Рішення № 127089782, 05.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року справа №320/8068/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора в особі Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади та Полтавської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення і наказу про звільнення та поновлення на адміністративній посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Запаскіна Максима Романовича звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора в особі Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади та Полтавської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення і наказу про звільнення та поновлення на адміністративній посаді.

Позивач вважає рішення від 16.01.2024 №07/1/1-1п-24 Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади та похідний наказ керівника Полтавської обласної прокуратури від 29.01.2024 №71к про звільнення незаконними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, з порушенням процедури, визначеної нормативно-правовими актами, що регулюють вказані питання, ухваленими з істотним порушенням гарантованих прав позивача.

Зокрема, позивач звертав увагу на те, що була порушена процедура розгляду звернення керівника Полтавської обласної прокуратури, а також оскаржувані рішення не мотивовані належним чином, оскільки містять оціночні судження, не містять належних доказів та не відповідають дійсним обставинам справи, при цьому, комісія посилалася на факти дрібних або незначних порушень, які не впливають на ефективність роботи окружної прокуратури вцілому.

Тому, на думку позивача, оскаржувані рішення та наказ не ґрунтуються на реальних обставинах справи, відповідно є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачі проти позову заперечували та зазначали, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, прийнятими на підставі у порядку та спосіб, які визначені чинним законодавством України, тому є правомірними і відповідно скасуванню не підлягають.

Зокрема, відповідачі звертали увагу суду, що позивач, як керівник окружної прокуратури, не забезпечив якісний розподіл обов`язків між керівництвом та працівниками, не досяг необхідної результативності, не забезпечив контроль та своєчасність реалізації поставлених завдань, належну організацію нагляду за додержанням законів органами поліції у кримінальному провадженні, в тому числі під час оперативно-розшукової діяльності, належне представництво інтересів держави.

Позивач надав до суду відповідь на відзив Полтавської обласної прокуратури, у якій зазначив, що відповідачами була надана необ`єктивна оцінка діяльності Кременчуцької прокуратури, що в свою чергу знецінює значні досягнення та позитивні результати роботи позивача та свідчить про упереджене ставлення керівництва до роботи позивача, яке базується на вибірковій інтерпретації фактів. Також відповідач підкреслив, що йому умисно не надано можливості особисто представити свої аргументи комісії.

У подальшому сторони надавали до суду додаткові пояснення з більшою деталізацією, які кореспондуються з позиціями сторін, викладеними в заявах по суті справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Скрипки І.М. у справі № 320/8068/24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року задоволена заява судді Скрипки І.М. про самовідвід.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративна справа № 320/8068/24 прийнята до провадження судді Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року призначене судове засідання з розгляду справи.

У судових засіданнях сторони підтримали свої позиції та тезисно озвучили письмові аргументи заяв по суті справи та додаткових пояснень.

У судовому засіданні 05.05.2025 відповідачі заперечували щодо задоволення позовних вимог, з підстав, що викладені у відзивах на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Згодом, протокольною ухвалою суду від 05.05.2025 у зв`язку із наявністю клопотання позивача про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження з огляду на положення КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 1997 року працює в органах прокуратури, в тому числі на керівних посадах з 2004 року. Зокрема, позивач обіймав посади заступника прокурора Центрально-Міського району міста Макіївка Донецької області та прокурора міста Дзержинська Донецької області (2004-2015), заступника начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та іншими органами, що борються з організованою та транснаціональною злочинністю в Полтавській області (2021).

Наказом керівника Полтавської обласної прокуратури від 12.03.2021 №97к ОСОБА_1 був призначений на посаду керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області строком на п`ять років з 15.03.2021.

З 10 по 14 липня 2023 року згідно з наказом керівника Полтавської обласної прокуратури від 04.07.2023 року була проведена перевірка стану організації роботи Кременчуцької окружної прокуратури по основних напрямах діяльності.

За результатами перевірки було встановлено, що організація роботи та управління, координація діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності; кадрова робота; ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу; організація нагляду за додержанням законів територіальними органами Національної поліції України при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства; діяльності у сфері охорони навколишнього природного середовища; з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку; з питань представництва інтересів держави в суді у Кременчуцькій окружній прокуратурі неповною мірою відповідає вимогам законодавства та наказів Генерального прокурора.

Також керівнику Кременчуцької окружної прокуратури було доручено вжити низку заходів щодо покращення ефективності діяльності прокуратури та проінформувати обласну прокуратуру про виконання цього доручення.

09.10.2023 до Кременчуцької окружної прокуратури надійшов лист від Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади Офісу Генерального прокурора (надалі Комісія або Відповідач-1) від 22.09.2023 №07/1/1- 1351вих23, в якому позивача було повідомлено про те, що відносно нього комісією було ухвалене рішення про відкриття провадження за зверненням керівника Полтавської обласної прокуратури Гладія Є.В.

Одночасно Комісія пропонувала ознайомитись з вказаним зверненням керівника Полтавської обласної прокуратури від 12.09.2023 та визначила строк до 29.09.2023 надати пояснення щодо відомостей, зазначених у зверненні.

11.10.2023 листом №52-13787вих23 на адресу Комісії були направлені пояснення позивача.

12.12.2023 Комісією було повідомлено позивача про те, що 14.12.2023 відбудеться засідання з розгляду висновку про наявність у його діяльності підстави, передбаченої п. 3 ч. 41 ЗУ «Про прокуратуру», для звільнення з адміністративної посади, складеного за результатами перевірки звернення керівника Полтавської обласної прокуратури Гладія Є.В. Вказаний висновок №07/1/1-25зв/к-21п-23 від 21.11.2023 (надалі «висновок») додавався до цього повідомлення.

13.12.2023 позивач повідомив Комісію про неможливість взяти участь у засіданні через перебування на лікарняному у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, просив Комісію відкласти засідання на іншу дату.

04.01.2024 від Комісії надійшов лист №07/1/1-12вих24, яким позивача було повідомлено про те, що засідання комісії щодо розгляду висновку призначено на 08.01.2024.

05.01.2024 позивач надіслав на адресу Комісії клопотання, в якому просив надати інформацію щодо порушення строків направлення йому висновку Комісії, надати копії документів, на підставі яких Комісією були розглянуті додаткові обставини, що не були зазначені у первинному зверненні керівника Полтавської обласної прокуратури. Крім цього, позивач просив долучити до матеріалів провадження рішення судів за результатами розгляду адміністративних протоколів, складених УСБУ в Полтавській області відносно діючих та колишніх працівників Кременчуцької окружної прокуратури, а також просив витребувати з УСБУ інформацію щодо усунення окружною прокуратурою недоліків, виявлених під час перевірки стану охорони державної таємниці.

08.01.2024 позивач електронною поштою повідомив відповідача-1 про те, що перебуває на стаціонарному лікуванні, через що також просив відкласти розгляд висновку відносно нього.

10.01.2024 листом №№07/1/1-43вих24 Комісія повідомила позивача про результати розгляду його клопотання. Водночас комісія повідомила, що інформація про перевірку стану охорони державної таємниці в Кременчуцькій окружній прокуратурі Полтавської області була надана заявником, тобто керівником Полтавської обласної прокуратури. У даному листі відповідач-1 також повідомив про відкладення засідання у провадженні №07/1/1-25зв/к-21п-23 на 18.01.2024, оскільки Полтавська обласна прокуратура інформувала відпоівдача-1 про те, що позивачу видано листок тимчасової непрацездатності з 08.01.2024 по 17.01.2024.

Після отримання вказаного листа, позивач, перебуваючи на стаціонарному лікуванні звернувся з заявою про його закінчення для того, щоб мати можливість підготуватись та спланувати поїздку в Київ на засідання комісії 18.01.2024.

15.01.2024 у перший робочий день після лікарняного, перевіривши робочу електронну скриньку позивач виявив лист-повідомлення від 12.01.2024 №07/1/1-49вих24 про те, що засідання комісії відбудеться не 18.01.2024 як було заплановано, а раніше - 16.01.2024.

Зранку 16.01.2024 позивач електронним листом повідомив про погіршення стану свого здоров`я комісію та просив відкласти засідання на іншу дату.

26.01.2024 листом №07/1/1-116вих24 Комісія повідомила позивача про те, що його клопотання від 16.01.2024 було відхилене, а також його було проінформовано, що Комісією ухвалене рішення від 16.01.2024 №07/1/1-1п-24 (надалі рішення), яким відповідач-1 встановив наявність в діяльності позивача, як керівника Кременчуцької окружної прокуратури, підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення з цієї посади.

29.01.2024 керівником Полтавської обласної прокуратури (надалі відповідач-2) був виданий наказ №71к (надалі наказ) про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Кременчуцької окружної прокуратури Київської області. Підставою видання наказу про звільнення стало рішення комісії від 16.01.2024 №07/1/1-1п-24.

