Рішення № 127068519, 05.05.2025, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/66/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року селище Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

під головуванням судді Піщуліної І.С.,

з секретарем Ярошенко В.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 63358 гривень 91 копійка, у тому числі: 13681 гривня 22 копійки - заборгованість за кредитом, 26727 гривень 60 копійок за відсотками, 3633 гривні 65 копійок 3% річних, 19316 гривень 44 копійки інфляційні втрати.

Свої вимоги мотивує тим, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачем було укладено кредитний договір №200520734, за умовами якого остання отримала у кредит грошові кошти у сумі 13681 гривня 22 копійки. Відповідач зобов`язання за вказаними договорами щодо повернення коштів належним чином не виконала, у результаті чого і виникла зазначена вище заборгованість. Крім того зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, щодо банку розпочато процедуру виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, й на підставі постанови Північого апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року позивач набув право вимоги за зазначеним вище кредитним договором.

Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, ухвалою суду від 31 січня 2025 року постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності. Відповідач надала суду заяву, у якій також просила розглянути справу без її участі й зазначила, що позовні вимоги не визнає у зв`язку з тим, що матеріали справи не містять доказів того, що їй надавались кредитні кошти та відсутні розрахунки щодо нарахування заборгованості.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 04 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідач уклали кредитний договір №200520734, яким передбачено надання останній кредиту в сумі 13681 гривня 22 копійок на строк 549 днів, тобто з 04 травня 2016 року по 04 листопада 2017 року, з процентною ставкою 0,0001% річних, разовою комісією за видачу кредиту 1,5 %, щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99% та щомісячною платою за послуги «SMS-сервіс» - 15 гривень.

На підтвердження зазначених обставин надано копії заяви №200520734 від 04 травня 2016 року, анкети №2758692 від 04 травня 2016 року, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту від 04 травня 2016 року, графіку платежів до кредитного договору №200520734 від 04 травня 2016 року, договору добровільного страхування життя №NS200520734 від 04 травня 2016 року (а.с. 12-18).

20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» й ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого перше відступило останньому за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв належні ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги до боржників, зазначених у Додатку №1 до цього договору, що підтверджується копіями договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20 липня 2020 року, додатку №1 (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) та платіжного доручення №25 від 09 липня 2020 року (а.с. 19-23, 25-29).

Згідно з копією реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (додаток №1 до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року) до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №200520734, укладеним 04 травня 2016 року з ОСОБА_1 на суму 40408 гривень 82 копійки, у тому числі: 13681 гривня 22 копійки - заборгованість за основним зобов`язанням, 26727 гривень 60 копійок - заборгованість по нарахованим доходам (а.с. 25-28).

З постанови Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року вбачається, що 19 травня 2016 року між ПАТ "Банк Михайлівський" (клієнт) і ТОВ "ФК "Плеяда" (фактор) укладено договір факторингу №1905, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників) (а.с.30-61).

Крім того, 20 травня 2016 року між ТОВ "ФК "Плеяда" і ТОВ "ФК "Фагор" укладено договір факторингу №1, за умовами якого ТОВ "ФК "Плеяда" за плату відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" права вимоги, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору факторингу № 1905.

Також зазначеною постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 №1 і №2.

Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року №2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року №1 і №2 до зазначеного договору факторингу.

Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».

Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2.

Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року №1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього.

17 січня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ було закінчено примусове виконання наказу №910/11298/16, виданого Господарським судом м.Києва 12 липня 2021 року, про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року №1 і №2.

Обмірковуючи правомірність позовних вимог, суд зважає на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України божник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені нею у заяві, суд зважає на таке.

Приписами частини 2 статті 1046 ЦК України встановлено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Однак, позивачем не надано суду жодних доказів того, що ПАТ "Банк Михайлівський" дійсно надав грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором №200520734 від 04 травня 2016 року.

Однією із засад цивільного судочинства є його диспозитивність.

З огляду на зазначений принцип, керуючись положеннями статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Аналізуючи докази у справі в їх сукупності, й зважаючи на те, що позивачем не надано докази, які б беззаперечно свідчили про дотримання порядку укладання договору, отримання відповідачем кредитних коштів та їх розмір; не доведено обґрунтованість заявленої суми заборгованості по нарахованих відсотках, не надано розрахунку заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Крім того, з наданих позивачем доказів не вбачається, що фактично отримані відповідачем кошти в добровільному порядку нею не повернуті первісному кредитору, а тому, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 процентів річних від простроченої суми є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання представника позивача про поновлення строку позовної давності суд зважає на таке.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування строку позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив строку позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач, що узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що станом на день подання позовної заяви у відповідача існує заборгованість перед ТОВ «Діджи Фінанс» за кредитним договором №200520734 від 04 травня 2016 року, отже, суд дійшов переконання, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422 гривні 40 копійок, який представник позивача просив стягнути з відповідача, також представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, без зазначення розміру цих витрат.

З огляду на висновок суду щодо суті спору та правила статті 141 ЦПК України усі вказані судові витрати покладаються на позивача й відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 207, 514, 626, 628, 1046, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, статтями 3, 10, 13, 81, 141, 206, 263, 265, 273, 280, 294 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити за безпідставністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за кредитним договором №200520734 від 04 травня 2016 року в сумі 63358 гривень 91 копійка, у тому числі: 13681 гривня 22 копійки - заборгованість за кредитом, 26727 гривень 60 копійок за відсотками, 3633 гривні 65 копійок 3% річних, 19316 гривень 44 копійки інфляційні втрати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду до Житомирського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42649746, рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Сенс Банк».

Представник позивача: Романенко Михайло Єдуардович, місце перебування: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 05 травня 2025 року.

Суддя: Ірина ПІЩУЛІНА