Рішення № 127056169, 02.05.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2025 року № 520/2505/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр.Повітряних сил, буд.6, м.Київ, індекс 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: ОСОБА_2 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними і скасування рішень, та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №14 від 25 липня 2024р. в частині відмови у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язати Міністерство оборони України, повторно розглянути заяву про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №30 від 08 листопада 2024р. в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 ;

- зобов`язати Міністерства оборони України, повторно розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , з врахуванням висновків суду;

В обґрунтуванні позовних вимог позивачка зазначила, що її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу по мобілізації 14.03.2023р. та проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . 01.10.2023р. її син помер внаслідок захворювання з проходженням військової служби «серцева недостатність, гіпертрофічна кардіоміопатія», що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №6639 від 02.10.2023р. та свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 . На її звернення до Міністерства оборони України про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та наданні відповідного посвідчення, отримала відмову, відповідач посилався на повідомлення Хмельницького обласного бюро СМЕ від 11.04.2024р. №710, у якому зазначено, що при судово-токсичному дослідженні ОСОБА_4 , на день смерті був виявлений етиловий спирт у концентрації-2,46%. Крім того, їй відмовлено у призначенні та виплати одноразової допомоги посилаючись на зазначену причину. Позивачка зауважила, що відмовляючи у призначення спірної допомоги, Міністерство оборони України, виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та дій у стані алкогольного сп`яніння, посилаючись на ч.1 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивачка вважає зазначені рішення протиправними, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю(загибеллю) та відповідачем не взято до уваги, витяг з протоколу №46 від 05.01.2024р. засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони у якому зазначено, що захворювання ОСОБА_4 народження, отримане ним під час військової служби: «Серцева недостатність. Гіпертрофічна кардіоміопатія», визначено таким, що пов`язане з проходженням військової служби. Крім того, будь-яких даних про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст.172-20 КУпАП комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсації сум, не встановлено. Просить задовольнити позовні вимоги.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 262 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

Відповідач надав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав посилаючись на їх безпідставність та зауважив, що відповідно до висновку експерта №1764 від 10.10.2023р. Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи при судово-токсикологічній експертизі зразка крові трупа ОСОБА_4 , виявлено наявність етилового алкоголю в крові 2,46% проміле. Смерть військовослужбовця настала під час відпочинку за місцем розташування підрозділу у с.Старий Кривин, Шепетівського району, Хмельницької області, що підтверджено копією Акту проведення спеціального розслідування смерті військовослужбовця. Крім того, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 20.10.2023р. №339 «Про результати спеціального розслідування(копія додаеться) та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 26.10.2023р. №133-РС. Відповідач посилається на те, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено зобов`язання безпосередньо саме Міністерства оборони України щодо встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби, та щодо видачі відповідного посвідчення, враховуючи абз.2 п.5 Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули(померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993р. №379. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Від представника ОСОБА_2 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 надійшли пояснення, в яких позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 , дата видачи 19.05.1987р., підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється сином ОСОБА_1 .

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 видане 05.20.2023року, встановлено, що ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 26.10.2023р. №311 солдата ОСОБА_4 , стрільця першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті серцевої недостатності у зв`язку зі смертю виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 02 жовтня 2023року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 12.10.2023р. №331 призначено спеціальне розслідування обставин смерті стрільця першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 , з метою з`ясування обставин події і проведення своєчасного і об`єктивного розслідування нещасного випадку.

Актом проведення спеціального розслідування смертів військовослужбовця, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_6 встановлено, що випадок стався 01.10.2023р. о 8.00годин з стрільцем першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_4 . Місце смерті с.Старий Кривин, Шепетівського району, Хмельницької області, розтошування третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . Щодо обставин за яких сталася смерть військовослужбовця зазначено, що 01.10.2023р. о 08.00годин солдатом ОСОБА_5 було помічено, що солдат ОСОБА_4 , після нічного сну не подавав ознак життя, про що повідомив командира відділення. Жодних свідків вживання алкогольних напоїв солдатом ОСОБА_4 виявити не владося. Причина смерті згідно лікарського свідоцтва про смерть №6639 від 02.10.2023р. визнано гіпертрофічна кардіоміопатія. Нещачний випадок не вважається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, підлягає обліку, акт за формою НВ-3 не складався.

З лікарського свідоцтва про смерть №6639 від 02 жовтня 2023р. ОСОБА_4 , встановлено причина смерті «Серцева недостатність. Гіпертрофічна кардіоміопатія ».

З витягу з протоколу №14 засідання Комісії Міністерства оборони України для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдова ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби від 25 липня 2024року, встановлено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у встановленні громадянці ОСОБА_1 статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення оскільки: згідно п.2 ст.3 дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби(зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель(смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаних та резервістів сталася в наслідок вчинення навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним та резервістом тілесного ушкодження. За повідомленням Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи при судово-медичної експертизи від 11.04.2024р. №710 встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні ОСОБА_4 , на день смерті виявлено наявність етилового спирту у концентрації 2,46% проміле.

З витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024р. №30/в, встановлено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги:відповідно до постанови КМУ від 27 грудня 2013р. №975, матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_4 , відповідно до акту проведення спеціального розслідування військової частини НОМЕР_4 смерть ОСОБА_4 настала в розташуванні підрозділу. Згідно листа Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи при судово-медичної експертизи від 11.04.2024р. №710 встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні ОСОБА_4 , на день смерті виявлено наявність етилового спирту у концентрації 2,46% проміле. Відповідно до ст.172-20 Кодексу України про адміністративне правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель(смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони протокол №46 від 05 січня 2024р. у якому зазначено, що захворювання солдата ОСОБА_4 1987року народження, отримане ним під час військової служби: «Серцева недостатність. Гіпертрофічна кардіоміопатія», послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №6639, виданим 02.10.2023р. Хмельницьким обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим 05.10.2023р. Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Захворювання , яке призвело до смерті, та причина смерті,ТАК, пов`язане з проходженням військової служби (підстава протокол №46 від 05.01.2024р.).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивачці, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом першим статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно зі статтею 16-1Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до статті 164Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Таким чином, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця внаслідок вчинення ним дій, що передбачені статтею 164Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», така одноразова допомога не призначається і не виплачується, зокрема у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного / наркотичного сп`яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 813/4502/17, від 12.11.2020 року у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 року у справі № 640/6477/19 тощо.

Дослідивши докази по справі, судом встановлено, наступні обставини, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.10.2023р. №311 солдата ОСОБА_4 , стрільця першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті серцевої недостатності у зв`язку зі смертю виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 02 жовтня 2023року.

Витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони протокол №46 від 05 січня 2024р. у якому зазначено, що захворювання солдата ОСОБА_4 1987року народження, отримане ним під час військової служби: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №6639, виданим 02.10.2023р. Хмельницьким обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим 05.10.2023р. Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у созівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Захворювання , яке призвело до смерті, та причина смерті,ТАК, пов`язане з проходженням військової служби (підстава протокол №46 від 05.01.2024р.).

З лікарського свідоцтва про смерть №6639 від 02 жовтня 2023р. ОСОБА_4 , встановлено причина смерті «Серцева недостатність. Гіпертрофічна кардіоміопатія ».

Відповідач в обґрунтування своєї позиції вказує про те, що відповідно до висновку експерта №1764 від 10.10.2023р. Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи при судово-токсикологічній експертизі зразка крові трупа ОСОБА_4 , виявлено наявність етилового алкоголю в крові 2,46% проміле. Смерть військовослужбовця настала під час відпочинку за місцем розташування підрозділу у с.Старий Кривин, Шепетівського району, Хмельницької області, що підтверджено копією Акту проведення спеціального розслідування смерті військовослужбовця. Крім того, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 20.10.2023р. №339 «Про результати спеціального розслідування та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 26.10.2023р. №133-РС.

Актом проведення спеціального розслідування смерті військовослужбовця, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_6 встановлено, що випадок стався 01.10.2023р. о 8.00годин з стрільцем першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_4 . Місце смерті с.Старий Кривин, Шепетівського району, Хмельницької області, розтошування третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . Щодо обставин за яких сталася смерть військовослужбовця зазначено, що 01.10.2023р. о 08.00годин солдатом ОСОБА_5 було помічено, що солдат ОСОБА_4 , після нічного сну не подавав ознак життя, про що повідомив командира відділення. Жодних свідків вживання алкогольних напоїв солдатом ОСОБА_4 виявити не владося. Причина смерті згідно лікарського свідоцтва про смерть №6639 від 02.10.2023р. визнано гіпертрофічна кардіоміопатія. Нещачний випадок не вважається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, підлягає обліку, акт за формою НВ-3 не складався.

Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що вказаний факт виявлення наявність етилового спирту в крові 2,46% проміле, відповідно до судово-токсикологічній експертизі Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи, зразка крові трупа ОСОБА_4 є обґрунтованою підставою для відмови у призначені та виплаті членам сім`ї померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю.

Відповідач виходив з того, що у цьому випадку, смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а відтак, відповідач правомірно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Суд, досліджуючи долучені до матеріалів справи докази, враховує витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони протокол №46 від 05 січня 2024р. у якому зазначено, що захворювання солдата ОСОБА_4 1987року народження, отримане ним під час військової служби: «Серцева недостатність. Гіпертрофічна кардіоміопатія», послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №6639, виданим 02.10.2023р. Хмельницьким обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим 05.10.2023р. Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у созівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Захворювання , яке призвело до смерті, та причина смерті,ТАК, пов`язане з проходженням військової служби(підстава протокол №46 від 05.01.2024р.).

Вказані обставини також підтверджуються тим, що безпосередньо висновки судово-медичної експертизи, щодо причин смерті ОСОБА_4 не містять діагнозу захворювання «алкогольна кардіоміпатія».

Таким чином, перебування сержанта ОСОБА_4 у стані алкогольного сп`яніння саме в момент та на час настання його смерті, відповідачем доведена не була.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, висновки, здійснені Міністерством оборони України є передчасними.

Слід вказати, що в матеріалах справи, також відсутні будь-які докази та службовим розслідуванням не встановлено факту саме вживання сержантом ОСОБА_4 алкогольних напоїв. Відповідачем такі докази суду не надані.

Отже, враховуючи наведене, слід здійснити висновки про те, що загибель військовослужбовця сержанта ОСОБА_4 не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення та відповідно вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №14 від 25 липня 2024р. в частині відмови у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення та зобов`язати Міністерство оборони України, повторно розглянути заяву про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення, суд виходить з наступного.

Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч.6 ст.18 Закону №2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Частиною 2 статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що дія Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Порядок роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, в тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження служби, здійснюється відповідно до Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року № 937 (в подальшому - Інструкція №937).

Пункт 4.16 розділу IV Інструкції №937 передбачає, що членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Згідно п.13 ст.14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. №379 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, вказаною постановою передбачено, що на Міністерство оборони України покладено обов`язок забезпечити виготовлення бланків посвідчень у необхідній кількості та видачу їх військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

З аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

У подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції «Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3. (далі - Порядок)

Згідно із п.2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п.3 Порядку підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Згідно із п.4 Порядку посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Відповідно до п. 5 Порядку для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до: територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби; уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Згідно із п. 6 Порядку у заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65 - 70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Згідно із п.7 Порядку для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 9 Порядку посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до п.11 Порядку посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

З огляду на викладене, положення Закону №2011-XII, Порядку не поширюються, зокрема на членів сім`ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У ході розгляду справи судом вастановлено, що Актом проведення спеціального розслідування смертів військовослужбовця, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_6 встановлено, що випадок стався 01.10.2023р. о 8.00годин з стрільцем першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_4 . Місце смерті с.Старий Кривин, Шепетівського району, Хмельницької області, розтошування третього стрілецького взводу першої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . Щодо обставин за яких сталася смерть військовослужбовця зазначено, що 01.10.2023р. о 08.00годин солдатом ОСОБА_5 було помічено, що солдат ОСОБА_4 , після нічного сну не подавав ознак життя, про що повідомив командира відділення. Жодних свідків вживання алкогольних напоїв солдатом ОСОБА_4 , виявити не владося. Причина смерті згідно лікарського свідоцтва про смерть №6639 від 02.10.2023р. визнано гіпертрофічна кардіоміопатія.

З лікарського свідоцтва про смерть №6639 від 02 жовтня 2023р. ОСОБА_4 , встановлена причина смерті «Серцева недостатність. Гіпертрофічна кардіоміопатія ».

Суд зауважує, що відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.

Участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Міністерство оборони України, відмовляючи позивачці в становленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та наданні відповідного посвідчення, посилався на повідомлення Хмельницького обласного бюро СМЕ від 11.04.2024р. №710, у якому зазначено, що при судово-токсичному дослідженні ОСОБА_4 , на день смерті був виявлений етиловий спирт у концентрації-2,46%.

Натомість відповідачем не наданого жодного доказу на підтвердження притягнення даного військовослужбовця саме до адміністративної відповідальності, тобто до суду не надано ні справу про адміністративні правопорушення, ні протокол про військові адміністративні правопорушення, ні докази застосування санкцій за вчинення адміністративного правопорушення.

Витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони протокол №46 від 05 січня 2024р. у якому зазначено, що захворювання солдата ОСОБА_4 1987року народження, отримане ним під час військової служби: «Серцева недостатність. Гіпертрофічна кардіоміопатія», послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №6639, виданим 02.10.2023р. Хмельницьким обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим 05.10.2023р. Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Захворювання , яке призвело до смерті, та причина смерті,ТАК, пов`язане з проходженням військової служби(підстава протокол №46 від 05.01.2024р.).

Суд надаючи оцінку відмови Міністерством оборони України у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , суд виходить з того, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога та статус не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та статуса члена сімії загиблого.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022.

Відповідно до абзаців першого і другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки відповідач не надав суду достатніх доказів, які свідчили б про те, що смерть ОСОБА_4 була спричинена саме внаслідок алкогольного отруєння в наслідок інтоксикації організму, суд прийшов до висновку про передчасність таких доводів та висновків відповідача.

Щодо посилання відповідача у відзові на позов на те, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено зобов`язання безпосередньо саме Міністерства оборони України щодо встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби, та щодо видачі відповідного посвідчення, враховуючи абз.2 п.5 Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули(померли) чи пропали безвісті під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993р. №379, суд виходить з наступного.

Відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993року №379, визначено процедуру видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення).

Посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Підставою для видачі посвідчення є:

-витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

-свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

-документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

-постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:

-територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

-уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, розвідувальні органи, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу №14 засідання Комісії Міністерства оборони України для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдова ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби від 25 липня 2024року, встановлено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у встановленні громадянці ОСОБА_1 статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачу відповідного посвідчення оскільки: згідно п.2 ст.3 дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби(зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель(смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаних та резервістів сталася в наслідок вчинення навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним та резервістом тілесного ушкодження. За повідомленням Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи при судово-медичної експертизи від 11.04.2024р. №710 встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні ОСОБА_4 , на день смерті виявлено наявність етилового спирту у концентрації 2,46% проміле.

Тобто саме Комісією Міністерства оборони України, було відмовлено ОСОБА_1 у наданні встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, тому є безпідставними доводи відповідача що він є неналежним відповідачем, та не може бути зобов`язаний повторно розглянути заяву про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр.Повітряних сил, буд.6, м.Київ, індекс 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: ОСОБА_2 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними і скасування рішень, та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №14 від 25 липня 2024р. в частині відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення.

Зобов`язати Міністерство оборони України (пр.Повітряних сил, буд.6, м.Київ, індекс 03168, код ЄДРПОУ 00034022), повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув(помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом №30 від 08 листопада 2024р. в частині відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 .

Зобов`язати Міністерство оборони України (пр.Повітряних сил, буд.6, м.Київ, індекс 03168, код ЄДРПОУ 00034022), повторно розглянути заяву про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , з врахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (пр.Повітряних сил, буд.6, м.Київ, індекс 03168, код ЄДРПОУ 00034022) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЗаічко О.В.