Рішення № 127055975, 02.05.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2025 року Справа № 480/9703/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання: Гупало Т.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Пономаренко О.В.,

представника відповідача: Леонідова С.О.,

представника відповідача: Чорного І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9703/24

за позовом ОСОБА_1

до

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військового ліцею Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в сумі 1758774,93 грн. без урахування податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі № 480/6703/23 задоволено позов ОСОБА_1 до Військового ліцею Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким визнано протиправною дії Відповідача 2, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2023 року розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від січня 2023 року "Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації", з урахуванням проведених виплат, також зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 20.01.2023 по 27.06.2023.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 по справі № 480/6703/23 апеляційну скаргу Відповідача 2 задоволено частково, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок.

В мотивувальній частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога про стягнення середнього заробітку є передчасною, оскільки відповідачем, ще нездійсненно повного розрахунку.

07.10.2024 представником позивача направлено адвокатський запит до відповідача 2 з проханням надати розрахунок нарахованої, але невиплаченої грошової компенсації.

17.10.2024 року надано відповідь на адвокатський запит.

З метою з`ясування підстав виявлених розбіжностей, адвокатом 18.10.2024 направлено повторний запит з проханням надання розрахунку (математичного) нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби визначений довідкою № 46.

29.10.2024 відповідачем 2 проведений повний розрахунок з позивачем грошової компенсації за неотримане речове майно.

Окрім цього, позивач зазначив, що наказом голови Державної прикордонної служби України від 12.01.2023 року за № 39-ОС про особовий склад генерал-майор ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за підпунктом б (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункт 3 частини 5 статті 26 Закону у відставку.

Наказом начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 20.01.2023 за № 26-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач проходив службу у Державному ліцеї-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України, але у грудні 2023 його перейменовано на Військовий ліцей Державної прикордонної служби України і як начальник закладу перебував на речовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже Відповідач 1 повинен був узгодити з Відповідачем 2 строки виплат компенсації за речове майно, а вже потім виключати зі списків особового складу.

Позивач також зазначив, що відповідно до відомостей про нараховану заробітну плату за листопад, грудень 2022 року, виданих відповідачем 1, середньоденна заробітна плата позивача складає 3815,13 грн. (дохід за листопад 2022 року 44660,80 грн. + дохід за грудень 2022 року 123205,09 грн. = 167865,89 грн. з/пл за два місяці); 167865,89 грн./44 роб. днів = 3815,13 грн. середньоденна з/пл).

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить 1758774,93 грн. (3815,13 грн. середньоденна заробітна плата х 461 кількість робочих днів (а саме: у 2023 році з 21 січня по 31 грудня - 245 днів, у 2024 році з 01 січня по 29 жовтня - 216 робочих днів).

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1758774,93 грн. без урахування податків, які підлягають стягненню в обов`язковому порядку, у зв`язку з чим і звернувся до суду.

Ухвалою суду від 08.11.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні на 27.11.2024 р.

Ухвалою суду від 21.11.2024 клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 480/9703/24 - задоволено. Призначено у справі №480/9703/24 судове засідання на 27.11.2024 о 10:30 год., в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, із застосуванням підсистеми відеоконфенцзв`язку ЄСІТС за участю представника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 25.11.2024 заяву представника Військового ліцею Державної прикордонної служби України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 480/9703/24 задоволено. Розглядати справу №480/9703/24 у судовому засіданні на 27.11.2024 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, із застосуванням підсистеми відеоконфенцзв`язку ЄСІТС за участю представника Військового ліцею Державної прикордонної служби України.

Відповідач (Військовий ліцей Державної прикордонної служби України) у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до пункту 4 Порядку виплати грошової компенсації за неотримане речове майно здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Наказом голови Державної прикордонної служби України від 12.01.2023 року №139-ОС генерал-майор ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за підпунктом б (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон) у відставку.

Пунктом 5.5. Статуту Військового ліцею, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 24.04.2019 № 26 (який діяв на момент звільнення позивача з військової служби) визначено, що начальник Ліцею підпорядковується Голові Державної прикордонної служби України.

Отже, на момент звільнення ОСОБА_1 перебував на посаді начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус ім. І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України та підпорядковувався Голові Державної прикордонної служби України.

При цьому, під час проходження військової служби позивач знаходився на речовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі № 480/6703/23 задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2023 року розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від січня 2023 року "Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації", з урахуванням проведених виплат.

В мотивувальній частині рішення від 03.04.2024 по справі № 480/6703/23 Сумський окружний адміністративний суд зробив висновок про те, що саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , є останнім місцем проходження військової служби, з якого позивач був звільнений.

Позивач не оскаржував вищезазначене рішення в частині визначення іншого місця проходження військової служби.

На виконання вказаного рішення суду, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.01.2023 №61-АГ позивачу була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 19 квітня 2022 року по справі №400/3989/19, належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи всі викладені обставини, відповідач вважає, що Військовий ліцей є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки статутом Військового ліцею прямо передбачено безпосереднє підпорядкування начальника ліцею Голові Державної прикордонної служби України, а отже відповідно до п.4 Порядку, позивач мав право отримати грошову компенсацію виключно за наказом старшого командира (начальника) Голови Державної прикордонної служби України.

Також фактично речове забезпечення позивача здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка правомірно здійснила виплату грошової компенсації на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі № 480/6703/23.

Крім того, наголосив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі № 480/6703/23 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є останнім місцем проходження військової служби позивача; саме на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладено обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно; судом задоволено позов ОСОБА_1 саме до Окремої комендатури щодо виплати відповідної компенсації

До того ж, ліцей не міг самостійно приймати рішення про нарахування та виплату начальнику ліцею генерал-майору ОСОБА_3 грошової компенсації за неотримане речове майно в день виключення зі списків особового складу Ліцею, оскільки це не тільки суперечило Порядку, але і призвело б до виникнення конфлікту інтересів.

Таким чином, на думку відповідача, відсутні будь-які правові підстави для покладення відповідальності на Військовий ліцей за несвоєчасну виплату грошової компенсації за речове майно, оскільки такий обов`язок законодавчо покладено на інший підрозділ Державної прикордонної служби України, що додатково підтверджується рішенням суду у справі № 480/6703/23, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 78-80).

27.11.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2024.

У відповіді на відзив відповідача (Військового ліцею) позивач не погоджується з його позицією та зазначив, що нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу здійснював саме відповідач. Отже, незалежно від підпорядкування та фінансування, відповідальність за правильність нарахування грошового забезпечення, зокрема, за ненарахування та невиплату грошової компенсації вартості речового забезпечення несе Військовий ліцей Державної прикордонної служби України, а тому просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 119-120).

Відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 )) у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що визначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є неспівмірною і суперечить пункту 94.5 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

Вимоги позивача про виплату йому середнього заробітку за період з часу звільнення зі служби, тобто поширення на нього положень ст. 117 КЗпП, є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки дія Кодексу законів про працю України не поширюється на військовослужбовців та на правовідносини щодо проходження військової служби.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 124-128).

Відповідач (Військовий ліцей Державної прикордонної служби України) у запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1758774,93 грн є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відсутній правовий зв`язок між позивачем та Військовим ліцеєм щодо виплати компенсації за речове забезпечення.

Ключовим моментом у цій справі є нормативно встановлений порядок виплати компенсації за неотримане речове майно. Так, пункт 4 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, чітко розмежовує два різні механізми виплати такої компенсації.

Для звичайних військовослужбовців компенсація виплачується за місцем військової служби на підставі наказу безпосереднього командира частини. Проте для командирів та начальників військових частин встановлено особливий порядок - виплата здійснюється виключно за наказом старшого командира (начальника).

У даному випадку, враховуючи положення пункту 5.5 Статуту Військового ліцею, таким старшим начальником, уповноваженим приймати рішення щодо виплати компенсації начальнику ліцею, є виключно Голова Державної прикордонної служби України, якому безпосередньо підпорядковувався позивач. Саме тому Військовий ліцей не мав жодних правових підстав та повноважень самостійно приймати рішення про виплату такої компенсації своєму начальнику Військовий ліцей фактично не здійснював речового забезпечення позивача, і більш того, не міг приймати рішення про виплату компенсації власному начальнику через очевидний конфлікт інтересів.

Документально підтверджено, що позивач перебував на речовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_5 і забезпечення, яка вже виплатила відповідну компенсацію згідно з наказом від 19.01.2023 №61-АГ.

