Рішення № 127055151, 02.05.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/36175/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інгрідієнтс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер Інгрідієнтс» (далі позивач, ТОВ «Мастер Інгрідієнтс») до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м.Києві), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00655600704 від 31.08.2021, яким підприємству відмовлено у бюджетному відшкодуванні ПДВ та нараховано грошове зобов`язання в розмірі 188 667,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що всі господарські операції, на підставі яких сформовано податковий кредит, здійснено у межах законної господарської діяльності, підтверджені первинними документами, а облік витрат на будівництво здійснюється відповідно до вимог законодавства через рахунок 151 «Капітальне будівництво». Вказує на неправомірність висновків перевірки щодо «негосподарської діяльності» та безпідставність висновку про заниження ПДВ.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив, що податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №54271/26-15-07-04-02/43415101 від 13.07.2021, за результатами якої встановлено заниження податкових зобов`язань за листопад 2020 квітень 2021 року та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ. За твердженням відповідача, підприємство не відобразило залишки ТМЦ на рахунках 20, 28, не веде облік ТМЦ в розрізі номенклатури, що вказує на відсутність господарської мети у здійснених операціях.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

На виконання положень Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/36175/21 передано для розгляду судді Захаровій О.В.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановлено такі фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер Інгрідієнтс», код ЄДРПОУ 43415101, зареєстроване як юридична особа за адресою: м.Київ, вул.Степана Ковніра, буд.3-А, кв.15, є платником податку на додану вартість. Основний вид діяльності за КВЕД: 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості. Інші види діяльності за КВЕД: 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

19.05.2021 позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за звітний період квітень 2021 року, реєстраційний номер 9131221966, в якій визначило суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 754 671,00 грн.

Наказом № 4993-П від 15.06.2021 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Мастер Інгрідієнтс»» ГУ ДПС у м. Києві відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову виїзну перевірку з 22.06.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2021 №54271/26-15-07-04- 02/43415101 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мастер Інгрідієнтс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2021 року», в якому зазначено: «..Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є: придбання обладнання, будівельніф матеріалів, робіт, послуг, пов`язаних з будівництвом виробничо-складських приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, масив Бориспільський, вул.Завокзальна, номер ділянки 2Г. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Мастер Інгрідієнтс» включило до розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2021 року суми ПДВ з придбання обладнання, будівельних матеріалів, робіт, послуг згідно податкових накладних наведених в додатку 2 до акта перевірки. Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що залишки товарно-матеріальних цінностей на рахунках 20, 28 станом на 30.04.2021 відсутні. Облік залишків по рахунку 151 ТОВ «Мастер Інгрідієнтс» ведеться в розрізі суб`єктів господарювання, а не в розрізі товарно-матеріальних цінностей. При цьому, Дт сальдо по рахунку 151 станом на 01.04.2021 становить 11 845 061,54 грн та по кожному суб`єкту господарювання - 11 845 061,54 грн. Дт сальдо по рахунку 151 станом на 30.04.2021 становить 13 457 118,84 грн та по кожному суб`єкту господарювання 13 457 118,84 грн».

Як наслідок таких висновків відповідач встановив, що позивачем в порушення абз.г) п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «Мастер Інгрідієнтс» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2021 на 754 671 грн; в порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Мастер Інгрідієнтс» не виписано (не оформлено), не зареєстровано податкові накладні за листопад 2020 на суму ПДВ у розмірі 181 508 грн, за грудень 2020 року - 143 000 грн, за січень 2021 року - 158 576 грн, за лютий 2021 - 74 529 грн, за березень 2021 року- 93 969 грн, за квітень 2021 року - 103 089 грн.

Наказом від 29.06.2021 №17 під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Мастер Інгрідієнтс» ГУ ДПС у м. Києві призначено проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно- матеріальних цінностей, грошових коштів та інших активів позивача, за результатами якої відповідачем складений інвентаризаційний акт ТМЦ, переданих у будівництво на 02.07.2021 згідно переліку, вказаному в цьому акті.

З акту перевірки від 13.07.2021 №54271/26-15-07-04- 02/43415101 слідує, що за результатами проведеної інвентаризації встановлено відсутність у TOB «Мастер Інгрідієнтс» складських приміщень, залишків товарно-матеріальних цінностей, суми ПДВ з придбання яких включено до розрахунку суми бюджетного відшкодування за квітень 2021 року.

31.08.2021 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00655600704, згідно з яким встановлено порушення п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 754 671 грн, та застосовано штраф в розмірі 188 667,75 грн.

20.09.2021 позивач подав скаргу в адміністративному порядку до ДПС України.

05.11.2021 ДПС України за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення про результати розгляду скарги № 25030/6/99-00-06-01-05-06, яким податкове повідомлення-рішення №00655600704 від 31.08.2021 залишено без змін, скаргу без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податків, пов`язаного з обчисленням податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі -Закон 996-IV).

Відповідно до положень вказаного Закону №996-IV - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996-XIV).

Відповідно до абзацу 5 статті 1 та частина 1 статті 9 Закону України №996-XIV, обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, згідно з абзацом 11 статті 1, частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення.

Закон № 996-XIV також визначає порядок складення первинних документів, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та їх обов`язкові реквізити.

Формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку як джерел фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують здійснення господарських операцій за їх сутністю. В іншому разі не можна вважати, що платник податків виконав податковий обов`язок належним чином.

Для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-XIV. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст.200 ПКУ передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з положеннями п.п. «в» п.200.4 ст.200 ПКУ, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

За відсутності факту придбання товарів, робіт, послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, проте недостовірних документів.

Згідно із пунктом 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

З матеріалів справи убачається, що між TOB «Мастер Інгрідієнтс» та ТОВ «Девелопмент АБ» укладений договір на розробку детального плану територій від 18.09.2020 № 605.

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 19.10.2020 № 476 затверджено внесення змін до детального плану територій, в результаті чого було передбачено план розміщення виробничих корпусів TOB «Мастер Інгрідієнтс».

Наказом Управління регіонального розвитку Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 30.10.2020 №54-н затверджено для TOB «Мастер Інгрідієнтс» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

14.12.2020 між TOB «Мастер Інгрідієнтс» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір на виконання робіт (надання послуг) № 615, згідно з яким розроблено робочий проект «Нове будівництво виробничого комплексу ТОВ «Мастер Інгредієнте» на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району» ДК 021:2015-71410000-5 Послуги в сфері містобудування.

28.10.2020 між TOB «Мастер Інгрідієнтс» та з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 220084903.

ТОВ «Агроелектроплюс» відповідно договору підряду № ЕМР-22-05-16/2020 від 22.05.2020 та № ЕМР-10-11-30/2020 від 10.11.2020 виконував електромонтажні роботи з будівництва Комплексної трансформаторної підстанції 63 кВт та Електричної повітряної лінії (ПЛ) 0,4 кВт.

Відповідно до договору підряду № 27 від 06.11.2020 року з ТОВ «Сантехкомплекс» виконані роботи з монтажу котельні.

TOB «ІМК» на підставі договору № 19Ю20/ОБЛ від 19.10.2020 здійснено підключення обладнання на об`єкті будівництва до мережі Інтернет.

ТОВ «Укрконтейнер» на підставі договору оренди обладнання № 23/06/2020-ОР від

23.06.2020 надано госпблоками для розміщення працівників під час виконання будівельних робіт.

ТОВ «Вольтбудмонтаж» на підставі договору послуг на виконання електромонтажних робіт № 01/12-01-2020 від 01.12.2020 здійснено електромонтажні роботи на об`єктах.

Відповідачем не ставиться під сумнів реальність господарських операції та їх підтвердження первинними документами, відтак такі обставини не є спірними між сторонами і доказуванню не підлягають.

Щодо проведення інвентаризації під час проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Аналогічних висновків дотримується і суд касаційної інстанції, правова позиція якого викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №807/1556/17.

Відповідно до пункту п`ятого розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879 (далі - Положення №879), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 7 розділу І Положення №879 встановлено випадки обов`язкового проведення інвентаризації, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

За правилами пункту першого розділу ІІ Положення №879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що невідображення позивачем куплених товарів на рахунках бухобліку 20, 28 (відображення їх на рахунку 151) і відсутність актів на внутрішнє переміщення товарів свідчить про те, що ТОВ «Мастер Інгрідієнтс» здійснює негосподарську діяльність.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, зокрема витрат на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства.

На субрахунку 151 «Капітальне будівництво» відображаються витрати, пов`язані з будівництвом об`єктів, у тому числі з придбанням обладнання, будівельних матеріалів, робіт і послуг, необхідних для створення основних засобів.

Також відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, первісна вартість об`єкта основних засобів включає витрати на його будівництво, монтаж, доставку, проектування, придбання та інші необхідні витрати.

Таким чином, у разі безпосереднього використання будівельних матеріалів без їх зберігання на складі, а саме без оприбуткування на рахунки 20 «Виробничі запаси» або 28 «Товари», підприємство правомірно обліковує такі витрати за рахунком 151.

Разом з тим, у випадках, коли товари, сировина чи матеріали надходять на склад або зберігаються певний період, ведеться облік і за рахунками 20 «Виробничі запаси» та 28 «Товари» відповідно до загальноприйнятих правил бухгалтерського обліку.

Облік за цими рахунками застосовується в тих випадках, коли такі товарно-матеріальні цінності не використовуються одразу в процесі будівництва або виробництва, а підлягають зберіганню, відвантаженню чи подальшому переміщенню.

Крім того, згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зміст аналітичного обліку визначається підприємством самостійно у своїй обліковій політиці.

Враховуючи це, ведення аналітичного обліку на рахунку 151 у розрізі контрагентів, а не номенклатурних позицій товарно-матеріальних цінностей, є правомірним і не порушує жодної вимоги ані бухгалтерського, ані податкового законодавства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, передбачених законодавством.

Податковий кодекс не містить вимоги щодо обов`язкового ведення обліку саме в розрізі номенклатури товарів у разі, якщо такі товари використовуються безпосередньо у процесі створення необоротних активів.

Суд враховує також правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №803/3519/15 та від 21 травня 2021 року у справі №826/1259/16, де вказано, що витрати, понесені підприємством на будівництво об`єктів основних засобів, мають господарську спрямованість, навіть якщо вони відображені на рахунку 151 без попереднього оприбуткування матеріалів на складських рахунках 20 чи 28. Такі дії не можуть вважатися підставою для визнання операцій як таких, що не пов`язані з господарською діяльністю, і не позбавляють платника права на податковий кредит.

Отже, вказані дії позивача, а саме відсутність залишків на рахунках 20 і 28 станом на 30 квітня 2021 року в окремому звітному періоді, ведення обліку по рахунку 151 у розрізі постачальників без окремого виділення номенклатури товарно-матеріальних цінностей не суперечать чинному законодавству та не можуть бути підставою для висновку про заниження податкового зобов`язання або ведення позивачем негосподарської діяльності.

Суд також вважає обгрунтованими доводи позивача, що інвентаризація проводилася 02.07.2021, тоді як об`єктом перевірки є податковий період до 30.04.2021.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відтак, суд дійшов висновку, що висновки на основі інвентаризації не можуть вважатися належними доказами щодо стану на момент подання декларації.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 14 150,08 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1528 від 01.12.2021 та №1588 від 15.12.2021.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інгрідієнтс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м.Києві №00655600704 від 31.08.2021, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інгрідієнтс» застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 188 667,75 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Інгрідієнтс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві витрати на сплату судового збору у розмірі 14 150,08 (чотирнадцять тисяч сто пятдесят) грн 08 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова