Рішення № 127076061, 05.05.2025, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/615/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/615/25

за позовом Акціонерного товариства «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «SITM GMBH AG» (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. № 33, офіс № 1, код ЄДРПОУ 32337372)

про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 58503 у загальному розмірі 86741,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Харківобленерго» звернулося до Господарського суду Харківської області через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС з позовною заявою (вх. № 615/25 від 25.02.2025) до відповідача - ТОВ «SITM GMBH AG», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 86741,80 грн, з яких: плата за послуги з розподілу електричної енергії за період з 2023/10-2023/12, 2024/06- 2024/12 на суму 86409,52 грн; 3% річних, нараховані на плату за послуги з розподілу електричної енергії за період 2024/09-2024/12 на суму 120,18 грн; інфляційні витрати, нараховані на плату за послуги з розподілу електричної енергії за період 2024/11-2024/12 у сумі 212,10 грн; а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2422,40 грн, та просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовує з посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати за надані послуги з розподілу електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 58503 від 01.01.2019, до якого останній приєднався з 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії № 58503 від 26.05.2006, за особовим рахунком № 58503 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 у справі № 922/615/25 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-тиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-тиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив.

Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії, які в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України були направлені всім учасникам справи (та отримані ними) в електронному вигляді до їх електронних кабінетів, зареєстрованих в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів.

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом вчинено всіх необхідних та можливих заходів для належного повідомлення відповідача - ТОВ «SITM GMBH AG» про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позивачем вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та заявами чи клопотаннями з процесуальних питань. Втім, відповідач своїм правом на захист не скористався, відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та жодного доказу для долучення до матеріалів справи не надав, із заявами або клопотаннями по суті справи та з процедурних питань до суду не звертався, на зв`язок із судом будь-яким чином не виходив.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов`язком учасника справи, а отже його відсутність не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.

Будь-яких інших заяв по суті справи чи заяв або клопотань з процедурних питань від учасників справи станом на день ухвалення судом цього рішення на адресу суду не надходило.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На підставі зазначеного, з огляду на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідач належно повідомлений про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов`язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем у позовній заяві досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття обґрунтованого та об`єктивного рішення по даній справі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив таке.

11.06.2017 набрав чинності Закон України Про ринок електричної енергії, який розмежовує діяльність суб`єкта господарювання з постачання та діяльність з розподілу електричної енергії.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, діяльність у сфері електроенергетики є ліцензованою та ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом про ринок.

Органом ліцензування діяльності у сфері електроенергетики є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор).

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 16.11.2018 № 1446, АТ Харківобленерго (позивач) є оператором системи розподілу (ОСР), який відповідно до п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем - АТ «Харківобленерго» (Оператором системи розподілу) та відповідачем - ТОВ «SITM GMBH AG» (Споживачем), шляхом підписання останнім відповідної заяви-приєднання від 08.12.2018, був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 58503 від 01.01.2019 (Договір), до якого останній приєднався з 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії № 58503 від 26.05.2006 за особовим рахунком № 58503 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Зі змісту наданої позивачем до матеріалів справи копії заяви-приєднання вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та з метою неперервного електрозабезпечення за об`єктом споживача: вид об`єкта концервний цех, адреса за об`єктом споживача Ново-Водолазький р-н, смт. Нова Водолага, вул. Привокзальна, б. 2, ЕІС код точки комерційного обліку за об`єктом споживача 62Z0732436361252 споживач (ТОВ «SITM GMBH AG») приєднується з 01.01.2019, але не раніше дати анулювання ліцензії АТ «Харківобленерго» з передачі місцевими локальними електричними мережами, до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 58503 від 26.05.2006 за особовим рахунком № 58503 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

Відповідно до вказаної заяви-приєднання, договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання, яка повертається споживачем на адресу АТ «Харківобленерго» та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається одночасно) із заявою-приєднанням, та/або дати, вказаної в заяві-приєднання, якщо споживач протягом указаного в цій заяві терміну не звернувся до АТ «Харківобленерго» із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії.

Також, позивачем до матеріалів справи надано копії підписаних уповноваженими особами АТ Харківобленерго та ТОВ «SITM GMBH AG» та засвідчених відбитками печаток обох сторін Додатку № 3.1. до Договору «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію ТОВ «SITM GMBH AG», та Додатку № 8 до Договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

З матеріалів справи вбачається, що позивач - АТ «Харківобленерго» протягом дії Договору, зокрема у 2023-2024 роках надав відповідачу - ТОВ «SITM GMBH AG» послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується наданими позивачем відповідними актами про обсяги розподіленої електричної енергії, актами приймання-передачі наданих послуг, звітами про покази засобів обліку електроенергії, виставленими позивачем рахунками на оплату за надані послуги.

Відповідач - ТОВ «SITM GMBH AG» не виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплат за надані послуги вчасно та у належному розмірі, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка на момент звернення позивача до суду з даним позовом складала 86409,52 грн - заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за періоди: жовтень-грудень 2023 року та червень-грудень 2024 року. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 86 741,80 грн, з яких:

- послуги з розподілу електричної енергії за період з 2023/10-2023/12, 2024/06-2024/12 на суму 86 409,52 грн;

- 3% річних нараховані на послуги з розподілу електричної енергії за період 2024/09-2024/12 на суму 120,18 грн;

- інфляційних, нараховані на послуги з розподілу електричної енергії за період 2024/11-2024/12 у сумі 212,10 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також як наслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, за змістом зазначених норм, за договором про надання послуг виконавець зобов`язується виконати певні дії або здійснити певну діяльність, які, як правило, не мають матеріального результату (наприклад, послуги зв`язку, освітні послуги, спортивно-оздоровчі та ін.). Деякі послуги можуть мати матеріальний результат, як, наприклад, медичні послуги із надання стоматологічної допомоги (пломбування хворого зуба, встановлення коронки). Проте всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, адже при наданні послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Отже, предметом договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату.

При цьому, зі змісту ч. 2 ст. 901 ЦК України вбачається, що положення Глави 63 цього Кодексу поширюються на всю низку договорів, предметом яких є надання послуги, що споживається, в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, які передбачені цим Кодексом поза межами глави (перевезення, страхування, транспортне експедирування, зберігання, доручення, комісія, управління майном та ін.) так які не передбачені Кодексом, але містяться в інших нормативно-правових актах - Законі України Про аудиторську діяльність, Законі України Про зв`язок тощо. Окрім цього, положення зазначеної глави поширюються на інші види договорів, які не передбачені законодавством взагалі, але мають своїм предметом надання послуг.

Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між оператором системи розподілу (ОСР), електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України Про ринок електричної енергії, Кодекс систем розподілу (КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, та Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (Постанова № 312), в яких визначені права, обов`язки та відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається між ОСР та Споживачем, з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, за формою (Типовою формою) договору, що є додатком № 3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ Харківобленерго: www.oblenergo.kharkov.ua.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ).

Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.

Відповідно до п. 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, умови Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов?язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між розподільчою організацією та споживачем досягнуто згоди з усіх його умов.

Відповідно до п. 2.1.5. ПРРЕЕ, Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.

Пунктом 1.1 Типового Договору передбачено, що сторонами погоджено, що цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.

Згідно п. 2.1 Типового Договору, Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Відповідно до п. 3.1, 3.2, 3.4 Типового Договору, облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця Постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку Споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником Споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті Споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для Споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць Споживач (його Постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності). Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв`язку.

Відповідно до п. 5.1-5.5 Типового Договору, ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт (об`єкти) Споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу електричної енергії.

Згідно п. 11.1 Типового Договору, цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно із пп. 5.1.1 Глави V ПРРЕЕ та п. 7.1 Типового Договору, Оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.

Оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно п. 1 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

У відповідності до п. 3 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній розрахунковий період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичне значення обсягу розподіленої електричної енергії якого за попередній розрахунковий період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу розподіленої електричної енергії на наступний період.

Відповідно п. 4 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, розрахунок суми попередньої оплати здійснюється Споживачем шляхом множення чинного у розрахунковому періоді тарифу (ціни) на розподіл на фактичний обсяг розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період та надається рахунок на попередню оплату.

Згідно п. 5 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити Споживач за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку № 8 Договору.

Відповідно до п. 7-8 Додатка № 4 Порядок розрахунків до Типового Договору, Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику Споживача (п. 6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу. В разі неотримання Споживачем рахунків Оператор системи розподілу направляє рахунки Споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

У разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п. 7 даного Порядку, Споживач сплачує Оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, інфляційні, 3% річних від суми боргу, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у рахунку окремими рядками, та повинні бути сплачені Споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.

Крім того, згідно п. 1.1 Додатку № 10 Договір про надання послуг з перетікання реактивної електричної енергії до Типового Договору, Оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а Споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату Оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

Згідно п. 2.2 Додатку № 10 до Типового Договору, Споживач зобов`язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (додаток 1 до цього Договору).

Пунктом 7 Порядку розрахунку за перетікання реактивної електричної енергії, який є Додатком № 1 до Додатку № 10 до Типового Договору, визначено, що рахунки за послуги з перетікання реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від отримання рахунку Споживачем.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - АТ «Харківобленерго» та відповідачем - ТОВ «SITM GMBH AG» на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 58503 від 01.01.2019, до якого відповідач приєднався на умовах договору про постачання електричної енергії № 58503 від 26.05.2006 шляхом підписання відповідної заяви-приєднання, суд дійшов висновку, що Договір № 58503 від 01.01.2019 за своєю правовою природою є публічним договором приєднання до Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, та, в свою чергу, є договором надання послуг, тому, враховуючи, що зазначений договір відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, докази припинення дії вказаного договору в матеріалах справи відсутні, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, цей договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - АТ «Харківобленерго» виконав свої зобов`язання за Договором № 58503 від 01.01.2019, надав відповідачу - ТОВ «SITM GMBH AG» послуги з розподілу електричної енергії, що підтверджується наданими позивачем відповідними актами про обсяги розподіленої електричної енергії, актами приймання-передачі наданих послуг, звітами про покази засобів обліку електроенергії, виставленими позивачем рахунками на оплату за надані послуги.

