Рішення № 127104045, 06.05.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23329/24

Провадження № 2/161/99/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Рудської С.М.

при секретарі Коржик Н.В.

за участі:

представника позивача Тисячник Р.Р.

представника відповідача Кірюшина А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

18.12.2024 року позивач ТзОВ «Макс Кредит» звернулося до суду з позовом до . про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свій позов мотивує тим, що 02.05.2024 року між ТзОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9751925, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ними. Вказаний договір укладений в електронній формі в порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». Позивач виконав свою частину зобов`язань в належний спосіб, відповідач від виконання своїї кредитних зобов`язань ухиляється. Станом на 18.12.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року становить 25669,40 грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1000 грн. заборгованість за комісією, 12642 грн. заборгованість за процентами, 2027,40 грн. заборгованість зі штрафів. Просить суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Макс Кредит» суму заборгованості суму заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року в загальному розмірі 25669,40 грн., а також понесені судові витрати по справі.

30.12.2024 року представником відповідачки подано до суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову останній зазначає, що його довірителька категорично заперечує факт реєстрації в ІТС позивача, створення особистого кабінету та вчинення подальших дій, спрямованих на укладення Договору кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року, а докази зворотного матеріали справи не містять. Також відсутні докази перерахування відповідачці кредитних коштів. Крім того, ТзОВ «Макс Кредит» не було надіслано ОСОБА_1 досудову вимогу про повернення кредитних коштів, а тому в позивача не виникло права на дострокове стягнення суми кредиту. На підставі наведеного, у задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с. 58-65).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.02.2025 року в АТ КБ «Приватбанк» було витребувано інформацію про рух коштів по картковому рахунку № (маска) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNFF000158124684 від 08.05.2014 року, які відкриті на ім`я ОСОБА_1 , за період з 02.05.2024 року по 04.05.2024 року із зазначенням усіх наявних реквізитів (деталей) банківських операцій (а.с. 112-113).

10.03.2025 року на виконання вищевказаної ухвали суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані документи, однак не у повному обсязі (а.с. 123-124).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.03.2025 року в АТ КБ «Приватбанк» було повторно витребувано інформацію про рух коштів по картковому рахунку № (маска) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) і додатковим рахункам договору SAMDNFF000158124684 від 08.05.2014 року, які відкриті на ім`я ОСОБА_1 , за період з 02.05.2024 року по 04.05.2024 року із зазначенням усіх наявних реквізитів (деталей) банківських операцій, у тому числі часу їх вчинення (дата, години, хвилини) (а.с. 131-132).

01.05.2025 року на виконання вищевказаної ухвали від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана судом інформація (а.с. 148-150).

В судовому засіданні представник позивача, яка приймала участь в режимі відеоконференції, заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі. Додатково суду пояснила, що між ОСОБА_1 та ТзОВ «Макс Кредит» укладено не один кредитний договір, для кожного з яких відповідачка використовувала одну й туж ідентифікаційну інформацію. Нарахування спірної заборгованості здійснено з урахуванням п. 4 розділу VI ЗУ «Про споживче кредитування».

Представник відповідачки приймав в участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також пояснив суду, що Договір кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року від імені позивача підписаний не уповноваженою на те особою, а доказів проходження ОСОБА_1 ідентифікації перед його підписанням матеріали справи не містять. Крім того, ТзОВ «Макс Кредит» не доведено факту перерахування коштів його довірительці на виконання саме спірного правочину. Крім того, електронна адреса відповідачки, вказана у Договорі кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року, розташована на ресурсі, діяльність якого припинена в Україні. У позові просив відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ТзОВ «Макс Кредит» є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК № В0000479 від 31.12.2021 року та Ліцензією на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг від 11.04.2018 року, яка є безстроковою та оформлена в бездокументарній формі (а.с. 8-9).

02.05.2024 року між ТзОВ «Макс Кредит», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір кредитної лінії № 00-9751925 (далі Договір). Датою та часом укладення даного правочину є 02.05.2024 року о 19:33:01 (а.с. 10-16).

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума кредитного ліміту складає: 10000 грн. Тип кредиту кредитна лінія.

Згідно з п. 1.4. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 27.05.2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).

Відповідно до п. 1.5.1. Договору, стандартна процентна ставка складає 1,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки).

Згідно з п. 1.5.2. Договору, знижена процентна ставка становить 1,03 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п. 1.3.1. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) протягом строку кредитування, зазначеного в п. 1.3. цього Договору.

Згідно з п. 1.10. усі істотні умови Договору, порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення Договору.

Вищевказаний правочин підписаний ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; паспорт: ID-карта № НОМЕР_3 , виданий 18.10.2021 року органом 0710; УНЗР: 19910224-09403; РНОКПП: НОМЕР_4 ) за допомогою одноразового ідентифікатора: 04214, який був відправлений їй 02.05.2024 року о 19:32:40 та використаний останньою 02.05.2024 року о 19:33:01.

Також відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 58340.

Як вбачається інформаційної довідки з Єдиного державного демографічного реєстру, усі персональні дані ОСОБА_1 , а саме: адреса її реєстрації, номер паспорта, УНЗР та РНОКПП, відповідають тим, що зазначені у Договорі кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року (а.с. 38).

