Рішення № 127055165, 02.05.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/10363/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства «Софі-Ніка» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач, Київське МВФСЗОІ) до Приватного підприємства «Софі-Ніка» (далі відповідач, ПП «Софі-Ніка»), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 77430,00 грн і пеню у розмірі 4707,44 грн.

Позовні вимоги Київського МВФСЗОІ мотивовані тим, що 17 лютого 2022 року ПП «Софі-Ніка» подало до фонду звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна). Відповідно до цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 році становила 20 осіб, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, 0 осіб.

Позивач вказує, що кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» складає 1 особа, але відповідачем не було працевлаштовано особу з інвалідністю.

Отже, за не працевлаштування однієї особи з інвалідністю, відповідач згідно з положеннями статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» до 15 квітня 2022 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 77430,00 грн.

На момент подання до суду цього позову адміністративно-господарські санкції в указаному розмірі відповідачем не сплачені.

У частині другій статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, відповідачу за період з 16 квітня 2022 року по 30 червня 2022 року нарахована пеня у розмірі 4707,44 грн, а загальна сума, яка підлягає до сплати відповідачем складає 82137,44 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Київського МВФСЗОІ, ПП «Софі-Ніка» у листопаді 2022 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що позивач безпідставно нарахував адміністративно-господарські санкції, оскільки підприємство розміщує усі свої промислові виробничі потужності у м. Лубни Полтавської області, а тому саме у цьому місті наймається увесь персонал на роботу. Однак, знайти працівників з інвалідністю у м. Лубни виявилось не можливим.

На підприємстві протягом 2021 року було офіційно два простої, а інший період 2021 року підприємство не працювало і не вело виробничої діяльності у повному обсязі. З початком війни, ПП «Софі-Ніко» стало просто виживати, не йде мова про дохід, а лише про виконання зобов`язань перед бюджетом та кредиторами.

Відповідач звертає увагу, що відповідно до платіжного доручення від 03 серпня 2022 року № 1156 сплатив половину коштів у розмірі 38715,00 грн.

Також ПП «Софі-Ніко» вказує на безпідставність нарахування відповідачем пені, оскільки листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, пов`язані із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період воєнного стану, діють форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.

На виконання положень Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року справу прийнято до провадження та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, судом від позивача витребувані додаткові документи у справі.

Після прийняття справи до провадження Луганським окружним адміністративним судом, ПП «Софі-Ніко» подало до суду додаткові пояснення, які за змістом є аналогічними до раніше поданого відзиву на позовну заяву.

У березні 2025 року Київським МВФСЗОІ до суду подані додаткові пояснення, в яких позивач наполягає на задоволенні позову, при цьому не заперечує, що відповідачем у добровільному порядку сплачено частину адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38715,00 грн. Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 43422,44 грн.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено наступне.

17 лютого 2022 року ПП «Софі-Ніко» подало до Київське МВФСЗОІ звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна), згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 році становила 20 осіб, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, 0 осіб.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми позову:

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) 0 осіб;

- кількість осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» складає 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників 4019000,00 грн;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника 77430,00 грн;

- сума адміністративно-господарських санкцій 77430,00 грн (77430,00 грн х 1 особу);

- кількість днів прострочення з 16 квітня 2022 року по 30 червня 2022 року (включно) 76 днів;

- сума пені за один день прострочення 61,94 грн (77430,00 грн х 0,08 %);

- сума пені, що необхідно сплатити 4707,44 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно з частиною другою статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

У частині другій статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (частина дев`ята статті Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вказаного, відповідач, як підприємство із кількістю робочих місць 20 осіб самостійно зазначило про відсутність працевлаштування однієї особи з інвалідністю та розрахувало штраф у розмірі 77430,00 грн, який в установлений строк не сплатило.

Відповідно до платіжного доручення від 03 серпня 2022 року № 1156 відповідач сплатив частину адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38715,00 грн, що не заперечується позивачем.

Таким чином, несплаченими залишаються адміністративно-господарські санкції у розмірі 38715,00 грн, які підлягають стягненню у судовому порядку.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що підприємство розміщує усі свої промислові виробничі потужності у м. Лубни Полтавської області, а у м. Києві відсутні приміщення, які використовуються ПП «Софі-Ніка», оскільки сторонами не заперечується, що підприємство зареєстроване саме у м. Києві, а тому зобов`язано (відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) подати звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю саме до Київського МВФСЗОІ. При цьому суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів вжиття усіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Пошук вказаних працівників лише у межах м. Лубни не може бути розцінено як належне намагання відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

У статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів відсутності прибутку, за рахунок якого повинні бути сплачені адміністративно-господарські санкції і пеня, а тому суд вважає безпідставним посилання відповідача на тяжке фінансове становище підприємства, пов`язане з карантином і початком воєнних дій.

Крім того, суд вважає, що позивач відповідно до положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» правомірно розрахував пеню за період прострочення сплати адміністративно-господарського штрафу у розмірі 4707,44 грн.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що позивачем підтверджена неправомірна поведінка відповідача щодо несплати частини адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38715,00 грн та пені у розмірі 4707,44 грн, що дає підстави для втручання суду, шляхом стягнення з відповідача цих коштів.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на лист від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, з огляду на наступне.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислова палата України від 15 липня 2014 року за № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).

Таким чином, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.

Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Вказане свідчить, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22 дійшов наступних висновків:

- Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний Факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист Торгово-промислової палати України не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 Верховний Суд вказав, що сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Вказане свідчить, що лише посилання відповідача на існування листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не звільняє його від відповідальності за не працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки останній не вказує конкретних обставин, які завадили йому виконати цей обов`язок та сплатити адміністративно-господарські санкції і пеню.

Посилання відповідача на те, що Верховна Рада України Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX у зв`язку з введенням воєнного стану внесла зміни до Податкового кодексу України щодо адміністрування податків і зборів є безпідставним, оскільки спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Таким чином, враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем частини адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38715,00 грн та пені у розмірі 4707,44 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню позивачу суб`єкту владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ідентифікаційний код 22869098, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104) до Приватного підприємства «Софі-Ніка» (ідентифікаційний код 39021285, місцезнаходження: 03022, м. Київ. вул. Васильківська, 34) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Стягнути з Приватного підприємства «Софі-Ніка» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарську санкцію у розмірі 38715,00 грн (тридцять вісім тисяч сімсот п`ятнадцять гривень) та пеню у розмірі 4707,44 грн (чотири тисячі сімсот сім гривень сорок чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Кисіль