Рішення № 127105720, 06.05.2025, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1212/25

Провадження № 2/345/759/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2025 р. м.Калуш

Калуський міськрайоннийсуд Івано-Франківськоїобласті вскладі суддіСухарник І.І.,розглянувши взалі судув м.Калуш впорядку спрощеногопозовного провадженнябез викликусторін цивільнусправу затовариства зобмеженою відповідальністю«ФК «Пінг-Понг»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 25366,02 грн, витрат на оплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що 21.12.2019 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту № 1309740. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Опісля ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит № 1309740 від 21.12.2019, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 1309740 від 21.12.2019 з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення (відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7100,00 грн.

20.08.2020 згідно умов договору відступлення прав вимоги (факторингу) №02/08, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 1309740 від 21.12.2019 на користь ТОВ «Джіджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Джіджи Фінанс» набуло права вимоги до Відповідача.

24 січня 2022 року між ТОВ «Джіджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1309740 від 21.12.2019.

Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 25366,02 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6887,00 грн; заборгованість за відсотками становить 14219,02 грн; заборгованість за комісією 710,00 грн; заборгованість за пенею 3550,00 грн. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися з позовом до суду.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

18.04.2025 судом отримано від відповідача заяву, в якій зазначено, що позов визнає частково, готовий погасити повністю тіло кредиту. Вважає нараховані відсотки необґрунтованими. До суду прибути не може, оскільки знаходиться на військовій службі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ст.12, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205Цивільного кодексуУкраїни правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За змістом ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», якщо згідно з актом цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Судом встановлено, що 21.12.2019 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1309740, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 7100,00 грн строком на 29 днів зі сплатою відсотків за користування в розмірі 2 % на день; розмір комісії 710,00 грн.

Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування.

20.08.2020 згідно умов договору факторингу №02/08, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 1309740 від 21.12.2019 на користь ТОВ «Джіджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Джіджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Це підтверджується доданими до позовної заяви документами: договором факторингу, витягом з додатку до договору факторингу, платіжними дорученнями.

24 січня 2022 року між ТОВ «Джіджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1309740 від 21.12.2019.

Згідно розрахунку заборгованості за договором слідує, що за даними позивача заборгованість ОСОБА_1 перед товариством станом на день звернення до суду становить 25366,02 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 6887,00 грн; заборгованість за відсотками 14219,02 грн; заборгованість за комісією 710,00 грн; заборгованість за пенею 3550,00 грн.

З вказаного розрахунку також слідує, що відповідачем 17.02.2020 здійснено часткову оплату по тілу кредиту в сумі 213,00 грн, оплату відсотків в сумі 2694,60 грн, оплату комісії за пролонгацію в сумі 213,00 грн.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання повністю не виконав, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 6887,00 грн.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору. Зарахування кредитодавцем 17.02.2025 суми 213,00 грн як сплати комісії за пролонгацію кредиту (хоча строк кредитного договору № 1309740 від 21.12.2019 закінчився 19.01.2020) не підтверджує факту того, що відбулася пролонгація строку кредитного договору.

Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 29 днів, а також відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах строку дії кредитного договору.

Оскільки згідно з умовами цього договору розмір кредиту становив 7100,00 грн, кредит було надано на строк 29 днів, дату повернення кредиту і процентів зазначено як 19.01.2020, розмір процентної ставки 2 % в день (142,00 грн), то з огляду на викладене відповідач повинен був оплатити заборгованість за процентами у сумі 4118,00 гривень (142,00 х 29 = 4118,00 грн). Відповідачем 17.02.2020 здійснено часткову оплату відсотків в сумі 2694,60 грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню несплачена сума відсотків у розмірі 1423,40 грн (4118,00 2694,60 = 1423,40 грн).

Також суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 497,00 грн. Суд зараховує оплату в сумі 213,00 грн (зараховану кредитодавцем як комісію за пролонгацію кредиту) як часткове погашення заборгованості по комісії.

Щодо стягнення з відповідача пені за прострочення оплати згідно кредитного договору, то суд дійшов наступних висновків.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п.4.1 кредитного договору № 1309740 від 21.12.2019 зазначено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, пеню відповідачу було нараховано відповідно до умов п.4.1 кредитного договору № 1309740 від 21.12.2019 за період прострочення з 20.01.2020 по 13.02.2020.

Тому суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею в сумі 3550,00 грн.

Враховуючи вищезазначені обставини, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 12357,40 грн боргу за кредитним договором, з яких: 6887,00 грн заборгованість за тілом кредиту; заборгованість за відсотками 1423,40 грн; заборгованість за комісією 497,00 грн; пеня 3550,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційну розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 141КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2422,40 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а також надано документи на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн (договір про надання правової допомоги від 01.11.2024, укладений між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М., з додатковою угодою до нього від 03.03.2025; детальний опис робіт, виконаних адвокатом Білецьким Б. М. від 03.03.2025 на загальну суму 6000,00 грн; акт від 03.03.2025 на загальну суму 6000,00 грн).

Разом із тим, судовий збір та витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (розмір задоволених позовних вимог 48,72%).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1180,19 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2923,20 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029) заборгованість за кредитним договором №1309740 від 21.12.2019 у загальному розмірі 12357,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 6887,00 грн; заборгованість за відсотками 1423,40 грн; заборгованість за комісією 497,00 грн; пеня 3550,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Пінг-Понг» судовий збір в розмірі 1180,19 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2923,20 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: