Постанова № 12705805, 25.11.2010, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д

Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2010 року Справа № 2а-250/10/0407

Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області, про зобовязання здійснити перерахунок призначеної пенсії,

В С Т А Н О В И В:

02.11.2010 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому прохає:

- поновити їй пропущений строк для звернення з цим позовом до суду;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної позивачу пенсії;

- зобовязати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу за період з 04.09.2009 року з врахуванням обчислення пенсії за календарний рік, що передує року, в якому здійснюється перерахунок пенсії, тобто, з врахуванням даних за 2008 рік.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначила, що 15.04.2010 року вона звернулася до відповідача з письмовою заявою з питання проведеного перерахунку пенсії за віком, що була зроблена за її заявою від 04.09.2009 року та наданими документами для перерахунку пенсії з врахуванням середньої заробітної плати, яка приймалася до уваги для перерахунку пенсії з індивідуальним коефіцієнтом страхового стажу.

Відповідач надав відповідь 20.04.2010 року за вих. № 21/07, згідно якої повідомив, що позивач перебуває на обліку в УПФ і отримує пенсію за віком, призначену з 10.09.2007 року, що за особистою заявою позивача від 04.09.2009 року було проведено перерахунок пенсії в звязку з зміною стажу і заробітної плати.

Позивач вважає, що відповідач здійснив перерахунок в порушення ч. 3 ст. 46 Конституції України, п/п 3 п.11 Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 тому, що вищезазначена норма права була стлумачена відповідачем всупереч її дійсному змісту. Позивач вважає, що посилання відповідача на лист Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зміни, що були внесені до ст.ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, але рішення щодо відновлення дії зазначених норм права в попередній редакції не приймалося, є безпідставним. У звязку з цим перерахунок пенсій проводився відповідно до п/п 3 п.11 постанови КМ України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, та отримує пенсію за віком, при цьому продовжує працювати.

04.09.2009 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в звязку збільшенням трудового стажу. Однак пенсія, яку вона отримувала після перерахунку була значно меншою, ніж та, що визначена Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», тому вона 15.04.2010 року звернулася до відповідача із заявою про надання їй розяснення щодо розрахунку її пенсії. З листа відповідача від 20.04.2010 року № 21/07 позивач дізналася, що перерахунок пенсії здійснювався із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2007 рік, а не за 2008 рік.

Не погоджуючись з розміром даного показника та вважаючи, що відповідач повинен при перерахунку пенсії в 2009 році застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу за 2008 рік, позивач звернулася до суду і просить зобовязати відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2008 рік, яка складає - 1573,99 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 09.11.2010 року позивачу було поновлено строк звернення до суду з даним позовом..

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії, суд враховує наступне.

Статтею 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», передбачено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців.

Статтею 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», передбачено, що під час обчислення пенсії застосовується показник середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за рік, що передує року звернення за призначенням чи перерахунком пенсії.

Як вбачається з частини 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції від 09.07.2003 року № 1058-IV заробітна плата, з якої відповідно до частини 1 ст. 40 зазначеного Закону обчислюється пенсія, визначається за формулою : Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто, якщо перерахунок пенсії відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» здійснюється із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, то ця заробітна плата відповідно до частини 2 ст. 40 цього Закону обчислюється з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, тобто по цій справі за 2008 рік.

З 04.03.2008 діє Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії, затверджений Постановою Пенсійного Фонду України від 01.02.2008 № 4-4, за яким і обчислено показник середньої заробітної плати (доходу) за 2008 рік 1573,99 грн., що застосовується при обчисленні новопризначених пенсій у 2009 році у відповідності до п.п 2 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008.

Пунктом 35 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було внесено зміни до статей 40,42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та визначено порядок проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсій, дану зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу з 04.09.2009 року не у відповідності з вимогами ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за 2008 рік, діяв всупереч закону.

Заперечень проти позову та їх обґрунтування відповідач не надав. Згідно довідки від 20.04.2010 року, яку відповідач надав позивачеві, витікає, що відповідач розрахунок пенсії позивачеві з 04.09.09 року здійснив, керуючись вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та з застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік ( 1197.91 грн.).

На думку суду, ці дії відповідача для визначення розміру пенсії позивача необґрунтовані, оскільки із п. 11 зазначеної постанови не вбачається застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік. Відповідно до п. 11 даної постанови, у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Крім того, суд враховує, що Закони України мають вищу юридичну силу порівняно з урядовими нормативними актами, а згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60).

Тому суд не приймає до уваги як належне обґрунтування, посилання відповідача на сумісний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0118-09/039 від 11.03.2009 року та ПФУ № 4096/02 від 11.03.2009 року, оскільки даний документ не є нормативно-правовим актом. Згідно п.1.4 Наказу Мінюсту України від 12.04.2005 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зазначено, що нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відмовив позивачу у перерахунку пенсії, то слід зобовязати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 04.09.2009 року відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2008 рік (1573,99 грн.).

Обґрунтовуючи свої висновки, суд керується, в першу чергу, нормами Конституції України, рішеннями Конституційного суду України, міжнародним законодавством, нормами КАС України, постановами Пленуму Верховного суду України.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України не надає Закону України «Про Державний бюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України» не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім цього в рішеннях Конституційного Суду України, неодноразово вказувалося, що пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги, та складовою частиною конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обєму цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони згідно до ст. 22 Конституції України, не допускається (рішення КСУ від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002, від 17.03.04 р. № 7рп/2004, від 01.12.04 р. № 20-рп/2004, від 09.07.07 р. № 6-рп/2007, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та законів, які регулюють правовідносини з питань здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії працюючому пенсіонеру, в звязку з збільшенням страхового стажу, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеного підвищення в належному розмірі, відповідач керувався правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України, ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», та міжнародному законодавству стосовно гарантій прав та свобод людини, всі твердження відповідача проти позову, в цілому, не ґрунтуються на діючому законодавстві.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, відповідно до ст. ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в його первісній редакції, з 04.09.09 року - по 31 жовтня 2010 року, включно, з врахуванням фактично отриманих позивачем сум, виходячи з розміру показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2008 рік, що складає - 1573,99 грн.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та п.1 ч.1 ст.256 КАС України, постанова в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачеві в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України, відповідно до якої судові витрати: в виді судового збору - 03.40 грн., слід стягнути з відповідача, за рахунок державного бюджету України, на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167, 183-2, 185,186,254,255, 256 ч.1 п.1 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, щодо відмови ОСОБА_2 в здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі, що визначається відповідно до ст. ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за 2008 рік, що складає - 1573,99 грн., з 04.09.2009 року - по 31 жовтня 2010 року, включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці м. Славяногірська, Славянського району, Донецької області, яка мешкає та зареєстрована за АДРЕСА_1, у розмірі, що визначається відповідно до ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за 2008 рік, що складає - 1573,99 грн., з 04.09.2009 року - по 31 жовтня 2010 року, включно, з врахуванням фактично отриманих позивачем сум.

Стягнути з відповідача, за рахунок державного бюджету України, на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в виді оплати судового збору 03.40 грн.

Зобовязати відповідача виконати постанову негайно в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачеві в межах одного місяця.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та відповідачу.

Суддя Шаповал Г.І.