Рішення № 127089335, 05.05.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 травня 2025 року Справа № 280/2125/25 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 07.10.2024 за № 00184400709 та за № 00184630709;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір пов`язаний з розглядом дійсної справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх необґрунтованими та протиправними, як з підстав неправомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки, так і у зв`язку із необґрунтованістю висновків акта перевірки та їх невідповідністю фактичним обставинам.

Позивач наголошує, що наказ від 01.08.2024 за № 5053-п «Про проведення фактичних перевірок» (на підставі якого проводилась перевірка) не відповідає вимогам податкового законодавства та є таким, що оформлений з істотними процесуальними порушеннями, а саме: у наказі не наведені фактичні підстави для призначення перевірки та не відображено, яка саме інформація, що наявна та/або отримана контролюючим органом, стала підставою для призначення фактичної перевірки, як і не наведено обставина отримання письмового звернення покупця (споживача) про порушення позивачем установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Також, позивач зазначає що Наказ на перевірку не містить інформацію про прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється, та РНОКПП (реквізити суб`єкта, що перевіряється), а також вказує про непред`явлення контролюючим органом означеного наказу та направлень на перевірку платнику податків, а саме ФОП ОСОБА_1 .

Відтак ставиться під сумнів законність такої перевірки, а також прийнятих на підставі неї відповідних рішень.

По суті фактичних обставин, покладених в основу висновків контролюючого органу, позивач зауважив, що висновки фактичної перевірки про порушення позивачем вимог п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту - Закон № 265/95 - ВР) та ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України є помилковими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Позивач вважає акт фактичної перевірки за № 97436/26/15/07/3445507226 від 16.08.2024 таким, що не відповідає дійсності, складений незаконно, безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства. Зауважує, що, за адресою АДРЕСА_1 здійснюють діяльність і інші суб`єкти господарської діяльності. Відповідач на свій розсуд зробив висновки про відсутність документів на товар, що знаходився за зазначеною вище адресою, та здійснив опис товару, який позивачу не належав. В Акті перевірки не підтверджено, що товар, який знаходився за вказаною адресою належить позивачу. Позивач найманих працівників не має, представників позивача за вказаною адресою не було. Вказує на те, що Відповідач вийшов за межі предмету фактичної перевірки та досліджував питання, які входять до предмету документальної перевірки. Вважає, що посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку без пред`явлення позивачу для підпису направлень на проведення перевірки, не надано під розписку копію наказу про проведення перевірки, не пред`явлено службові посвідчення.

Щодо виявлених порушень, позивач зазначає, що в Акті перевірки йде посилання на придбання у позивача кабелю baseus в ході проведення контрольної розрахункової операції і нібито підтвердженням цього є розрахунковий документ невстановленої форми. Також в Акті перевірки не зазначено якими документами оформлено контрольну розрахункову операцію до проведення фактичної перевірки, яка саме посадова особа здійснила контрольну розрахункову операцію, у кого та коли, де отримано грошові кошти для здійснення контрольної розрахункової операції, та якими документами це підтверджується, тому посилання на нібито здійснену контрольну розрахункову операцію є безпідставною, а враховуючи, що процедура її оформлення не передбачена Податковим кодексом України, будь-яке трактування чи оформлення з цього приводу документів, є незаконним.

Крім цього, позивач вважає, що наказ про проведення фактичних перевірок за № 5053-п від 01.08.2024 складений з порушенням норм ПК України, оскільки: у наказі відсутні його найменування та його реквізити як суб`єкта, який перевіряється; відсутня підстави проведення перевірки.

Таким чином, на думку позивача, податковий орган на підставі незаконного, безпідставного, такого, що не відповідає дійсності Акта перевірки склав податкові повідомлення-рішення № 00184400709, № 00184630709 від 07.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення пунктів 1, 2 та 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та за порушення ст. 44, пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно та з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 25.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/2125/25. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

09.04.2025 через систему Електронний суд до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить суд - у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

З позиції відповідача, поняття фактичної перевірки та здійснення суб`єктом господарювання належного обліку товарних запасів прямо пов`язанні між собою та є взаємодопоміжними між собою, тобто перевірка обліку товарних запасів є невід`ємною частиною фактичної перевірки.

Вказує, що направлення на перевірку № 17317/26-15-07-07-02 від 06.08.2024, № 17318/26-15-07-07-03 від 06.08.2024, № 17341/26-15-07-07-03 від 06.08.2024; наказ про проведення фактичної перевірки № 5053-п від 01.08.2024 разом з додатком до наказу; доповідна записка разом із додатком, якою передбачено, що листом ДПС України повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи; лист ДПС України; письмове звернення покупця (споживача) відповідно до чинного податкового законодавства є об`єктивними, законними, повними та обґрунтованими підставами для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Також вказав, що доповідна записка з додатком, лист ДПС України та письмове звернення покупця (споживача) наявні у Головного управління ДПС у м. Києві, як у податкового органу, що проводив фактичну перевірку.

Посилаючись на висновки Верховний Суд, що викладені у постановах від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 та від 25.07.2023 у справі № 815/4434/17, від 25.07.2023 у справі № 815/4434/17, від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 та від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 відповідач зазначає, що наказ про проведення фактичних перевірок № 5053-п від 01.08.2024 містить всі реквізити та ідентифікатори відповідно до чинного податкового законодавства. Таким чином, обсяг зазначеної у наказі інформації відповідає вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Крім того, відповідач зазначає що особою, що фактично здійснювала розрахункові операції через ПРРО, зареєстрований на ФОП ОСОБА_1 , виданий чек, що надається разом із даним відзивом, імітує справжній, а саме: чек не містить обов`язкові реквізити номер фіскального чека, тобто розрахункова операція проведена без застосування ПРРО/РРО та без видачі вірного розрахункового документу, чим порушено вимоги: п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР. Номер фіскального чеку відсутній у базі ДПС «СОД РРО».

Під час перевірки у встановлений у запиті термін (і навіть під час всього терміну перевірки) не було надано документи, які зазначені у письмовій вимозі перевіряючих про надання платником податків документів, при цьому, судячи з тексту документів, у позивача був час це здійснити, фактичною перевіркою встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів (ТМЦ) за місцем їх реалізації (місцем здійснення господарської діяльності суб`єктом господарювання), на загальну суму 715 835, 00 грн, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

На письмовий запит перевіряючих під час перевірки не надано будь-які документи, що становлять або пов`язані з предметом перевірки. Таким чином, перевіркою встановлено порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України.

09.04.2025 через систему Електронний суд від представника відповідача до суду надійшла заява, вх. № 17151, в якій представник просить про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування вказує, що вирішення спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем має досить важливе значення для відповідача та вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи. Крім цього, відповідач має бажання надати усні пояснення по суті спору, тому вбачає необхідність у розгляді справи № 280/2125/25 в судовому засіданні з викликом сторін.

14.04.2025 ухвалою суду залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) та витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) додаткові докази, а саме: документи, що стали підставою для призначення фактичної перевірки суб`єкта господарювання за адресою: м. Київ, проспект Правди, буд. 47, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), згідно з Наказом Головного управління ДПС у м. Києві № 5053-п від 01.08.2024.

Цією ж ухвалою, зобов`язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача витребувану інформацію подати до канцелярії Запорізького окружного адміністративного суду: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В, (надіслати на електронну адресу) протягом 10-ти днів, з моменту отримання даної ухвали.

21.04.2025 суд, розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи № 280/2125/25 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована, як підприємець у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.

Основним видом господарської діяльності є: 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві № 5033-п від 01.08.2024 було призначено проведення фактичної перевірки платників податків/об`єктів, зазначених у додатках 1-15, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки). Обґрунтування: доповідна записка управління фактичних перевірок від 01.08.2024 № 1448/26-15-07-07-00-12.

Згідно з додатком 9 до зазначеного Наказу назва платника податків/об`єкта: магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; адреса об`єкта: АДРЕСА_1 ; тривалість перевірки: не повинна перевищувати 10 діб; дата початку перевірки: 06.08.2024.

Перед початком перевірки було проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання кабелю за ціною 349,00 грн.

Працівниками Головного управління ДПС м. Києві, на підставі наказу на проведення фактичної перевірки № 5033-п від 01.08.2024 та направлень на проведення перевірки №17317/26-15-07-07-02 від 06.08.2024, № 17318/26-15-07-07-03 від 06.08.2024, № 17341/26-15-07-07-03 від 06.08.2024 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де провадить господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В ході проведення зазначеної перевірки встановлено порушення:

- п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, в частині не використання ПРРО та не видачі фіскального чека у сумі 349,00 грн., не ведення в установленому порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 715 835, 00 грн;

-п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки;

- допуск до роботи продавця, який здійснював розрахункові операції, без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядження роботодавця та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому.

Вищевказані порушення зафіксовано в акті фактичної перевірки від 15.08.2024 № 97436/26/15/07/3445507226.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом складені наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 00184630709 від 07.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 020, 00 грн за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

- податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00184400709 від 07.10.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 716 184 грн за порушення п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Отже, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

Відтак порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У ще одній справі за № 520/8836/18 у постанові від 22.09.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення, а тому відсутня необхідність перевірки підстав для донарахування сум грошових зобов`язань".

Таким чином, дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору й підлягають першочерговому дослідженню, і суд, установивши під час розгляду справи таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, може не переходити до аналізу інших обставин справи.

Вказаний висновок додатково підтверджується постановами КАС ВС від 25.09.2024 у справі № 2040/5474/18 та від 29.04.2021 у справі № 320/6192/19.

Зважаючи на наведене слід зазначити, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 (далі за текстом ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Положеннями цієї глави ПК України встановлюється чітке розмежування щодо порядку проведення окремих видів перевірок, зокрема, й щодо місця проведення податкових перевірок.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункти 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 80.2.3. пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка свідчить про можливі порушення з боку платника податку порушень вимог законодавства, а передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які і визначають підстави для такої перевірки. Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки.

В той же час, перевіряючи доводи контролюючого органу про наявність інформації про ймовірні порушення позивачем податкової дисципліни у сфері здійснення розрахункових операцій, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також про наявність підстав для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України у зв`язку з надходженням звернення споживача, суд дійшов висновку про те, що фактична перевірка позивача була призначена за відсутності фактичних підстав.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує про наявність листу ДПС України та наявність письмового звернення покупця (споживача), проте, всупереч обов`язку, встановленого частиною 2 статті 77 КАС України, контролюючий орган не надав до суду означені документи (в тому числі і саму доповідну записку від 01.08.2024 № 1448/26-15-07-07-00-12), у зв`язку з чим неможливо встановити їх зміст.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що на момент призначення фактичної перевірки та винесення наказу від 01.08.2024 № 5063-п, у контролюючого органу була відсутня будь-яка інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення саме ФОП ОСОБА_1 законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, або письмове звернення покупця (споживача) про порушення саме ФОП ОСОБА_1 установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а та від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21, звернув увагу на те, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки.

При цьому, положення підпункту 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України не передбачає призначення та проведення фактичної перевірки на предмет обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).

В силу пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, однією з обов`язкових вимог до змісту наказу про проведення перевірки, встановлених абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України, є зазначення найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється).

Проте, як вбачається із наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 5053-п від 01.08.2024 в останньому не зазначено найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку), який перевіряється.

Суд встановив, що з додатку 9 до у наказу ГУ ДПС у місті Києві за № 5053-п від 01.08.2024, перевірці підлягає магазину «YABLUKA», за адресою м. Київ, Подільський район, проспект Правди, буд. 47.

В наказі на перевірку, який досліджується у цій справі, окрім зазначення найменування об`єкта перевірки, найменування і реквізити суб`єкта господарювання відсутні.

З наданих суду матеріалів перевірки неможливо достеменно встановити, яким чином посадові особи контролюючого органу встановили суб`єкта господарювання, що здійснює господарську діяльність у магазині«YABLUKA», за адресою м. Київ, Подільський район, проспект Правди буд. 47.

Верховний Суд у своїй постанові від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 дійшов висновку, згідно з яким відсутність можливості ідентифікувати суб`єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, має наслідком скасування наказу про призначення такої перевірки.

Суд констатує, що неможливість ідентифікації такого суб`єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно, і податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.06.2022 у справі № 520/7331/21.

Зміст правозастосування Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22 вказує на те, що протиправність наказу про призначення перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки.

Отже, встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було податкові повідомлення - рішення від 07.10.2024 за № 00184630709, № 00184400709 є достатніми для висновку про їх протиправність.

Одночасно, судом досліджено висновки, викладені в Акті фактичної перевірки від 16.08.2024 № 97436/26/15/07/3445507226, спірні податкові повідомлення - рішення від 07.10.2024 за № 00184630709, № 00184400709 та встановлено наступне.

Зі змісту акту перевірки від 16.08.2024, у позивача придбано кабель baseus за ціною 349,00 грн. Розрахункову операцію не проведено через програмний реєстратор розрахункових операцій, розрахунковий документ встановленої форми не створено та не видано. Розрахункова операція здійснювалась 06.08.24 о 12:34 годин.

Водночас в матеріалах справи міститься чек, який на думку відповідача невстановленої форми.

Відповідачем не надано доказів придбання товару у позивача. Відсутні фактичні дані з приводу того, хто, коли, за яких обставин, за які кошти придбав товар. Доказів щодо невідповідності форми чеку відповідачем не надано. Відсутні фактичні дані щодо того ким, де, за яких умов отримано чек.

Порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є закінченим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КпАП України. Однак, даних, що посадові особи ГУ ДПС у місті Києві склали щодо особи, яка видала на їх думку чек невстановленої форми, протоколу про відповідне адміністративне правопорушення, не надано.

З матеріалів перевірки неможливо з`ясувати, яким чином співробітники податкового органу встановили особу ОСОБА_3 і чи дійсно вказана особа була під час перевірки, через те, що у всіх документах зафіксована відмова від підпису, від надання пояснень. Крім того, позивач в позовній заяві зазначає, що під час перевірки не був присутній.

Так, належними й допустимими доказами контролюючий орган не підтвердив тієї обставини, що фактична перевірка була проведена за місцем, де позивач в момент проведення перевірки дійсно провадив свою підприємницьку діяльність. І оскільки перевірка проводилася в межах приміщення ТРЦ, де розташовані численні магазини, торгівельні місця та господарські одиниці, суд вважає, що однієї лише вказівки в акті перевірки на те, що перевірка проводилася у позивача у даному випадку є недостатньо. При цьому у матеріалах перевірки відсутні фото- чи відеодокази з місця проведення перевірки, які б могли довести цю обставину, зокрема із фіксацією, наприклад, «куточка споживача» чи документів, з яких можливо було б встановити, що у цьому конкретному місці підприємницьку діяльність здійснює саме позивач.

Відповідачем не надано суду доказів здійснення контрольної розрахункової операції.

Згідно ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30.06.1999 № 783-XIV (далі - Закон № 783-XIV) органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи відсутність доказів, які б вказували на видачу посадовим особам ГУ ДПС у місті Києві, які в межах проведення фактичної перевірки позивача здійснили контрольну розрахункову операцію в даній справі, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу, таким чином вказані грошові кошти фактично мають інше джерело походження ніж кошти, передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС.

Суд робить висновок, що джерелом, з якого було профінансовано здійснення вказаної контрольної розрахункової операції, є власні грошові кошти працівників ГУ ДПС у місті Києві, що не передбачено Законом №783-XIV. Матеріали справи не містять доказів повернення грошових коштів посадовим особам, так само, як і доказів повернення придбаного товару позивачу.

Враховуючи те, що законодавство не містить дозволу щодо використання для проведення контрольних операцій приватних коштів, у т.ч. коштів осіб, які проводять перевірку, а відтак в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, посадові особи контролюючого органу, за відсутності законодавчого дозволу, не мають права використовувати власні кошти для проведення контрольної розрахункової операції.

Крім того, в контексті вищезазначених обставин справи, суд зазначає, що у даному випадку на підтвердження обставин того, що контрольна розрахункова операція проводилась у зв`язку з виконанням функцій держави, тобто, за рахунок державних коштів, відповідач не надав доказів отримання посадовими особами контролюючого органу державних коштів для цілей проведення контрольної розрахункової операції, тобто її проведення за рахунок та від імені саме контролюючого органу у зв`язку та з метою виконання працівниками контролюючого органу функцій держави.

Таким чином, контрольна розрахункова операція фактично проведена не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення норм матеріального права, суд робить висновок, що контрольна розрахункова операція посадовими особами ГУ ДПС у місті Києві проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства, яка могла б свідчити про факт порушення платником податків Закону № 265/95-ВР.

Відповідно, недоведеними та безпідставними слід вважати посилання контролюючого органу на те, що зазначений в акті ОСОБА_3 є продавцем позивача та особою, яка фактично здійснювала розрахункові операції в інтересах позивача.

ОСОБА_3 ознайомився з направленнями на перевірку, підписався та зазначив , що він є представником ТОВ «Фан Рітейл», при цьому, в акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи продавця ( ОСОБА_4 ) без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядження роботодавця та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому

Наслідки такого висновку очевидні: фактична перевірка проведена за відсутності платника податків та з порушенням встановленого закону порядку, а тому є неправомірною, а отримані за її результатами дані не можуть бути покладені в основу рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій.

Таким чином, твердження контролюючого органу ґрунтуються переважно на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами, як того вимагає стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Однак незважаючи на встановлену абзацом шостим пунктом 81.1 статті 81 ПК України необов`язковість присутності позивача під час проведення фактичних перевірок, останній все ж таки має право бути присутнім, проте в даному випадку позивач був позбавлений такого права.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Таким чином, суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Частина 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання - 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше

Статтею 20 Закону №265/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Як вже встановлено судом, за результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення:

-п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, в частині не використання ПРРО та не видачі фіскального чека у сумі 349,00 грн, не ведення в установленому порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 715 835, 00 грн.

У розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення форми С від 07.10.2024 № 00184400709 , що за порушення:

п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР «100 % вартості проданих з порушенням, встановленими цим пунктом товарів (робіт, послуг) 349,00 х 100 % = 349, 00 грн;

п. 12 ст. 3 Закону 265/95-ВР передбачена відповідальність згідно ст. 20 Закону 265/95-ВР «100 % вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 1283857 х 100 % = 1 283 857,00 грн.

Таким чином, контролюючим органом здійснено невірний розрахунок фінансових санкцій , оскільки, зазначена сума 1 283 857, 00 грн, не була встановлена під час фактичної перевірки.

Водночас пунктом 113.3 статті 113 ПКУкраїни визначено, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Згідно п. 5 розділуІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/2825), податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором та/або іншим зобов`язанням, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або разом зі штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, відповідач у одне податкове повідомленні-рішенні включив три самостійні порушення, що є порушенням Податкового кодексу України. Рішення винесені не у спосіб визначений законодавством не створює юридичних наслідків.

Судом також встановлено, що при проведенні фактичної перевірки перевіряючими податкового органу не знімались фактичні залишки товарних запасів виключно у точці продажу позивача, а з опису залишків товарів необлікованих згідно встановленого порядку, які знаходяться в реалізації в магазині «YABLUKA» за адресою: м. Київ, проспект Правди, буд. 47, що є додаток акту, вбачається , що здійснювався опис товару, який знаходився у магазині «YABLUKA». При цьому з матеріалів перевірки не вбачається, на підставі чого ревізори дійшли висновку про приналежність позивачу описаних товарних запасів, встановили ціни нібито реалізації ним таких товарів та поставили йому у вину порушення порядку ведення їх обліку.

Між тим, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме статтею 15 встановлено, що контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно доПодаткового кодексу України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Первинні документи, згідно «Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 № 496, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 та в розумінні Закону України"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг",Податкового кодексу України,Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Згідно підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п. 57, 58 розділу VI Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 (надалі - «Положення»), контролюючий орган під час проведення перевірок щодо дотримання порядку ведення операцій з готівкою установами/підприємствами застосовує вимоги розділу VI цього Положення.

Контролюючий орган за результатами проведеної перевірки складає акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою (далі - акт про перевірку) за формою, наведеною вдодатку 8до Положення.

Порушення і висновки, виявлені в результаті перевірки, зазначаються в розділах акта про перевірку.

Контролюючий орган під час проведення перевірки:

1) перевіряє виконання установою/підприємством вимог Положення щодо дотримання порядку ведення касової книги та оформлення операцій з приймання та видачі готівки з каси, ведення відповідних касових документів;

2) перевіряє повноту та своєчасність оприбуткування в касах готівкових надходжень, одержаних установою/підприємством (за реалізовану продукцію, продані товари, виконані роботи, надані послуги і за позареалізаційні операції). Готівка, що надходить до кас, повинна своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися.

3) визначає наявність самостійно встановленого ліміту каси та його відповідність самостійно здійсненим розрахункам. Сума готівки за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки;

4) перевіряє обов`язковість забезпечення постійної наявності в касах підприємств у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що перевіряються, монет для видачі здачі [за винятком тих номіналів монет (банкнот), карбування та випуск в обіг/додатковий випуск в обіг яких припинено Національним банком України];

5) звіряє з банківськими документами всі випадки одержання суб`єктом господарювання значних сум готівки, а за потреби використовує також відповідні дані банків, у яких відкрито його рахунки;

6) перевіряє дотримання установою/підприємством порядку витрачання готівкової виручки (готівки). Виплати готівкою повинні здійснюватися з урахуванням вимогПодаткового кодексу Українив разі наявності в підприємства податкового боргу;

7) перевіряє дотримання установою/підприємством установленого порядку видачі готівки під звіт (у тому числі на відрядження) та її використання відповідно до вимог цього Положення та інших нормативно-правових актів України. Строки та умови видачі готівки під звіт, визначені законодавством України,пунктом 19розділу II цього Положення, не повинні порушуватися;

8) перевіряє дотримання суб`єктами господарювання установлених обмежень під час здійснення ними готівкових розрахунків між собою та/або з фізичними особами;

9) перевіряє розрахункові операції суб`єкта господарювання. Під час такої перевірки враховується: що такі готівкові розрахунки можуть здійснюватися протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установленихпунктом 6розділу II Положення; що кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується; що зазначені обмеження не стосуються випадків, визначених цим Положенням. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення готівки до кас надавачів платіжних послуг.

Згідно статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Підпунктом 11 пункту 3 розділу I Положення, зазначено, що касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Права надані контролюючому органу під час фактичної перевірки закріплені в підпункті 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України, а саме: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Суд звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності. До предмету фактичної перевірки не входить дослідження документів, які підтверджують облік та походження товарів.

Водночас співробітники податкового органу вийшли за межі предмету фактичної перевірки, передбаченої п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України та фактично досліджували предмет документальної перевірки, що передбачений п.п. 75.1.2 ст. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Відповідачем не доведено, що перевірка проведена у позивача і що описано саме його товар. Зважаючи, що перевірка проводилася в межах приміщення ТРЦ, суд вважає, що однієї лише вказівки в акті перевірки на це є недостатньо.

Таким чином, аргументи контролюючого органу про наявність товарного запасу на суму 715 835 грн не відповідають дійсності, а отже відповідно, у контролюючого органу відсутні правові підстави для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за порушення пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, що в свою чергу зумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.10.2024 № 00184400709.

Окрім того, за результатами перевірки контролюючим органом також було встановлено наступні порушення п.85.2 ст. 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Як вже було встановлено судом, фактична перевірка здійснювалась без присутності посадових осіб ФОП ОСОБА_1 , що в свою чергу унеможливлює надання останнім посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Також варто зазначити, що у запиті про надання документів від 06.08.2024 міститься підпис саме ОСОБА_3 , який фігурує як представник ТОВ «Фан Рітейл». Відсутність підпису ФОП ОСОБА_1 у відповідних документах виключає її участь у процедурі отримання та ознайомлення з документами перевірки.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.10.2024 № 00184630709.

Відповідно до частини першоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другоюстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 КАС Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першоїстатті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до Платіжної інструкції № 71 від 17.03.2025 насуму 7172,04 грн.

Керуючись статтями2,6,8 - 10,14,90,139,143,241 - 246та255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, кодЄДРПОУ ВП 44118663), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у місті Києві (код заЄДРПОУ 44116011; адреса: 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 07 жовтня 2024 року за № 00184400709 про застосування відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 716 184 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 07 жовтня 2024 року за № 00184630709 про застосування відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1 020 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 172 (сім тисяч сто сімдесят дві) гривень 04 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане суддею 05 травня 2025 року.

Суддя Р.В. Сацький