Рішення № 127070619, 18.04.2025, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15273/24

Провадження № 2/643/1287/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2025 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Єрмакової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 в особі його законного представника ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради

про встановлення факту проживання за однією адресою та визнання права

власності в порядку спадкування,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 в якому просить суд:

-встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те що, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати - ОСОБА_4 . На момент смерті ОСОБА_4 проживала разом з позивачем, а також з його дружиною (невісткою спадкодавця) та онуком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої входить квартира АДРЕСА_2 . Позивач зазначає, що він вважав, що прийняв спадщину у визначеному законом порядку. У грудні 2023 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено, у зв`язку із цим він вимушений звернутися до суду.

Крім того, разом з позовною заявою представником позивача були подані клопотання про витребування спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , та виклик свідків у справі.

Ухвалою від 16.12.2024 року Московський районний суд м. Харкова прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі № 643/15273/24, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, на підставі ст. 53 ЦПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, в порядку ст. 84 ЦПК України витребував від Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , підготовче засідання призначив на 13.01.2025 року.

Представником позивача подано заяву про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 13.01.2025 року, та всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 06.01.2025 року Московський районний суд м. Харкова клопотання представника позивача - ОСОБА_5 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнив.

07.01.2025 року законним представником відповідача подано до суду заяву, відповідно до змісту якої просить суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги визнає.

07.01.2025 року на адресу суду надійшли витребувані документи.

13.01.2025 року підготовче засідання відкладено на 17.01.2025 року за клопотанням представника позивача.

13.01.2025 року підготовче засідання було відкладено на 17.01.2025 року.

13.01.2025 року представником позивача подані додаткові пояснення у справі, відповідно до змісту яких вказує на те, що звертаючись до суду з даним позовом відповідачем зазначено неповнолітнього ОСОБА_2 , який є онуком померлої, спадкоємцем п`ятої черги та є таким, що прийняв спадщину у визначеному законом порядку після смерті бабусі, оскільки був неповнолітній на день її смерті. Законним представником ОСОБА_2 є його мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження відповідача. Разом з цим, представник позивача зазначив, що функціонал підсистеми «Електронний суд» під час формування шаблону позовної заяви не має найменування учасника справи «законний представник». Тому під час формування позовної заяви в підсистемі «Електронний суд» представник позивача зазначив, що ОСОБА_3 є «іншою особою». Відповідно до приписів ст. ст. 45, 59 ЦПК України неповнолітня особа не має цивільно процесуальної дієздатності, не може самостійно виступати в особі відповідача, тоді як в особі відповідача неповнолітня особа може виступати в особі своїх батьків, усиновлювачів, піклувальників чи інших осіб, визначених законом. Таким чином, неповнолітній ОСОБА_2 є відповідачем в особі своєї матері, яка є його законним представником. У зв`язку з цим, представник позивача просить суд вважати відповідачем у даному спорі неповнолітнього ОСОБА_2 в особі його законного представника ОСОБА_3 .

Крім того, 13.01.2025 року представником позивача подані клопотання про витребування додаткових доказів у справі, а саме:

- витребувати у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (61003 м. Харків, майдан Павлівський, 4, код ЄДРПОУ 03355057) належним чином засвідчену копію інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_2 ;

- витребувати у Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, 4) інформацію, хто був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 станом на 21 жовтня 2017 року; інформацію про місце реєстрації громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також інформацію хто був зареєстрований разом з нею за відповідною адресою;

- витребувати у Державної міграційної служби України (01001, м.Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) інформацію з демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на день смерті, а також останнє відоме місце реєстрації та дату зняття з реєстрації.

Ухвалою від 17.01.2025 року Московський районний суд м. Харкова залучив ОСОБА_3 в якості законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 , оголосив у підготовчому засіданні перерву до 24.02.2025 року, в порядку ст. 84 ЦПК України витребував у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (61003 м. Харків, майдан Павлівський, 4, код ЄДРПОУ 03355057) належним чином завірену копію інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку ст. 84 ЦПК України витребував у Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Павлівський, буд. 4) письмову інформацію, хто був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 станом на 21 жовтня 2017 року; письмову інформацію про місце реєстрації громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також інформацію хто був зареєстрований разом з нею за відповідною адресою, в порядку ст. 84 ЦПК України витребував у Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9; код ЄДРПОУ 37508470) письмову інформацію з демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на день смерті, а також останнє відоме місце реєстрації та дату зняття з реєстрації.

24.01.2025 року від Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшли витребувані документи.

30.01.2025 року від Державної міграційної служби України надійшли витребувані документи.

03.02.2025 року від КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» надійшли витребувані документи.

Ухвалою від 24.02.2025 року Московський районний суд м. Харкова закрив підготовче провадження та призначив справу № 643/15273/24 до судового розгляду по суті на 11.03.2025 року, викликав у судове засідання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 .

21.03.2025 року судове засідання відкладено на 18.03.2025 року для виклику свідків.

18.03.2025 року судове засідання відкладено на 25.03.2025 року для викликів свідків.

24.03.2025 року законним представником відповідача подано заяву про проведення судового засідання без участі відповідача та визнання позовних вимог. Разом з цим, законний представник відповідача зазначає, що визнає позовні вимог позивача, оскільки їй точно відомо, що позивач прийняв спадщину після смерті своєї матері, у зв`язку з тим, що вона, їх син та чоловік проживали разом з ОСОБА_4 у спірній квартирі на день її смерті та після цього. У 2022 році у зв`язку з військовими діями вони тимчасово виїздили з місця проживання, оскільки вказаний район зазнав значних руйнувань та постійно перебував під обстрілами. Викладені у позовній заяві обставини відповідають дійсності. Крім того, ОСОБА_2 також прийняв спадщину після смерті бабусі, оскільки був неповнолітнім на час її смерті, однак він є спадкоємцем п`ятої черги, а отже міг би спадкувати лише у випадку, якби його батько прийняв спадщину. З 2017 року позивач вважав, що прийняв спадщину спадщину і може оформити її у будь-який момент, оскільки проживав разом з матір`ю, був зареєстрований у спірній квартирі, і лише коли позивач звернувся у 2024 році щоб оформити офіційно документи, нотаріус повідомила, що факт прийняття спадщини не підтверджується належними документами, оскільки мати позивача не була зареєстрована за вказаною адресою. При цьому, законний представник відповідача зазначив, що йому відомо, що у випадку задоволення позову квартиру успадкує позивач, проти визнання за позивачем права власності на спірну квартиру не заперечує.

У судовому 25.03.2025 позивач підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити їх.

Законний представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 25.03.2025 року після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 08.04.2025 року.

У судовому засіданні 08.04.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, законного представника відповідача, допитавши свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчить свідоцтво про народження, видане 10.02.1972 року завідуючим відділом (бюро) запису актів громадянського стану, батьками записані: ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 15115.

Відповідно до довідки ЖК «Ураган» № 25/12 від 25 грудня 2023 року ОСОБА_4 була членом кооперативу ЖК «Ураган» до 21 жовтня 2017 року, вартість квартири АДРЕСА_3 виплачена повністю у розмірі 4 253 руб. 90 коп.

Згідно листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 14653/0411/24 від 04 грудня 2024 року реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 проведено Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради за ОСОБА_12 (російською мовою) на підставі довідки Житлово-будівельного кооперативу № 268 «Ураган» від 07 липня 1992 року. Назву вулиці Командарма Уборевича уточнено на вулицю Уборевіча згідно реєстру назв урбанонімів міста Харкова, затвердженому рішенням 9 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 25 грудня 2002, з подальшими змінами та доповненнями та 1 сесією Харківської міської ради 7 скликання прийнято рішення від 20 листопад а2015 року №12/15 «Про перейменування об`єктів топоніміки міста Харкова», яким вулиця Уборевіча перейменована на вулицю Бучми.

Вказані обставини також підтверджуються матеріалами інвентаризаційної справи № 205000044623 на квартиру АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

06 грудня 2023 року була заведена спадкова справа № 685/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

06 грудня 2023 року позивач звернувся до державного нотаріуса Сьомої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері - ОСОБА_4 .

Відповідно до постанови державного нотаріуса Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Г.Л. від 06.12.2023 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відмова обґрунтована тим, що ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця до нотаріальної контори протягом строку, встановленого, для прийняття спадщини, не подав та за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав.

Як вбачається із спадкової справи № 685/2023, донька померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_13 , написала заяву, у якій зазначила, що після смерті матері залишилася спадщина, однак спадщину вона не прийняла, на неї не претендує, не буде використовувати своє право щодо звернення до суду за продовженням строку прийняття спадщини та не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину іншим спадкоємцям.

ОСОБА_4 станом на 21.10.2017 року не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Інформаційна довідка з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 22.01.2025 року.

Будь-якого іншого місця реєстрації на момент смерті ОСОБА_4 також не мала, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 22.01.2025 року, а також листом Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України № 6.2-6766/6-25 від 21.01.2025.

Заповіту за час свого життя ОСОБА_4 не склала.

ОСОБА_1 відповідно до копії паспорту громадянина України, з 01.02.1988 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з позивачем проживає також і його неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір`ю якого є ОСОБА_3 .

Вказаний факт підтверджується довідкою голови ЖК «Ураган», відповідно до змісту якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно проживала без реєстрації у належній їй квартирі за адресою АДРЕСА_4 , разом з позивачем, невісткою ОСОБА_3 та онуком ОСОБА_2 .

Згідно з Актом про фактичне проживання особи за адресою АДРЕСА_1 , від 11.12.2023 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , підтверджують, що ОСОБА_4 постійно проживала без реєстрації із сином ОСОБА_1 , невісткою ОСОБА_3 , онуком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивач є її племінником. ЇЇ сестра ОСОБА_14 мешкала з 2007 року по 2017 рік разом із сином, невісткою та онуком за адресою АДРЕСА_1 . У ОСОБА_4 не було місця реєстрації. Свідок зазначила, що була у них вдома майже кожен тиждень. Донька ОСОБА_4 не мешкала у них в квартирі, а лише приходила до них в гості. На момент смерті ОСОБА_4 у квартирі проживали син, невістка та онук. Вони у такому складі проживали останні 10 років перед смертю ОСОБА_4 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що мешкає за адресою АДРЕСА_5 з 1972 року. У квартирі АДРЕСА_3 проживали: ОСОБА_16 зі своїм чоловіком, донькою, зятем, позивачем, невісткою та онуком. ОСОБА_4 померла у 2017 році. У гості до них не ходила. Донька ОСОБА_4 переїхала від них приблизно за 10 років до її смерті.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживає за адресою АДРЕСА_6 і є сусідкою позивача та законного представника відповідача, які проживають у квартирі АДРЕСА_3 . Позивача та його мати ОСОБА_4 знає приблизно з 1972 року. ОСОБА_4 постійно проживала у квартирі АДРЕСА_3 , та померла восени 2017 року. На момент смерті ОСОБА_4 проживала у квартирі АДРЕСА_3 , більше ніж 5 років. Свідок зазначила, що ОСОБА_4 постійно бачила на лавочці біля під`їзду, вони часто спілкувалися, ходила до неї в гості. Квартира у ОСОБА_4 була двокімнатна, вона мала окрему кімнату. Позивач проживав у цій кімнаті, разом з дружиною, сином та матір`ю. Сестра позивача приходила до них в гості. Дружина позивача мешкає з ними приблизно з середини 90 років. Мати позивача завжди мешкала за адресою АДРЕСА_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що мешкає за адресою АДРЕСА_7 дуже довго. Знає матір ( ОСОБА_4 ) позивача та її чоловіка з 1971 року. ОСОБА_4 постійно мешкала разом із своїм чоловіком та сином. ОСОБА_4 була головою будинку. Потім батько позивача загинув. У квартирі АДРЕСА_3 весь час мешкали: ОСОБА_4 , позивач, дружина позивача та онук. Свідок зазначила, що ОСОБА_4 бачила кожен день. Померла ОСОБА_4 у 2017 році.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що працює разом з позивачем, він є його другом. Із законним представником відповідача свідок у дружніх відносинах. Позивача знає з 1994 року. Мати позивача жила з ним до моменту смерті за адресою АДРЕСА_1 . Свідок зазначив, що до 2007 року мешкав за адресою АДРЕСА_7 . Всі свята вони зустрічали разом, побутові питання також вирішували разом. Мати позивача померла у 2017 році. У квартирі позивача постійно бачив його матір. У квартирі АДРЕСА_3 проживали: позивач, його дружина, син та матір. Мати позивача до моменту смерті завжди мешкала у квартирі АДРЕСА_3 . На початку 2000 року матір якийсь період мешкала у м. Південне, а потім повернулася і весь час проживала з ними у спірній квартирі.

Допитаний у судовому засіданні законний представник відповідача у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що позивач її чоловік, а відповідач син. Свідок зазначила, що мешкала у спірній квартирі разом з чоловіком та його батьками з 1994 року до початку війни. Після продажу будинку мати позивача, приблизно у 2006 році почала жити разом з ними у спірній квартирі. Після початку війни, а саме 24.02.2022 року вони проживають в орендованій квартирі, оскільки внаслідок обстрілу квартира за адресою АДРЕСА_1 пошкоджена. На момент смерті у 2017 році мати позивача мешкала з ними майже 10 років. Реєструватися у квартирі АДРЕСА_3 , мати позивача не хотіла, щоб менше платити за комунальні послуги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першої та другої статті 1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом відповідно ст. 1261 Цивільного кодексу.

З витребуваної спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернувся лише ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч. 4 ст. 1268 ЦК України).

Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати, зокрема, заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Частиною першою ст. 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно- територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Частинами другою та шостою статті 29 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Аналіз наведених норм права дозволяє сформулювати висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, своєчасного, повного, безумовного прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

Частина третя статті 1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного (позиція Верховного суду у справі № 355/832/17 від 10.04.2020).

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_4 не є доказом того, що вона постійно не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки сама по собі реєстрація згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкодавець ОСОБА_4 не проживала з позивачем на час своєї смерті.

Під час розгляду справи судом встановлено факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується як письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи, так і допитаними у судовому засіданні поясненнями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд задовольняє заявлені позовні вимоги позивача в частині встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , у квартирі АДРЕСА_2 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, а саме сином померлої - ОСОБА_4 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняв спадщину, оскільки на час смерті матері проживав разом з нею, що підтверджується у своїй сукупності та взаємозв`язку належними і допустимими доказами.

Водночас, згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно зі ст. 392 ЦК України в судовому порядку право власності на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановленню підлягають обставини щодо спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем (що розуміється як наявність взаємних прав та обов`язків по відношенню один до одного, спільне утримання майна, ведення спільного господарства та інше) на час смерті останнього.

Таким чином, саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивач постійно проживав разом зі спадкодавцем до дня її смерті однією сім`єю, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України є підставою для визнання позивача спадкоємцем, який прийняв спадщину належним чином.

Позивач не має можливості оформити спадкові права без звернення до суду з даним позовом.

За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Під час розгляду справи суд виходить з аналізу прецедентної практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яка свідчить про важливість дотримання державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захист прав людини через призму цього принципу, так у рішенні ЄСПЛ «Федоренко проти України» суд нагадав, що відповідно до його прецедентної практики поняття «майно» може поширюватися на «наявне майно» або активи, включаючи претензії, щодо яких заявник може обґрунтовано стверджувати, що він принаймні має «законні сподівання» ефективно скористатися правом власності.

Аналізуючи практику розгляду судом справ щодо порушення права володіння майном, можна зробити висновок, що поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) як матеріальних, так і нематеріальних. Зокрема, у контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об`єктами було усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27.04.1979 р., п. 64), тобто наявне майно (existing possessions).

У даному випадку предметом спору є захист права позивача на наявне майно, що уже увійшло до складу спадщини, яке спадкоємець має законне сподівання отримати у спадок.

Отже, судом встановлено, що позивач мешкав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, є спадкоємцем першої черги, оформити свої спадкові права у нотаріуса позивач не зміг через не підтвердження факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином існують підстави для застосування виняткового способу захисту прав позивача визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Враховуючи вищезазначене, оскільки державний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджує факт проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, необхідних для вчинення нотаріальної дії, позивач, який прийняв спадщину, не має можливості реалізувати своє право на спадщину в іншому, ніж судовому порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3.Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4.Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

6.Відповідач: ОСОБА_2 в особі його законного представника ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; АДРЕСА_8 ).

7.Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, код ЄДРПОУ 26489104).

Повне рішення складено 02.05.2025 року.

Суддя Н.В. Новіченко