Ухвала суду № 127098991, 05.05.2025, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/2318/25

Провадження № 2-с/331/23/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя Світлицька В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 28.04.2025 року було видано судовий наказ по справі за заявою ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг (послуг з управління (поводження) побутовими відходами) за період з 01.05.2022 року по 31.03.2025 року включно в розмірі 1377,38 грн. та судовий збір в сумі 302,80 грн.

На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів № 4273-ІХ від 26.02.2025 назва Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінена на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

02.05.2025 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про скасування судового наказу від 28.04.2025 року по справі № 331/2318/25, у зв`язку з тим, що жодних договірних відносин між ОСОБА_1 і ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» не існує, за платними послугами вона не зверталася. Стягувач не надав доказів того, що зазначені послуги ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» дійсно надавали ОСОБА_1 , а вона, у свою чергу, прийняла їх добровільно на договірних взаємовигідних умовах. Наданий ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» витяг з особового рахунку не є первинним документом і за ним неможливо встановити наявність чи відсутність заборгованості. Також стягувачем не надано доказів, що ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» робило звірку із ОСОБА_1 по факту отримання зазначених ними послуг, оформлялись відповідні фінансові документи. ОСОБА_1 неодноразово зверталась із зверненнями-вимогами про витребування документів щодо законної діяльності і вимог ТОВ «Вельтум-Запоріжжя», однак відповідей по суті не отримала. Посилаючись на зазначені обставини, просить скасувати судовий наказ від 28.04.2025 р. по справі № 331/2318/25 та стягнути з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» на користь ОСОБА_1 витрати за сплати судового збору.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.170ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Згідно з ч. 3 ст.171ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, заява в частині скасування судового наказу від 28.04.2025 року є обґрунтованою, а отже, підстав відмовити у її задоволенні немає.

Враховуючи вищевикладене, судовий наказ підлягає скасуванню.

Щодо вимоги боржника про стягнення на її користь з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» судових витрат, слід зазначити наступне.

З аналізу положень ЦПК України вбачається, що відповідно до ч. 1 ст.42ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України у справах наказного провадження учасниками справи є заявник і боржник.

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ Цивільного процесуального кодексу.

Вказаний розділ Цивільного процесуальногокодексу України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Крім того, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на стягувача за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.

За таких обставин, заявлена вимога про стягнення з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 161,170, 171 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 28.04.2025 року по справі № 331/2318/25 задовольнити частково.

Скасувати судовий наказ від 28.04.2025 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг (послуг з управління (поводження) побутовими відходами) за період з 01.05.2022 по 31.03.2025 включно в розмірі 1377,38 грн. та судовий збір в сумі 302,80 грн.

Роз`яснити заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Світлицька