З огляду на наведене, суд оцінює критично будь-які з доводів представника відповідача з приводу того, що вищевказаний правочин його довірителькою не підписувався.

Як вбачається із інформаційної довідки ТзОВ «Платежі онлайн» № 1309/10 від 30.10.2024 року, 02.05.2024 року о 19:33:06 на картковий рахунок маска № НОМЕР_1 було здійснено грошовий переказ у сумі 10000 грн. (а.с. 17).

Згідно з інформаційною довідкою № 20.1.0.0.0/7-250401/60281-БТ-1 від 23.04.2025 року, наданою АТ КБ «Приватбанк» у відповідь на запит суду, картковий рахунок № НОМЕР_5 імітований в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) (а.с. 148).

Із виписки по вищевказаному рахунку слідує, що 02.05.2024 року о 19:33 на рахунок відповідачки надійшли грошові кошти в сумі 10000 грн. (а.с. 149).

Отже, ОСОБА_1 підписавши 02.05.2024 року о 19:33:01 за допомогою одноразового ідентифікатора Договір кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року, за умовами якого просила видати їй кредит у сумі 10000 грн., остання отримала вказану суму коштів 02.05.2024 року о 19:33:06, про що свідчить довідка ТзОВ «Платежі онлайн» № 1309/10 від 30.10.2024 року та виписка по її картковому рахунку.

Наведені обставини дають підстави беззаперечно стверджувати про доведеність факту отримання ОСОБА_1 від ТзОВ «Макс Кредит» кредитних коштів у сумі 10000 грн. на підставі Договору кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року, а будь-які доводи представника відповідача про зворотне є надуманими.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є /мови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз 'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Також, приписами ст. 12 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ПК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов 'язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВС № 61-20799св19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає наступне: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв 'язку. вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та ії прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа...».

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року № 524/5556/19, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, від 23.03.2020 року № 404/502/18.

Таким чином, суд вважає доведеним, що сторони узгодили розмір кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення договору кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року на відповідних умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У свою чергу, правочином передбачено розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитом, такий відповідачем не оспорювався та в судовому порядку не скасовувався повністю чи окремі його положення.

Як встановлено судом, відповідачка не виконала в належний спосіб свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року, а тому у неї станом на 04.11.2024 року виникла заборгованість перед ТзОВ «Макс Кредит» в сумі 25669,40 грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1000 грн. заборгованість за комісією, 12642 грн. заборгованість за процентами, 2027,40 грн. заборгованість зі штрафів (а.с. 18).

У суду відсутні будь-які правові підстави ставити під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості; стороною відповідача в ході розгляду справи такий розрахунок в жодній мірі не спростований; клопотання про проведення судової економічної експертизи на його (розрахунку) спростування ОСОБА_1 та її представником в ході розгляду справи заявлено не було.

Однак, суд вважає за необхідне відмовити в частині заявлених вимог про стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості зі штрафів, оскільки згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом достовірно встановлено, що заборгованість зі штрафів в сумі 2027,40 грн. за договором кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року нарахована ОСОБА_1 після 24.02.2022 року, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У своїх запереченнях щодо позову представник відповідача посилався на ту обставину, що ТзОВ «Макс Кредит» не виконав свого обов`язку щодо направлення досудової вимоги про сплату боргу, однак таке твердження спростовується матеріалами справи (а.с. 19-20).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заявлені ТзОВ «Макс Кредит» позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: Договір про надання юридичної (павничої) допомоги № 01/11-МК від 01.11.2024 року, укладений між адвокатом (ФОП) ОСОБА_2 та ТзОВ «Макс Кредит», акт приймання-передачі виконаних робіт № б/н від 16.12.2024 року згідно з яким загальна вартість наданих послуг в межах даного судового провадження становить 8000 грн. та складається із: консультації та узгодження правової позиції 1 год. вартістю 2000 грн.; підготовка позову 5 год. вартістю 4000 грн.; підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів 2 год. вартістю 1000 грн.; а також квитанцію № 16/12 від 16.12.2024 року про оплату вартості правничої допомоги (а.с. 21-28).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позовні вимоги ТзОВ «Макс Кредит» до ОСОБА_1 задоволені судом на 92,10 % («23642 грн. задоволені вимоги» / «25669,40 грн. ціна позову»).

За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 5526 грн. (92,10 % від 6000 грн.) понесених витрат на правничу допомогу та 2231,03 грн. (92,10 % від 2422,40 грн.) судового збору.

На підставі ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України,керуючись ст.ст. 12,77-81,141, 259,263-268,352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» суму заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9751925 від 02.05.2024 року в загальному розмірі 23642 (двадцять три тисячі шістсот сорок дві) грн., з яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1000 грн. заборгованість за комісією, 12642 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 5526 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. понесених витрат на правничу допомогу та 2231 (дві тисячі двісті тридцять одну) грн. 03 коп. судового збору, а всього 7757 (сім тисяч сімсот п`ятьдесят сім) грн. 03 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86, корп. «Е», код ЄДРПОУ: 42806643.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складений 06 травня 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська