяги розподіленої електричної енергії за вересень 2023 р., Акту фіксації показників лічильника електричної енергії до Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії (за період з 01.09.2023 по 30.09.2023), Акту приймання-передачі електричної енергії за вересень 2023 р.; Рахунку за електричну енергію нараховану в вересні 2023 р. вбачається, що за період з 01.09.2023 по 30.0.20.2023 рік сума відшкодування за спожиту електричну енергію складає 12265,30 грн (з ПДВ), сумарна кількість спожитих кіловат 16873.

уд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Вимогами ст. 4, 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 181/598/19 (провадження № 61-10997св20) зроблений правовий висновок про те, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що «в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право», - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За правилами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд встановив, що умовами Договору про відшкодування витрат, що вказаний договір набирає чинності з дня його підписання. Строк дії договору відповідно до ст. 631 ЦК України розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 10.01.2023 та діє по 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Суд враховує, що позивач фактично визнає факт укладення цього договору.

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які могли б свідчити про виконання відповідачем умов вказаного договору або ж намагання здійснити розрахунки, що свідчить про порушення Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням умов вказаного договору.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідженими у судовому засіданні письмовими матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав умови Договору про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії та взяті на себе зобов`язання зі здійснення відшкодування витрат з оплати електричної енергії, яка була спожита військовою частиною НОМЕР_1 , чим порушив умови п. 1.1, 1.2 договору та права позивача.

Суд встановив на підставі наданих позивачем доказів, що загальний обсяг спожитої військовою частиною НОМЕР_1 електричної енергії у період часу з 01.04.2023 по 30.04.2023 та з 01.09.2023 по 30.09.2023 рік і становить 32186 кВт/год на загальну суму 215683,25 грн.

Сторона відповідача, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, посилалася на те, Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. У зв`язку з цим відповідач не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу позивачу ОСОБА_1 .

Суд доходить висновку, що такі твердження сторони відповідача є безпідставними, оскільки у матеріалах справи міститься належні та допустимі докази щодо розміру спожитої електричної енергії, період нарахування, фіксованої ціни на електричну енергію, а також нарахованої суми до сплати.

Суд вважає доведеним розмір заборгованості, яка утворилася у відповідача внаслідок неналежного невиконання взятих на себе зобов`язань у частині оплати електричної енергії, що була спожита військовою частиною.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, обставини, на які посилається позивач, підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому права позивача підлягають захисту в обраний ним спосіб, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

02.04.2025 представник відповідача повідомив, що наказом Міністерства оборони України від 31.01.2025 № 1 Харківське квартирно-експлуатаційне управління (місто Харків) переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків, а тому за таких відповідачем є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків.

Судові витрати

Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача Мізюн О.П. є Адвокатське Бюро «Дмитра Ципліцького» на підставі договору про надання правової допомоги № 070524 від 07.05.2024.

Актом виконаних робіт №001129 від 16.09.2024 затверджено перелік та опис послуг, які отримав позивач в межах договору про надання правової допомоги № 070524 від 07.05.2024, загальна вартість таких послуг складає 14 807,14 грн.

Актом виконаних робіт №001189 від 02.04.2025 затверджено перелік та опис послуг, які отримав позивач в межах договору про надання правової допомоги № 070524 від 07.05.2024, загальна вартість таких послуг складає 8010,00 грн.

В клопотанні про стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу представник позивача просить стягнути з відповідача 20225,94 грн.

У Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч.1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи вищенаведене, виходячи із складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, а також враховуючи те, що позовні вимоги було задоволено повністю з урахуванням принципу розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 18530,48 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами щодо судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1725,46 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на користь ОСОБА_1 заборгованість за спожиту військовою частиною НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) електроенергію у розмірі 215683,25 (двісті п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на користь ОСОБА_1 судові витрати,а саме: судовий збір в розмірі 1 725 (одна тисяча сімсот двадцять п`ять, 46) грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18530,48 (вісімнадцять тисяч п`ятсот тридцять, 48) грн.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків, код ЄДРПОУ 07923280, місцезнаходження: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61.

Третя особа: військова частина НОМЕР_1 (Військово-медичний клінічний центр Північного регіону), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено та підписано 06.05.2025

Суддя О.М. Дяченко