Рішення № 127076396, 11.03.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6978/24

(2-о/199/42/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.03.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Авраменка А.М.,

присяжних - Ломоносової О.О., Погорілої І.П.,

при секретарі судового засідання - Циганок К.С.,

за участю представника заявника - ОСОБА_1 ,

заявника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про оголошення фізичної особи померлою, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась заявник із вищевказаною заявою, в обґрунтування якої послалась на те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю заявника та 31 травня 2020 року пішла з дому за адресою АДРЕСА_1 та по теперішній час не повернулась. Факт зникнення матері заявника виявила друга дочка ОСОБА_4 - заінтересована особа ОСОБА_3 , яка мешкала разом зі зниклою. Одразу після того, як матері заявника не повернулась додому ОСОБА_3 звернулась до територіального органу поліції за місцем проживання із заявою щодо розшуку матері, за наслідками чого було розпочато кримінальне провадження за №12020040440000718 за ст.115 ч.1 КК України. По сьогоднішній час досудове розслідування триває, матері заявника не знайдена. Після звернення до правоохоронних органів дочки зниклої разом із односельчанами останньої намагалися власними силами встановити місцезнаходження зниклою, що виявилось безрезультатним. Вздовж дороги неподалік місця проживання зниклої було знайдено лише взуття ОСОБА_4 . За весь період зникнення матері заявника жодного разу не зателефонувала, не написала листа, не повідомила іншим способом про своє місцеперебування. З 31 жовтня 2020 року зникла не отримує пенсію, виплата пенсії припинена, актовий запис про смерть зниклої відсутній. За таких обставин заявник звернулась до суду із даною заявою окремого провадження, в якій просила оголосити її матір померлою, що необхідно заявнику для оформлення спадкових прав.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року заяву окремого провадження прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначено до судового розгляду. Цією ж ухвалою судом в порядку підготовки справи до розгляду витребувано низку доказів та відомостей.

В судовому засіданні заявник, її представник вимоги заяви підтримали, наполягали на задоволенні заяви окремого провадження з викладених у ній підстав та обставин.

Інші учасники справи в судове засіданні повторно не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.211, 223, 224, 294, 308 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників розгляду справи.

Вислухавши сторону заявника, допитавши свідка та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що заявник є рідною дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями паспортів, свідоцтва про народження, свідоцтв про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу.

ОСОБА_4 була зареєстрована та постійно мешкала за адресою АДРЕСА_1 разом зі своєю другою дочкою заінтересованою особою ОСОБА_3 , а також дітьми останньої, що підтверджується копією паспорту, копією довідки про склад сім`ї.

31 травня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пішла з дому за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання і не повернулась, про її місцеперебування/місцезнаходження дотепер невідомо, зникла своїй сім`ї чи іншим особам не телефонувала, не писала, заходи із розшуку зниклої виявились безрезультатними як з боку поліції, так і збоку родичів та односельчан зниклої, що підтверджується показами свідка ОСОБА_5 , а також наявними у справі письмовими доказами.

Як слідує зі змісту копії листа виконавчого комітету Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року №192 виконком був повідомлений про зникнення ОСОБА_4 , до розшукової групи були залучені мешканці громади, які разом з поліцією проводили розшук по встановленню місця перебування зниклої ОСОБА_4 - проводили пошуки по лісосмугах, полях, оглядали заброшені будівлі на території села та прилеглої території. Станом на 05 лютого 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації не проживає і місце перебування її невідомо.

01 червня 2020 року ДРВП (сел. Слобожанське) ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_3 було розпочато кримінальне провадження №12020040440000718 за фактом зникнення ОСОБА_4 , кваліфіковане за ст.115 ч.1 КК України, станом на час розгляду справи досудове розслідування триває, зниклу не знайдено, відомості щодо наявності іншого, окрім зазначеного, кримінального провадження, фігурантом якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні. Дані обставини підтверджується копією витягу з ЄРДР, копією довідки та листів поліції, отриманих і на запит суду.

Згідно листа відділу методології та звітності Управління з питань виплат ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23 серпня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримувала пенсію по 31 жовтня 2020 року, однак виплату пенсії наразі припинено через неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд. Дані обставини підтверджуються також листом та довідкою відділу опрацювання документації №2 у правління з питань виплат ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 24 грудня 2024 року, отриманих на запит суду.

Відповідно до листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 25 грудня 2024 року станом на 23 грудня 2024 року інформація про нарахування на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заробітної плати (доходу) за період з 01 травня 20202 року по 30 вересня 2024 року в реєстрі застрахованих осіб відсутня.

Згідно листа Державної податкової служби України від 08 січня 2025 року та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу, нарахованого (перерахованого) податку за період з 2 кварталу 20202 року по 3 квартал 2024 року інформація про доходи, виплачені з них податки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з першого кварталу 2021 року і по дату надання інформації відсутня.

Згідно копії листа Амур-Нижньодніпровського ВДРАЦС у м. Дніпрі ПМУМЮ (м. Одеса) від 12 червня 2024 року в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про смерть на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено. Дані обставини підтверджуються і копією листа того органу від 23 листопада 2024 року, копіями повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманих за ухвалою суду.

Відповідно до листа ТСЦ МВС №1241 від 24 грудня 2024 року за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 24 грудня 2024 року, а отже і з моменту після зникнення з місця проживання, транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно копії листа Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26 грудня 2024 року відомості про перетин державного кордону України, лінії розмежування з тимчасовою окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 31 травня 20202 року по 26 грудня 2024 року не виявлені.

Зі змісту копії листа Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 10 березня 2025 року слідує, що згідно відомостей Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, а також відповідно інформації, наданої установами виконання покарань т слідчими ізоляторами Державної кримінально-виконавчої служби України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання не відбувала та під вартою не трималась, облікова інформація про зазначену особу відсутня.

На ім`я зниклої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано право власності на домоволодіння та земельні ділянки за місцем проживання, бажання оформити свої спадкові права на які заявником є підставою для звернення до суду із даною заявою окремого провадження. Викладене підтверджується змістом заяви окремого провадження, поясненнями заявника в судовому засіданні та копіями правовстановлюючих документів.

Правовідносини, які виникли між учасниками справи, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, ЦПК України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ст.293 ч.1 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 3 ч.2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Частиною 1 ст.46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 ст.46 ЦК України передбачено, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Частиною 3 ст.46 ЦК України визначено, що фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Згідно ст.47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Нормою ст.49 ЦК України встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічні положення містять у ст.ст.2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі, в тому числі, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

За змістом ст.ст.76, 89, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи встановлені судом на підставі наявних доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України). Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 року по справі №506/358/22, від 16 грудня 2024 року по справі №204/10297/23.

В свою чергу, оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю. Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

Наведені у чотирьох абзацах вище правові висновки містять у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року по справі №755/11021/22.

Смерть - це повне і незворотне припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи. Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення особи померлою ґрунтується на юридичному, достатньо обґрунтованому припущенні смерті особи. Громадянин може бути оголошений у судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина. Сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України. При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою. Водночас слід вказати, що обов`язок доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника.

Наведений абзацом вище правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року по справі №226/3053/18, від 27 листопада 2019 року у справі №461/424/15-ц, від 07 липня 2021 року по справі №390/1443/19, від 30 березня 2022 року по справі №295/4293/21, від 31 травня 2023 року по справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року по справі №607/159/23, від 08 лютого 2024 року по справі №148/1207/22, від 20 березня 2024 року по справі №750/9745/21, від 04 квітня 2024 року по справі №697/645/23, від 29 травня 2024 року по справі №279/3148/23, від 15 січня 2025 року по справі №760/857/22.

Стосовно обставин правовідносин у даній цивільній справі, то в ході її розгляду знайшли належне підтвердження всі заявлені стороною заявника і не обхідні для задоволення вимог фактичні обставини, як то зникнення матері заявника 31 березня 2020 року з місця її зареєстрованого та фактичного проживання, а також відсутність будь-яких відомостей про місце перебування зниклої матері заявника більше трьох років у місці постійного проживання зниклої. При цьому, як самостійний розшук зниклої її родичами та односельчанами, так і її розшук поліцією, які тривали значний проміж часу, жодних результатів не дали. Крім того, здійснені судом в порядку ст.307 ЦПК України дії та запити, отримана на такі запити інформація не дає можливості не тільки встановити місцеперебування зниклої матері заявника, а й свідчить про відсутність будь-яких опосередкованих доказів, що давали б можливість припускати проживання матері заявника в іншій місцевості. За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи вік зниклої, суд приходить до висновку про достатність підстав для обґрунтованого припущення настання смерті матері заявника після її зникнення з місця свого проживання, а отже і достатність підстав для задоволення заяви окремого провадження.

У відповідності до ст.294 ч.7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.46-49 ЦК України, ст.ст.2, 3, 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст.2, 4, 7, 19, 23, 76-81, 89, 95, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 305-309, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву окремого провадження ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 33339868; адреса місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 15), ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ), про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити громадянку України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Спаське Новомосковського району Дніпропетровської області померлою від дня набрання даним рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко

Присяжні О.О. Ломоносова

І.П. Погоріла