З огляду на викладене, Військовий ліцей не визнає позовні вимоги повністю, вважає їх такими, що не ґрунтуються на законі, та наполягає на прийнятті судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 139-140)

У відповіді на відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) позивач, зокрема, зазначив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі № 480/6703/23 встановлене право позивача при звільненні з військової служби на отримання грошового забезпечення.

Після виконання зазначеного рішення відповідач не звільняється від встановленої статтею 117 КЗпП України відповідальності у виді виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період невиплати належних позивачу при звільненні сум. Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно зі статтею 117 КЗпП України.

Невиплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною. Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

Позивач звільнений зі служби з 20.01.2023.

Отже, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з цивільного захисту з 21.01.2023 по 29.10.2024.

З урахуванням набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України, правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 21.01.2023 по 29.10.2024 регулюється статтею 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ з 19.07.2022 з застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ починаючи з 19.07.2022 позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, який відбувся 29.10.2024, лише в межах шести місяців - з 21.01.2023 по 21.07.2023, а тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 151-153).

10.12.2024 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2023 по 29.10.2024

2. Стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час (з 21.01.2023 по 21.07.2023) затримки розрахунку при звільненні, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в сумі 503597,16 грн. без урахування податків (а.с.157-158).

10.12.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.12.2024.

Відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 )) надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити у вимогах позивача повністю (а. с. 165-168).

25.12.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.01.2025.

09.01.2025 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2023 по 29.10.2024

2. Стягнути з відповідача 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час (з 21.01.2023 по 21.07.2023) затримки розрахунку при звільненні, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в сумі 500843,98 грн. без урахування податків.

19.01.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.01.2025.

Відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 )) надав відзив на уточнену позовну заяву, в яких зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити у вимогах позивача повністю (а. с. 223-228).

Ухвалою суду від 27.01.2025 заяву представника Військового ліцею Державної прикордонної служби України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 480/9703/24 задоволено. Розглядати справу №480/9703/24 у судовому засіданні на 30.01.2025 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, із застосуванням підсистеми відеоконфенцзв`язку ЄСІТС за участю представника Військового ліцею Державної прикордонної служби України.

30.01.2025 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги розгляд справи було відкладено на 11.02.2025.

11.02.2025 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги розгляд справи було відкладено на 25.02.2025.

25.02.2025 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги розгляд справи було відкладено на 10.03.2025.

Ухвалою суду від 10.03.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 25.03.2025.

25.03.2025 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги розгляд справи було відкладено на 07.04.2025.

07.04.2025 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги розгляд справи було відкладено на 22.04.2025.

22.04.2025 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги розгляд справи було відкладено на 01.05.2025.

В судовому засіданні 01.05.2025 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Військового ліцею Державної прикордонної служби України та представник ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 12.01.2023 головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 прийнято наказ № 39-ОС (про особовий склад), яким генерал-майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом б (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункт 3 частини 5 статті 26 Закону у відставку (а.с. 6).

20.01.2023 начальником Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 прийнято наказ № 26-ОС (про особовий склад), яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 20.01.2023 (а.с. 5).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі № 480/6703/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військового ліцею Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна визначеними станом на 01.01.2023 року розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від січня 2023 року "Про доведення закупівельної вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації", з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 20.01.2023 по 27.06.2023 (посилання на рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/118111919).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2024 по справі № 480/6703/23 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі № 480/6703/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 20.01.2023 по 27.06.2023. Прийнято в цій частині постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині задоволення позовних вимог рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі № 480/6703/23 залишено без змін (а.с. 15-21).

29.10.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, що не заперечується сторонами по справі.

Вважаючи, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Частинами 1, 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дійсно, непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується порядку та умов визначення норм оплати праці та порядку вирішення спорів щодо оплати праці, оскільки вказана категорія осіб отримує грошове забезпечення.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Такі питання врегульовано нормами КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців цивільного захисту, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, вважає за можливе застосувати до даних правовідносин, які виникають під час звільнення зі служби вказані норми КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах №806/1899/17 та №823/1023/16.

Так, судом встановлено, що 29.10.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, що не заперечується сторонами по справі.

Тобто фактичним днем розрахунку з позивачем є 29.10.2024 року.

Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (182 днів), тобто за період з 21.01.2023 по 21.07.2023 року, у зв`язку з невиплатою йому при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Згідно із довідкою відповідача про розмір грошового забезпечення № 01-01 від 06.01.2025, позивачу нараховано за листопад 2024 року 44660,80 грн., за грудень 2024 року 123205,99 грн., всього 167865,89 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок № 100), який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт «л» пункту 1 розділу І Порядку № 100).

За змістом пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

П. 3 розділу ІІІ Постанови №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Згідно П. 4 розділу ІІІ Постанови №100 зазначено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

и) виплати, пов`язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

Враховуючи вищевикладені норми, при обрахунку середньої заробітної плати позивача до доходу за листопад 2022 року не враховується індексація в розмірі 1424,80 грн. та за грудень 2022 року не враховується: одноразова премія за сумлінне ставлення до виконання служби обов`язків у розмірі -3800 грн., додаткова винагорода ПКМ №168 від 28.02.2022 в розмірі 29032,26 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально побутових питань в сумі 2430 грн., допомога на оздоровлення в сумі 43236, 00 грн., індексація в сумі 1470, 83 грн.

Отже, загальний дохід, що підлягає врахуванню судом під час обчислення середньоденного заробітку складає -86472 грн. =(43236 грн.+ 43236 грн.)

Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 днів.

Середньоденне грошове забезпечення позивача складає 86472/61=1417,57 грн.

Період за час затримки розрахунку при звільненні з 21.01.2023 по 21.07.2023 (шість місяців відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ) становить 182 календарних днів.

Таким чином, сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, з урахуванням статті 117 Кодексу законів про працю України, становить: 1417,57 грн.х182 кал. днів= 257997,74 грн.

Щодо доводів представників відповідачів про зменшення розміру середнього заробітку, суд зазначає наступне.

У справі № 440/6856/22 Верховний Суд розглянув можливість застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (щодо пропорційного зменшення середнього заробітку), на правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX та констатував, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц не поширюються на спірні правовідносини, що тривають після 19 липня 2022 року, оскільки з прийняттям Закону № 2352-IX законодавець усунув чинник, який зумовлював можливість недобросовісної поведінки працівника, як необмеженість строку звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченого заробітку, а саме шляхом внесення змін до статті 233 КЗпП України, якою строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежено трьома місяцями.

Аналогічним чином положення статті 117 КЗпП України були застосовані в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 360/380/23, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що у питанні щодо обчислення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у період до 19 липня 2022 року необхідно застосовувати приписи статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року і не передбачала строкових обмежень. Тому, за висновками Суду має бути застосований принцип співмірності, окреслений у практиці Великої Палати Верховного Суду. Що стосується періоду після 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, то розрахунки необхідно зробити, без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що підстави для зменшення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відсутні.

Щодо належного відповідача, з якого необхідно стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Так, судом встановлено, що 20.01.2023 начальником Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою Кадетський корпус імені І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 прийнято наказ № 26-ОС (про особовий склад), яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 20.01.2023 (а.с. 5).

Аналізуючи зміст наведеного наказу суд наголошує, що саме Військовим ліцеєм Державної прикордонної служби України визначалися належні позивачу всі виплати, зокрема грошові компенсації за невикористані дні відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні та проводився остаточний розрахунок при звільненні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що саме на Військовий ліцей Державної прикордонної служби України має бути покладений обов`язок щодо виплати середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), суд зазначає наступне.

Так, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та представника позивача, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів в чому саме полягає протиправна бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), щодо виплати середнього заробітку позивачу по справі.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд наголошує, що Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Проте, позивачем не зазначено в чому полягає саме бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), щодо виплати середнього заробітку позивачу по справі, а тому наведені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про виплату середнього заробітку без урахування податків, суд зазначає наступне.

Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача суд виходить з того, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача вже після його звільнення зі служби суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що наведені позовні вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військового ліцею Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військового ліцею Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.01.2023 по 29.10.2024.

Стягнути з Військового ліцею Державної прикордонної служби України (вул.Озерна, буд.14, м.Хмельницький, Хмельницька р-н, Хмельницька область, 29000, ЄДРПОУ: 38245193) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 257997,74 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2025.

Суддя О.А. Прилипчук