Рішення № 127107393, 30.04.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

183/6433/23 2/610/8/2025 30 квітня 2025 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ „ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 21.11.2019 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» і ОСОБА_1 , в сумі 25077,07 гривень, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що на підставі укладеного 21.11.2019 кредитного договору №00-521802, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідачу було надано кредит в порядку та на умовах, встановлених договором, із встановленими ним же порядком та строками погашенням кредиту.

22.12.2022 між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «ФК«ЄАПБ»було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача.

Відповідач порушив умови кредитного договору, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з нього заборгованості за договором.

Ухвалою від 29.03.2024 було відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

14.08.2024 відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи та письмові пояснення по справі, в яких вказав, що з 2019 року йому на телефон періодично телефонували якісь особи та вимагали сплатити якийсь кредит, якого він не брав, з приводу чого він навіть звертався до правоохоронних органів. В грудні 2021 він не отримав кошти по заробітній платі у сумі 4331,22 грн, які, як з'ясувалося, було стягнуто за виконавчим написом про стягнення з нього заборгованості за спірним кредитним договором, який позивач через суд визнав таким, що не підлягає виконанню і думав, що на цьому справу було закрито. Однак позивач за тим же кредитним договором вирішив стягнути з нього заборгованість у судовому порядку. Зазначив, що з позовом не погоджується у повному обсязі, оскільки він 21.11.2019 не укладав ніякого договору з ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» з використанням електронного підпису, оскільки його зовсім не мав на час укладення договору, жодного підпису у договорі не ставив. Вважає даний позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с. 76-77, 82-83).

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, просила розглянути справу за відсутності їхнього представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с. 4, 90).

Представник відповідача просив розглянути справу за його та відповідача відсутності, позов не визнав та просив повністю відмовити в його задоволені (а.с.149).

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

21 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 00-521802, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8400 гривень на споживчі потреби шляхом їх перерахування на карту позичальника НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору), строком на 30 днів, з можливістю автоматичного продовження строку дії кредиту, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування коштами кредиту в розмірі 2% в день (720% річних) та 3% в день у разі несвоєчасного виконання зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів, зі сплатою комісії у розмірі 1400 грн з суми наданого кредиту, тобто на платіжну картку зараховується сума кредиту за вирахуванням зазначеної комісії в сумі 7000 грн, про що свідчать дані цього договору, графіку платежів та паспорту споживчого кредиту, де відповідач електронним підписом підтвердив свою згоду з вказаними умовами (а.с. 5-6, 7, 8-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору ОСОБА_1 зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Під час укладення Договору сторони керувалися Правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» (п. 7.14 Договору).

Згідно положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

22 грудня 2022 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ»» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 22122022/2, відповідно до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» відступає ТОВ «ФК«ЄАПБ»права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, в тому числі щодо відповідача за договором від 21.11.2019 № 00-521802відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 22.12.2022 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 22.12.2022 (а.с. 10-12, 13, 14).

Звертаючись до суду із позовом позивач наголошував, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість станом на 30.04.2023 у розмірі 25077,07 гривень з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8400 гривень; сума заборгованості за відсотками в розмірі 16677,07 гривень, на підтвердження чого надав власний розрахунок заборгованості, а 23.09.2024 надав детальний розрахунок заборгованості станом на 22.12.2022, зроблений ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» (а.с. 15, 91).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIIIдоговірпро споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно зі частиною 2статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннямистатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюютьсяЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно положень ч.ч. 3, 4, 6, 7 ст. 11 зазначеного Законуелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію»визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом нормст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Законувизначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 ст. 13 Закону України«Про споживче кредитування»зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідност. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положеньстатей 77-80 ЦПК Українидокази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК Українипередбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно дост. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В п. 7.10 Договору зазначено, що цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони кредитодавця, в особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису кредитодавця і електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальником на номер телефону, повідомлений останнім у заяві на отримання кредиту. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом Договору вважається направленням кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов Договору.

Позивачем на підтвердження укладення договору про надання споживчого кредиту до суду надані: копія договору від 21.11.2019, графік платежів та паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписано за допомогою електронного підпису позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що договір від 21.11.2019, сформований в електронному вигляді, а також графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять накладення електронного цифрового підпису позичальника або застосування цифрового ідентифікатора.

Тобто, із наданих суду позивачем доказів не убачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання позики від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ») з одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.

Таким чином, доказів, що сторони погодили істотні умови договору, підписали договір шляхом обміну електронними даними матеріали справи не містять.

До того ж, відповідач також заперечує укладення спірного договору, з приводу чого звертався до Балаклійського ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 22.02.2020 та 04.11.2020, про що свідчать талони-повідомлення єдиного обліку №1218 та №8803 (а.с. 79, 80).

Крім того, погашення заборгованості за договором 10.12.2021 на користь ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ», про яке вбачається з детального розрахунку заборгованості, відбулося в примусовому порядку в межах виконавчого провадження № 66995105, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за цим договором, який за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.09.2023, ухваленого за позовом відповідача, було визнано таким, що не підлягає виконанню. В позові відповідач також посилався на укладення 21.11.2019 спірного договору від його імені невідомими особами через мобільний додаток, з приводу чого він звертався до поліції (а.с.66-72, 78).

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статті 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до умов договору відповідач повинен був отримати від первісного кредитора кредит у безготівковій формі у загальному розмірі 8400 грн, з яких одразу сплатити 1400 грн комісії.

З вищенаведених норм законодавства убачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом із тим, судом встановлено, що позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором, а відповідач ці кошти отримав.

Матеріали справи не містять і доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаним договором за зазначеним ним реквізитами.

Інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» (оператора послуг платіжної інфраструктури) про проведення успішних транзакцій на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon», яка була надана позивачем на підтвердження переведення коштів на рахунок відповідача, не є належним та допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки згідно з вказаною довідкою кошти в розмірі 7000 грн були перераховані на картку № НОМЕР_1 (IDEA BANK), однак відсутні відомості про належність цього рахунку саме відповідачу (а.с. 92).

Більш того, з відповіді АТ «ІДЕЯ БАНК» від 11.03.2025, наданої на запит суду за клопотанням позивача щодо наявності у ОСОБА_2 карткових рахунків, відкритих у банку в період з 21.11.2019 по 22.11.2019, вбачається, що він не має відкритих рахунків і не перебуває в договірних відносинах з АТ 2ІДЕЯ БАНК» (а.с. 146).

Отже доказів того, що вказаний картковий рахунок належить ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Доданий детальний розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Вказані висновки суду ґрунтуються на правових позиціях викладених Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18 та від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Таким чином, доказів виконання п. 2.1. договору про надання коштів у позику, а саме переказу коштів на визначений в договорі рахунок матеріали справи також не містять.

Крім того, суд звертає увагу, що у договорі про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , при цьому згідно матеріалів справи відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 18.06.2007.

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази укладання з відповідачем вказаного вище договору про надання коштів у позику, проти чого заперечував сам відповідач, отримання відповідачем кредитних коштів та інформації про належність відповідачу платіжної картки, а також підтвердження зарахування грошових коштів від ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» саме на картку відповідача, суд доходить висновку про недоведеність позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

Повністю відмовити в позові.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцятиднів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ „ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: 01032, м.Київ вул.Симона Петлюри, б.30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 .

Суддя Стригуненко В.М.