Рішення № 127055188, 29.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 рокусправа № 380/25842/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.11.2024 про відмову в перетинанні громадянином України ОСОБА_1 державного кордону на виїзд з України;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 в подальшому не чинити перешкод ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону на виїзд з України для здійснення поставки гуманітарної допомоги призначеної для забезпечення потреб Національної гвардії України.

Позов обґрунтований тим, що відповідно до пунктів 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2 і 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил. Пунктом 28 Правил № 57 визначено, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України. Незважаючи на наявність у позивача вказаного рішення, йому було відмовлено у перетині кордону. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою судді від 30.12.2024 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що уповноважена службова особа при здійсненні заходів прикордонного контролю, зокрема під час опитування позивача не змогла встановити мету прямування. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник просить позов задовольнити повністю. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що посилання відповідача на ті обставини що уповноважена службова особа при здійсненні заходів прикордонного контролю, зокрема під час опитування позивача не змогла встановити мету прямування, позивачу було відмовлено у перетині кордону з підстав зазначених у рішенні не відповідають дійсності, оскільки під час перетину державного кордону, позивачем було чітко названо мету прямування, а саме здійснення поставки гуманітарної допомоги призначеної для забезпечення потреб Національної гвардії України.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до довідки Львівської міської дитячої громадської організації «Молодь Галичини» з 2003 року позивач є водієм-волонтером даної організації на безоплатних добровільних засадах, який здійснює перевезення гуманітарної допомоги для потреб Збройних Сил України.

Позивач повідомляє суд, що на підставі офіційного запиту військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України № 50/14/12-1724 від 21.10.2024 Львівська міська дитяча громадська організація «Молодь Галичини» бере на себе зобов`язання, а саме: забезпечення виконання запиту, щодо перевезення безкоштовної та безповоротної гуманітарної допомоги від Республіки Польща для забезпечення потреб Національної гвардії України.

Ha підставі звернення Львівської міської дитячої громадської організації «Молодь Галичини» стосовно перетину кордону військовозобов`язаного водія волонтера ОСОБА_1 , який неодноразово здійснює перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги Львівською обласною військовою адміністрацією було прийнято рішення про погодження виїзду за межі України на період з 06 листопада по 06 грудня 2024 року.

30.11.2024 у пункті пропуску через державний кордон України «Краківець» начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України громадянина України ОСОБА_1 , яке обґрунтоване тим, що позивачем не підтверджено мету поїздки за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями).

03.12.2024 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) із заявою щодо скасування вище вказаного рішення та зобов`язання посадових осіб не чинити перешкод позивачу в перетинанні державного кордону на виїзд з України, однак 10.12.2024 позивач отримав письмову відмову відповідно до якої рішення про надання дозволу на перетинання державного кордону на виїзд з України (відмову у перетинанні державного кордону) приймається безпосередньо в пункті пропуску відповідно до вимог законодавства, що регламентує порядок виїзду за кордон громадян України в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану та після вивчення документів, що підтверджують наявність (відсутність) підстав для надання такого дозволу, опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Також даним листом позивача було повідомлено про правомірність прийнятого щодо нього рішення і повідомлено, що у разі незгоди з наданою відповіддю, ОСОБА_1 має право оскаржити її встановленому законодавством порядку.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у перетинанні кордону, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір суд керується таким.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом. При цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI).

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Закону № 1710-VI прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 6 Закону № 1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Частина перша статті 14 Закону № 1710-VI передбачає, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (частина друга статті 14 Закону № 1710-VI).

Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу (частина третя статті 14 Закону №1710-VI).

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).

Стаття 1 Закону № 3857-XII передбачає, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених згаданим законом, та в`їхати в Україну.

Частина перша статті 6 Закону № 3857-XII встановлює підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, що є загальними та функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.

Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023. Указом Президента № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом № 3429-IX від 08.11.2023, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 16.11.2023 строком на 90 діб.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 33 Конституції України, а саме: щодо того, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі Закон № 389-VIII).

Стаття 1 Закону № 389-VIII передбачає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 389-VIII).

Пункт 6 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII визначає, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному КМУ особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Частина друга статті 3 Закону № 3857-XII передбачає, що Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до згаданого Закону та інших законів України.

Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначений Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (далі Правила).

Пункт 2 Правил передбачає, що перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пунктів 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2 і 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.

Пунктом 28 Правил № 57 визначено, що у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України.

Згідно з пунктом 28 Правил № 57, у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

військових, правоохоронних органів;

військових адміністрацій;

медичних закладів;

відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Отже, особи (водії), що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану за умови наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України.

Як встановив суд, позивач таке рішення обласної військової адміністрації про виїзд за межі України, а саме: наказ начальника Львівської обласної військової адміністрації №231/24 від 06.11.2024 мав при собі та пред`явив при проходженні паспортного контролю. Також позивач пред`явив запит військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України №50/14/12-1724 від 21.10.2024, лист військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України №50/14/12-1725 від 21.10.2024, декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, які підтверджували те, що позивач здійснює виїзд за кордон з метою перевезення вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, а відтак згідно з пунктом 2-8 Правил № 57 позивач мав право на перетин державного кордону України, а мета поїздки підтверджена документами, наданими Львівською дитячою громадською організацією «Молодь Галичини».

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Тобто уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України під час процедури прикордонного контролю здійснюють лише перевірку документів наданих для перетину державного кордону, а також мету поїздки відповідно до пункту 28 Правил № 57.

Щодо змісту оскаржуваного рішення суд висновує наступне.

Пункт 28 Правил № 57 містить норму, відповідно до якої у разі непідтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Як уже зазначав суд, відповідно до Наказу начальника Львівської обласної військової адміністрації Козицького М.З. від 06 листопада 2024 року №231/24 Про виїзд за межі України в умовах правового режиму воєнного стану надано право на виїзд за межі України строком на один місяць водіям, що здійснюють перевезення вантажів для потреб Збройних Сил України та інших утворень відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, за списком згідно з додатком.

Згаданий наказ Львівської обласної військової адміністрації, який у розумінні положень пункту 28 Правил перетинання державного кордону громадянами України, є рішенням про виїзд за межі України, прийнятий на підставі звернення юридичної особи Львівської дитячої громадської організації «Молодь Галичини» з метою доставки гуманітарної допомоги, зокрема позивачем, для задоволення потреб Збройних Сил України.

Звернення Львівської дитячої громадської організації «Молодь Галичини» №60 від 04.11.2024 полягало у пропозиції щодо виїзду за межі України (в тому числі повторного) з метою доставки великого обсягу гуманітарного вантажу, а саме зарядних станцій та шин.

Крім того, з метою доведення необхідності перетинання кордону до звернення додавалися пропозиція про виїзд за межі України, обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення (у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів, військових, правоохоронних органів, військових адміністрацій, медичних закладів, відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги), копії митних декларацій, актів прийняття-передачі, тощо.

Листом військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України №50/14/12-1725 від 21.10.2024 визначено пропозицію на виїзд за межі України в умовах правового режиму воєнного стану волонтера Львівської дитячої громадської організації «Молодь Галичини» Святослава Возного, серія та номер закордонного паспорта водія НОМЕР_2 .

Отже, Львівська дитяча громадська організація «Молодь Галичини» подала звернення до Львівської обласної військової адміністрації з детальним обґрунтуванням необхідності надання права на виїзд за межі України позивача для здійснення перевезення вантажів для потреб Збройних Сил України.

Листом Львівської військової обласної адміністрації "Щодо перетину державного кордону" від 07 листопада 2024 року №2159-24 Львівську дитячу громадську організацію «Молодь Галичини» було повідомлено про те, що Наказом Львівської обласної військової адміністрації від 06 листопада №231/24 таке право на виїзд надане.

Суд висновує про те, що згадані документи підтверджують мету поїздки, та фактично і стали підставою для винесення Наказу начальника Львівської обласної військової адміністрації Козицького Максима Зіновійовича від 06 листопада 2024 року №231/24 «Про виїзд за межі України в умовах правового режиму воєнного стану».

Відповідач вказує у відзиві, про недостатність лише самого факту наявності документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон, оскільки підтвердження мети поїздки є невід`ємною складовою здійснення прикордонного контролю, а тому надання дозволу на перетин державного кордону України є можливим, після усіх необхідних заходів здійснення прикордонного контролю.

Однак, суд вказує на те, що зазначена мета підтверджується документами, які позивач надав представнику відповідача для перетину кордону.

Окрім цього, відповідач у відзиві зазначає, що уповноважена службова особа при здійсненні заходів прикордонного контролю, зокрема під час опитування позивача не змогла встановити мету прямування.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що вказані аргументи відповідача не підтверджені жодними доказами, відтак не могли бути покладені в основу оскарженого рішення, а тому суд позбавлений можливості встановити наявність вказаних фактів.

Суд акцентує увагу на тому, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідач не надав жодних доказів та не зазначив у процесуальних заявах по суті справи, які саме документи могли б підтвердити належним чином мету поїздки позивача, та мали бути подані позивачем під час проходження прикордонного контролю.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто, наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії свідчить про його протиправність.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » лейтенанта ОСОБА_3 від 30.11.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України, яким відмовлено у виїзді з України громадянину України ОСОБА_1 .

Між тим, позовну вимог щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому не чинити перешкод ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону на виїзд з України для здійснення поставки гуманітарної допомоги призначеної для забезпечення потреб Національної гвардії України слід залишити без задоволення, оскільки така позовна вимога є передчасною.

Судовому захисту підлягають лише порушені права. При цьому захист права на майбутнє законодавством не передбачений.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ).

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » лейтенанта ОСОБА_3 від 30.11.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України, яким відмовлено у виїзді з України громадянину України ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЖелік О.М.