Позивач вважає рішення від 16.01.2024 №07/1/1-1п-24 Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади та похідний наказ керівника Полтавської обласної прокуратури від 29.01.2024 №71к про звільнення незаконними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, з порушенням процедури, визначеної нормативно-правовими актами, що регулюють вказані питання, ухваленими з істотним порушенням гарантованих прав позивача.

На думку позивача, оскаржувані рішення та наказ не ґрунтуються на реальних обставинах справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідні обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Статтею 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Призначення та звільнення з адміністративної посади врегульовано ст. ст. 39-42 розділу V "Порядок зайняття посади прокурора та порядок звільнення прокурора з адміністративної посади" Закону України "Про прокуратуру".

Притягнення до дисциплінарної відповідальності врегульовано розділом VI "Дисциплінарна відповідальність прокурора" Закону N 1697-VII.

Прийняття управлінських рішень ставить за мету належне та ефективне виконання органами прокуратури функцій і задач, які визначені Конституцією України та законодавством.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону N 1697-VII, під час вирішення питання щодо надання рекомендації для призначення на адміністративну посаду Рада прокурорів України враховує професійні та морально-ділові якості кандидата, а також його управлінсько-організаторські здібності та досвід роботи.

Також, згідно з абз. 3 п. п. 2 п. 5-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону N 1697-VII при призначенні на адміністративні посади, передбачені п. п. 11, 12, 13 ч. 1 ст. 39 цього Закону, обов`язкового врахування потребують професійні, морально-ділові якості, управлінсько-організаторські здібності кандидата, а також наявність у нього стажу роботи на посаді прокурора не менше трьох років або в галузі права - не менше п`яти років.

Таким чином прийняття рішення про призначення/звільнення на/з адміністративної (управлінської) посади є окремою процедурою і не залежить від факту притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, хоча підстави для звільнення з такої посади і можуть встановлюватися в ході дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Тому, вбачається, що призначення та звільнення з адміністративної посади відноситься до управлінських рішень керівника відповідного органу прокуратури і не є притягненням до будь-якого виду відповідальності.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону N 1697-VII, посада керівника окружної прокуратури є адміністративною посадою в окружній прокуратурі.

Порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень врегульовано ст. 41 Закону N 1697-VII.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону N 1697-VII, звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої п. п. 11-15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, здійснюється керівником обласної прокуратури в окружних прокуратурах, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури, з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті, а саме: подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням, переведення на посаду до іншого органу прокуратури (крім адміністративної посади, передбаченої п. п. 1-3 ч. 3 ст. 39 цього Закону), неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, наявності заборгованості із сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 41 Закону N 1697-VII визначено, що прокурора може бути звільнено з адміністративної посади з підстави неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Закону N 1697-VII, наявність підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 та п. 9-2 ст. 9 Закону N 1697-VII, наказом Генерального прокурора N 113 від 01.07.2022 затверджено Порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади (далі Порядок № 113). З метою удосконалення роботи Комісії наказами Генерального прокурора N 206 від 30.09.2022 та N 200 від 26.07.2023 внесені зміни до Порядку N 113.

Наказом Генерального прокурора від 19.08.2022 № 161 створено Комісію з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади.

Згідно з п. 6 розділу І Порядку №113 процедура розгляду звернень передбачає такі етапи:

- попередній розгляд звернення та прийняття рішення про відкриття або відмову у відкритті провадження зі встановлення неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для цієї посади (далі - рішення про відкриття або відмову у відкритті провадження);

- проведення в межах провадження зі встановлення неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для цієї посади (далі - провадження), перевірки відомостей, зазначених у зверненні (далі - перевірка у провадженні), та складання висновку щодо наявності або відсутності підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону, для звільнення прокурора з адміністративної посади (далі - висновок у провадженні);

- розгляд висновку у провадженні та прийняття рішення про встановлення або відсутність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону, для звільнення прокурора з адміністративної посади (далі - остаточне рішення у провадженні).

Відповідно до п. 8 розділу І Порядку №113 Остаточне рішення у провадженні приймається Комісією у строк, що не перевищує тридцяти робочих днів з дня складання висновку членом Комісії. У строк розгляду звернення, у тому числі перевірки у провадженні, не враховується період тимчасової непрацездатності прокурора, стосовно якого подано звернення, або перебування його у відпустці.

Пунктом 12 розділу І Порядку №113 визначено, що особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення (документ) направлено на відому фактичну адресу її місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або зазначені нею адресу електронної пошти чи інші засоби електронного зв`язку. Прокурору, стосовно якого подано звернення, або особі із числа працівників органів прокуратури, якою подано звернення, повідомлення (документ) також може бути направлено за місцем роботи або за допомогою інформаційної системи "Система електронного документообігу органів прокуратури".

Відповідно до положень розділу IV Порядку право на подання до Комісії звернення має кожен, кому відомі факти неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для цієї посади.

У зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові (найменування) особи, яка подала звернення, номер її телефону, адреса місця проживання (перебування) або місцезнаходження, електронна адреса (за наявності) для листування з Комісією; прізвище, ім`я, по батькові та посада прокурора (прокурорів), стосовно якого подається звернення; конкретні відомості про наявність ознак неналежного виконання прокурором (прокурорами) посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади; посилання на фактичні дані, що підтверджують відомості, зазначені у зверненні; підпис особи, яка подає звернення, або її представника. До звернення також долучаються копії підтверджуючих документів за їх наявності. Звернення реєструються в Офісі Генерального прокурора та передаються до відповідального підрозділу.

Звернення реєструються в Офісі Генерального прокурора та передаються до відповідального підрозділу.

Відповідальний підрозділ у день надходження до нього звернення обліковує його та не пізніше наступного робочого дня передає голові Комісії для визначення члена Комісії, який здійснюватиме попередній розгляд.

Визначення члена Комісії здійснюється невідкладно, та цього ж дня звернення передається визначеному члену Комісії.

Попередній розгляд звернення здійснюється членом Комісії у строк, який не перевищує десяти робочих днів із часу його отримання. У цей же строк ним приймається мотивоване рішення про відкриття провадження або відмову в його відкритті.

Під час попереднього розгляду звернення перевірка зазначених у ньому відомостей про наявність ознак неналежного виконання прокурором посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, не проводиться.

Копія рішення члена Комісії про відкриття провадження або відмову в його відкритті не пізніше наступного робочого дня після його прийняття відповідальним підрозділом надсилається особі, яка подала звернення, та прокурору, стосовно якого прийнято таке рішення.

Про відкриття провадження також повідомляється керівник відповідного органу прокуратури.

Прокурору, стосовно якого прийнято рішення про відкриття провадження, одночасно з направленням такого рішення надсилається копія звернення та пропонується надати пояснення щодо відомостей, зазначених у зверненні, а також повідомити інформацію про його номер телефону та фактичну адресу його місця проживання (перебування), адресу електронної пошти для листування з Комісією.

Положеннями розділу V Порядку №113 визначено, що перевірка у провадженні проводиться членом Комісії у місячний строк після його відкриття. У разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений головою Комісії, але не більш як на 10 днів.

За результатами перевірки у провадженні та в межах її строку член Комісії складає висновок у провадженні, у якому зазначаються:

- дата та місце складання, номер провадження;

- прізвище, ім`я та по батькові члена Комісії, який склав висновок, особи, яка подала звернення, прокурора, стосовно якого складено висновок, його посада;

- виклад хронології розгляду звернення (основних етапів);

- стислий зміст відомостей, які згідно зі зверненням свідчать про наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону, для звільнення прокурора з адміністративної посади;

- обставини, які встановлені під час перевірки у провадженні, на підтвердження чи спростування кожної з відомостей звернення;

- позиція члена Комісії та відповідне обґрунтування щодо наявності або відсутності у діяльності прокурора, який обіймає адміністративну посаду, підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону, для звільнення з цієї посади з посиланням на відповідні норми Закону і Порядку, інші нормативно-правові акти;

- підпис члена Комісії, який склав висновок.

Висновок у провадженні не пізніше наступного робочого дня після підписання разом з матеріалами провадження передається секретарю Комісії для подальшого узагальнення ним наявних пропозицій та формування проєкту порядку денного засідання Комісії.

У разі виявлення під час перевірки у провадженні відомостей, про які не зазначено у зверненні та які можуть свідчити про неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для цієї посади, інформація про це також включається до висновку у провадженні після перевірки таких відомостей.

Висновок у провадженні розглядається на найближчому засіданні Комісії.

Положеннями розділу VІ Порядку №113 передбачено, що засідання Комісії проводяться відкрито з дотриманням строку, передбаченого пунктом 8 розділу I цього Порядку.

Проєкт порядку денного засідання Комісії узгоджується головою Комісії не пізніше наступного робочого дня після його формування.

Про призначення засідання цього ж дня повідомляються члени Комісії та учасники провадження шляхом направлення їм відповідного повідомлення. Одночасно членам Комісії, особі, якою подано звернення, та прокурору, стосовно якого відкрито провадження, направляються копії відповідного висновку у провадженні.

За наявності об`єктивних причин неможливості бути присутніми на засіданні Комісії та технічної можливості член Комісії, а також інші учасники засідання можуть брати у ньому участь у режимі відеоконференції (дистанційна участь у засіданні). Про дистанційну участь зазначається у протоколі.

Проведення засідання в режимі відеоконференції здійснюється за рішенням голови Комісії за клопотанням члена Комісії або учасника засідання, що надійшло не пізніше ніж за два дні до його проведення.

Дистанційна участь забезпечується учасниками засідання власними технічними засобами.

Згідно з розділом VІІ Порядку №113 Комісія є повноважною для проведення засідання за умови присутності не менше двох третин від загальної кількості її членів.

Розгляд питання, включеного до порядку денного, відкладається за мотивованим рішенням Комісії у разі:

1) необхідності витребування додаткових матеріалів;

2) залучення до участі в провадженні інших осіб;

3) відсутності кворуму після задоволення відводу (самовідводу) члена (членів) Комісії;

4) наявності інших поважних причин.

Висновок у провадженні розглядається за обов`язкової участі прокурора і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:

1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;

2) не з`явився на засідання без повідомлення причини неявки;

3) не з`явився на засідання повторно.

Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймається Комісією.

Якщо особа, яка подала звернення, прокурор, стосовно якого відкрито провадження, не братимуть участі в засіданні Комісії, вони мають право надіслати до Комісії письмові пояснення щодо висновку у провадженні.

Учасники провадження під час засідання мають право:

- надавати усні чи письмові пояснення, документи;

- відповідати на питання, ставити питання учасникам провадження;

- висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості й об`єктивності члена Комісії заявляти йому відвід.

Розгляд висновку у провадженні відбувається на засадах змагальності та починається з доповіді члена Комісії, який оголошує висновок у провадженні та повідомляє інші дані, необхідні для прийняття рішення. Доповідачу можуть бути поставлені питання іншими членами Комісії.

Після доповіді члена Комісії заслуховуються пояснення особи, яка подала звернення, прокурора, стосовно якого відкрито провадження, та інших учасників засідання з питання порядку денного.

У разі розгляду питання за відсутності учасника провадження член Комісії - доповідач оголошує його письмові пояснення (за наявності).

При прийнятті остаточного рішення у провадженні враховуються характер дій або бездіяльності прокурора, їх систематичність і наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, а також інші обставини, що мають значення для прийняття рішення.

Рішення Комісії викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Комісії, які брали участь у голосуванні, і оголошується одразу після його проведення. Відмова від підписання рішення членом Комісії не допускається.

У разі незгоди з прийнятим рішенням член Комісії може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляється на засіданні Комісії без оголошення її змісту. Окрема думка виготовляється протягом 5 днів з дня прийняття рішення та долучається до матеріалів провадження.

Комісія може оголосити лише резолютивну частину прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовляється з урахуванням встановленого строку для його надсилання.

Остаточне рішення у провадженні складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин та у ньому, крім іншого, зазначаються:

- дата та місце прийняття, номер;

- прізвище, ім`я та по батькові членів Комісії, особи, яка подала звернення, прокурора, стосовно якого прийнято рішення, і його посада;

- виклад хронології розгляду звернення (основних етапів);

- обставини, встановлені під час перевірки у провадженні;

- мотиви, з яких Комісія ухвалила рішення;

- суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням висновку щодо наявності чи відсутності у діяльності відповідного прокурора, який обіймає адміністративну посаду, підстави, передбаченої частиною третьою статті 41 Закону;

- порядок і строк оскарження рішення;

- підписи членів Комісії.

Остаточне рішення у провадженні з висновком про наявність у діяльності відповідного прокурора, який обіймає адміністративну посаду, підстави, передбаченої частиною третьою статті 41 Закону, для звільнення з цієї посади може бути прийнято не пізніше ніж через рік з дня, коли відомості, наведені у зверненні, мали місце. При цьому не враховується час тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці, а також час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалася посада (місце роботи).

Копія остаточного рішення у провадженні протягом 7 робочих днів з дня його прийняття відповідальним підрозділом направляється особі, яка подала звернення, прокурору, стосовно якого прийнято таке рішення, та керівнику органу прокуратури, уповноваженому на прийняття рішення про звільнення прокурора з адміністративної посади.

На засіданні Комісії ведеться протокол та здійснюється його повне фіксування технічними засобами (відео- та звукозапису), за винятком частини засідання з обговорення питання членами Комісії (п. 1 розділу VІІІ Порядку №113).

Так, з позовної заяви судом встановлено, що доводи позивача містять апелювання як до змісту оскаржуваних рішень так і до процедурних моментів.

Спочатку суд вважає за необхідне з`ясувати чи мали місце порушення процедури, які мають суттєве значення для вирішення спору та відповідно для визнання оскаржуваних рішень протиправними.

Так, позивач вважає, що процедурні порушення були під час попереднього розгляду звернення, під час перевірки та складання висновку, під час розгляду комісією висновку та прийняття остаточного рішення, порушення прав позивача на участь в засіданні Комісії під час ухвалення остаточного рішення.

Під час попереднього розгляду звернення позивач вважає, що було порушено п. 14 розділу ІV Порядку №113.

Згідно з матеріалами за зверненням керівника Полтавської обласної прокуратури Гладія Є.В. стосовно керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської обласної ОСОБА_1 №07/1/1-25зв/к-21п-23, які містяться в матеріалах судової справи (а.с. 25-28 том ІІІ) рішення про відкриття провадження №07/1/1-25зв/к-21п-23 за зверненням керівника Полтавської обласної прокуратури прийняте 21.09.2023.

Супровідними листами від 22.09.2023 № 07/1/1-1351вих23 та № 07/1/1-1351вих23 стоять відмітки вихідної кореспонденції офісу Генерального прокурора.

З приводу відмітки вхідної кореспонденції Кременчуцької окружної прокуратури необхідно зазначати, що 09.10.2023 - це дата надходження супровідного листа саме до окружної прокуратури, а не дата його відправки.

Таким чином, рішення комісії про відкриття провадження за зверненням керівника Полтавської обласної прокуратури від 21.09.2023 № 07/1/1-25зв/к-21п-23 направлено позивачу в межах строків, визначених п. 14 розділу IV Порядку № 113.

Під час перевірки та складання висновку позивач вважає, що було порушено п. 1 розділу V Порядку №113 та п. 7 розділу V Порядку №113.

Проте, доводи позивача щодо неможливості продовження перевірки більше ніж на 10 днів є помилковими, оскільки відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 113 перевірка у провадженні проводиться членом Комісії у місячний строк після його відкриття. У разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений головою Комісії, але не більш як на місяць.

При цьому, висновок не пізніше наступного робочого дня після підписання разом з матеріалами провадження передається секретарю Комісії для подальшого узагальнення ним наявних пропозицій та формування проєкту порядку денного засідання Комісії.

Відповідно, з урахуванням чинних положень Порядку №113, суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

Тому, аргументуючи свою позицію, судом вбачається, що позивач користувався Порядком №113 без урахування змін, внесених наказами Генерального прокурора від 30.09.2022 № 206, від 26.07.2023 № 200.

Під час розгляду комісією висновку та прийняття остаточного рішення позивач вважає, що відповідачами не було дотримано п. 32 розділу VІІ Порядку №113.

Проте, відповідні доводи суд оцінює критично з огляду на таке.

Згідно з матеріалами справи, позивач у період з 13.12.2023 по 18.12.2023 мав тимчасову непрацездатність протягом 6 днів (медичний висновок №7М95-ВР83-66МТ-ТН5Р), у період з 19.12.2023 по 22.12.2023 мав тимчасову непрацездатність протягом 4 днів (а.с. 203 том VІІІ), у період з 08.01.2024 по 12.01.2024 мав тимчасову непрацездатність протягом 5 днів (виписка №239 КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька») та 16.01.2024 року мав 1 день відпустки (наказ Полтавської обласної прокуратури від 15.01.2024 року №26кв).

Тобто, за грудень 2023 - січень 2024 позивач не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалася посада (місце роботи), загалом 16 днів, які не враховуються до відповідного строку в один рік.

Відповідно до ч. 8 розділу І Порядку № 113 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) остаточне рішення у провадженні приймається Комісією у строк, що не перевищує тридцяти робочих днів з дня складання висновку членом Комісії.

У строк розгляду звернення, у тому числі перевірки у провадженні, не враховується період тимчасової непрацездатності прокурора, стосовно якого подано звернення, або перебування його у відпустці.

Висновок члена Комісії про наявність у діяльності керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення з указаної адміністративної посади складено 21.11.2023.

Тому строк у 30 робочих днів розгляду висновку Комісії спливав би 02.01.2024 (без урахування періодів тимчасової непрацездатності прокурора, стосовно якого подано звернення та перебування його у відпустці).

Стосовно доводів про порушення прав позивача на участь в засіданні Комісії під час ухвалення остаточного рішення необхідно відзначити наступне.

Засідання Комісії з розгляду висновку розпочато 14.12.2023 в межах встановленого строку.

Разом з цим, 14.12.2023 на засідання Комісії ОСОБА_1 не з`явився, подав клопотання про перенесення розгляду висновку на іншу дату у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та необхідністю підготовки додаткових пояснень та прийнято рішення про його задоволення.

Оскільки позивач поінформував Комісію про перебування на лікарняному з 13.12.2023 по 18.12.2023, то вказаний період (6 днів) не враховується у строк розгляду висновку.

Також позивач листом від 19.12.2023 № 279004-23 поінформував секретаря Комісії про продовження лікування позивача з 19.12.2023 до 22.12.2023, тобто ще на 4 календарні дні.

Враховуючи викладене, наступне засідання Комісії призначено на 08.01.2024 (02.01.2024 + 10 календарних днів = 12.01.2024), тобто в межах встановленого Порядком № 113 строку для розгляду висновку Комісії та з урахуванням вимог клопотання позивача від 13.12.2023 № 274169-23 щодо надання можливості подати додаткові пояснення Комісії.

Разом з тим, 08.01.2024 позивач на засідання знову не з`явився, додаткові пояснення не надав. Проте заявив клопотання від 08.01.2024 № 4428-24 про перенесення розгляду висновку на іншу дату у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю та наданням додаткових доказів.

Враховуючи викладене, Комісією задоволено клопотання ОСОБА_1 про перенесення дати розгляду висновку у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю.

Враховуючи інформацію представника заявника, що лікарняний лист № 10388510-2019497122-1 відкритий ОСОБА_1 комунальним некомерційним медичним підприємством «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» з 08.01.2024 по 17.01.2024, наступне засідання Комісії призначено на 18.01.2024, тобто на перший робочий день позивача.

Разом з цим, 12.01.2024 заявник листом № 9445-24 поінформував Комісію, що дату закриття вищевказаного листа непрацездатності змінено з 17.01.2024 на 12.01.2024.

У зв`язку з тим, що строк розгляду Комісією звернення з урахуванням дострокового припинення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 спливав 17.01.2024 (12.01.2024 + 5 днів тимчасової непрацездатності) засідання Комісії призначено на 16.01.2024.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що Комісія діяла у порядок та спосіб, що визначений чинним законодавством.

На засідання Комісії 16.01.2024 з`явилися представники заявника. У той же час прокурор ОСОБА_1 не з`явився, однак подав клопотання про перенесення розгляду висновку на іншу дату, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Водночас жодних доказів чи підтверджуючих документів про тимчасову непрацездатність, чи інших поважних причин, неявки ОСОБА_1 . Комісії не надав.

За результатами розгляду вказаного клопотання (протокол засідання Комісії від 16.01.2024 № 2), Комісією прийнято рішення про відмову у його задоволенні та продовжено розгляд висновку члена Комісії ОСОБА_2 від 21.11.2023 про наявність у діяльності ОСОБА_1 підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення з указаної адміністративної посади.

Отже, зі змісту заяв та пояснень позивача судом встановлено, що про засідання на 14.12.2023 позивач був повідомлений 12.12.2023, 04.01.2024 позивач отримав повідомлення про засідання 08.01.2024, 12.01.2024 позивач був повідомлений, а 15.01.2024 фактично ознайомився з повідомленням про засідання 16.01.2024.

Тобто, засідання переносилися двічі, при цьому про кожне із засідань позивач був поінформований.

Жодних доказів того, що позивач скористався можливістю, передбаченою п. 7 розділу VІ Порядку №113, на дистанційну участь у засіданні та отримав відмову, матеріали справи не містять.

Суд приймає до уваги ту обставину, що під час засідання головуючий надав слово члену Комісії Хитрику Б.В., який оголосив пояснення ОСОБА_1 , надані під час перевірки, зокрема що ОСОБА_1 не погоджується із доводами керівника Полтавської обласної прокуратури та наводить свої заперечення.

У подальшому було надано слово представникам заявника, які підтримали звернення, погодилися з висновком члена Комісії та надали додаткові пояснення.

Таким чином, твердження позивача про те, що на засіданні не враховані його пояснення та доводи є помилковими.

З урахуванням зазначеного, доводи позивача про порушення його прав на участь у засіданні Комісії під час ухвалення остаточного рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Отже, судом не підтверджені доводи позивача щодо підстав позову в частині процедурних порушень.

Щодо зауважень до оскаржуваних рішень по суті.

Детально ознайомившись з заявами та поясненнями сторін, матеріалами за зверненням керівника Полтавської обласної прокуратури Гладія Є.В. стосовно керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської обласної ОСОБА_1 №07/1/1-25зв/к-21п-23, та проаналізувавши їх, судом встановлено таке.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з наказом від 20.12.2021 № 68 "Про розподіл обов`язків між працівниками Кременчуцької окружної прокуратури" (із подальшими змінами від 01.06.2022 № 6, від 30.10.2022 № 55, від 05.01.2023 № 1, від 03.02.2023 № 6, від 10.02.2023 № 8, від 22.03.2023 № 11, від 26.06.2023 № 13, від 14.08.2023 № 18 ОСОБА_1 керував роботою окружної прокуратури та відповідав за питання організації роботи та контролю за виконанням функцій прокуратури, у тому числі Горішньоплавнівським відділом окружної прокуратури, а також:

зв`язки з громадськістю та засобами масової інформації, забезпечення виконання вимог ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" щодо інформування населення про діяльність органів прокуратури на відповідних адміністративно- територіальних одиницях;

координація діяльності правоохоронних органів та взаємодія з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування у протидії злочинності; організація проведення координаційних, спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів з питань протидії злочинності, здійснення аналітичної діяльності;

здійснення кадрової роботи, у тому числі виконання функції органу, уповноваженого власником здійснювати прийом на роботу, звільнення з роботи;

видання наказів з питань, що належать до адміністративних повноважень керівника в межах компетенції;

контроль за своєчасним виконанням працівниками окружної прокуратури доручень, планових заходів, завдань, координаційних, спільних та оперативних нарад обласної та окружної прокуратури;

ведення та аналіз статистичних даних, організація вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичного забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

організація роботи з питань ведення статистики, достовірності і повноти відображення даних у відповідних інформаційних реєстрах та базах з огляду на результати та процесуальні рішення у кримінальному провадженні та достовірності даних звітності правоохоронних органів;

організація своєчасного, повного та достовірного внесення відомостей до ІАС "ОСОП" та подання звітності; забезпечення, у межах компетенції, контролю за своєчасністю, повнотою і достовірністю внесення до ІАС "ОСОП" первинних облікових відомостей;

здійснення контролю за додержанням вимог КПК України та нормативно- правових актів з питань ведення ЄРДР, щоденного моніторингу Єдиного реєстру досудових розслідувань, систематичний - Єдиного державного реєстру судових рішень;

організація нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні; організація здійснення контролю за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

організація заходів, спрямованих на забезпечення досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень у розумні строки;

забезпечення апеляційного/касаційного реагування на незаконні, необґрунтовані та невмотивовані вироки, ухвали суду у кримінальних провадженнях;

забезпечення здійснення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави в судовому провадженні.

Так, Комісія з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади дійшла висновку, що доводи звернення щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків частково знайшли своє підтвердження, а також відповідно до вимог п. 8 розділу V Порядку розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, затвердженого наказом Генерального прокурора від 01.07.2022 № 113 встановлено інші відомості, які не зазначено у зверненні, та які можуть свідчити про неналежне виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків.

Під час розгляду звернення Комісією вивчалися питання щодо наявності чи відсутності даних щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, зокрема стосовно інформування громадськості через органи місцевого самоврядування, дотримання виконавчої та організаційної дисципліни, нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю, зберіганням речових доказів, організації направлення обвинувальних актів, підтримання публічного обвинувачення, роботи з оскаржень судових рішень, дотримання законодавства у сфері державної таємниці.

Зокрема, в ході розгляду звернення Комісією було встановлено невиконання ОСОБА_1 положень ч. 3 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якими керівник окружної прокуратури зобов`язаний не менш, як двічі на рік, інформувати населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про результати діяльності прокуратури на цій території шляхом надання узагальнених статистичних та аналітичних даних.

З цього питання Полтавською обласною прокуратурою надано детальні пояснення (вихідний № 15/1-709 вих-24 від 30.07.2024) і докази, які спростовують твердження позивача про неможливість виконання положень ч. 3 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" у період дії воєнного стану.

