Ухвала суду № 127057683, 01.05.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 травня 2025 року ЧернігівСправа № 620/4645/25

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду О.Є. Ткаченко, перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА САВИН АГРО" до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними, скасування акта фактичної перевірки та податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''ФЕРМА САВИН АГРО" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати акт фактичної перевірки №4255/Ж5/25-01-09-01-02 від 13.03.2025, винесений Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві від 14.04.2025 №33178/0902, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до положень пунктів 4 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя дійшла висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акта фактичної перевірки №4255/Ж5/25-01-09-01-02 від 13.03.2025, винесеного Головним управлінням Державної податкової служби у Чернігівській області, з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом норм частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на вимоги про скасування акта фактичної перевірки, винесеного Головним управління ДПС у Чернігівській області, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржуються позивачем.

Згідно з пунктами 18, 19 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акта як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб`єкта і відповідно інший суб`єкт зобов`язаний виконувати його вимоги.

Зі змісту наведених норм висновується, що для цілей кваліфікації спору як юридичного предмет оскарження повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Тобто, обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ним юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Позивач звернувся до суду, зокрема з вимогою про визнання противоправним та скасування акта Головного управління ДПС у Чернігівській області від 13.03.2025 №4255/Ж5/25-01-09-01-02, складеного за результатами проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці.

Цей акт є носієм доказової інформації, тобто доказом для цілей реалізації компетенції контролюючого органу, який по своїй суті не має самостійного правового значення.

Отже, суд зазначає, що акт, яким оформлено результати фактичної перевірки, не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки, по-перше, такий акт є лише носієм інформації, по-друге, такий акт не породжує жодних наслідків для позивача.

Оскаржуваний акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення уповноваженим органом відповідної перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства або їх відсутність.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть відображені у рішенні, прийнятому уповноваженим органом, в основу якого покладені висновки акта, та яке може бути оскаржене в порядку і строки, визначені чинним законодавством.

Таким чином, акт фактичної перевірки, який складений за результатами її проведення та в якому зафіксовані факти певних порушень, виявлених відповідачем, або їх відсутність не має обов`язкового характеру в сфері публічно-правових відносин, не спричиняє виникнення будь-яких прав особи, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. Крім того, в даному випадку позивач не позбавлений права спростувати ці висновки під час оскарження прийнятого за результатами проведення такої перевірки рішення.

Тобто, такий акт не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, нормативним актом чи актом індивідуальної дії та не створює, не припиняє права та обов`язки особи, а лише фіксує певні обставини, виявлені при проведенні перевірки податковим органом, є актом оформлення процедури проведення перевірки.

Таким чином, акт фактичної перевірки від 13.03.2025 №№4255/Ж5/25-01-09-01-02, винесений Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, за своєю сутністю не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду та не може бути предметом спору в суді, оскільки цей документ не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії та не має обов`язкового характеру, а викладені в ньому обставини можуть бути підставою для застосування уповноваженого органу відповідних заходів, прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправним та скасування акта фактичної перевірки від 13.03.2025 №4255/Ж5/25-01-09-01-02, винесеного Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження за вказаними позовними вимогами на підставі пункту 1 частини 1статті 170 КАС України.

Згідно із частиною 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На підставі наведеного та керуючись статтями 170, 243, 248, 256 КАС України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРМА САВИН АГРО" до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними, скасування акта фактичної перевірки та податкового повідомлення-рішення в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акта фактичної перевірки від 13.03.2025 №№4255/Ж5/25-01-09-01-02, винесеного Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали суду складено 01 травня 2025 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО