YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Львівська область

/

Львівський окружний адміністративний суд

Рішення № 127090625, 02.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

02.05.2025

Номер справи

380/23600/24

Номер документу

127090625

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2025 рокусправа № 380/23600/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг ЗІЗ» (79037, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 247, кв. 8; код ЄДРПОУ 43333553, далі - ТзОВ «Лемберг ЗІЗ», позивач) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка; код ЄДРПОУ 43971343, далі також - відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100271/2 від 20.05.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2024/001719;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100297/2 від 04.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2024/001919;

- рішення про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/100318/2 від 19.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2024/002107.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суддя від 25.11.2024 відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

11.12.2024 за вх. №91363 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Так, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару у зв`язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.

16.12.2024 за вх. №92365 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити повністю. У відповіді представник позивача зазначає, що митний орган звертався до декларанта із листом про надання додаткових документів в межах ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України; в цих листах митний орган лише перерахував повний перелік документі визначених у ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України, але не вказав які саме документи потрібно додати і які саме відомості, митний орган бажає з`ясувати додатково або які сумніви є у митного органу, що митної вартості товару; брокером позивача, надавались митному органу (відповідачу) витребувані документи, перелік яких зазначений на копіях листів (додані до позову). Тобто, не відповідає дійсності твердження відповідача, що декларантом (позивачем) не було надані всі необхідні документи або із наданих документів не було можливості встановити митної вартості товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТзОВ "Лемберг ЗІЗ" є юридичною особою зареєстрованою в Україні 06.11.2019, ідентифікаційний код юридичної особи 43333553. Є платником податку на додану вартість із 01.12.2019, індивідуальний податковий номер 4333355313074

16.05.2022 між ТзОВ «Лемберг ЗІЗ» та підприємством «Ефект Плюс» (продавець) було укладено контракт № 1605-22 на продаж товару.

Згідно п. 1.1 контракту продавець продає, а покупець купляє товар, на умовах визначених у даному договорі.

За умовою п. 2.1. контракту ціна товару визначена у євро і визначається рахунком продавця.

У п. 2.2. контракту зазначається, що вартість партії включає: вартість товару, його упаковку, маркування і навантаження.

У п. 4.1. контракту зазначається, що платіж за товар здійснюється у євро; платіж проводиться на умовах передоплати; термін платежу зазначається у фактурі проформі; умовою поставки товару є надходження з цього приводу продавцю всієї суми за цю партію товару.

У п. 5.1. контракту вказується, що умови доставки товару за даним контрактом FCA Глогов Малопольський/Двожиско (Польща), Інкотермс.

За умовами FCA Інкотермс, товар отримує покупець у місці визначеному у договорі, тобто у Глогов Малопольський/Двожиско (Польща).

У п. 5.4. контракту вказано, що продавець передає покупцю разом із товаром документи: (1) рахунок-фактуру, (2) сертифікат походження товару, (3) пакувальний лист на кожне вантажне місце.

У п. 10.5 контракту зазначається, що строк дії контракту до 16.05.2023. Додатковою угодою № 1 від 15.05.2023 до контракту № 1605-22 від 16.05.2022, строк дії контракту було продовжено до 16.05.2025.

З метою розмитнення товару позивачем подано електронну митну декларацію 24UA209230045372U1, на підтвердження митної вартості товарів, було надано: пакувальний лист ()FЕ-20/05/2024/EXRG, рахунок проформа ZS-10/05/2024/EXRG, рахунок фактура (інвойс) ()FЕ-20/05/2024/EXRG на суму 25839,00 євро, автотранспортна накладна (CMR), сертифікат про походження товару форми EUR.1, банківський документ, що стосується товару NJBKLO5G099BQI5, рахунок-фактура про від 17.05.2024, довідка про транспортні витрати, зовнішньо-економічний договір № 1605-22 від 16.05.2022, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 15.05.2023, копія митної декларацій країни відправлення 24PL402010E0562570; договір про надання послуг митного брокера №60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку фактурі (інвойс) (S)FSE-20/05/2024/EXRG на суму 25839,00 євро.

Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, Львівська митниця прийняла картку відмови № UA209230/2024/001719 в прийнятті МД № 24UA209230045372U1 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100271/2 від 20.05.2024, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 3920102400 встановлена вартість за одиницю 1,5400 EUR, за кодом товару 3920102800 встановлена вартість за одиницю 1,5492 EUR, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували інші МД.

Крім того, з метою розмитнення товару позивачем подано електронну митну декларацію 24UA209230050719U0, на підтвердження митної вартості товарів, було надано: пакувальний лист (S)FЕ-2/06/2024/EXRG, рахунок проформа ZS-22/05/2024/EXRG, рахунок фактура (інвойс) (S)FSE-2/06/2024/EXRG на суму 25 311,53 євро, автотранспортна накладна (CMR), сертифікат про походження товару форми EUR.1, банківський документ, що стосується оплати товару NJBKLOSTO9BUFUL, рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг № 145 від 03.06.2024, довідка про транспорті витрати від 03.06.24, зовнішньоекономічний договір № 1605-22 від 16.05.2022, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 15.05.2023, копія митної декларацій країни відправлення 24PL402010E0623975; договір про надання послуг митного брокера №60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку фактурі (інвойс) (S)FSE-2/06/2024/EXRG на суму 25311,53 євро.

Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, Львівська митниця прийняла картку відмови № UA209230/2024/001919 в прийнятті МД № 24UA209230050719U0 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100297/2 від 04.06.2024, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 3920102400 встановлена вартість за одиницю 1,6700 USD, за кодом товару 3920102800 встановлена вартість за одиницю 1,6700 USD, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували інші МД.

З метою розмитнення товару позивачем подано електронну митну декларацію 24UA209230055777U8, на підтвердження митної вартості товарів, було надано: пакувальний лист (S)FЕ-34/06/2024/EXRG, рахунок проформа ZS-24/06/2024/EXRG, рахунок фактура (інвойс) ()FЕ-34/06/2024/EXRG на суму 25641,00 євро, автотранспортна накладна (CMR), сертифікат про походження товару форми EUR.1, банківський документ, що стосується оплати товару NJBKLO6E09F7VDX, рахунок-фактура про надання експедиційних послуг № 173 від 18.06.2024, довідка про транспорті витрати від 18.06.2024. від 16.05.2022, зовнішньоекономічний договір № 1605-22, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 1 від 15.05.23, копія митної декларацій країни відправлення 24PL402010E0687670; договір про надання послуг митного брокера № 60/2022.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України за основним методом (ціна договору) по ціні вказаній в рахунку фактурі (інвойс) (S)FSE-34/06/2024/EXRG на суму 25641,00 євро.

Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, Львівська митниця прийняла картку відмови № UA209230/2024/002107 в прийнятті МД № 24UA209230055777U8 та оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100318/2 від 19.06.2024, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 3920102400 встановлена вартість за одиницю 1,5600 EUR, за кодом товару 3920102800 встановлена вартість за одиницю 1,5680 EUR, за резервним методом. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували інші МД.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ст. 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UА209000/2024/100271/2 від 20.05.2024, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UА209000/2024/100271/2 від 20.05.2024 відповідач зазначив, що згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону а саме рахунку фактури на перевезення від 17.05.2024 №110 а також інформації, наведеної у п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 16.05.2022 №1605-22, декларантом не враховані до розрахунку митної вартості витрати понесені покупцем на здійснення митних формальностей у країні експорту.

Суд зазначає, що у п. 5.1. контракту № 1605-22 від 16.05.2022 передбачено, що умови доставки товару за даним контрактом - FCA Глогов Малопольський/Двожиско (Польща), Інкотермс.

За умовами FCA Інкотермс 2010, товар отримує покупець у місці визначеному у договорі, тобто у Глогов Малопольський/Двожиско (Польща); в обов`язки продавця та в ціну товару входить: навантаження товару на ТЗ перевізника, оплачене продавцем (аналогічні умови визначені у п. 2.2 контракту №1605-22 від 16.05.2022) При цьому вивантаження товару із ТЗ не є обов`язком продавця. Поставка відбулася в момент, коли продавець у встановленому місці передав товар, що пройшов митне очищення для експорту, зазначеному покупцем перевізникові або іншій особі.

Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у постанові від 16.06.2023 у справі № 825/2410/16.

Згідно рахунку № 110 від 17.05.2024 виконавцем міжнародних транспортно- експедиційних послуг був ФОП ОСОБА_1 (експедитор).

Згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор, перевізник це різні суб`єкти транспортно-експедиторської діяльності. Експедитор за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг.

Як вбачається із вище вказаного рахунку, експедитор ФОП ОСОБА_1 забезпечує міжнародні транспорті послуги з перевезення вантажу.

Згідно договору № 124 перевезення вантажів від 15.05.2024 між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник) укладено договір на перевезення вантажів. Саме перевізник ФОП ОСОБА_2 надав послуги перевезення вантажів, і саме тому відмітка про ФОП ОСОБА_2 та його транспорт були внесені у CMR, а рахунок на оплату послуг та довідку про транспортні витрати надав позивачу (декларанту) ФОП ОСОБА_1 (експедитор).

Згідно рахунку № 110 вартість транспортних послуг становить 38560,68 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1633 від 21.05.24. Надання транспортних послуг позивачу підтверджується актом № 110 від 21.05.2024.

Довідкою про транспорті витрати від 17.05.2024 визначені транспортні витрати на території Польщі 23136,41 грн та 15424,27 грн на території України, а разом 38560,68 грн; страхування товару не проводилось.

Тобто, у митного органу були наявні всі відомості щодо всіх складових витрат понесених позивачем до моменту перетину митного кордону України, та після такого перетину, визначених ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, в тому числі щодо витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, на навантаження та на страхування цих товарів.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 161 км, а вартість - 23136,41 грн., що становить 143,7 грн./км, відстань по території України 61 км, а вартість - 15424,27 грн., що становить 252,86 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок фактура на перевезення від 17.05.2024 №110 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.

Однак, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносинах відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках.

Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом як за межами України, так і на території України, не є предметом державного цінового регулювання.

Суд не враховує доводи відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносини при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65, оскільки вказаний наказ має лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення обліку i калькулювання собівартості перевезень вантажів i пасажирів, робіт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку.

Посилання відповідача на положення п. 49 (витрати по пальному) та п. 51 (амортизаційні витрати) вказаних методичних рекомендацій є також безпідставними, оскільки вказані витрати є лише деякими із складових частин витрат, які можуть включатися до собівартості перевезення, а не вартістю (ціною) перевезення, в розумінні вартості наданої послуги за контрактом (договором), яка може бути відмінною від собівартості перевезення, та може включати в себе не тільки собівартість перевезення, а й інші додаткові складники (прибуток, торгівельна націнка, податки тощо), а тому вказані обставини ніяким чином не спростовують правильність формування перевізниками вартості такого перевезення, або необґрунтованості покладення позивачем вказаних витрат в складову частину вартості задекларованого товару.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно наданої до митного контролю CMR від 17.05.2024 б/н у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється PE SIDELNYK RUSLAN STEPANOVYCH, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 17.05.2024 №110, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_1 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 є експедитором, і, не маючи власних транспортних засобів, залучає їх для виконання своїх господарських зобов`язань перед ТзОВ «Лемберг ЗІЗ».

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної .

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на числові значення митної вартості.

Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 МК України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів.

Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, відтак, це не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо доводів відповідача про неподання до митного органу доручення чи іншого посередницького договору між ФОП ОСОБА_1 та PE SIDELNYK RUSLAN STEPANOVYCH суд зазначає, що Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування.

Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

У даній справі на підтвердження витрат на транспортування позивач надав договір на перевезення, рахунок №110 від 17.05.2024 та акт №110 від 21.05.2024. Зазначені докази, на думку суду, у повній мірі підтверджують заявлені декларантом транспортні витрати.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до вимог п. 1.1 зовнішньоекономічного контракту від 16.05.2022 №1605-22 визначено, що найменування, кількість, ціна за одиницю, дата оплати та дата поставки зазначаються у специфікації яка оформлюється на кожну поставку і є невід`ємною частиною даного договору. Проте даний документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням вимог договору.

Суд погоджується із твердженнями позивача, відповідно до яких із долучених доказів вбачається, що позивач (декларант) надавав митному органу: рахунок-проформу, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист в яких вказані саме ці дані, що передбачені у специфікації визначені у п.п. 1.1. контракту, а саме: найменування товару, кількість, ціна за одиницю, дата оплати, і дата поставки.

Пунктом 5.4. контракту № 1605-22 від 16.05.2022 визначено, що продавець передає покупцю разом із товаром документи: (1) рахунок-фактуру, (2) сертифікат походження товару, (3) пакувальний лист на кожне вантажне місце.

Жодної згадки про передачу специфікації немає, бо під терміном специфікація сторони під час укладення договору розуміли рахунок фактуру (інвойс).

А тому митний орган не був позбавлений можливості здійснити перевірку даних (відомостей) щодо митної вартості товару та щодо суми фактично сплаченої за товар. У митного органу не могло бути жодних підстав для сумнівів щодо суми, фактично сплаченої за товар позивачем (декларантом).

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: згідно до інформації яка наведена у рахунку фактурі від 17.05.2024 № 110 визначено, що перевезення товару який оцінюється здійснювалось на підставі договору перевезення від 01.07.2024 №0107-23 та заявки на перевезення від 15.05.2024 №01. Проте, до митного оформлення декларантом зазначені документи не надавались, що не дає змоги митному органу перевірити повноту нарахування витрат на перевезення вантажу.

Суд зазначає, що заявка на перевезення товарів є акцептом щодо умов поставки, запропонованих перевізником. Цей документ передбачає умови щодо термінів постачання, обсягів постачання, а також кількості і цілісності поставлених товарів. Проте заявка на перевезення, як правило, товару не містить числових значень складових митної вартості товару, який було ввезено на митну територію України. Натомість таким документом в даному випадку є рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.05.2024 № 110, в якому зазначена сума наданих послуг за транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажу.

Окрім цього, як зазначав раніше суд, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування.

Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Договір перевезення від 01.07.2024 №0107-23 є договором між ФОП ОСОБА_1 та PE SIDELNYK RUSLAN STEPANOVYCH, водночас ТзОВ «Лемберг ЗІЗ» не є безпосереднім учасником вказаного договору, відтак і наявність у нього вказаного договору не є обов`язковою, що виключає можливість його надання під час митного контролю.

Таким чином, декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100297/2 від 04.06.2024, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/100297/2 від 04.06.2024 відповідач зазначив, що у контракті № 1605-22 від 16.05.2022 відповідно до п.1.1 має бути специфікація. Специфікація до митного оформлення не подавалась, а також у контракті № 1605-22 від 16.05.2022 в п. 2.1 та п. 2.2 ціни формуються відповідно до додатків до специфікації, даного документа до митного оформлення не подавалось.

Суд погоджується із твердженнями позивача, відповідно до яких із долучених доказів вбачається, що позивач (декларант) надавав митному органу: рахунок-проформу, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист в яких вказані саме ці дані, що передбачені у специфікації визначені у п.п. 1.1. контракту, а саме: найменування товару, кількість, ціна за одиницю, дата оплати, і дата поставки.

Пунктом 5.4. контракту № 1605-22 від 16.05.2022 вказано, що продавець передає покупцю разом із товаром документи: (1) рахунок-фактуру, (2) сертифікат походження товару, (3) пакувальний лист на кожне вантажне місце.

Жодної згадки про передачу специфікації немає, бо під терміном специфікація сторони під час укладення договору розуміли рахунок фактуру (інвойс).

У зв`язку з відсутністю специфікації, суд констатує і відсутність надання додатків до неї, що вказує на неможливість їх подання до митного оформлення.

Водночас, усі ціни були вказані у рахунку-фактурі, що вказує на відсутність необхідності додаткового їх встановлення.

А тому митний орган не був позбавлений можливості здійснити перевірку даних (відомостей) щодо митної вартості товару та щодо суми фактично сплаченої за товар. У митного органу не могло бути жодних підстав для сумнівів щодо суми, фактично сплаченої за товар позивачем (декларантом).

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: положенням п.3.1. контракту передбачено що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативнотехнічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України сертифікат якості та документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.

Тож ненадання продавцем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що згідно наданої до митного контролю CMR від 03.06.2024 № А 153970 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ТзОВ «ТК Левтранс», разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок про надання транспортних послуг від 03.06.2024 № 145 згідно якого виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_1 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. У вищезазначеному рахунку міститься посилання на договір перевезення та заявку. Проте жодного документа до митного оформлення не подано. У даному рахунку відсутня розшифровка підпису перевізника.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 є експедитором, і, не маючи власних транспортних засобів, залучає їх для виконання своїх господарських зобов`язань перед ТзОВ «Лемберг ЗІЗ».

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної .

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на числові значення митної вартості.

Більше того, товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 cт. 53 Митного кодексу України не є документом, інформація з якого впливає на визначення митної вартості товарів.

Оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, відтак, це не може бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо доводів відповідача про неподання до митного органу доручення чи іншого посередницького договору між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «ТК Левтранс» суд зазначає, що Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування.

Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, вказав: Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

У даній справі на підтвердження витрат на транспортування позивач надав договір на перевезення, рахунок від 05.06.2024 № 145 та акт від 05.06.2024 № 145. Зазначені докази, на думку суду, у повній мірі підтверджують заявлені декларантом транспортні витрати.

Суд зазначає, що заявка на перевезення товарів є акцептом щодо умов поставки, запропонованих перевізником. Цей документ передбачає умови щодо термінів постачання, обсягів постачання, а також кількості і цілісності поставлених товарів. Проте заявка на перевезення, як правило, товару не містить числових значень складових митної вартості товару, який було ввезено на митну територію України. Натомість таким документом в даному випадку є рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.06.2024 № 145, в якому зазначена сума наданих послуг за транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажу.

Окрім цього, як зазначав раніше суд, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування.

Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, вказав: Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Договір перевезення є договором між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «ТК Левтранс», водночас ТзОВ «Лемберг ЗІЗ» не є безпосереднім учасником вказаного договору, відтак і наявність у нього вказаного договору не є обов`язковою, що виключає можливість його надання під час митного контролю.

Таким чином, декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: банківський платіжний документ (SWIFT) від 03.06.2024 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, та відміток виконавця надавача платіжних послуг, які свідчать про виконання платіжних операцій за таким платіжним документом.

Суд зазначає, що відповідно до ч 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189, далі Постанова №2 16), а саме розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, п. 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов`язковий реквізит найменування платника, зокрема, п.п. 3 п. 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

Таким чином, банківські платіжні документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТзОВ «Лемберг ЗІЗ» на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що експортна декларація країни відправлення 24PL402010E0623975 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. В експортній декларації країни відправлення статистична вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у інвойсі на умовах поставки FCA, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 09.02.2010 № 113/2010 в якій зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так, щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати, що були понесені для доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави, у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.

Крім того, згідно з п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Більше того, позивач не може впливати на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримує від відправника.

З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/100318/2 від 19.06.2024, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/100318/2 від 19.06.2024 відповідач зазначив, що у контракті № 1605-22 від 16.05.2022 відповідно до п.1.1 має бути специфікація. Специфікація до митного оформлення не подавалась, а також у контракті № 1605-22 від 16.05.2022 в п. 2.1 та п. 2.2 ціни формуються відповідно до додатків до специфікації, даного документа до митного оформлення не подавалось.

Суд погоджується із твердженнями позивача, відповідно до яких із долучених доказів вбачається, що позивач (декларант) надавав митному органу: рахунок-проформу, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист в яких вказані саме ці дані, що передбачені у специфікації визначені у п.п. 1.1 контракту, а саме: найменування товару, кількість, ціна за одиницю, дата оплати, і дата поставки.

Пунктом 5.4 контракту № 1605-22 від 16.05.2022 вказано, що продавець передає покупцю разом із товаром документи: (1) рахунок-фактуру, (2) сертифікат походження товару, (3) пакувальний лист на кожне вантажне місце.

Жодної згадки про передачу специфікації немає, бо під терміном специфікація сторони під час укладення договору розуміли рахунок фактуру (інвойс).

У зв`язку з відсутністю специфікації, суд констатує і відсутність надання додатків до неї, що вказує на неможливість їх подання до митного оформлення.

Водночас усі ціни були вказані у рахунку-фактурі, що вказує на відсутність необхідності додаткового їх встановлення.

А тому, митний орган не був позбавлений можливості здійснити перевірку даних (відомостей) щодо митної вартості товару та щодо суми фактично сплаченої за товар. У митного органу не могло бути жодних підстав для сумнівів щодо суми, фактично сплаченої за товар позивачем (декларантом).

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що положенням п.3.1. контракту передбачено що якість товару повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог Митного кодексу України сертифікат якості та документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.

Тож ненадання продавцем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: згідно наданої до митного контролю CMR від 08.06.2024 № А 154866 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ТзОВ «ТК Левтранс», разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок про надання транспортних послуг від 18.06.2024 № 173 згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_1 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару, а також у вищезазначеному рахунку міститься посилання на договір перевезення та заявку. Проте жодного документа до митного оформлення не подано. У вищезазначеному рахунку відсутня розшифровка підпису перевізника.