Рішення № 127057076, 23.04.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 761/39061/18

РІШЕННЯ

іменем України

23 квітня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

за участю:секретаря судового засідання Тодорук О.О., представника відповідача - Линника Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 306 500,49 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000, 00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2019, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.09.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30.09.2020 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2019 та постанову Київського апеляційного суду від 12.09.2019 скасовано, а провадження у справі закрито.

16.12.20 ухвалою Верховного Суду заяву ОСОБА_1 про направлення справи №761/39061/18 для продовження розгляду за належною (адміністративною) юрисдикцією задоволено та направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва справу №761/39061/18 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про стягнення пені, моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2021 прийнято до провадження адміністративну справу №761/39061/18 та вирішено, що розгляд справи буде здійснено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Справа у встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України строки Окружним адміністративним судом міста Києва розглянута не була.

Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон № 2825), серед іншого вирішено передати на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами інших адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі тих, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №2825 (в редакції Закону України №3863-ІХ), проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

Так, за результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, адміністративна справа №761/39061/18 передана на розгляд Хмельницькому окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 року, дану адміністративну справу передано на розгляд судді Печеному Є.В.

Ухвалою суду від 17.03.2025 постановлено прийняти до свого провадження адміністративну справу № 761/39061/18 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії; розпочати розгляд справи спочатку; розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 07.04.2025 р. о 10:00 год. в приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду за адресою: м. Хмельницький, вул. Козацька, 42.

До суду 25.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Від відповідача 02.04.2025 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачем 03.04.2025 до суду подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04.04.2025 клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про участь у підготовчому засіданні по справі № 761/39061/18, яке призначено на 07.04.2025 о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено; постановлено забезпечити участь представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у призначеному на 07.04.2025 о 10:00 год підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел.: НОМЕР_1 ).

У підготовчому засіданні 07.04.2025 протокольною ухвалою постановлено задовольнити заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог; продовжити розгляд справи за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо несвоєчасного повернення вкладу ОСОБА_1 ; стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 326 500, 49 грн., з яких: пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 306 500,49 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн.

За результатами підготовчого засідання 07.04.2025 протокольною ухвалою суду постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 23.04.2025 о 14:30 год.

У судове засідання позивач не прибув, явку свого представника не забезпечив.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлено про розгляд справи без його участі та підтримку позовних вимог повністю.

Згідно із заявами по суті справи, наявними у матеріалах справи, заявляюючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 виходить із таких підстав.

Позивач вказує, що 19 березня 2015 між ним та публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») укладено договір банківського вкладу № 980-052-000000224 та відкрито банківський рахунок.

Зазначає, що на підставі рішення правління Національного банку України від 23 травня 2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією було прийнято рішення № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

Посилається на те, що 19 липня 2016 він звернувся із заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», у якій просив включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Як вказує позивач, у зв`язку із неотриманням відповіді на своє звернення, він повторно звернувся із заявою 22 листопада 2016 року, проте протягом двох місяців не отримав відповіді.

Зазначає, що лише у квітні 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахував кошти до банку-агента ПАТ «Перший український міжнародний банк», який, у свою чергу, меморіальним ордером від 03 квітня 2017 року № 1011937 виплатив позивачеві 167 486,61 грн.

Посилаючись на те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О. Ю. та сам Фонд гарантування вкладів своєчасно не розглянули заяву позивача та у передбачені строки не здійснили виплату, на підставі статті 10 ЗУ «Про захист прав позивачів», у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в розмірі 3 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання, а також моральна шкода.

У судовому засіданні 23.04.2025 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у їх задоволенні відмовити повністю з підстав, зазначених відповідачем у заявах по суті справи.

Так, відповідач посилається на те, що він з 23.05.2016 здійснює заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку виключно відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначає, що кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою».

Вказує, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та актуальність практиці Верховного Суду, а отже, не підлягають задоволенню.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

19 березня 2015 між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір № 980-052-000000224 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», відповідно до якого банк відкриває клієнту на його ім`я рахунок № 26209516248101 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування та договір № 980-052-000061819.

23 травня 2016 на рахунку позивача № 26209516248101 знаходились грошові кошти у сумі 173 136, 20 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

У подальшому, на підставі рішення НБУ від 23 травня 2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23 травня 2016 № 812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня по 22 червня 2016 року.

Відповідно до рішення Правління НБУ № 124-рш від 12 липня 2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 по 12 липня 2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13 липня 2016 по 12 липня 2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 265 від 24 січня 2017 делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду Волкову О.Ю. з 25 січня 2017 року, визначені ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 червня 2018 № 1758 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора», продовжено процедуру ліквідації банку по 12 липня 2020 включно та продовжені повноваження ліквідатора Волкова О.Ю., визначені ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надані рішенням № 265 від 24 січня 2017 року).

19 липня 2016 позивач звернувся на адресу третьої особи із заявою, в якій просив включити його до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми та провести виплату суми вкладу.

03 квітня 2017 позивачу виплачено грошові кошти у сумі 173 136, 20 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1011987 від 03 квітня 2017 року.

Вважаючи, що відповідачем порушено терміни відшкодування його коштів за вкладом, у зв`язку із чим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повинен сплатити пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення виплати, а також моральну шкоду, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Фонд є юридичною особою публічного права. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном. Фонд є економічно самостійною установою.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Оскільки Фонд гарантування є особою публічного права (ст. 3 Закону), то в силу приписів ст. 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відшкодовані кошти за вкладом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, відповідач виконав свій обов`язок перед позивачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення зобов`язання у розмірі 306 500,49 грн., то необхідно зазначити про таке.

Як зазначено вище, позивачу відшкодовані кошти за вкладом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Окрім того, частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено частиною другою статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 04 травня 2022 у справі № 600/794/20 Верховний Суд на підставі аналізу зазначених вище норм права дійшов таких висновків:

«…У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 ЦК України».

За змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Таким чином, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У свою чергу, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.

Саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).

Відповідно до положень частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.

Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов`язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.

Судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Під час розгляду цієї справи слід врахувати правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 761/31569/16-ц, відповідно до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

У справі № 761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення зобов`язання у розмірі 306 500,49 грн.

Таківисновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2021 у справі № 160/10300/19, від 17 січня 2023 у справі № 640/24967/20 та від 21 лютого 2024 у справі № 203/4419/17.

При цьому, позивачем не наведено достатніх правових підстав для відступу від сталої практики Верховного Суду.

Із приводу позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн на користь позивача, то суд виходить із такого.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із пунктом 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Вказане вище кореспондується з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

За таких обставин і правових підстав, суд вважає, що ОСОБА_1 не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.

Також позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не зазначено, з яких міркувань позивач виходить, визначаючи розмір такої шкоди, та яким доказами це підтверджується, а також не підтверджено наявність причинно - наслідкового зв`язку між моральною шкодою і протиправними діями відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.

Окрім того, враховуючи те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має фінансових зобов`язань перед позивачем, а також беручи до уваги, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з невиплатою банком-агентом гарантованих сум відшкодування, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Інші аргументи сторін не спростовують вказаних вище висновків суду за результатами розгляду справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 травня 2025 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053 , код ЄДРПОУ - 21708016) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ , код ЄДРПОУ - 21708016)

Головуючий суддя Є.В. Печений