Ухвала суду № 127104753, 05.05.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1205/25

Провадження № 4-с/204/6/25

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд м. Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового зсідання Єрмак Д.О.,

скаржника ОСОБА_1 , стягувачки ОСОБА_2 , представника стягувачки адвоката Трофімова Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Малої Ірини Миколаївни, стягувачка ОСОБА_2 , -

У С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Малої І.М., в якій прохав визнати її дії щодо визначення заборгованості у виконавчому провадженні № 73257895 в розмірі, зазначеному у довідці-розрахунку заборгованості по аліментам від 20 січня 2025 року, неправомірними та зобов`язати цього державного виконавця повторно здійснити розрахунок заборгованості по аліментам у відповідності до фактичного доходу боржника з урахуванням періоду працевлаштування та сплачених сум.

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2023 року у справі № 204/11580/22 з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. 13 листопада 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Малою І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73257895, з примусового виконання виконавчого листа № 204/11580/22 від 11 жовтня 2023 року про примусове стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання сина. Стверджує, що 20 січня 2025 року він отримав розрахунок заборгованості за виконавчим провадженням ВП № 73257895, відповідно до якого сума заборгованості станом на 20 січня 2025 року складає 58274 гривні 16 копійок. Вважає, вказану суму заборгованості необґрунтованою, оскільки державним виконавцем він був розрахований за середньою заробітною платою по м. Дніпру, тоді як він був офіційно працевлаштований. Тому прохає суд визнати дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Малої І.М. щодо визначення заборгованості у виконавчому провадженні № 73257895 в розмірі зазначеному у довідці-розрахунку заборгованості по аліментам від 20 січня 2025 року неправомірними та зобов`язати цього державного виконавця повторно здійснити розрахунок заборгованості по аліментам у відповідності до фактичного доходу боржника з урахуванням періоду працевлаштування та сплачених сум (а. с. 1-6).

Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 (а. с. 22).

10 лютого 2025 року на електронну адресу суду, а 18 лютого 2025 року на поштову адресу суду надійшов відзив державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Малої І.М. (а. с. 28-36, 120-130), в якому вона вимоги скарги не визнає, проти її задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає, що скарга ОСОБА_1 є передчасною, незаконною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 73257895 з примусового виконання виконавчого листа № 204/11580/22 виданого 11 жовтня 2023 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 грудня 2022 року та до повноліття дитини. Вказує, що матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що боржником не було подано до відділу ВДВС довідки з місця роботи від 22 січня 2025 року № 1, 2 на підставі яких він просить зробити перерахунок по аліментам. Крім того, боржник належним чином не повідомив ВДВС про місце своєї роботи та розмір заробітку за відповідний період, а відразу звернувся до суду. Більш того, боржник не надав державному виконавця декларацію про доходи та майно боржника, яку зобов`язаний був подати протягом 10 днів з дня відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Тому вважає, що відсутні підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними. Прохає суд у задоволенні скарги відмовити, а витрати покласти на скаржника.

14 квітня 2025 року на адресу суду надійшли письмові заперечення представника стягувачки ОСОБА_4 адвоката Трофімова Д.Ю. (а. с. 211-213 та на звороті), в яких він скаргу ОСОБА_1 прохає залишити без задоволення.

Так, в поясненнях зазначає, що боржник оскаржує розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період з жовтня 2023 року по грудень 2024 року, тоді як такі рішення/дії/бездіяльність можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася, або могла дізнатися про порушення її прав, а він не міг не знати про те, що з нього з моменту відкриття виконавчого провадження, стягуються аліменти в розмірі частини від середньої заробітної плати для даної місцевості. Вважає, що строк оскарження даного розрахунку сплив. Тому прохає суду у задоволенні даної скарги відмовити.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 скаргу підтримав, прохав суд задовольнити її у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту скарги.

У судовому засідання стягувачка ОСОБА_4 та її представник адвокат Трофімов Д.Ю., вимоги скарги заперечували, обґрунтування надали аналогічні тексту письмових пояснень. Прохали відмовити у її задоволенні.

Державний виконавець Мала І.М. у судове засідання не з`явилася, у відзиві на скаргу прохала суд здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Вивчивши скаргу, заслухавши доводи учасників процесу, приймаючи до уваги пояснення державного виконавця, перевіривши фактичні обставини справи наданими до неї доказами, суд доходить висновку про залишення скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2023 року у справі № 204/11580/23 (а. с. 7-8), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 грудня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

13 листопада 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малою І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73257895 (а. с. 48-49) з примусового виконання вищевказаного рішення суду.

Так, зі змісту вказаної постанови, з-поміж іншого вбачається те, що боржника даної постановою зобов`язано протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно, а також повідомлено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Вказана постанова направлена ОСОБА_1 13 листопада 2023 року за вихідним № 184919 (а. с. 47).

01 грудня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Малою ІМ.. винесено постанову про арешт коштів боржника (а. с. 55-56), яка направлена Сердюку 01 грудня 2023 року № 204857 (а. с. 54)

11 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ВДВС із заявою про видачу розрахунку заборгованості за виконавчим провадженням ВП № 73257895 (а. с. 60).

18 грудня 2023 року за вихідним № 216605 ОСОБА_1 , на вищевказану заяву, надано розрахунок заборгованості (а. с. 61-63).

13 січня 2025 року представниця ОСОБА_1 адвокатка Шаповалова Н.В., звернулася з адвокатським запитом про видачу розрахунку заборгованості за період з січня по грудень 2024 року до ВДВС (а. с. 78-79).

На вказаний запит ВДВС надано розрахунок заборгованості від 20 січня 2025 року № 120 (а. с. 90-91).

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_5 № 2 від 28 грудня 2023 року (а. с. 11), скаржник працює за основним місцем роботи з 25 жовтня 2023 року та займає посаду складальника, з посадовим окладом 6740 гривень.

Із довідки про доходи ОСОБА_1 від 22 січня 2025 року (а. с. 10) вбачається, що його доход у ФОП ОСОБА_5 за 2024 рік склав 92868 гривень.

З довідки № 1 від 22 січня 2025 року ФОП ОСОБА_5 (а. с. 9) вбачається, що скаржник працює у ФОП ОСОБА_5 за основним місцем роботи з 25 жовтня 2023 року та займає посаду складальника, з посадовим окладом 8300 гривень.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 вказав на те, що у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Так, звертаючись із даною скаргою до суду на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Малої І.М., скаржник ОСОБА_1 , посилався на те, що розрахунок заборгованості у виконавчому провадженні здійснений невірно, за середньою заробітною платою по регіону, а не по його фактичних доходах.

Однак, суд не може погодитися з указаним, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, стягується з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на дитину, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на неповнолітніх дітей», із заробітної плати (грошового забезпечення) утримуються аліменти з усіх видів оплати праці, які включають основну заробітну плату за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками, доплати за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, надбавки, премії, оплату за надурочну роботу, роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, оплату за час щорічної і додаткових відпусток, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу по безробіттю, одержану платником аліментів грошову компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки, вихідну допомогу при звільненні та інші виплати, що мають постійний характер.

Частиною 2 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадках, передбачених статтею 199 Сімейного кодексу України, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Порядок розрахунку заборгованості зі сплати аліментів визначений статтею 195 Сімейного кодексу України та розділом ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Відповідно до вимог п. 4 розділу ХVI вказаної Інструкції, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів державним виконавцем здійснюється щомісяця. У разі якщо боржник не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і не надав відомостей про доходи, довідки про доходи або інші документи, що підтверджують одержання ним доходів, заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості.

Судом встановлено, що рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження та не спростовується скаржником, останній протягом тривалого часу після відкриття виконавчого провадження не надавав державному виконавцю відомостей про своє офіційне працевлаштування та розмір фактичного доходу. Довідки з місця роботи від 22 січня 2025 року № 1, 2, на які посилається скаржник, датовані вже після здійснення оскаржуваного розрахунку заборгованості від 20 січня 2025 року.

Більше того, боржник не виконав вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 листопада 2023 року щодо подання декларації про доходи та майно боржника.

За таких обставин, державний виконавець, керуючись положеннями п. 4 розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, правомірно здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів виходячи із середньої заробітної плати для міста Дніпра за відповідний період.

Доводи скаржника про те, що він був офіційно працевлаштований, не є підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними, оскільки своєчасного повідомлення про місце роботи та розмір заробітної плати останній державному виконавцю не надав.

Таким чином, суд вважає, що державний виконавець, під час розрахунку заборгованості за аліментами боржнику ОСОБА_1 , діяв у визначеному законом порядку та в межах наданих йому повноважень, у зв`язку з чим жодних неправомірних дій з боку державного виконавця суд не вбачає.

Крім того, суд погоджується з доводами представника стягувачки щодо пропуску скаржником строку на оскарження дій державного виконавця щодо визначення заборгованості за попередні періоди. Розрахунок заборгованості станом на 01 грудня 2023 року надавався боржнику 18 грудня 2023 року, а зі скаргою до суду він звернувся лише у січні 2024 року, тобто поза межами десятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 449 ЦПК України. Пропуск строку на оскарження без поважних причин є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги.

Більш того, як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано скаржником, останній не звертався до державного виконавця із заявою про здійснення перерахунку заборгованості, а тому його вимога про зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок такої заборгованості є передчасною, оскільки відмови у здійснення такого перерахунку він від державного виконавця не отримував.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що скаржник не виконав вимоги постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13 листопада 2023 року в частині подання декларації про доходи та майно, а також не надав державному виконавцю відомості про місце своєї роботи та отримані доходи, при цьому неодноразово звертався до останнього із заявами/запитами про надання розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню, суд доходить висновку про те, що державний виконавець, під час розрахунку заборгованості за аліментами боржнику ОСОБА_1 , діяв у визначеному законом порядку та в межах наданих йому повноважень, у зв`язку з чим жодних неправомірних дій з боку державного виконавця суд не вбачає, а відтак вимоги в цій частині не підлягають задоволенню так само, як і не підлягають задоволенню вимоги скаржника щодо зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості, оскільки дана вимога є передчасною через те, що ОСОБА_1 не звертався з даного приводу з відповідною заявою до державного виконавця, у зв`язку з чим суд доходить переконливого висновку, що у задоволенні даної скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Малої Ірини Миколаївни, слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 258-261, 353, 447-451 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Малої Ірини Миколаївни, стягувачка ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів зо дня її проголошення або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи.

Ухвала суду набирає законної сили протягом п`ятнадцяти днів зо дня її проголошення або протягом п`ятнадцяти днів зо дня отримання її копії учасниками справи, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна