Рішення № 127090113, 05.05.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/25280/20

провадження № 2-іс/340/321/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальні "АККУТРЄЙД УКРАЇНА" (вул. Булаховського, 30-А, м. Київ, 03164, код ЄДРПОУ: 37832980) до Київської митниці (бул. Гавела Вацлава, 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ ВП: 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аккутрєйд Україна" (далі - позивач), через представника адвоката Білокура В.В., звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000069/2 від 17.09.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00474.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.08.2019 між ТОВ "Аккутрєйд Україна" (Дилер) та Компанією Ritar Power (Vietnam) Company Limited (Продавець) було укладено контракт №1, в рамках якого та відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №LS003-SC49876 від 30.07.2020 на умовах FOB Вунг Тау (В`єтнам) здійснена поставка товару (свинцево-кислотних акумуляторних батарей) на загальну вартість 61991,60 USD. Дана продукція була запакована та підготовлена для доставки на адресу позивача згідно з МД №UA100020/2020/041271 від 14.09.2020. Митна вартість продукції визначена за першим, основним, методом визначення митної вартості - ціною договору, а саме згідно рахунку-фактури (інвойсу) №LS003-SC49876 від 30.07.2020 (61 991,60 USD), з урахуванням послуг доставки (морське перевезення) та страхування вантажу (1 820,41 USD). Тим не менш, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, згідно якого митну вартість визначено за шостим, резервним, методом, в результаті чого митна вартість збільшилась з 63812,01 USD до 112769,90 USD.

Позивач не погоджується з рішенням про коригування митної вартості, оскільки рішення не містить належного обґрунтування та інших обов`язкових даних (ні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; ні наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; ні вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; ні послідовності застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом; ні про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів; ні докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при її визначенні).

Також, відповідач безпідставно вимагав від позивача надання ним додаткових документів, без жодного обґрунтування такого витребування. При цьому позивач надав відповідачу повний (вичерпний) пакет документів, що визначений частиною 2 статті 53 МКУ для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору). Відповідач не зазначив, яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, йому не вистачає.

Позивач також посилається на те, що відповідачем не коректно визначено митну вартість, а саме у кілограмах, в той час як товар постачався у штуках.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на момент здійснення митного оформлення товару за ЕМД подані декларантом документи для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МКУ містили розбіжності та неповні відомості щодо складових митної вартості. Також, не було надано всіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме документів, що підтверджують вартість перевезення. Всі документи в порушення вимог статті 254 МКУ декларантом подано без перекладу на українську мову. До митного органу не надано Заяву у відповідності до правил та вимог якої експедитор доставляє вантаж, що викликає сумніви у достовірності декларування складових митної вартості у повному обсязі. Отже, митну вартість визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МКУ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей за митною декларацією від 17.07.2020 р. №UA500050/2020/207519 на рівні 4,93 USD/кг (а.с.125-130).

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2020 було відкрито провадження у справі (а.с.123-124).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2022 замінено відповідача у справі Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ: 43337359) на її правонаступника Київську митницю (код ЄДРПОУ ВП: 43997555) (а.с.190-193).

В подальшому, на виконання положень Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", згідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом ДСА України №399 від 16.09.2024, справу передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

18.03.2025 року справа надійшла до Кіровоградського окружного адміністративного суду та ухвалою суду від 24.03.2025 справу прийнято до провадження. Розгляд справи здійснюється суддею Пасічником Ю.П. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.197, 198, 199-200).

Сторони належним чином були повідомлені про розгляд справи.

27.03.2025 представник позивача подав заяву, у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.203-205).

09.04.2025 представник відповідача подав клопотання, у якому просив врахувати позицію відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.209-211).

Дослідивши подані документи та матеріали, судом встановлено таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.08.2019 між ТОВ "Аккутрєйд Україна" (Дилер) та Компанією Ritar Power (Vietnam) Company Limited (Продавець) було укладено контракт №1, в рамках якого та відповідно до специфікації №2 від 26.05.2020 та рахунку-фактури (інвойсу) №LS003-SC49876 від 30.07.2020 на умовах FOB Вунг Тау (В`єтнам) здійснена поставка товару (свинцево-кислотних акумуляторних батарей) на загальну суму 61991,60 USD (а.с.69-76).

Організацією доставки товару з Вунг Тау (В`єтнам) до м. Чорноморськ, Одеської області (Україна) займалось ТОВ "ДСВ Логістика", яке діяло як експедитор згідно до умов договору транспортного експедирування міжнародного сполучення №RС-2566 від 17.02.2015 (а.с.79).

Надання вказаних вище послуг підтверджено рахунком на оплату №7296 від 17.09.2020, актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №13435 від 17.09.2020, платіжним дорученням №946 від 18.09.2020 (а.с.90-92).

Страхування товару з Вунг Тау (В`єтнам) до м. Чорноморськ, Одеської області (Україна) здійснювалось ТОВ "АККУТРЄЙД УКРАЇНА" через представника ТОВ "ДСВ Логістика", що підтверджується сертифікатом морського страхування №305693 від 30.07.2020, рахунком на оплату №UA00033847 від 14.09.2020, платіжним дорученням № 981 від 01.10.2020, актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №13965 від 14.09.2020 (а.с.82-84, 87-89).

Поставка товару здійснена у збірному контейнері згідно з коносаментом від 30.07.2020 № SGN0089314 (а.с.85-86).

Так, з метою митного оформлення товару уповноваженою особою позивача, ТОВ "ДСВ Логістика", 14.09.2020 було подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію за №UА100020/2020/041271, у якій митну вартість визначено за першим методом, а саме за ціною угоди/контракту (а.с.133-134).

Для підтвердження митної вартості товару подано: пакувальний лист LS5003-SC49876 від 30.07.2020; рахунок-фактуру (інвойс) LS003-SC49876 від 30.07.2020; коносамент SGN0089314 від 30.07.2020; автотранспортну накладну 59714 від 11.09.2020; декларацію про походження товару LS003-SC49876 від 30.07.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару SSGN0089314 від 05.09.2020; доповнення до ЗЕД 2 від 26.05.2020; ЗЕД 1 від 30.08.2019; договір про надання послуг митного брокера СС-2562 від 16.02.2015; та інші.

14.09.2020 позивачу надіслано повідомлення про необхідність проведення митного огляду товарів. Цього ж дня складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, річної поклажі та багажу (а.с.9, 14).

Однак за результатами розгляду поданих документів у митного органу виник сумнів щодо достовірності відображення відомостей щодо ціни товару, а тому 17.09.2020 позивачу надіслано повідомлення, у якому запропоновано надати: 1) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (а.с.10).

Декларантом 17.09.2020 надіслано повідомлення про відмову у надані на вимогу митного органу інших документів відповідно до ч.ч.2 та 3 ст. 53 МКУ. В якості додаткових документів декларантом надано: копію декларації країни виробника; висновок ТПП щодо митної вартості товарів; прайс-лист відправника товарів; банківські платіжні документи; податкові накладні; договір транспортного експедирування в міжнародному сполученні; рахунок від перевізника (а.с.12).

За результатами розгляду поданих документів 17.09.2020 митним органом було прийнято рішення UА100020/2020/000069/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митну вартість придбаного позивачем товару визначено за 6 резервним методом, згідно зі ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей за МД від 17.07.2020 №UA500050/2020/207519 на рівні 4,93 USD/кг (а.с.139-140).

Також, митним органом оформлено картку № UA100020/2020/00474, якою відмолено у митному оформленні (випуску) товарів за МД №UА10020/2020/041271 від 14.09.2020 (а.с.137-138).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі МК України в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (частина перша статті 246 МК України).

Згідно із частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до положення статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною четвертою статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, згідно до частини 1 якої у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частини першої та другої статті 53 МКУ слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

При цьому в силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено, митну вартість імпортованого позивачем товару визначено за основним методом, а до митної декларації для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною другою статті 53 МКУ.

Згідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МКУ визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно до частини п`ятої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша статті 54 МК України).

Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України зазначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною сьомою статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже вказаними нормами права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, порядок та спосіб реалізації таких повноважень.

Так, митний орган зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності і точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною шостою статті 54 МКУ визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом/уповноваженою ним особою митною вартістю. Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості та відомостей щодо ціни, а також ненадання декларантом витребуваних додаткових документів.

Згідно із приписами частини першої та другої статті 382 Господарського кодексу України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.

Положенням Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III МК України і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно зі статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Визначивши повноваження митного органу та підстави прийняття спірного рішення та картки, суд виходить із того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості товару, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цього товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичного або подібного товару, митне оформлення якого здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, з`ясувавши обставини, з якими відповідач пов`язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, суд дійшов висновку, що за наведених митним органом обставин не можливо стверджувати про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Так, відповідачем за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару не визнано митну вартість, заявлену декларантом за основним методом за ціною договору (контракту), і прийнято рішення №UA100020/2020/000069/2 від 17.09.2020 про її коригування, визначивши митну вартість відповідно до статті 64 МК України.

Відповідно до частини 1, 2, 3, 4 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митну вартість придбаного позивачем товару визначено за 6 резервним методом, згідно зі ст. 64 МК України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей за МД від 17.07.2020 №UA500050/2020/207519 на рівні 4,93 USD/кг (а.с.139-140).

Однак, відповідачем у рішенні не наведено належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано за основним методом за ціною договору (контракту), математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться цитування договірних відносин щодо умов оплати (доставки) товару.

Також, у рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не було наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.

Разом з тим, як встановив суд, у поданій МД від 14.09.2020 №UA100020/2020/041271 митна вартість товару визначена за першим методом за ціною угоди/контракту у розмірі 61991,60 USD. Для підтвердження митної вартості товару подано: пакувальний лист LS5003-SC49876 від 30.07.2020; рахунок-фактуру (інвойс) LS003-SC49876 від 30.07.2020; коносамент SGN0089314 від 30.07.2020; автотранспортну накладну 59714 від 11.09.2020; декларацію про походження товару LS003-SC49876 від 30.07.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару SSGN0089314 від 05.09.2020; доповнення до ЗЕД 2 від 26.05.2020; ЗЕД 1 від 30.08.2019; договір про надання послуг митного брокера СС-2562 від 16.02.2015; та інші. В якості додаткових документів декларантом до митного органу було подано: декларації країни виробника; висновок ТПП щодо митної вартості товарів; прайс-лист відправника товарів; банківські платіжні документи; податкові накладні; договір транспортного експедирування в міжнародному сполученні; рахунок від перевізника.

В Інвойсі LS003-SC49876 від 30.07.2020 митна вартість зазначена із розрахунку 61991,60 USD, що відповідає ціні, вказаній у специфікації №2 від 26.05.2020 до контракту №1 від 30.08.2019 (а.с.71-72, 75).

Отже, із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина друга статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий товар.

Стосовно посилання відповідача у рішенні, що декларантом надіслано повідомлення про відмову у подачі на вимогу митного органу документів відповідно до ч.2 та 3 ст.53 МКУ, суд звертає увагу, що ненадання декларантом інших запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару саме за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року по справі №1140/3242/18.

Відтак, проаналізувавши підстави прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості та картки відмови, суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав доказів, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити і відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи аргументи відповідача, які, на його думку, не дозволяли перевірити правильність заявленої митної вартості, приймаючи до уваги вказані обставини прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості і картки відмови, суд зазначає, що встановлені у справі обставини не дають підстав для висновку про те, що надані декларантом до митного оформлення документи не підтверджували числові значення митної вартості та не дозволяли визначити митну вартість товару за основним методом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000069/2 від 17.09.2020 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00474.

Разом із тим, позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Підсумовуючи вищевказане, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 8216,19 грн, що підтверджено платіжним дорученням №1001 від 09.10.2020 (а.с.29).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.08.2024 у справі №120/15468/23 зазначив, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, частиною першою статті 4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачала, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складав 2102,00 грн.

Отже, позивач за звернення до суду з даним позовом мав сплатити судовий збір у розмірі 6114,19 грн (407612,88 грн х 1,5% / 100%).

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тому, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в сумі 6114,19 грн.

Питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в сумі 2102,00 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн надано копії: договору про надання правової допомоги №24/09 від 24.09.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Летрадо" і ТОВ"АККУТРЄЙД УКРАЇНА"; платіжного доручення №1000 від 09.10.2020; акт від 12.10.2020 приймання-передачі наданих послуг згідно договору №24/09 від 24.09.2020 (а.с.33-39).

Відповідно до статті 30 Закону України від 5 липня 2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23.01.2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Враховуючи наведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що зазначена адвокатом вартість послуг в розмірі 8000 грн є завищеною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.

Відтак, суд вважає, що витрати, які підлягають відшкодуванню на користь позивача слід зменшити, а тому співмірною сумою відшкодування понесених витрат є 4000 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.09.2020 року №UA100020/2020/000069/2.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.09.2020 №UA100020/2020/00474.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальні "АККУТРЄЙД УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ: 37832980) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555) судовий збір у сумі 6114,19 грн (шість тисяч сто чотирнадцять гривень 19 коп.).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальні "АККУТРЄЙД УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ: 37832980) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн (чотири тисячі гривень).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК