Рішення № 127104934, 29.04.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/9270/24

№ 2/183/1336/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Фролової В.О.

за участю секретаря судового засідання - Сторожик А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 06 грудня 2018 року по 19 липня 2021 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 06 грудня 2018 року. В шлюбі народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане свідоцтво про народження.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 18 червня 2021 року у справі № 415/1456/20 шлюб між нею та відповідачем розірвано, стягнуто на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, а саме 27 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач з моменту розірвання шлюбу покладених на нього обов`язків батька не виконує, від виховання сина самоусунувся, має заборгованість зі сплати аліментів, про що свідчить довідка - розрахунок Сєвєродонецького відділу державної виконавчої служби у Сєвєродонецькому районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції від 16 лютого 2024 року в сумі 101 050,78 грн. Як стало відомо позивачеві, відповідач залишився проживати на тимчасово окупованій території України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, де він працює та отримує дохід.

За фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12024078030000233 від 15.03.2024, по якому триває досудове розслідування.

Наразі позивач перебуває в другому шлюбі, та її чоловік - ОСОБА_4 , який займається вихованням дитини разом із позивачем, та дитина проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначені обставини, на думку позивача, у відповідності до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, у зв`язку з чим вона звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 27 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання, учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду.

У судове засідання позивачка не з`явилась, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, був повідомлений своєчасно, належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, просив врахувати наданий висновок від 23 серпня 2024 року за № 718/17/01-19.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Сторони є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 23 січня 2019 року серії НОМЕР_1 (актовий запис № 44 від 23 січня 2019 року) та свідоцтвом про шлюб від 06 грудня 2018 року (актовий запис № 1029 від 06 грудня 2018 року).

Рішенням Лисичанського міськрайонного суду Луганської області від 18 червня 2021 року у справі № 415/1456/20, яке набрало законної сили 20 липня 2021 року, шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, а саме 27 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення, 24 червня 2021 року видано виконавчий лист № 415/1456/20, який перебуває на примусовому виконанні у Сєвєродонецькому відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Станом на 31 травня 2024 року загальна заборгованість відповідача зі сплати аліментів на дитину складає 101050,78 грн.

Стосовно злісного ухилення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від сплати аліментів на дитину, 15 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024078030000233 внесені відомості за ч. 1 ст. 164 КК України.

В подальшому, позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис від 04 серпня 2022 року за № 982 та видано свідоцтво про шлюб від 21 червня 2023 року (повторно).

З липня 2023 року позивачу встановлено інвалідність 2 групи за загальним захворюванням, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 12.07.2023.

Оцінюючи доводи позивача про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків суд враховує наступне.

Позивач ОСОБА_1 та малолітня дитина ОСОБА_3 , є внутрішньо переміщеними особами, та проживають разом з чоловіком позивача, ОСОБА_4 , та з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, 23 серпня 2024 року, виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, як органом опіки та піклування складено висновок, про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування містить мотиви його прийняття, посилання на обставини справи, норми законодавства, якими керувався орган опіки та піклування та не суперечить інтересам дитини, тому із зазначеним висновком суд погоджується.

Так, у висновку виконавчого комітету Ужгородської міської ради, як органу опіки та піклування, серед іншого зазначено, що дитина проживає з матір`ю, ОСОБА_1 , батько дитини, ОСОБА_2 , не займається вихованням дитини з 2019 року, здоров`ям сина не цікавиться, аліментів не сплачує та іншої матеріальної допомоги не надає. Вихованням дитини займається позивач та її теперішній чоловік, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Оцінюючи наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав суд керується наступними нормами права.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як встановлено у ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6)засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивач, як на підставу позову, посилалась на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Європейський суд з прав людини зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulingerand Shuruk v. Switzerland), (заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року), що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідність харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

З матеріалів справи судом не встановлено жодних намагань відповідача виховувати дитину, а зазначені у висновку органу опіки та піклування обставини свідчать про фактичне самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено ту обставину, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а тому наявні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Крім того, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1211,20 копійок підлягає до стягнення з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання як ВПО: АДРЕСА_1 .;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: виконавчий комітет Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 04053699, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3.

Повне судове рішення складено і підписано 29 квітня 2025 року.

Суддя В.О. Фролова