Рішення № 127056964, 02.05.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14700/24

РІШЕННЯ

іменем України

02 травня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.05.2024 року № 220350004969 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 27.05.1994, з 01.06.1994 по 16.02.1996, з 23.03.1996 по 26.08.1996, з 16.05.2000 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 05.05.2003, з 06.05.2003 по 08.04.2005 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.05.1987 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.05.2024 року про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на призначення пенсії, оскільки відповідає вимогам законодавства.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що викладені в відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно з частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзиву на позов.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №943182 позивачу з 03.04.2024 встановлена третя група інвалідності.

Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 06.05.1987 позивач працював на території російської федерації в періоди: з 01.01.1992 по 27.05.1994, з 01.06.1994 по 16.02.1996, з 23.03.1996 по 26.08.1996, з 16.05.2000 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 05.05.2003, з 06.05.2003 по 08.04.2005.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 03.05.2024 про призначення пенсії по інвалідності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.05.2024 №220350004969 позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (13 років). Зазначено, що страховий стаж позивача становить 08 років 09 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 27.05.1994, з 01.06.1994 по 16.02.1996, з 23.03.1996 по 26.08.1996, з 16.05.2000 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 05.05.2003, з 06.05.2003 по 08.04.2005, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Вік позивача, на момент звернення з заявою, становить 55 років 08 місяців.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 32 Закону №1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Відтак, для призначення позивачу пенсії по інвалідності необхідна наявність страхового стажу 13 років.

Зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії по інвалідності є те, що до страхового стажу останнього не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 27.05.1994, з 01.06.1994 по 16.02.1996, з 23.03.1996 по 26.08.1996, з 16.05.2000 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 05.05.2003, з 06.05.2003 по 08.04.2005, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає та враховує таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022, Україна вийшла з зазначеної Угоди.

Положення Постанови №1328 належать застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, а саме з 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно з Угодою.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 належить застосуванню при зарахуванні спірних періодів роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім цього, згідно з пунктом 2 статті 13 зазначеної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд також зазначає, що хоч російська федерація припинила участь у вказаній Угоді, у спірні періоди роботи позивача зазначена Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти його права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

У цьому випадку позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на пенсійні виплати не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Таким чином, відповідач протиправно зазначив в рішенні від 10.05.2024 №220350004969 про не зарахування до страхового стажу позивача періодів з 01.01.1992 по 27.05.1994, з 01.06.1994 по 16.02.1996, з 23.03.1996 по 26.08.1996, з 16.05.2000 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 05.05.2003, з 06.05.2003 по 08.04.2005.

Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 01.01.1992 по 27.05.1994, з 01.06.1994 по 16.02.1996, з 23.03.1996 по 26.08.1996, з 16.05.2000 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 05.05.2003, з 06.05.2003 по 08.04.2005.

Як встановив суд, страховий стаж позивача, вказаний в рішенні від 10.05.2024 №220350004969 становить 08 років 09 місяців 09 днів. З урахуванням періодів роботи з 01.01.1992 по 27.05.1994, з 01.06.1994 по 16.02.1996, з 23.03.1996 по 26.08.1996, з 16.05.2000 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 05.05.2003, з 06.05.2003 по 08.04.2005 страховий стаж позивача становить більше 13 років, що є достатнім для призначення йому пенсії по інвалідності.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.05.2024 №220350004969, а також, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію по інвалідності згідно з Законом №1058-ІV.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Як встановив суд, інвалідність встановлена позивачу з 03.04.2024, а звернення за пенсією відбулося 03.05.2024, тобто, не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності. Тому пенсія повинна бути призначена позивачу з 03.04.2024.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (відповідача, яким фактично відмовлено в задоволенні заяви позивача). Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.05.2024 №220350004969.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.01.1992 по 27.05.1994, з 01.06.1994 по 16.02.1996, з 23.03.1996 по 26.08.1996, з 16.05.2000 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 05.05.2003, з 06.05.2003 по 08.04.2005 та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 03.04.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46001 , код ЄДРПОУ - 14035769) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк