Ухвала суду № 127089912, 05.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 травня 2025 року № 640/9758/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови позивачу в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати позивачу до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві встановити позивачу щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 27.12.2017;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27.12.2017 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2021 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Рішення суду набрало законної сили 15.04.2021.

04.06.2021 позивачу видано виконавчі листи по справі.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ, матеріали справи скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду

Позивачка звернулась до суду з заявою про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо неналежного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2021 протиправними у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування заяви, позивачем зазначено, що відповідачем неналежно виконано рішення суду від 11.01.2021, оскільки відповідачем з 20.03.2024 рішення суду в частині врахування стажу 27 років 3 місяці 12 днів не виконується. Відповідачем здійснено перерахунок та зменшено стаж роботи до 24 років 9 місяців 26 днів, тобто не враховано 2 років 5 місяців 18 днів навчання, що мало наслідком застосування коефіцієнту 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді замість 64%.

Таким чином, позивачка зазначає, що при черговому перерахунку розміру щомісячного грошового утримання з 20.03.2024 відповідач протиправно та без достатніх підстав припинив виконувати пункт 3 резолютивної частини рішення суду. У зв`язку з чим просить суд:

1. Визнати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 20.03.2024 № 930100870113 щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи з тривалості стажу роботи, який дорівнює 24 роки 9 місяців 26 днів, протиправним та таким, що порушує права позивача, підтверджені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 640/9758/20.

2. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві вжити заходів щодо усунення порушень прав позивача шляхом належного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2021 у справі № 640/9758/20, а саме, здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 , виходячи з тривалості стажу роботи, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, що становить 27 років 3 місяці 12 днів.

3. Зобов?язати керівника Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві вжити відповідних заходів для забезпечення виконання рішення суду у вказаній справі та вжити заходів для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Ухвалою суду від 22.05.2024 вказана заява призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

Представником Головного управління ПФУ в м. Києві подано до суду заперечення на заяву позивачки, в яких зазначає, що на виконання рішення суду від 11.01.2021 здійснено перерахунок з 27.12.2017 в межах резолютивної частини та враховано до страхового стажу навчання у юридичному вузі та здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Дата відпрацювання рішення суду - 30.04.2021. Державним виконавцем 12.07.2021 відкрито виконавче провадження. Листом від 23.07.2021 управління повідомило державного виконавця про виконання рішення суду, після чого виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого листа стягувачу.

Як зазначає відповідач, в подальшому ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою щодо призначення (перерахунку) щомісячного грошового утримання судді у відставці від 12.03.2024 та надала нову довідку, видану Верховним судом України від 23.01.2024, на основі якої з 27.12.2023 було здійснено зміну окладу з розрахунку 58% від заробітку, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2021 у справі № 640/9758/20 не було зобов`язано здійснювати подальші перерахунки з урахуванням цього рішення. Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні заяви позивачки.

ОСОБА_1 подала до суду відповідь на заперечення відповідача, в якій вказує, що рішенням суду від 11.01.2021 було встановлено стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці - 27 років 3 місяці 12 днів. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо перерахунку довічного грошового утримання судді на підставі оновленої довідки про суддівську винагороду, виходячи зі стажу 24 роки, вважає їх протиправними.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом убачається, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2021 у справі № 640/9758/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києві. Визнано протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві встановити щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 27.12.2017 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 27.12.2017 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набрало законної сили 15.04.2021.

В подальшому позивач зверталась до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та 12.07.2021 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів.

Постановою державного виконавця від 13.12.2021 виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав виконання ГУ ПФУ в м. Києві рішення суду від 11.01.2021.

Позивач у заяві, поданій до суду в порядку ст. 383 КАС України зазначає, що відповідач здійснив зарахування періоду навчання до стажу роботи на посаді судді, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, на виконання рішення суду в цій справі.

Водночас, позивач вказує, що врахування встановленого рішенням суду стажу - 27 років 3 місяці 12 днів здійснювалось відповідачем лише до 20.03.2024.