З урахуванням пояснень ОСОБА_1 , наданих у судовому засіданні, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 9 наказу Генерального прокурора від 11.11.2020 № 520 "Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури" основними критеріями оцінки роботи з інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури визначено своєчасність та повноту оприлюднення інформації про результати виконання прокуратурою покладених законодавством функцій з метою зміцнення законності, захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Виконання зазначених вимог з питань реалізації принципу гласності є одним з важливих засобів зміцнення законності та формування у суспільстві об`єктивної думки про діяльність органів прокуратури, підвищення рівня довіри.

Водночас позивачем виступи на сесіях рад не здійснювалися у передбачений законом спосіб.

Як стверджує відповідач, виступи на сесіях рад має ключове значення для досягнення таких завдань, як підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них, забезпечення компетентного та ефективного здійснення прокурорами своїх професійних обов`язків, формування принципової морально-правової позиції у взаєминах з громадами.

Водночас, обґрунтовуючи недотримання зазначених норм, позивач пояснював направленням письмових звітів замість публічних виступів та посилався на воєнний стан і ракетні удари по НПЗ, ТЕЦ у місті Кременчук, обмежившись загальними формулюваннями, та не пояснив, як конкретно зазначені обставини йому перешкоджали і не підкріпив свої пояснення відповідними доказами.

Також, за результатами перевірки проведеної на виконання пункту Плану роботи Полтавської обласної прокуратури на III квартал 2023 року у Кременчуцькій окружній прокуратурі Полтавської області виявлено, що істотні прорахунки в організації роботи очолюваної прокуратури допущені ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання ним своїх посадових обов`язків, встановлених для цієї адміністративної посади.

Так, Комісія зазначала, що прокуратурою не досягнуто результативності при оперативному обговоренні на нарадах проблемних питань прокурорської діяльності. При підведенні 03.02.2023 підсумків роботи керівником прокуратури неповною мірою враховано наявні в роботі підпорядкованих прокурорів прорахунки, на які акцентовано увагу обласною прокуратурою, зокрема, не висвітлено проблематику додержання вимог процесуального законодавства щодо підслідності воєнних кримінальних правопорушень, значного залишку кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, які завдають економічної шкоди державним інтересам та у сфері охорони дитинства; не визначено відповідального заступника керівника окружної прокуратури за виконання заходу, що унеможливлює належну організацію та контроль виконання визначених заходів.

Загальна кількість завдань та доручень з встановленням контрольних термінів виконання, надісланих обласною прокуратурою до Кременчуцької окружної прокуратури у 2023 році становила 193.

Проте, Кременчуцькою окружною прокуратурою враховані в роботі не всі зауваження та виконані не всі доручення із загальної кількості.

Зокрема, методичні рекомендації з питань розподілу обов`язків між керівництвом обласних прокуратур, керівництвом та працівниками окружних прокуратур схвалено рішенням методичної ради Офісу Генерального прокурора 19.01.2023 (протокол № 1). Зазначені рекомендації скеровані обласною прокуратурою до окружних прокуратур 31.01.2023. З моменту надходження методичних рекомендацій до окружної прокуратури до проведення перевірки обласною прокуратурою (упродовж 6 місяців) розподіл обов`язків не був приведений у відповідність до зазначених рекомендацій.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також, листом від 30.05.2023 № 09/1-397вих-159окв-23 перед керівниками окружних прокуратур ставилася вимога щодо вжиття невідкладних заходів до покращання координаційної діяльності та підвищення ефективності прокурорського нагляду за досудовим розслідуванням кримінальних проваджень у сфері кібербезпеки.

За твердженням відповідачів, що не було спростовано позивачем, жодних координаційних чи організаційних заходів на цьому напрямку не вжито.

Також, як стверджує відповідач, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України нагальним є вжиття вичерпних заходів, спрямованих на посилення протидії злочинам, що вчиняються суб`єктами підприємницької діяльності, засновниками або бенефіціарами яких прямо чи опосередковано є російська федерація або її резиденти, забезпечення їх ефективного розслідування та стягнення у дохід держави арештованих активів.

Незважаючи на акцентування обласною прокуратурою (координаційна нарада від 20.01.2023) на важливості та необхідності продовження роботи щодо передачі речових доказів та сум застави у кримінальних провадженнях на потреби оборони України, робота на цьому напрямі не організована. За майже півтора року на спеціальний рахунок Збройних Сил України перераховано лише 64,5 тис. грн застави. На час перевірки речові докази на потреби оборони взагалі не передавались, що за твердженням відповідача, в умовах збройної агресії визначена одним із пріоритетів у роботі органів прокуратури.

Не погоджуючись з відповідними твердженнями, позивач зазначав, що за клопотаннями прокурорів Кременчуцької окружної прокуратури судами у 2022 - 1 півріччя 2023 року винесено 7 рішень у кримінальних провадженнях про передачу на потреби ЗСУ майна, зброї та боєприпасів.

Зокрема, у кримінальних провадженнях: № 12019170220000874 від 28.11.2019 за ст. 290 КК України (автомобіль марки "Mercedes-Benz"), №12017170080000369 від 11.04.2017 за ч. 1 ст. 263 КК України (патрони, пістолет, револьвер, тротилова шашка), № 12022175520000351 від 26.08.2022 за ч. 4 ст. 358 КК України (автомобіль марки "Opel Vectra"), №12023170500000903 від 12.04.2023 за ч.1 ст. 263 КК України (бойові припаси), №12020170220000565 від 13.08.2020 за ч. 1 ст. 263 КК України (бойові припаси, вибухові пристрої), № 12020170090001982 від 12.06.2020 за ч. ч. 1, 2 ст. 263 КК України стосовно ОСОБА_3 (військові штик-ножі та пістолет Макарова), № 12020170110000336 від 28.02.2020 за ст. 290 КК України (автомобіль марки "Audi").

Однак, апелюючи до відповідних пояснень позивача, відповідач вказував, що через неналежну організацію роботи на указаному напрямку керівником Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_1 судові рішення виконані не були, майно та зброя до ЗСУ, на час перевірки, фактично, не передані.

І лише в подальшому, як зазначає відповідач, після зміни прокурора на адміністративній посаді, робота в цьому напрямку активізувалася.

На підтвердження чого відповідачі зазначили про подальшу фактичну передачу 2 одиниць вогнепальної зброї, 7 одиниць вибухових пристроїв, 2674 бойових припасів та перерахунок коштів у розмірі 123 тис. грн.

Також, в оскаржуваних рішеннях піднімалися питання недоліків щодо забезпечення належного стану та умов зберігання речових доказів.

Так, відповідач зазначав, що всупереч вимог пункту 9.12 наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 № 309 "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні" (далі - наказ № 309) не забезпечено належного проведення щоквартальних перевірок стану та умов зберігання речових доказів.

Відповідні твердження відповідач обґрунтовував тим, що перевірки носять формальний характер. Так, довідки про результати перевірки стану збереження речових доказів у Кременчуцькому РУП, складені прокурором Магдою В.Л. у 2023 році, відрізняються лише датою їх складання (23.03.2023 та 09.06.2023). В той час, як у довідках аналогічних перевірок у ВП № 1 та ВП № 2 Кременчуцького РУП прокурорами виявлялись порушення приписів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, однак реагування на виявлені порушення відсутнє, що залишилось поза увагою керівника окружної прокуратури.

За твердженням відповідачів системність цих порушень свідчить про відсутність контролю з боку керівника окружної прокуратури ОСОБА_1 за належним виконанням підлеглими працівниками службових обов`язків щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Обґрунтованих доводів стосовно зазначених тверджень відповідачів позивачем не надано.

Також, на думку відповідачів, у порушення вимог пункту 1 наказу Генерального прокурора від 03.12.2012 № 4/1 гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність" (діяв на час перевірки) та пункту 19 наказу №365 ОСОБА_1 не забезпечено належну організацію нагляду при здійсненні оперативно-розшукової діяльності оперативними підрозділами щодо розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду та безвісно зниклих.

Зокрема, не забезпечено належне виконання вимог КПК України щодо вжиття заходів для поновлення дозволів на затримання, з метою приводу розшукуваних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Також встановлено порушення оперативними підрозділами вимог ст. ст. 7, 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" щодо повноти вжитих розшукових заходів, надані прокурором вказівки не виконуються. Вибірковою перевіркою ОРС, заведених з метою розшуку безвісно зниклих військовослужбовців ЗСУ, встановлено, що до них долучено лише копії матеріалів кримінальних проваджень. Не проведено жодних оперативно-розшукових заходів (оперативно-розшукові справи щодо розшуку ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інші).

Упродовж І півріччя 2023 року прокурорами надано вказівки лише у 66 ОРС за наявності у провадженні 174 на початок року. Опрацюванням стану їх виконання встановлено, що вони лише долучаються до матеріалів ОРС та до номенклатурних справ прокуратури, заходи до їх виконання не вживаються.

Як вбачається із змісту рішення, неналежна організація керівником окружної прокуратури ОСОБА_1 прокурорського нагляду за додержанням вимог закону при проведенні оперативно-розшукової діяльності підтверджується наступними статистичними показниками - нижча за середню по області питома вага розшуканих злочинців оперативними підрозділами Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області (18% при середньо-обласному показнику 22,3%) та безвісно зниклих осіб (Кременчуцький РУП - 10,7% при середньо-обласному показнику 12,8%).

Слід зазначити, що одним із дієвих способів до активізації оперативно-розшукової діяльності під час здійснення прокурорами нагляду за піднаглядними оперативними підрозділами поліції є надання вказівок в оперативно-розшукових справах та здійснення контролю за їх належним виконанням.

Не визнаючи відповідні недоліки, позивач вказував на те, що протягом першого півріччя 2023 року окружна прокуратура забезпечила значне зростання реєстрації кримінальних правопорушень (3638 порівняно з 3150 у попередньому році) та активно надавала письмові вказівки (1151 порівняно з 1122 минулим роком).

Однак, порівнюючи відповідні числові показники, судом вбачається, що темп зростання реєстрації кримінальних правопорушень випереджає темп зростання надання відповідних вказівок окружною прокуратурою, під час розслідувань таких кримінальних правопорушень, що нівелює доводи позивача про позитивність відповідних показників, які демонструють збільшення в абсолютних числах.

Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" прокурор в межах своєї компетенції дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів з метою попередження та виявлення злочинів, про розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач повинен був належним чином організувати наглядову діяльність уповноважених прокурорів, у тому числі щодо надання відповідних вказівок, за необхідності у кожній оперативно-розшуковій, кримінальній справі та здійснення належного контролю за їх виконанням.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами відповідачів в цій частині про те, що контроль, перевірка організації оперативно-розшукових заходів у справах, заведених з метою встановлення місцезнаходження осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду належить до повноважень керівника окружної прокуратури, а тому не вжиття оперативними підрозділами достатніх заходів з розшуку осіб, є в тому числі наслідком неналежного реагування з боку керівника окружної прокуратури.

Як вже зазначалося, у ході перевірки виявлені провадження за фактами безвісного зникнення військовослужбовців, у яких містилася інформація про вчинення кримінальних правопорушень на території інших областей, однак через прорахунки в організації роботи окружної прокуратури рішення про визначення територіальної підслідності не приймались.

Так, відповідно до даних ЄРДР на час перевірки у залишку перебувало 61 кримінальне провадження вказаної категорії, у 18 досудове розслідування здійснювалося понад 6 місяців з часу реєстрації.

У той же час, після проведення обласною прокуратурою перевірки процесуальними керівниками упродовж липня-серпня 2023 року за підслідністю скеровано 23 кримінальних провадження.

Як стверджував представник Полтавської окружної прокуратури, після зміни керівника окружної прокуратури робота із залишком проваджень про безвісне зникнення військовослужбовців у зоні ведення бойових дій в Кременчуцькій окружній прокуратурі налагоджена та активізована. Так, упродовж 2024 року проведено необхідні слідчі дії, експертизи та скеровано за підслідністю 123 таких кримінальних провадження.

Також, Комісією були встановлені недоліки в організації нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні дізнання та досудового розслідування.

Так, Полтавською обласною прокуратурою суду надано детальні пояснення, що питома вага направлених до суду обвинувальних актів від числа закінчених кримінальних проваджень на час перевірки становила 19,3%, що є нижчою ніж середня по області - 25,2%. Для порівняння, у Решетилівській окружній прокуратурі цей показник становив - 32,9%, у Лубенській - 30,6 %, Диканській - 30,2%, Миргородській - 28%, Глобинській - 27,1%.

Відповідачі стверджують, що позивач, як керівник Кременчуцької окружної прокуратури, не зміг належним чином скоординувати місцевих правоохоронців та забезпечити належний прокурорський нагляд щодо виявлення та розслідування кримінальних правопорушень на пріоритетних напрямах прокурорської діяльності.

Доводів щодо спростування відповідних обставин позивачем до суду не надано.

Окремо суд вважає звернути увагу на те, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач надав окремі статистичні дані та показники, які свідчили про деякі досягнення та позитивні результати діяльності Кременчуцької окружної прокуратури, проте зазначені обставини не виключають та не свідчать про відсутність недоліків в інших аспектах діяльності, які були предметом дослідження перевірки органу прокуратури щодо організаційно-адміністративного забезпечення зі сторони керівництва.

Також, висновок містить інформацію про те, що в порушення вимог п. 19 наказу № 309 керівником Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_1 неналежно організовано роботу на напрямку підтримання публічного обвинувачення в суді, не забезпечено своєчасне реагування підпорядкованими прокурорами на незаконні судові рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Пояснюючи відповідні обставини позивач зазначав, що йому не зрозуміло, як відповідачі прийшли до висновку, про неналежну якість апеляційного оскарження за відсутності копій відповідних апеляційних скарг та без аналізу зазначених документів.

В той же час, судом з оскаржуваних рішень, матеріалів провадження Комісії встановлено, що відповідні твердження обґрунтовувалися статистичними показниками.

Так, у 2022 році рівень апеляційного реагування по окружній прокуратурі становив 93,7%, тоді як у І півріччі 2023 року погіршився та становив 77,7% (по області - 90,3 %), що є одним із найнижчих показників по області.

Якість апеляційного реагування у 2022 році склала 83,3 %, за 6 місяців 2023 року - 73,3%.

Відповідачі звертали увагу суду на тому, що незважаючи на те, що проблемні питання підтримання обвинувачення в тому числі були предметом обговорення на підсумковій оперативній нараді від 03.02.2023 в окружній прокуратурі, а також на те, що на нараді 23.02.2023 обговорювався лист обласної прокуратури про підвищення ефективності реалізації прокурорами процесуальних повноважень щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, за результатами якої орієнтовано публічних обвинувачів на підвищення ефективності реагування на незаконні судові рішення, керівником окружної прокуратури ОСОБА_1 всупереч пункту 19 наказу № 309 дієвого контролю за діяльністю прокурорів у судовому провадженні не забезпечено.

Обґрунтованих пояснень щодо наявності об`єктивних причин для зниження відповідних статистичних показників, окрім тих про які зазначали відповідачі, позивачем до суду не надано.

Також, на думку відповідачів, через відсутність ефективної координаційної та наглядової діяльності не забезпечено викриття злочинів проти довкілля, зокрема не виявлено та не скеровано до суду жодного обвинувального акту у сфері охорони і використання надр та жодного - за ст. ст. 236, 239, 2392, 241, 242, 254 КК України.

Як вже зазначалося, згідно з наказом від 20.12.2021 № 68 "Про розподіл обов`язків між працівниками Кременчуцької окружної прокуратури" ОСОБА_1 керував роботою окружної прокуратури та відповідав за питання організації роботи та контролю за виконанням функцій прокуратури, у тому щодо координація діяльності міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів з питань протидії злочинності.

Листом обласної прокуратури від 21.06.2022 № 05-161вих-102окв-22 Кременчуцькій окружній прокуратурі зазначалося про недоліки при створенні міжвідомчих робочих груп.

Наказом керівника окружної прокуратури № 27 від 18.07.2022 створено міжвідомчу робочу групу щодо протидії злочинності у сфері довкілля. Однак, в порушення вимог наказу № 28 її склад у зв`язку із кадровими змінами упродовж року не оновлювався.

За результатами перевірки було встановлено, що вказана група фактично не функціонувала, за рік не провела жодного засідання міжвідомчої групи, консультацій між її учасниками, з метою розроблення пропозицій та рекомендацій з питань, що належать до її компетенції.

Позивач проти відповідних тверджень відповідачів заперечував, проте, доказів результатів роботи міжвідомчої робочої групи щодо протидії злочинності у сфері довкілля не надав.

За таких обставин, через відсутність ефективної координаційної та наглядової діяльності правоохоронними органами регіону не забезпечені викриття злочинів на деяких пріоритетних напрямах.

Крім цього, на думку Комісії, поза увагою керівника окружної прокуратури залишено виявлення кримінальних правопорушень за фактами незаконного заволодіння землями водного фонду; незаконного забруднення та псування земель; видобування корисних копалин, забруднення атмосферного повітря; порушення правил охорони вод, незаконного полювання; безгосподарського використання земель.

Упродовж двох років обвинувальні акти вказаної категорії до суду не направлялися.

Обласною прокуратурою з метою вжиття заходів щодо протидії кримінальним правопорушенням та захисту інтересів держави до окружної прокуратури направлено 4 листи щодо активізації представницької діяльності у сфері охорони та використання надр (від 21.03.2023 № 12-144вих-91окв-23), поводження з відходами (від 21.02.2023 №12-88вих-54окв-23), природно-заповідного фонду (від 17.02.2023 № 12-84вих-48окв-23) та у лісовій сфері (від 30.03.2023№ 12-163вих-101окв-23).

Проте керівником окружної прокуратури ОСОБА_1 не організовано належне опрацювання листів обласної прокуратури та не вжито заходів до активізації діяльності на вказаному напрямку.

При цьому, судом враховується, що Кременчуцький район разом з містом Кременчук є промисловим центром Полтавської області, де здійснюють свою діяльність великі промислові суб`єкти у сферах добувної, переробної, хімічної промисловості та важкого машинобудування.

Тобто, відповідні суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність у зазначених галузях економіки, в більшості своїй, є шкідливими для природного середовища і на території Полтавської області вони мають найбільше зосередження в Кременчуцькій агломерації.

Тому, відсутність високих показників діяльності окружної прокуратури у відповідній сфері, порівняно з іншими окружними прокуратурами Полтавської області, може свідчити про недостатню активність Кременчуцької окружної прокуратури на даному напрямку щодо захисту довкілля під керівництвом ОСОБА_1 .

Об`єктивних заперечень стосовно даного питання позивач у судовому засідання не надав.

Крім цього, Комісія зазначала, що всупереч пункту 1 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" (далі - наказ № 389) керівником прокуратури ОСОБА_1 належно не забезпечено організацію діяльності щодо представництва інтересів держави в суді.

Проблемні питання організації представницької діяльності обговорювались на підсумковій оперативній нараді від 03.02.2023 та оперативній нараді від 27.02.2023, однак керівником прокуратури вказані недоліки у роботі залишено поза увагою, заходи щодо усунення порушень не вживались.

Листи обласної прокуратури від 24.02.2023 № 15/2-123 вих-61окв-23 щодо активізації представницької діяльності та від 16.06.2023 № 15-2вих-193окв-23 про стан представницької діяльності органів прокуратури області, в яких, зокрема, зазначалася і проблематика роботи Кременчуцької окружної прокуратури з питань захисту інтересів держави в суді, керівником окружної прокуратури ОСОБА_1 належним чином не розглянуті та організаційно-практичних заходів до підвищення ефективності діяльності ним не вжито.

Пояснень позивача, які б доводили суттєве покращення стану справ у зазначених сферах, або містили б детальний перелік комплексу вжитих заходів для їх досягнення до суду не надано.

Також, Комісія вказувала, що відповідно до вимог пункту 1.1 наказу Генерального прокурора від 17.03.2021 № 69 "Про організацію діяльності органів прокуратури з питань ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу" відповідальність за стан організації роботи щодо ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, інформаційно-аналітичної системи "Облік та статистика органів прокуратури" і формування статистичної звітності покладено безпосередньо на керівників прокуратур.

В порушення вказаних вимог, керівником окружної прокуратури ОСОБА_1 не вживались достатні заходи до усунення порушень та підвищення ефективності роботи на цьому напрямі. Проблемні питання дотримання обліково-реєстраційної дисципліни на оперативних нарадах, у тому числі зазначені в листах обласної прокуратури, не обговорювались, заходи щодо відповідальності прокурорів, у тому числі під час проведення щорічного оцінювання не вживались.

Недоліки роботи у цьому напрямку мали наслідком необ`єктивність, неповноту звітності.

Із вказаних питань до окружної прокуратури надсилалися 16 листів.

Однак, ОСОБА_1 не вжито дієвих організаційно-практичних заходів до усунення порушень обліково-реєстраційної дисципліни.

Суд погоджується з доводами ОСОБА_1 в деякій мірі, що частково відповідні порушення можна визнати такими, що не впливають на ефективність роботи окружної прокуратури в цілому, проте з у рахуванням того, що зауваження висловлювалися періодично протягом тривалого часу, під час перебування позивача на адміністративній посаді, вбачається, що відповідні недоліки носили системний характер.

Необхідно також зазначити, що позивачем не надано будь-яких доказів які б спростовували висновки Комісії щодо неправильного відображення статистичної звітності. Окрім цього ОСОБА_1 висловлює незгоду лише з окремими проблемними питаннями, висвітленими у висновку Комісії.

Особливу увагу суду відповідачі звертали на невжиття позивачем належних заходів щодо охорони державної таємниці.

Відповідно до пункту 748 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (далі - Порядок), контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюється з метою вивчення і оцінки стану охорони державної таємниці та дотримання вимог законодавства в цій сфері, виявлення недоліків і порушень режиму секретності, встановлення їх причин, вжиття необхідних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень та недоліків, удосконалення на підприємствах, в установах, організаціях системи охорони державної таємниці.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про державну таємницю" та пункту 3 Порядку забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

Статтею 37 Закону України "Про державну таємницю" передбачено, що керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.

Згідно з пунктом 749 Порядку відповідно до законодавства контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюють: органи СБУ - на всіх підприємствах, установах, організаціях; керівники підприємств, установ, організацій - на підприємствах, в установах, організаціях, які вони очолюють, та підприємствах, установах, організаціях, діяльність яких координується та спрямовується або до сфери управління чи відання яких належить підприємство, установа, організація.

Тобто, на керівників установ вищого рівня покладено обов`язок здійснювати контроль за забезпеченням охорони державної таємниці у підпорядкованих установах.

На виконання указаних норм Полтавською обласною прокуратурою 20.09.2023 за №28-38вих/ДСК-23 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області скеровано лист щодо сприяння у здійсненні контролю та проведенні відповідних перевірок у режимно-секретних органах Глобинської, Диканської, Кременчуцької, Лубенської, Миргородської, Полтавської та Решетилівської окружних прокуратур Полтавської області.

На виконання листа обласної прокуратури Управлінням Служби безпеки України в Полтавській області на підставі статті 37 Закону України "Про державну таємницю" упродовж вересня - жовтня 2023 року проведено перевірки стану охорони державної таємниці у всіх окружних прокуратурах області.

У жовтні 2023 р. до Полтавської обласної прокуратури надійшли примірники актів перевірки стану охорони державної таємниці у Глобинській, Диканській, Кременчуцькій, Лубенській, Миргородській, Полтавській, Решетилівській окружних прокуратурах Полтавської області.

У висновку комісії за результатами перевірки УСБУ в Полтавській області зазначено, що лише в Кременчуцькій окружній прокуратурі відсутні умови для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Виявлені у ході перевірки стану охорони державної таємниці обставини підпадають під визначення п. 3 ч. 2 ст. 23 і ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну таємницю", що стало підставою для скасування керівнику Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 2, у зв`язку з невиконанням обов`язків щодо збереження державної таємниці визначених у абзацах 5, 7 ст. 28 Закону України "Про державну таємницю". Розпорядженням УСБУ в Полтавській області від 09.10.2023 № 140д ОСОБА_1 скасовано допуск до державної таємниці за формою 2. Також, відносно 5 прокурорів Кременчуцької окружної прокуратури складено протоколи про адміністративні правопорушення за ознаками ст. 212-2 КУпАП (порушення законодавства про державну таємницю).

Таким чином, відсутність у ОСОБА_1 , як керівника державного органу, що здійснює діяльність, пов`язану з державною таємницею, допуску до державної таємниці унеможливлює належне виконання ним своїх посадових обов`язків у повному обсязі, а отже, і його подальше перебування на адміністративній посаді - керівника окружної прокуратури, робота на якій пов`язана з державною таємницею.

Крім того, з огляду на положення статті 20 Закону України "Про державну таємницю" внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків щодо забезпечення охорони державної таємниці у підпорядкованій прокуратурі, скасування йому допуску до державної таємниці створено реальні передумови для подальшого скасування Кременчуцькій окружній прокуратурі спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, що унеможливить належну реалізацію прокурорами відповідного органу прокуратури функції з нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності.

Необхідно зазначити, що Верховним Судом у п. 90 постанови від 10.06.2021 у справі № 826/12706/18 зазначено таке: ".. сам факт перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою перебування на якій є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці, свідчить, що відсутність у позивача допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання ним посадових обов`язків та є окремою підставою для звільнення із займаної адміністративної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 1697-VII".

Відповідно до частини 5 ст. 26 Закону України "Про державну таємницю" громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Верховний Суд у справі №813/4417/17 зробив висновки, які є релевантними до даних правовідносин, а саме: «Приймаючи до уваги, що позивач займав адміністративну посаду саме керівника регіональної прокуратури, то відмова у наданні йому допуску до державної таємниці безпосередньо впливає на належне виконання ним посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади, а тому Радою прокурорів України та Генеральною прокуратурою України правомірно застосовано пункт 3 частини першої статті 41 Закону N 1697-VII, як підставу для звільнення позивача з адміністративної посади. За наведених обставин Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, що встановлені у цій справі обставини не є свідченням неналежного виконання посадових обов`язків, установлених для адміністративної посади, яку займав позивач. На підставі наведеного Верховний Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування приписів статті 41 Закону N 1697-VII та частини шостої статті 5 Закону N 3855-XII, натомість висновки суду першої інстанції у цій частині ґрунтуються на правильному застосуванні цих норм матеріального права.».

Тобто, відсутність у особи допуску до державної таємниці, фактично, унеможливлює зайняття посади керівника окружної прокуратури та є підставою для звільнення з адміністративної посади.

З приводу доводів позивача щодо витребовування інформації із Служби безпеки України у Полтавській області щодо стану усунення порушень, встановлених під час перевірки, необхідно зазначити, що позивач, як керівник окружної прокуратури, повинен був інформувати відповідний орган про вжиті заходи щодо усунення цих порушень та бути обізнаним про прийняте рішення СБУ.

Статтею 13 Закону № 1697-VII визначено повноваження керівника окружної прокуратури, до яких, зокрема, віднесено організацію діяльності окружної прокуратури, контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій та виконання інших повноважень, передбачених цим та іншими законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону № 1697-VII Генеральний прокурор організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур у частині виконання конституційних функцій.

Наказом Генерального прокурора від 07.08.2020 № 365 "Про загальні засади організації роботи в органах прокуратури України" (далі - наказ № 365) визначено засади організації діяльності органів прокуратури.

Згідно з пунктами 4, 5, 7.2, 9.2 наказу № 365 питання організації роботи органів прокуратури на певних напрямах, а також розмежування повноважень між органами прокуратури щодо виконання конституційних функцій визначаються наказами Генерального прокурора, у яких відповідно до положень законодавства та цього наказу конкретизуються завдання і межі повноважень прокуратур різних рівнів, порядок їх реалізації. Робота органів прокуратури організовується за територіальним і функціональним (предметним) принципами. Обов`язки між працівниками місцевих (окружних) прокуратур з огляду на їхню структуру розподіляються наказами керівників цих прокуратур та/або їх перших заступників чи заступників. Порядок роботи місцевих (окружних) прокуратур та взаємодія їхніх структурних підрозділів за необхідності визначається наказами керівників цих прокуратур.

Отже, підсумовуючи все вищезазначене, судом вбачається, що протягом 2022 - 2023 років прокуратурою області постійно направлялися зауваження щодо виявлених та наявних недоліків у роботі Кременчуцької окружної прокуратури.

З метою з`ясування врахування відповідних зауважень Полтавською обласною прокуратурою була організована перевірка діяльності Кременчуцької окружної прокуратури.

В результаті проведеної перевірки був встановлений перелік недоліків у роботі окружної прокуратури, які кореспондувалися з раніше наданими зауваженнями та дорученнями щодо їх виправлення.

Результати перевірки обговорено 24.07.2023 на оперативній нараді у керівника обласної прокуратури за участі керівництва та прокурорів Кременчуцької окружної прокуратури та констатовано, що окружною прокуратурою проводилась певна робота щодо реалізації функцій прокуратури з урахуванням попередніх вимог. Водночас за наявності істотних прорахунків в організації роботи керівника прокуратури та його заступників реалізовані заходи вирішенню наявних проблем повною мірою не сприяли.

Наявність відповідних порушень, під час оперативної наради керівництвом окружної прокуратури не заперечувалася, було вирішено вжити заходи до їх усунення, що підтверджується копією протоколу оперативної наради, яка наявна в матеріалах справи.

За наслідками наради розроблено низку заходів з метою усунення наявних недоліків та підвищення ефективності роботи Кременчуцької окружної прокуратури, а аналізом доповідної записки від 07.11.2023 № 52-15203вих-23 за підписом керівника Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_1 щодо виконання заходів, визначених рішенням оперативної наради від 24.07.2023 встановлено, що їх виконано неналежно або взагалі не виконано, у зв`язку з цим листом від 05.12.2023 № 05-313вих-348окв-23 виконання рішення наради продовжено до 15.04.2024, про що зазначено під час засідання Комісії.

Отже, деякі недоліки у діяльності окружної прокуратури, які відносяться до повноважень керівника окружної прокуратури, носили системний та тривалий характер.

Вищезазначені твердження відповідачів, які були предметом судового розгляду, обґрунтовувалися статистичними та іншими фактичними даними, в тому числі результатами порівняння показників з іншими окружними прокуратурами, які перебувають у підпорядкуванні Полтавської обласної прокуратури.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80 на 316 нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, містить чіткі правові положення, якими регламентовано порядок розгляду звернень про оскарження дій або бездіяльності прокурора, який обіймає адміністративну посаду, під час виконання ним повноважень на такій посаді.

Тобто, розгляд звернень відноситься до дискреційних повноважень Комісії в межах прокурорського самоврядування, а тому суд не наділений повноваженнями надавати оцінку професійним якостям та аналізу професійної діяльності прокурора на адміністративній посаді, відносно якого здійснюється відповідне провадження, оскільки дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами ЄСПЛ виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди мають проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" (Druzstevni Zalozna Pria and others v. the Czech Republic N 72034/01); рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus N 32181/04).

Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених сумнівів, які мають бути досліджені в рамках оцінки діяльності прокурора; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої застосовується процедура оцінювання діяльності на адміністративній посаді; є посилання на норми права, якими керувалася Комісія.

Необхідно визнати, що законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом, тому наявність певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, границі дискреційних повноважень адміністративного органу не можуть бути неоглядними. Межа такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, для, зокрема, уникнення порушення законодавчих приписів та запобігання зловживанням.

Комісія з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади є автономною в питаннях прийняття рішення про встановлення або відсутність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону, для звільнення прокурора з адміністративної посади. Це випливає як із статусу прокуратури, як системи органів прокуратури та прокурорського самоврядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності прокуратури, так і з наділення Комісії дискрецією при виконанні покладених на неї законом і чинними нормативно-правовими актами повноважень.

За своєю правовою природою повноваження Комісії щодо прийняття рішення про встановлення або відсутність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 41 Закону, для звільнення прокурора з адміністративної посади, як колегіального органу, є дискреційними та виключною її компетенцією як уповноваженого органу, постійно діючого у системі прокуратури. Отже, жоден інший суб`єкт чи орган не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції.

Так, на засіданні Комісія у повному обсязі дослідила всі обставини та факти, здійснила оцінку відповідності порушень, зазначених ініціатором подання, заслухала пояснення учасників засідання, дослідила обсяг і зміст посадових обов`язків та отримала відповіді на питання членів Комісії, у зв`язку з цим твердження позивача про необ`єктивний розгляд та недослідження відповідних критеріїв оцінки "неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, установлених для відповідної адміністративної посади" не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд звертає увагу на те, що зауваження до роботи позивача висловлювалися протягом всього досліджуваного періоду (2022 - І півріччя 2023 року), надавалися конкретні пропозиції щодо їх усунення, враховувалася реальність їх виконання протягом часу перебування на посаді, здійснений порівняльний аналіз показників стану справ за напрямками, які перевірялися, з аналогічними показниками прокуратур інших областей.

Суд погоджується з позивачем в тій частині, що не всі недоліки, які встановлені Комісією є доведеними в повній мірі та такими, що мають суттєве значення (наприклад якість підготовки протоколів нарад, невідображення деяких відомостей у статистичній звітності, яка не спотворює загальну картину діяльності окружної прокуратури тощо), проте з аналізу всіх обставин в сукупності, оскаржуване рішення є правомірним, а доводи Комісії обґрунтованими.

З огляду на вищевикладені пояснення сторін та надані докази, судом не встановлена протиправність у діях Комісії загалом щодо оцінки діяльності прокурора на адміністративній посаді, з урахуванням саме в сукупності всіх обставин справи.

Пунктом 7 частини першої статті 11 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що керівник обласної прокуратури призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом.

Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 11-15 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється керівником обласної прокуратури в окружних прокуратурах, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури, з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті (абз. 6 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру»).

Тому, оскаржуване рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади від 16.01.2024 №07/1/1-1п-24 та похідний наказ керівника Полтавської обласної прокуратури від 29.01.2024 №71к про звільнення є обґрунтованими і правомірними, прийнятими без порушення норм чинного законодавства, процедури, визначеної нормативно-правовими актами, що регулюють вказані питання, ухваленими без істотних порушень гарантованих прав позивача.

Відповідачі також повідомити суду, що наказом керівника обласної прокуратури №488к від 04.11.2024 ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області за власним бажанням (п.7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру") на підставі заяви ОСОБА_1 від 18.10.2024.

При цьому, відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» на адміністративну посаду в органі прокуратури, яка передбачає здійснення функцій прокуратури, визначених статтею 2 цього Закону, можуть призначатися виключно особи, які мають статусу прокурора.

Відповідно, можливість зайняття адміністративної посади керівника окружної прокуратури особою, яка не має статусу прокурора, чинним законодавством не передбачена.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідачів щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора в особі Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади та Полтавської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення і наказу про звільнення та поновлення на адміністративній посаді, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2025.

Суддя Панченко Н.Д.