Рішення № 127089365, 02.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року Справа № 640/29070/21 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Чернігівській області провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2020 № Ф-12477-17 про сплату ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 35588,74 грн.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску (далі ЄСВ, внесок) винесена відповідачем протиправно та підлягає скасуванню, оскільки позивач в спірний період підприємницьку діяльність не здійснювала та не мала статусу фізичної особи-підприємства. В позовній заяві позивач просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнав, 22 листопада 2021 року надав відзив на адміністративний позов, у якому вважає, що заявлені вимоги є необґрунтованими, з огляду на наступне. Згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" ОСОБА_1 зареєстрована 19.09.1997 в якості фізичної особи - підприємця, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області (Чернігівська ДПІ) та в розумінні норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Станом на 18.11.2020 (дату формування вимоги) ОСОБА_1 у державного реєстратора не припинила свою підприємницьку діяльність, в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) було нараховано розрахункову суму єдиного внеску: за 2017 рік в сумі 8448,00 грн (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 році 3200 грн*І2%=704,00 грн х 12 міс. = 8448,00 грн); за 2018 рік в сумі 9828,72 грн (мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 році 3723 грн*22%=819,06 грн х 12 міс. = 9828,72 грн); за 2019 року в сумі 11016,72 грн (мінімальний страховий внесок за місяць у 2019 році 4173 грн*22%=918,06 грн х 12 міс. = 11016,72 грн); за І-ІІІ квартал 2020 року в сумі 6295,30 грн (мінімальний страховий внесок за місяць з 01.01.2020 по 31.08.2020 4723 грн*22%=1039,06 грн, з вересня 2020 року мінімальний страховий внесок за місяць становить 5000 грн*22%=1100,00 грн) термін сплати: за І квартал 2020 року - сплата до 19.04.2020 у сумі 2078,12 грн; за II квартал 2020 року - сплата до 19.07.2019 у сумі 1039,06 грн; за III квартал 2020 року - сплата до 19.10.2019 у сумі 3178,12 грн). Всього заборгованість за період з 2017 року по III квартал 2020 року становить 35588,74 грн, яка платником залишається не сплаченою. Головне управління ДПС у Чернігівській області приймаючи оскаржувану вимогу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/29070/21 передана на розгляд та вирішення Запорізькому окружному адміністративному суду.

Справа № 640/29070/21 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 28 лютого 2025 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2025 року справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Богатинського Б.В.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Чернігівській області провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Призначено розгляд справи спочатку, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Позивач була зареєстрована 19.09.1997 як фізична особа - підприємець.

Позивач повідомила, що не подавала державному реєстратору відповідну реєстраційну картку для включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та з 15.06.2004 припинила підприємницьку діяльність і не отримувала доходи від її здійснення, видане у 1997 році у місті Чернігові свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи старого зразка з 04.03.2012 вважається недійсним.

Відповідачем по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) нараховано розрахункову суму єдиного внеску: за 2017 рік в сумі 8448,00 грн (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 році 3200 грн*І2%=704,00 грн х 12 міс. = 8448,00 грн); за 2018 рік в сумі 9828,72 грн (мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 році 3723 грн*22%=819,06 грн х 12 міс. = 9828,72 грн); за 2019 року в сумі 11016,72 грн (мінімальний страховий внесок за місяць у 2019 році 4173 грн*22%=918,06 грн х 12 міс. = 11016,72 грн); за І-ІІІ квартал 2020 року в сумі 6295,30 грн (мінімальний страховий внесок за місяць з 01.01.2020 по 31.08.2020 4723 грн*22%=1039,06 грн, з вересня 2020 року мінімальний страховий внесок за місяць становить 5000 грн*22%=1100,00 грн) термін сплати: за І квартал 2020 року - сплата до 19.04.2020 у сумі 2078,12 грн; за II квартал 2020 року - сплата до 19.07.2019 у сумі 1039,06 грн; за III квартал 2020 року - сплата до 19.10.2019 у сумі 3178,12 грн).

18 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області ОСОБА_2 винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 12477-17 у сумі 35588,74 грн.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 27.10.2007 позивач ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Не погодившись вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI)

Відповідач в наданому відзиві зазначив, що згідно даних інформаційної системи "Податковий блок" Кучман І.В. зареєстрована 19.09.1997 року в якості фізичної особи - підприємця, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області (Чернігівська ДПІ) та в розумінні норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача відсутні.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом

Частина 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вмістить перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про фізичну особу підприємця, зокрема, п. 7) дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі; п.16) місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи зі змісту вказаної норми, суд дійшов висновку про відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця. Жодного іншого належного та допустимого доказу того, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, до суду надано не було.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.09.1997 суд зазначає, що до 01.07.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який після низки змін отримав назву Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань») порядок державної реєстрації та перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, у тому числі фізичних осіб, за винятком окремих видів суб`єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, визначався Положенням про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 (далі - Положення).

За змістом пунктів 9-12 вказаного Положення було визначено, що за результатом державної реєстрації фізичної особи, яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, суб`єктом підприємницької діяльності, видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію.

Крім того, з аналізу пункту 13 Положення встановлено, що у п`ятиденний термін з дня державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності орган державної реєстрації мав обов`язок подати відповідні відомості до органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 14 Положення підставою для взяття суб`єкта підприємницької діяльності на облік у органах державної податкової служби є копія реєстраційної картки, свідоцтво про державну реєстрацію та копія установчих документів (для юридичної особи). Термін взяття на облік суб`єкта підприємницької діяльності органами державної податкової служби, за наявності цих документів, не повинен перевищувати двох днів.

З урахуванням зазначеного, можна дійти висновку, що до набуття чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» статус фізичної особи як суб`єкта підприємницької діяльності підтверджувався свідоцтвом про державну реєстрацію, яке, крім іншого, було підставою для постановки такої особи на облік до податкового органу.

Пізніше був прийнятий Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» №2390-VI від 01.07.2010 (далі -Закон №2390-VI). Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з п.п.3-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Отже, свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яке видавалось позивачу у 1997 році, вважається недійсним.

Відповідно до п.п.7, 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Враховуючи зміст наведених норм, а також факт відсутності відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що підстави для висновків про наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця відсутні.

Щодо підстав нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Також, відповідно до п. 4 розділу IV Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування). 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції: 1) обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску.

Положеннями зазначеного Наказу № 449 встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок (п. 10 розділу IV).

Отже, підставою нарахування та сплати єдиного внеску є результати перевірки контролюючим органом та/або самостійна задекларована суб`єктом підприємницької діяльності нарахований єдиний внесок.

Суд зазначає, що з огляду на те, що відповідачем не надано ані свідоцтва про реєстрацію позивача суб`єктом підприємницької діяльності, ані будь-яких інших законодавчо визначених документів, у тому числі тих, на підставі яких позивача взято облік в податковому органі як фізичну особу-підприємця на загальній системі оподаткування, твердження відповідача про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця з 19.09.1997 не підтверджені відповідними доказами, а тому підстави для нарахування у 2017-2020 роках недоїмки з єдиного соціального внеску відсутні.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 260/81/19, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є обов`язковими для врахування при розгляді цієї справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-12477-17, та наявність підстав для її скасування.

Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

П.1 Розділу ІІ, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки суд, дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-12477-17 на суму 35588,74 грн є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки з сплати єдиного внеску в сумі 21030,90 грн є належним способом захисту порушеного права позивача.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Чернігівській області провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2020 № Ф-12477-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 35588,74 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 шляхом виключення самостійно нарахованої недоїмки у розмірі визначеному податковою вимогою від 18.11.2020 № Ф-12477-17 на суму 35588,74 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м.Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 44094124).

Повне судове рішення складено 02.05.2025.

Суддя Б.В. Богатинський