Рішення № 127089352, 02.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 травня 2025 року Справа № 320/7708/21 ЗП/280/276/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі відповідач).

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень та не перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимогпозивач зазначив, що відповідач безпідставно виключив із страхового стажу період навчання у Київському політехнічному інституті з 06.02.1983 року по 01.06.1983 року, що суперечить нормам Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» оскільки факт наявності у нього спірного трудового стажу підтверджується дипломом та довідкою, що видана на підставі архівних даних Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що до страхового стажу не враховано період з 06.02.1983 року по 01.06.1983 року перебування позивача на лагерних зборах у військовій частині у зв`язку з тим, що Законом України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» такий вид служби, як перебування на військових зборах не передбачено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу №320/7708/21 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

25.02.2025 матеріали адміністративної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Конишевій О.В.

Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято до провадження справу № 320/7708/21 (провадження ЗП/280/276/25), призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач 26.06.2020 звернувся до Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач листом від 08.07.2020 повідомив позивачу, що «відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (01.01.2004).

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Відповідно наданих документів про стаж (трудова книжка) загальний страховий стаж позивача склав 25 років 11 місяців 17 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 04.02.1992 по 21.12.1993, оскільки відсутні підстави при звільненні.

Оскільки відсутній необхідний страховий стаж (27 років) у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 26.06.2020 № 8059, позивачу відмовлено.

Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону у разі відсутності, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу від 20 років.

Також повідомлено, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону Позивач має право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (докупівля страхового стажу).

Відповідно до п. 5 статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування" договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року).

Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.

У разі набуття необхідного страхового стажу передбаченого законодавством на відповідний вік, Позивач має право повторно звернутись до управління з відповідною заявою та документами щодо призначення пенсії.».

Позивач 22.12.2020 повторно звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач листом від 05.01.2021 повідомив позивачу, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, ідентифікаційний номер, диплом) загальний страховий стаж позивача складає 26 років 8 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії. Не враховано до стажу період роботи з 04.02.1992 по 21.12.1993, оскільки відсутня дата та номер наказу на звільнення. Оскільки відсутній необхідний страховий стаж (27 років), у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 22.12.2020 № 18739 (Веб-портал) позивачу відмовлено. Також повідомлено, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону Позивач має право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (докупівля страхового стажу). Відповідно до п. 5 статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціального страхування" договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу від 20 років. У разі набуття необхідного страхового стажу, передбаченого законодавством на відповідний вік, Позивач має право повторно звернутись до управління з відповідною заявою та документами щодо призначення пенсії.

Позивач 04.02.2021 втретє звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач листом від 05.01.2021 повідомив позивачу, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, диплом) Ваш загальний страховий стаж складає 22 роки 4 місяці 8 днів. Не враховано до стажу період роботи з 04.02.1992 по 21.12.1993 оскільки при первинному зверненні за призначенням пенсії за віком 26.06.2020 року та при зверненні вдруге 22.12.2020 року наказ про звільнення був відсутній в трудовій книжці. Не враховано до стажу періоди роботи з 22.12.1993 по 15.11.1994 та з 22.11.1994 по 10.05.1998 (при звільненні не зазначена посада особи, яка внесла відповідний запис). Оскільки відсутній необхідний страховий стаж (27 років), у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 04.02.2021 № 1681 Вам відмовлено.

Відповідач зазначає, що розбіжність в обрахуванні стажу зумовлена тим, що при первинному зверненні 26.06.2020 період навчання було враховано згідно записів трудової книжки, який становив 5 років 9 місяців. Але при зверненні вдруге 22.12.2020 період відкоригований згідно наданого диплому та становить 5 років 5 місяців.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо не зарахування всього періоду навчання до страхового стажу протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року /далі Закон № 1058-IV ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)/.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Слід зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пунктами «в» та «д» частини третьої вказаної статті передбачено, що до стажу роботи зараховується також: в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Так, пунктом 1 вказаного Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З матеріалів справи судом встановлено, що до стажу позивача не враховано період його навчання з 24 червня 1972 року по 30 червня 1972 року та період його перебування на навчальних зборах у військах з 01 липня 1972 року по 31 серпня 1972 року.

У період перебування позивача у лагерних зборах діяв Закон СРСР "Про загальний військовий обов`язок " від 12 липня 1967 року.

Відповідно до положень статті 5-8 вказаного Закону військова служба складається з дійсної служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР.

Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а які перебувають в запасі - військовозобов`язаними.

Військовослужбовці та військовозобов`язані приймають військову присягу на вірність своєму народу, своїй Радянській Батьківщині та Радянському Уряду.

Згідно із статтями 17 - 19 зазначеного Закону до призову на дійсну військову службу з хлопцями допризовного та призовного віку повсюдно без відриву від виробництва та навчання, проводиться початкова військова підготовка. З учнівською молоддю початкова військова підготовка, включаючи підготовку з цивільної оборони, проводиться в загальноосвітніх школах (починаючи з 9 класу), в середніх спеціальних навчальних закладах та в навчальних закладах системи професійно-технічної освіти штатними військовими керівниками. Юнаки, які не навчаються в денних (очних) навчальних закладах, початкову військову підготовку проходять на навчальних пунктах, що створюються на підприємствах, в установах, організаціях і колгоспах. Керівники підприємств, установ, організацій, колгоспів і навчальних закладів несуть відповідальність за те, щоб всі юнаки допризовного та призовного віку проходили підготовку до дійсної військової служби.

В навчальних організаціях ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту) та в навчальних закладах системи професійно-технічної освіти щорічно проводиться підготовка фахівців для Збройних Сил СРСР. Кількість фахівців, які підлягають підготовці, встановлюється Радою Міністрів СРСР, а перелік спеціальностей і програма їх підготовки визначаються Міністерством оборони СРСР. Для проходження зазначеної підготовки залучаються в установленому порядку юнаки, які досягли 17-річного віку.

Початкова військова підготовка і підготовка фахівців для Збройних Сил СРСР здійснюються під керівництвом Міністерства оборони СРСР. Відповідні міністерства і відомства спільно з Міністерством оборони СРСР і ЦК ДТСААФ СРСР створюють необхідну навчально-матеріальну базу, забезпечують підбір і підготовку військових керівників для початкової військової підготовки, здійснюють контроль за її організацією і проведенням.

Пунктами «а» та «в» статті 35 цього Закону встановлено, що відстрочка від призову на дійсну військову службу для продовження освіти надається: а) студентам денних (очних) вищих навчальних закладів. Особи, відраховані з вузів за недисциплінованість і неуспішність, втрачають право на повторну відстрочку для продовження освіти; в) учням середніх спеціальних навчальних закладів, які займаються за програмою підготовки офіцерів запасу.

Статтею 59 вищевказаного Закону передбачено, що запас офіцерського складу Збройних Сил СРСР утворюється, зокрема: б) з солдатів, матросів, сержантів і старшин з вищою або середньою освітою, які пройшли дійсну військову службу і отримали офіцерське звання після здачі ними встановлених іспитів при звільненні в запас; в) з осіб, які пройшли військову підготовку в цивільних вищих або середніх спеціальних навчальних закладах і отримали офіцерське звання після здачі ними встановлених іспитів; г) з солдатів, матросів, сержантів і старшин запасу, які отримали вищу або середню спеціальну громадянська освіта, родинне профілем підготовки відповідної військової спеціальності, після присвоєння їм офіцерського звання;

Відповідно до статей 63 та 73 вказаного Закону військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані користуються всією повнотою прав і несуть усі обов`язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР. Права і обов`язки військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, що випливають з умов військової служби, встановлюються цим Законом та військовими статутами.

Час перебування громадян на дійсній військовій службі в рядах Збройних Сил СРСР зараховується в їхній трудовий стаж.

З аналізу вищенаведених положень слідує, що військова служба складається з дійсної служби, на якій перебувають військовослужбовці, та служби в запасі Збройних Сил СРСР, на якій перебувають військовозобов`язані. До страхового та трудового стажу громадян зараховується весь час перебування на дійсній військовій службі. Крім того, передбачено також проходження громадянами до призову на дійсну військову службу початкової військової підготовки, зокрема в навчальних закладах системи професійно-технічної освіти.

Відповідно до пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР від 29 квітня 1968 року № 289 «Про терміни та порядок введення початкової військової підготовки молоді» введено початкову військову підготовку молоді в загальноосвітніх школах, середніх спеціальних навчальних закладах та в навчальних закладах системи професійно-технічної освіти, а також на навчальних пунктах, що створюються на підприємствах (в тому числі в радгоспах), в організаціях, установах та колгоспах, поступово протягом 1968 - 1972 років.

Згідно з положеннями пункту 4-5 вказаної Постанови заняття з початкової військової підготовки, включаючи підготовку з цивільної оборони, встановлено проводити, зокрема в середніх спеціальних навчальних закладах - на старших курсах.

Установлено, що на початкову військову підготовку молоді відводиться 140 годин, включаючи 35 годин, які відведені в даний час на вивчення курсу цивільної оборони в школах, середніх спеціальних навчальних закладах та навчальних закладах системи професійно-технічної освіти. З метою закріплення знань і навичок, набутих юнаками на заняттях з початкової військової підготовки, широко практикується проведення з молоддю тактичних занять, воєнізованих походів та ігор у військово-спортивних і оздоровчих таборах.

Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для висновків, що початкову військову підготовку проходять громадяни до призову на дійсну військову службу, зокрема в навчальних закладах системи професійно-технічної освіти на старших курсах, та період такої підготовки є частиною навчального процесу в такому закладі освіти.

Крім того, частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України.

Згідно з пунктом 13 Порядку проведення військової підготовки студентів вищих навчальних закладів за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 лютого 2012 року №48 (далі по тексту - Порядок №48) військова підготовка здійснюється у формі навчальних занять, самостійної роботи, практичної підготовки, навчального збору, контрольних заходів.

Відповідно до частини другої пункту 15 Порядку №48 навчальний збір організовується після закінчення навчання у військовому навчальному підрозділі чи вищому військовому навчальному закладі у поточному році або за рахунок часу, відведеного на канікулярну відпустку здобувачів вищої освіти та відповідно до пункту 19 завершується складенням екзамену.

Відповідно до частини другої пункту 1 розділу ІІІ Інструкції про організацію військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, затвердженої наказом Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України 14 грудня 2015 року № 719/1289 (далі по тексту - Інструкція) військова підготовка включається до освітніх (освітньо-професійних чи освітньо-наукових) програм підготовки та навчальних планів вищого навчального закладу, здобувачі вищої освіти якого проходять військову підготовку як окрему навчальну дисципліну, і складається з теоретичного і практичного курсів військової підготовки у військовому навчальному підрозділі або у вищому військовому навчальному закладі, комплексних практичних занять з вивчення курсу первинної військово-професійної підготовки на базі військових частин або навчальних центрів вищих військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів) та навчального збору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів вищого навчального закладу як окрема навчальна дисципліна та є складовою учбового процесу та підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі №636/1332/17.

Суд звертає увагу на те, що запис в трудовій книжці позивача зроблено на підставі диплому серія НОМЕР_1 , реєстраційний №257, який містить лише роки навчання позивача з 1977 року по 1983 рік.

В архівній довідці Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 07.05.2021року №290 зазначено відомості про конкретні періоди навчання позивача в Київському політехнічному інституті з 01.09.1977 року по 01.06.1983 року, включаючи лагерні збори.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідач не уповноважений коригувати терміни навчання позивача, оскільки вони закріплені наказами навчального закладу про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів.

Враховуючи, що відповідачем зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1977 по 05.02.1983, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде саме зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача період навчання з 06.02.1983 по 01.06.1983, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву від 22.12.2020 щодо призначення пенсії за віком.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити дії, а саме нарахувати позивачу пенсію за період з 22.12.2020 і здійснювати пенсійні виплати, оскільки суд не є органом, який має обраховувати та призначати пенсію. Крім того, в даному випадку суд вирішував спір щодо не включення в страховий стаж позивача тільки спірних періодів, а не щодо обрахунку всього страхового стажу.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 06.02.1983 по 01.06.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 06.02.1983 по 01.06.1983, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву від 22.12.2020 щодо призначення пенсії за віком.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 02.05.2025.

Суддя О.В. Конишева