Так, з перерахунку пенсії позивача від 20.03.2024 вбачається, що пенсійний орган здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 27.12.2023 на підставі довідки Верховного Суду від 23.01.2024 № 385/0/2-24, врахувавши при цьому стаж на посаді судді - 24 роки 9 місяців 26 днів.

Надаючи оцінку поданій позивачем у порядку статті 383 КАС України заяві, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із ч. 3 ст. 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.

Обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок подання особою-позивачем, на користь якої ухвалено рішення суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, регламентований статтею 383 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тобто, підставою для звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, є такі обставини:

- судове рішення, яке ухвалене судом в користь позивача є невиконаним;

- позивачем вжито всіх, передбачених законом заходів для виконання рішення суду;

- суб`єкт владних повноважень вчинив протиправні дії, допустив протиправну бездіяльність, прийняв протиправні рішення в ході виконання рішення суду, ухваленого на користь позивача, що знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням такого рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 420/18920/21 зазначив, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Процесуальним законодавством визначено декілька видів судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Цей правовий висновок є превалюючим у судовій практиці Верховного Суду та послідовно застосовується, зокрема в постановах КАС ВС від 27.07.2022 у справі №686/2636/17, від 18.05.2022 у справі № 480/2378/21.

Як встановлено судом, Окружним адміністративним судом м. Києва було зобов`язано Головне управління ПФУ в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів.

Головне управління у квітні 2021 року на виконання вказаного рішення у цій справі зарахувало період навчання до стажу судді та здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 90% від розміру суддівської винагороди, що не заперечується позивачем.

Таким чином, рішення суду у цій справі було виконане відповідачем, про що вбачається з матеріалів справи.

У подальшому Головне управління здійснило позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27.12.2023, виходячи з розміру суддівської винагороди, зазначеної у новій довідці про суддівську винагороду (рішенням від 20.03.2024 № 930100870113).

При цьому, з перерахунку пенсії позивача вбачається, що пенсійний орган здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 27.12.2023, врахувавши до страхового стажу лише 24 роки 9 місяців 26 днів стажу на посаді судді.

Водночас, суд враховує, що в межах справи № 640/9758/20 не досліджувалось питання перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 27.12.2023, виходячи з розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці Верховного Суду від 23.01.2024.

Таким чином, у разі незгоди позивача із обставинами здійснення виплати їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27.12.2023, виходячи з розміру суддівської винагороди, зазначеної у довідці Верховного Суду від 23.01.2024, вона має права на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд зазначає, що судове рішення не може бути ухвалене на майбутнє, стосується лише конкретних спірних правовідносин та періоду їх плину, що в спірному випадку стосується перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки.

Суд вважає, що заявник, звернувшись до суду із цієї заявою в порядку ст. 383 КАС України, рішення по якій вже виконано, заявляє фактично нові позовні вимоги.

Вказані обставини щодо незгоди з перерахунком розміру довічного грошового утримання, проведеного на підставі поданої позивачем нової довідки про суддівську винагороду від 23.01.2024 не були предметом оскарження у справі № 640/9758/20.

На думку суду, у розумінні приписів ст. 383 КАС України під час виконання судового рішення у справі № 640/9758/20 відповідач не допустив протиправної бездіяльності, а у разі задоволення вимог заявника, як наслідок буде по суті ухвалено нове рішення суду про скасування рішення пенсійного органу та змінено зміст рішення Окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у цій справі, що в свою чергу є порушенням приписів чинного адміністративного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що зарахувавши до стажу судді період навчання позивачки та перерахувавши на виконання рішення суду у справі № 640/9758/20 позивачу щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконало зазначене рішення суду у цій справі.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України.

Висновки суду узгоджуються з практикою Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 22.01.2025 по справі № 580/3678/21.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 по справі № 620/16459/21 колегія суддів дійшла висновку, зокрема, що частиною 1 статті 383 КАС України чітко визначено, що процесуальний документ - заява може містити лише одну вимогу - вимогу про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Натомість, подана заява позивача містить вимоги зобов`язального характеру, що суперечить приписам частини першої статті 383 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання рішення суду в справі № 640/9758/20 відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Діска А.Б.