Рішення № 127090075, 05.05.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 320/8897/20

провадження № 2-іс/340/334/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не належного розгляду звернення ОСОБА_1 як інваліда війни від 12.07.2020, поданою через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-10914744;

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 як інваліда війни від 12.07.2020, поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-10914744;

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не перенаправлення за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення ОСОБА_1 , реєстраційний № ФИ-10914744 від 12.07.2020, до повноважень якої входить вирішення викладених питань у зверненні - згідно вимог п. З ст. 7 Закону України Про звернення громадян;

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не надання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення згідно вимог ст. 15 Закону України Про звернення громадян;

- визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, щодо не надання відповіді за підписом начальника Національної поліції України Клименко І.В.;

- зобов`язати Національну поліцію України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , як інваліда війни, реєстраційний № ФИ-10914744 від 12.07.2020, вжити заходів реагування, з урахуванням обставин встановленим судом, та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- прийняти рішення з урахуванням наданої практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів та захистити порушені права на національному рівні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року адміністративну справу №320/8897/20 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва (а.с.17-18).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2020 (суддя Д.А. Костенко) відкрито провадження в адміністративній справі (а.с.23).

Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований, утворений Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На виконання приписів пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду адміністративну справу №320/8897/20 було передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (а.с.57-58).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач через Урядовий контактний центр подав офіційно відповідне звернення реєстраційний номер ФИ-10914744 до Національної поліції України, особисто голові Національної поліції України Клименко І.В. в якому було зазначено, що протягом липня 2020 року невідомі особи назвавшись працівниками поліції здійснили переслідування позивача та моральний тиск за адресою його проживання: АДРЕСА_1 , що є порушенням ст.8, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Станом на 24.09.2020 року відповіді на звернення не надано. Також позивач звертає увагу на той факт, що позивач у своєму зверненні прохав, копію звернення направити до Генеральної прокуратури України для реагування на системні порушення працівників поліції, підтвердженими непоодинокими зверненнями позивача (понад 500), рішеннями судів різних інстанцій (понад 50 рішень) та іншими матеріалами та фактами, але Національною поліцією України, зазначені факти взагалі проігноровані та не взяті до уваги, що є порушенням прав позивача. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його звернення є протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Представником Національної поліції України подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.26-33, 69-72), згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, та зазначив, що 14.07.2020 до Національної поліції України через Урядовий контактний центр надійшло звернення ОСОБА_1 від 12.07.2020 номер реєстрації ФИ-10914744 щодо проведення перевірок за фактами здійснення неправомірних дій по відношенню до заявника. У зверненні від 12.07.2020 ОСОБА_1 зазначив, що його переслідування та моральний тиск на нього чинився за адресою його проживання: АДРЕСА_1 . Зважаючи, що ОСОБА_1 у зверненні порушував питання щодо проведення перевірок про порушення його прав на території м. Полтави, звернення від 12.07.2020 номер реєстрації ФИ-10914744 листом Департаменту документального забезпечення Національної поліції України від 15.07.2020 №Ф-17259 було надіслано за належністю до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про що було повідомлено позивача. Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області були розглянуті звернення ОСОБА_1 , в тому числі ФИ-10914744, та листом від 07.08.2020 № Ф-115, Ф-121, Ф-124, ФИ-1747/кц, ФИ-1842/кц, ФИ-1894/кц, ФИ-1895/кц, ФИ-624/покц заявнику надана відповідь. Зокрема, у відповіді ГУНП в Полтавській області акцентувалася увага ОСОБА_1 на тому, що зазначаючи у зверненні здійснення щодо нього переслідування та морального тиску з боку невідомих осіб, заявник не навів жодних фактичних даних, які можуть бути перевірені, зокрема інформації про те, у чому саме полягає переслідування та моральний тиск, конкретний час вчинення таких дій, кількість осіб, які їх вчиняли, їх прикмети, свідків тощо. У зв`язку з цим на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , який був зазначений ОСОБА_1 у його зверненні від 12.07.2020, працівниками ГУНП в Полтавській області здійснювалися неодноразові дзвінки для того, щоб отримати конкретну інформацію щодо вчинення відносно позивача протиправних дій. Однак, на час здійснення дзвінків зазначений мобільний номер телефону був непрацюючим. Таким чином, ГУНП в Полтавській області не мало можливості провести перевірку по викладеним у зверненнях ОСОБА_1 фактам у зв`язку з відсутністю будь-якої фактичної інформації, яку можливо було б перевірити. Крім того, зі змісту звернення ОСОБА_1 від 12.07.2020 не вбачалося наявних обґрунтованих підстав для направлення ГУНП в Полтавській області копії даного звернення до інших державних органів чи установ, в тому числі і до ГПУ, як того просив заявник. Також зазначено, що Національна поліція України не повинна була роз`яснювати порядок оскарження прийнятого рішення, оскільки не здійснювала розгляд звернення позивача по суті і, відповідно, не приймала жодного рішення щодо порушених у зверненні питань. Зауважував, що у листі ГУНП в Полтавській області від 07.08.2020, яким надавалася відповідь на звернення позивача від 12.07.2020, було зазначено: У разі незгоди з прийнятим рішенням Ви маєте право оскаржити його в судовому порядку згідно з чинним законодавством України. Сканкопію листа Департаменту документального забезпечення Національної поліції України від 15.07.2020 № Ф-17259 (про надіслання звернення позивача за належністю), сканкопію листа ГУНП в Полтавській області від 07.08.2020 (відповідь ОСОБА_1 на звернення ФИ-10914744) та інформацію про надання відповіді позивачу внесено в базу Урядового контактного центру. Вищевикладене, на думку відповідача свідчить, що Національною поліцією України права позивача не були порушені, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.07.2020 року Департаментом документального забезпечення Національної поліції України зареєстровано звернення ОСОБА_1 від 12.07.2020 року №Ф-17259, яке надійшло через державну установу "Урядовий контактний центр", яке в свою чергу надійшло на урядову "гарячу лінію" через веб-сайт Урядового контактного центру (а.с.39-42).

Відповідно до супровідного листа від 15 липня 2020 року та реєстру на кореспонденцію від 21 липня 2020 року, звернення ОСОБА_1 №Ф-17259 направлено до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (а.с.43-45).

Звернення ОСОБА_1 надійшло до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та зареєстровано за №ФИ-10914744 (а.с.48-49).

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 №ФИ-10914744 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області на адресу заявника складено лист від 07.08.2020 року (а.с.50-51).

Зі змісту листа судом встановлено, що заявника повідомлено, що ГУНП в Полтавській області уважно розглянуло звернення заявника на Урядову гарячу лінію, у тому числі від 12.07.2020 №ФИ-10914744. За наслідками розгляду повідомляється, що оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є невід`ємним правом заявника, закріпленим у статті 55 Конституції України. У своїх зверненнях заявник зазначає про здійснення відносно нього переслідування та морального тиску з боку невідомих осіб, які на його думку є працівниками правоохоронних органів. Однак, звернення не містять жодних фактичних даних, які можуть бути перевірені, зокрема інформації про те, у чому саме полягає переслідування та моральний тиск, конкретний час вчинення таких дій, кількість осіб, які їх вчиняли, їх прикмети, свідків тощо. У зв`язку з цим на мобільний номер телефону заявника - НОМЕР_1 , вказаний у зверненнях, здійснювалися неодноразові дзвінки для того, щоб отримати конкретну інформацію щодо вчинення відносно нього протиправних дій. Однак, вищевказаний номер мобільного телефону виявився непрацюючим. Таким чином, провести перевірки по викладеним у зверненнях фактам на даний час неможливо у зв`язку з відсутністю будь-якої фактичної інформації, яку можливо було б перевірити. Водночас зазначено, що зі змісту звернень заявника не вбачається наявності обґрунтованих підстав для направлення копій даних звернень до інших державних органів чи установ.

У листі також зазначено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням заявник має право оскаржити його в судовому порядку згідно з чинним законодавством України.

Також судом встановлено, що копію листа Департаменту документального забезпечення Національної поліції України від 15.07.2020 № Ф-17259 (про надіслання звернення позивача за належністю) та копію листа ГУНП в Полтавській області від 07.08.2020 (відповідь ОСОБА_1 на звернення ФИ-10914744) та інформацію про надання відповіді позивачу внесено в базу Урядового контактного центру (а.с.38-41).

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України від 2 жовтня 1996 року N 393/96-ВР Про звернення громадян (далі - Закон N 393/96-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з статтею 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Суд звертає увагу, що згідно з Указом Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07.02.2008 № 109/2008, на який посилається позивач у позові, керуючись частиною другою статті 102 Конституції України та статтею 28 Закону України "Про звернення громадян", постановлено: Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз`яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; узяття під особистий контроль керівниками відповідних органів розгляду звернень; запровадження постійного контролю за організацією роботи посадових та службових осіб зі зверненнями громадян; з`ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків щодо розгляду звернень громадян.

Наказом МВС України від 15.11.2017 №930, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.12.2017 за №1493/31361, відповідно до статті 40 Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", Указу Президента України від 07.02.2008 № 109 "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування", Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об`єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348, підпункту 42 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, та з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, поліпшення, удосконалення організації їх особистого прийому в органах та підрозділах Національної поліції України затверджено Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України (далі Порядок №930, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1 та 3 розділу І Порядку №930 цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян. Дія цього Порядку не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №930 звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв`язку, мережі Інтернет, електронного зв`язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи "Урядовий контактний центр" та телефонну "гарячу лінію" Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп`ютерами.

Відповідно до пунктів 1- 8, 12 та 13 розділу IV Порядку №930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з`ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.

Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України.

Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Щодо кожного звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: 1) прийняти до розгляду; 2) передати на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції; 3) надіслати за належністю до іншого державного органу або посадовій особі, якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції поліції, про що одночасно необхідно повідомити автора звернення; 4) залишити без розгляду за наявності підстав, визначених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян».

У разі доручення розгляду звернення, яке надійшло до центрального органу управління поліції, органам поліції, через які вона реалізовує свої повноваження на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до органу поліції вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом поліції, який його розглядав по суті.

За результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об`єктивного, усебічного та повного розгляду звернення. До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються.

Відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу.

Пунктами 14, 17 розділу IV Порядку №930 встановлено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон України "Про звернення громадян" і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому зазначають заходи, вжиті органом чи підрозділом поліції в межах його компетенції для захисту конституційних прав громадян.

Якщо викладена у зверненні інформація належить до компетенції поліції не повністю, розглядається лише та частина, що стосується компетенції Національної поліції України. У цьому випадку копія звернення у строк не пізніше п`яти днів з наступного дня після реєстрації спрямовується виконавцем за належністю, про що повідомляють заявника.

Згідно пунктів 22-24 розділу IV Порядку №930 результати розгляду звернення заносяться до журналу реєстрації звернень громадян, журналу обліку особистого прийому громадян або до РКК, а також до контрольної картки на звернення громадян (додаток 13), яка після підписання керівником структурного підрозділу подається до служби діловодства разом із копією відповіді заявнику для зняття з контролю.

Реєстрація відповідей на звернення громадян здійснюється за індексами, присвоєними під час реєстрації.

Відповіді на звернення громадян надсилаються на бланках відповідних органів (підрозділів) поліції.

Після закінчення перевірки і фактичного виконання прийнятого рішення звернення разом із матеріалами перевірки повертають до служби діловодства органу (підрозділу) поліції.

Суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 17.04.2019 №342/158/17 дійшов висновку, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій.

Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Судом встановлено, що 14.07.2020 року Департаментом документального забезпечення Національної поліції України зареєстровано звернення ОСОБА_1 від 12.07.2020 року №Ф-17259, яке надійшло через державну установу "Урядовий контактний центр", яке в свою чергу надійшло на урядову "гарячу лінію" через веб-сайт Урядового контактного центру (а.с.39-42).

Відповідно до супровідного листа від 15 липня 2020 року та реєстру на кореспонденцію від 21 липня 2020 року, звернення ОСОБА_1 №Ф-17259 направлено до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (а.с.43-45).

З огляду на те, що позивач проживає у місті Полтава та вказує у зверненні про тиск за місцем проживання, відтак, звернення позивача, відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян», надіслано відповідачем за належністю до Головного управління Національної поліції в Полтавській області для розгляду по суті та інформування автора в установлений законодавством термін.

Звернення ОСОБА_1 надійшло до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та зареєстровано за №ФИ-10914744 (а.с.48-49).

В даному випадку суд доходить висновку, що Національною поліцією України звернення ОСОБА_1 по суті не розглядалось, а передано за належністю до Головного управління Національної поліції в Полтавській області для розгляду.

Аналізуючи норми Закону №393/96-ВР, зокрема положення статті 15, суд дійшов висновку, що обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.

З огляду на зміст указаного зобов`язання, орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Суд зазначає, що в спірних правовідносинах обов`язок повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2019 року (справа №826/11164/16).

Суд зазначає, що відповідачем надано докази інформування позивача, що його звернення від 12.07.2020 подане через Урядовий контактний центр реєстраційний номер №ФИ-10914744 направлено до Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що при розгляді звернення позивача відповідач діяв відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян».

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні позивача, та зобов`язання відповідача вжити заходів реагування, суд звертає увагу на те, що у відповідному зверненні позивачем не порушувалося питання щодо вжиття заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні. Також у ході розгляду справи судом не встановлено заходів реагування, які мав вжити саме відповідач відповідно до власної компетенції за наслідками розгляду звернення позивача, але не вжив. Отже, наведені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, суд враховує, що листом від 07.08.2020 року Головне управління Національної поліції у Полтавській області повідомило позивача, що його звернення не містять фактичних даних, які можуть бути перевірені, зокрема, інформації про те у чому саме полягає переслідування та моральний тиск, конкретного часу вчинення дій, кількості осіб, які вчиняли дії, їх прикмети, свідків тощо, що унеможливлює проведення перевірки по фактам, викладеним у зверненні.

Доводи позивача про те, що йому не роз`яснено порядок оскарження прийнятого рішення спростовано матеріалами справи, адже відповідач звернення позивача по суті не розглядав, а направив його за належністю. При цьому, листом від 07.08.2020 року за підписом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області позивача повідомлено, що у разі незгоди із прийнятим рішенням позивач має право оскаржити його в судовому порядку згідно з чинним законодавством.

Також, суд зауважує, що інформацію про розгляд звернення ОСОБА_1 та надані йому відповіді приєднано до бази «Урядовий контактний центр».

Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України суд відхиляє як безпідставні, оскільки наведені у них висновки не є релевантними спірним відносинам.

Так само неприйнятними для розгляду цієї справи є посилання позивача у позовній заяві на окремі публікації у засобах масової інформації щодо ймовірних фактів неправомірної поведінки працівників правоохоронних органів.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п`ятою, шостою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Аналіз наведених норм процесуального закону свідчить, що встановлення судового контролю шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання, є правом, а не обов`язком суду. Отже, суд на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймає рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю належить відмовити.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б свідчили про бездіяльність відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 14, 243-246, 250, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 08, ЄДРПОУ 40108578) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА