Рішення № 127069001, 05.05.2025, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2090/24

Провадження № 2/366/60/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2025 с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,

позивача - прокурора Дацька О.С.,

представника відповідача, адвоката Петровської-Іваніченко О.С.,

представника Третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Рахімова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду с-ща Іванків цивільну справу

за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, поданим в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»

про скасування державної реєстрації земельної ділянки та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянко лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Керівник Вишгородської окружної прокуратури (далі - Позивач, Прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся в суд з негаторним позовом (а.с. 14-15), у якому просив:

1. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222080900:04:006:0032 (далі - спірна земельна ділянка) у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих за ОСОБА_1 (далі - Відповідач)

2. Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2022 № 62726643 про реєстрацію права приватної власності Відповідача на спірну земельну ділянку.

3. Стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури сплачений судовий збір.

Позовні вимоги прокурора мотивовані таким.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28.05.2020 № 10-9081/15-20-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та останній надано у власність земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0020 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Димарської сільської ради Іванківського району Київської області.

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2020, зареєстрованого в реєстрі за № 934 відчужила згадану земельну ділянку Відповідачу, а остання здійснила її поділ, внаслідок якого утворились дві земельні ділянки: 3222080900:04:006:0032 площею 0, 7892 га (спірна ділянка); 3222080900:04:006:0033 площею 1, 2108 га.

Право власності Відповідача за цими ділянками зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №№ 46053978 та 46052879.

Однак, наказ ГУ Держгеокадастру є незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3222080900:04:006:0020 відносилась до земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, а державна реєстрація права власності за спірною земельною ділянкою (що утворилась внаслідок поділу) порушує право розпорядження та користування нею дійсним власником (КОДА) та землекористувачем (Третьою особою на стороні позивача)

З огляду на викладене, Прокурор просив задовольнити позовні вимоги, оскільки вони усунуть перешкоди у користуванні державою спірною земельною ділянкою.

ІІ. Рух справи та ухвалені в ній проміжні рішення

10.07.2024 позовна заява надійшла до суду.

15.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання, призначене на 16.09.2024, відкладене на 16.10.2024, 14.11.2024, 21.11.2024, 10.12.2024, 25.12.2024, 30.01.2025, 19.02.2025, 19.03.2025 та 29.04.2025.

16.10.2024 задоволено клопотання прокурора: витребувано від Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві матеріали кримінального провадження № 420219110000000317, внесеного в ЄРДР 28.10.2019.

21.11.2024 витребувано від Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області для огляду в судовому засіданні матеріали згаданого кримінального провадження (у зв`язку з тим, що листом ТУ ДБР повідомило про їх передачу до СУ ГУНП в Київській області).

19.02.2025 задоволено клопотання представника відповідача: витребувано від Третьої особи належним чином завірені копії матеріалів інвентаризації лісів і лісових земель Димарського агролісництва ДП СЛП «Київоблагроліс» та докази, які підтверджують належне затвердження матеріалів такої інвентаризації в період з 2001 по 2019 роки та з 2019 по 2025 роки.

19.03.2025: повторно витребувано від Третьої особи матеріали за ухвалою суду від 19.02.2025; до Третьої особи застосовано заходи процесуального примусу (штраф); визнано явку представника Третьої особи обов`язковою у судовому засіданні, призначеному на 29.04.2025.

29.04.2025, після закінчення судових дебатів, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи та визначив дату проголошення судового рішення на 05.05.2025.

ІІІ. Позиції сторін

3.1 висловлені в судових дебатах.

Прокурор просив задовольнити позовні вимоги, оскільки ним наданими доказами доведено факт перебування спірної земельної ділянки як ділянки лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову, оскільки у зв`язку з внесеними змінами в ЦК України, зокрема в ч. 2 ст. 391, які на її думку в цій частині мають зворотну дію в часі, прокурор обрав неналежний спосіб захисту.

Прокурор, заперечуючи доводи представника відповідача в цій частині зазначив, що внесені в ЦК України зміни в згаданій частині зворотної дії в часі не мають, він вірно звернувся в суд, заявивши негаторний позов.

Представник Третьої особи в судовому засіданні, з урахуванням поставлених питань сторонами в частині того, чому спірна земельна ділянка на різних матеріалах лісовпорядкування візуально розташовується в різних частинах мапи земель природно-заповідного фонду пояснив, що спірна земельна ділянка є ділянкою природно-заповідного фонду, зміни мали місце лише в частині картографічної «сітки» та зміни кварталів, однак це не скасовує її статус як охоронюваної законом землі.

3.2. викладені в письмових заявах по суті

Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивований тим, що отриманню ОСОБА_2 земельної ділянки передував позитивний висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06.05.2020 № 3877/82-20, затвердженим ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області. При цьому, належність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення підтверджується Проектом формування територій і встановлення меж Димарської сільської ради народних депутатів та сільських рад населених пунктів Димарка, Петрівське, Шевченкове Іванківського району Київської області, який зберігається у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель. Тому, прокурор не довів належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду.

Прокурор подав відповідь на відзив, у якому просив задовольнити позов.

Відповідь на відзив мотивована тим, що передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка розташована в межах 10 кварталу 19 виділу ландшафтного заказника місцевого значення «Березовське», який створений рішенням Київської обласної ради від 23.07.2009 № 490-25-V. Тому земельна ділянка могла бути передана у приватну власність лише після вилучення її у лісокористувача, зміни цільового призначення, меж об`єкту природно-заповідного фонду. Проект землеустрою не спростовує факт перебування спірної земельної ділянки в межах земель природно-заповідного фонду.

IV.Встановлені судом обставини та застосовані норми права.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

4.1. встановлені обставини справи

Рішенням Київської обласної ради п`ятого скликання від 23.07.2009 № 490-258-V «Про оголошення нововиявлених територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області» вирішено:

1. Оголосити заказниками, парк-пам`ятками садово-паркового мистецтва та пам`ятками природи місцевого значення території, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та рекреаційну цінність без вилучення земель у землекористувачів згідно з додатком.

2. Іванківській РДА та іншим забезпечити встановлення в натурі меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду із встановленням державних межових та інформаційно-охоронних знаків. Контури меж природно-заповідних територій нанести на планово-картографічні матеріали землеустрою та лісовпорядкування з детальною характеристикою в проектах внутрішньогосподарського землеустрою та в таксаційних описах згідно з чинним законодавством у тримісячний термін (а.с. 40-42 Т. 1)

Згідно з додатком до цього рішення, одним із ландшафтних заказників є «Березовське», площею 240,7 га, розташований в межах Димарської сільської ради Іванківського району Київської області. Заказник переданий у відання Іванківського спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Держагролісгосп» (а.с. 45 Т. 1)

29.09.2009 затверджено положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Березовське», за яким він розташований на території Іванківського спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Держагролісгосп», крім інших, у 10 кварталі в адміністративних межах Димарської сільської ради (а.с. 49-52 Т. 1)

Цього ж дня, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області Іванківському спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Держагролісгосп» видано охоронне зобов`язання про додержання вимог заповідного режиму на території згаданого ландшафтного заказника (а.с. 53-54)

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 10.04.2020 № 10-5364/15-20-сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Димарської сільської ради Іванківського району Київської області площею 2, 000 га (а.с. 134 Т. 1)

Висновком про розгляд документації із землеустрою від 06.05.2020 № 3877/82-20 ОСОБА_2 погоджено проект землеустрою, зауважень та пропозицій немає (а.с. 138-139 Т. 1 )

27.05.2020 в Державний земельний кадастр внесено обмеження у використанні земель ландшафтного заказника місцевого значення «Березовське» (а.с. 89-90 Т. 1)

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 28.05.2020 № 10-9081/15-20-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,000 га з кадастровим номером 3222080900:04:006:0020 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Димарської сільської ради Іванківського району Київської області (а.с. 29 Т. 1)

02.07.2020 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в нотаріальному реєстрі за № 934 відчужила (продала) зазначену земельну ділянку Відповідачу (а.с. 38-39)

16.07.2021 ОСОБА_3 , діючи від імені Відповідача на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Біланом Є.Г. та зареєстрованої в нотаріальному реєстрі за № 1586, крім інших земель, здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3222080900:04:006:0020 на дві окремі земельні ділянки, площами 1, 2108 га та 0, 7892 га, обидві для ведення особистого селянського господарства (а.с. 36-37 Т. 1)

Згідно з листом Третьої особи від 16.08.2021 № 308, крім іншого, земельна ділянка з кадастровим номером 3222080900:04:006:0020 відповідно до матеріалів лісовпорядкування частково накладається на лісові масиви 10 кварталу 16 виділу Димарського агролісництва ДП «СЛП». Підприємтсвом з 2018 року не видавались жодні висновки чи погодження на вилучення земель лісового фонду (а.с. 56-57 Т. 1)

04.01.2022 відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222080900:04:006:0032 (спірна земельна ділянка) внесені в державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Іванківської селищної ради Київської області Гніденком А.В. за № 62726643 на підставі заяви від 16.07.2021 № 1586, виданої приватним нотаріусом Біланом Є.Г.; відомостями з ДЗК № 53475532 від 30.12.2021. Право власності на земельну ділянку зареєстровано за Відповідачем (а.с. 30-32)

Згідно з листом ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» Державного агентства лісових ресурсів України від 05.03.2024 № 03-273 з додатками у вигляді витягу з картографічних баз даних ДП СЛП «Київоблагроліс» 10 кварталу відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року, спірна земельна ділянка частково (з огляду на схематичне зображення) накладається на 19 виділ 10 кварталу Димарського лісництва (а.с. 93-94 Т. 1)

Відповідно до запиту Вишгородської окружної прокуратури від 29.02.2024 та листа-відповіді на цей запит секретаріату КМУ від 12.03.2024 № 6117/0/2-24, КМУ рішень про погодження зміни цільового призначення та вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» не приймалось (а.с. 99-101)

Згідно із запитом Вишгородської окружної прокуратури від 04.03.2024 та листа-відповіді на цей запит комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики від 19.03.2024 № 1485-24, ВРУ не погоджувалось припинення права постійного користування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» спірною земельною ділянкою з підстав добровільної відмови від користування чи шляхом примусового вилучення до ВРУ, рішень про вилучення земельних ділянок та припинення права постійного користування ВРУ не приймалось (а.с. 102-104 Т. 1)

4.2. оцінка суду.

Звертаючись в суд з позовом, Позивач просив:

Скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих за Відповідачем;

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.01.2022 № 62726643 про реєстрацію права приватної власності Відповідача на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтею 24 Законом України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).

За змістом частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються.

Отже, вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки у наявному розмірі як об`єкту цивільного права і, відповідно, впливає на припинення прав особи, за якою зареєстроване таке право.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.01.2023 у справі № 1540/5027/18 та від 06.02.2024 у справі № 917/623/22

Таким чином, для вирішення питання про можливість задоволення позовних вимог, суду належить дати відповідь на такі питання:

який статус мала спірна земельна ділянка на час ухвалення наказу ГУ Держгеокадастру про передачу її у приватну власність та чи відноситься вона до охоронюваних законом земель;

чи може перебувати спірна земельна ділянка у приватній власності;

чи вірно Позивач обрав спосіб захисту прав;

чи може бути вирішене питання про припинення існування такої ділянки як об`єкту цивільного права та як це вплине на права особи, за якою вона зареєстрована.

4.2.1. щодо статусу земельної ділянки та її належності до земель лісогосподарського та природно-заповідного фонду

Судом встановлено, що рішенням Київської обласної ради п`ятого скликання від 23.07.2009 № 490-258-V «Про оголошення нововиявлених територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення Київської області» (з урахуванням додатку до цього рішення) ландшафтний заказник «Березовський», розташований на території Димарської сільської ради Іванківського району Київської області, оголошений заказником, який має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та рекреаційну цінність без вилучення його земель у землекористувача, а саме в Іванківського спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Держагролісгосп».

29.09.2009 затверджено положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Березовське», за яким він розташований на території Іванківського спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Держагролісгосп», крім інших, у 10 кварталі в адміністративних межах Димарської сільської ради

Відповідно до листа Третьої особи від 16.08.2021 № 308, крім іншого, земельна ділянка з кадастровим номером 3222080900:04:006:0020 відповідно до матеріалів лісовпорядкування частково накладається на лісові масиви 10 кварталу 16 виділу Димарського агролісництва ДП «СЛП». Підприємтсвом з 2018 року не видавались жодні висновки чи погодження на вилучення земель лісового фонду.

Згідно з листом ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» Державного агентства лісових ресурсів України від 05.03.2024 № 03-273 з додатками у вигляді витягу з картографічних баз даних ДП СЛП «Київоблагроліс» 10 кварталу відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року, спірна земельна ділянка частково (з огляду на схематичне зображення) накладається на 19 виділ 10 кварталу Димарського лісництва.

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Крім того, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Тому, інформація з ВО «Укрдержліспроект» є належним та допустимим доказом накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 у справі № 361/6829/16-ц.

При цьому, ВО «Укрдержліспроект» надало таку інформацію за матеріалами лісовпорядкування 2019 року, тобто за матеріалами, наявними до ухвалення наказу ГУ Держгеокадастру про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 5 Перехідних положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Умовою застосування п. 5 Перехідних положень ЛК України законодавець визначив підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування державному лісогосподарському підприємству до дати вибуття спірної земельної ділянки у власність Відповідача.

Такий висновок викладений в п. 71 постанови КЦС ВС від 17.06.2024 у справі № 913/205/23

Прокурор, мотивуючи свої доводи як на підставу задоволення позовних вимог зазначив, що спірна земельна ділянка, виділена із земельної ділянки 3222080900:04:006:0020 є землями лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, однак не врахував, що спірна земельна ділянка є такою не всією своєю площею, а лише частково накладається на охоронювані законом землі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що спірна земельна ділянка частково накладається на 19 виділ 10 кварталу Димарського лісництва ДП СЛП «Київоблагроліс», які є землями ландшафтного заказника «Березовський», тобто землями лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду.

Доводи сторони Відповідача про те, що позитивний висновок про затвердження проекту землеустрою спростовує факт перебування спірної земельної ділянки в межах охоронюваних законом земель суд відхиляє, оскільки такий висновок виготовлений у 2020 році, тоді як лист ВО «Укрдержліспроект» виконаний на підставі матеріалів лісовпорядкування за попередній період. Відомостей про те, що межі ландшафтного заказника «Березовский» змінювались відповідачем не надано.

Наявність у розпорядженні Відповідача такого висновку не спростовує факт часткового накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, а лише доводить, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не знали та не могли знати про те, що спірна земельна ділянка не могла бути передана їм у власність, тобто доводить те, що вони є добросовісними набувачами земельної ділянки.

Поряд з цим, стороною Відповідача не надано доказів того, що станом на час розгляду справи спірна земельна ділянка втратила статус земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим вона є охоронюваними законом землями

4.2.2 щодо можливості передачі спірної земельної ділянки у приватну власність

Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об`єктом права власності Українського народу.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя у сфері земельних правовідносин, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.

Спірна земельна ділянка є частиною ділянки, сформованою з ділянки з кадастровим номером 3222080900:04:006:0020.

Відповідно до ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 44 ЗК України)

За ст. 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно з п.п. «г» «ґ» ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включенням земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду з комунальної власності, зокрема для будівництва житла, можливе тільки за рішенням відповідної місцевої ради за обов`язковим погодженням з Верховною Радою України. При задоволенні негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку, яка знаходиться в межах земель природно-заповідного фонду, відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 11.10.2023 року у справі № 734/1560/20.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222080900:04:006:0020, з якої сформована спірна земельна ділянка не могла бути передана у власність ОСОБА_2 як земельна ділянка природно-заповідного фонду державної власності.

4.2.3. щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права

Прокурор звернувся в суд з позовом, у якому, посилаючись на правовий механізм, визначений ст. 391 ЦК України просив усунути перешкоди у здійснені державою в особі КОДА користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, що відповідає критеріям негаторного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 04.06.2019).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зробила висновок про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити до відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22) дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обрання прокурором належного способу захисту порушеного права.

Доводи представника Відповідача про те, що у зв`язку з внесенням змін в ЦК України обраний прокурором спосіб захисту порушеного права став неефективним, оскільки такі зміни мають зворотну дію в часі суд відхиляє з таких підстав.

Законом України від 12.03.2025 № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» внесено зміни в ст. 391 ЦК України шляхом доповнення ч. 2 такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

При цьому, за прикінцевими та перехідними положення Закону України № 4292-IX Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Тобто, зміни в ч. 2 ст. 391 ЦК України зворотної дії в часі не мають, тому не впливають на правильність обраного прокурором способу захисту та не змушують його змінювати підстави позову.

4.2.4. щодо припинення існування такої ділянки як об`єкту цивільного права та як це вплине на права особи, за якою вона зареєстрована

Суд встановив, що спірна земельна ділянка частково накладається на землі ландшафтного заказника місцевого значення «Березовський», який є землями природо-заповідного фонду.

Факт часткового накладення спірної земельної ділянки на такі землі підтверджується:

Листом Третьої особи від 16.08.2021 № 308, де зазначено, крім іншого, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222080900:04:006:0020 (з якої сформована спірна земельна ділянка внаслідок поділу) відповідно до матеріалів лісовпорядкування частково накладається на лісові масиви 10 кварталу 16 виділу Димарського агролісництва ДП «СЛП». Підприємтсвом з 2018 року не видавались жодні висновки чи погодження на вилучення земель лісового фонду (а.с. 56-57 Т. 1)

Листом ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» Державного агентства лісових ресурсів України від 05.03.2024 № 03-273 з додатками у вигляді витягу з картографічних баз даних ДП СЛП «Київоблагроліс» 10 кварталу відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2019 року, спірна земельна ділянка частково (з огляду на схематичне зображення) накладається на 19 виділ 10 кварталу Димарського лісництва (а.с. 93-94 Т. 1)

(Щодо причин розбіжностей у виділах 10 кварталу лісництва пояснення надав в судовому засіданні представник Третьої особи)

При цьому, звертаючись в суд з позовом, прокурор викладеного вище не врахував та вважав, судячи зі змісту позову, що вся спірна земельна ділянка є землями природо-заповідного та лісогосподарського фонду, у зв`язку з чим просив задовольнити вимоги, спрямовані на припинення існування всієї спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Разом з цим, прокурор не довів, яка саме частина спірної земельної ділянки є такою, що перебуває в приватній власності Відповідача з порушенням вимог законодавства, а яка частина є такою, щодо якої відсутній спір.

Суд наголошує, що задоволення позовних вимог, спрямованих на припинення існування всієї спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав не може бути застосовано в цьому випадку, оскільки така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі природно-заповідного фонду.

Тому, прокурор має довести, яка саме частина спірної земельної ділянки, в яких межах накладається на землі природно-заповідного фонду.

Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо (див. близькі за змістом висновки у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі № 441/123/16).

Таким чином, частка земельної ділянки, яка накладається на землі природно-заповідного фонду має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, яка накладається на смугу відведення залізниці та межі якої відомі, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Суд звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору.

Сторонами у справі не надано висновків експертизи стосовно ідентифікації частини земельної ділянки, яка накладається на межі природно-заповідного фонду, а також не заявлено клопотання про призначення такої експертизи судом, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги щодо частки ділянки, яка є спірною.

Іншими словами, задоволення позовних вимог, наслідком чого є припинення існування спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав призведе до того, що Відповідач буде позбавлена права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на охоронювані законом землі, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність Відповідачу якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

Викладений висновок суду узгоджується з висновками ВП ВС, викладеними в в п.п. 116-125 постанови від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 (касаційне провадження № 14-90цс23).

Суд враховує посилання Позивача на інші правові висновки ВС, однак зазначений вище висновок ВП ВС має вищу по ієрархії силу.

Висновки Верховного Суду мають таку ієрархію (за зростанням):

1. Позиція колегії судів Верховного суду.

2. Позиція судової палати Верховного суду.

3. Позиція об`єднаної палати Верховного суду.

4. Позиція Великої палати Верховного суду

5. Остання позиція Великої палати Верховного суду;

Викладене узгоджується з висновками, викладеними в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду, а саме в ухвалі від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 та постанові від 09.08.2019 у справі № 910/12968/17.

Тому, застосуванню в цій справі як релевантній підлягає постанова ВП ВС від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 (касаційне провадження № 14-90цс23)

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки задоволення заявлених вимог становитиме невиправдане втручання в мирне володіння Відповідачем спірною земельною ділянкою, частка якої перебуває в її власності і щодо якої відсутній спір.

При вирішенні цього спору суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, у цій справі суд приймає рішення на підставі доказів, враховуючи характер спірних правовідносин, і дає відповіді на ті аргументи сторін, які стосуються предмету цього судового розгляду.

V. Судовий збір

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволені позовних вимог відмовлено, судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного,керуючись ст. 4 , 12 , 76, 141 ,258 , 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Сторона позивача:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області Микола Василенко (07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13. Код ЄДРПОУ: 02909996. Ел. адреса: vyshgorod@kobl.gp.gov.ua)

Київська обласна державна адміністрація (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1. Код ЄДРПОУ: 00022533. Ел. адреса: zag@koda/gov.ua)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Представник відповідача: адвокат Петровська-Іваніченко Олександра Сергіївна (01021, м. Київ, Печерський район, вул. Інститутська, 19, літ. В, офіс 40. РНОКПП: НОМЕР_2 . Ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»» (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. І. Проскури, 24. Код ЄДРПОУ: 24219849).

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2025.

Суддя Н.П. Слободян