Відповідач - ТОВ «SITM GMBH AG» не виконав належним чином свої зобов`язання щодо здійснення оплат за надані послуги, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка на момент звернення позивача до суду з даним позовом складала 86409,52 грн - заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за періоди жовтень-грудень 2023 року та червень-грудень 2024 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.

На підставі зазначеного, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем ТОВ «SITM GMBH AG», всупереч ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості послуги з розподілу електричної енергії за період з 2023/10-2023/12, 2024/06-2024/12 на суму 86 409,52 грн, або які б спростовували наявність у нього обов`язку зі сплати вищезазначеної заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за період з 2023/10-2023/12, 2024/06-2024/12 на суму 86 409,52 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє вимоги позивача в зазначеній частині в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 120,18 грн та інфляційних у розмірі 212,10 грн суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 11, ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 4 ЦК України передбачено, що цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України.

Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Відповідно п. 6., 7. Додатку № 2 «Порядку розрахунків» до договору про постачання електричної енергії № 58503 від 26.05.2006, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком рахунків, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Нарахування 3% річних, індексцу інфляції відображаються в окремому рахунку, який споживач елетроенергії повинен отримати у відповідному розрахунковому відділі Компанії та сплатити його порядку, передбаченому п. 5. Цього додатку.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем - ТОВ «SITM GMBH AG» прав позивача - АТ «Харківобленерго» внаслідок невчасних розрахунків за надані послуги з розподілу електричної енергії, з огляду на умови п. 6., 7. Додатку № 2 «Порядку розрахунків» до Договору та положення ст. 625 ЦК України, у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми простроченої заборгованості.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних, нараховані на плату за послуги з розподілу електричної енергії за період 2024/09-2024/12 на суму 120,18 грн. Водночас, зі змісту позовної заяви та з наданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних вбачається, що фактично позивач нараховує 3% річних за загальний період прострочення з 10.09.2024 по 31.12.2024 на: суму заборгованості 3821,64 грн за електричну енергію, спожиту у серпні 2024 року; суму заборгованості 3721,25 грн за електричну енергію, спожиту у вересні 2024 року; суму заборгованості 7285,34 грн за електричну енергію, спожиту у жовтні 2024 року та суму заборгованості 14575,06 грн за електричну енергію, спожиту у листопаді 2024 року.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок виконано вірно, у зв`язку з чим, враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якими унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 120,18 грн (нарахованих на зобов`язання за серпень-листопад 2024 року за загальний період прострочення з 10.09.2024 по 31.12.2024), тому задовольняє вимоги позивача в зазначеній частині в повному обсязі.

Також з позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати, нараховані на плату за послуги з розподілу електричної енергії за період 2024/11-2024/12 у сумі 212,10 грн. Водночас, зі змісту позовної заяви та з наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості інфляційних на послугу з розподілу електроенергії вбачається, що фактично позивач нараховує інфляційні за загальний період прострочення з 01.10.2024 по 30.11.2024 на: суму заборгованості 3821,64 грн за електричну енергію, спожиту у серпні 2024 року; суму заборгованості 3721,25 грн за електричну енергію, спожиту у вересні 2024 року.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат, судом було встановлено, що вказаний розрахунок виконано вірно, а тому враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якими унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 212,10 грн нараховані на забов`язання за серпень-вересень 2024 року за загальний період прострочення з 01.10.2024 по 30.11.2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Позивачем у позовній заяві, яку було подано до суду через підсистему Електронний Суд ЄСІТС, заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 86741,80 грн, отже за подання до суду зазначеної позовної заяви мав справлятися судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі.

Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування зазначеного судового збору, наявною в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом в повному обсязі на суму 86741,80 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, ст. 4 Закону України Про судовий збір, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «SITM GMBH AG» (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. № 33, офіс № 1, код ЄДРПОУ 32337372) на користь Акціонерного товариства Харківобленерго (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка (раніше вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) заборгованість за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 58503 від 01.01.2019 в сумі 86 741,80 грн, з яких: за послуги з розподілу електричної енергії за період з 2023/10-2023/12, 2024/06-2024/12 на суму 86 409,52 грн, 3% річних у розмірі 120,18 грн (нараховані на зобов`язання за серпень-листопад 2024 року за загальний період прострочення з 10.09.2024 по 31.12.2024) та інфляційні у розмірі 212,10 грн (нараховані на зобов`язання за серпень-вересень 2024 року за загальний період прострочення з 01.10.2024 по 30.11.2024), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 05.05.2025.

СуддяН.А. Новікова