Ухвала суду № 127054837, 01.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

01 травня 2025 року № 320/21108/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Октябрський районний суд м. Полтави про визнання дій протиправними та скасування рішення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом (документ сформований в систему «Електронний суд» 25.04.2025 року) до Міністерства юстиції України, третя особа: Октябрський районний суд м. Полтави про визнання дій протиправними та скасування рішення, у якому просить суд:

-визнати наказ Міністерства юстиції України від 21.04.2025 року № 778/7 «Про повернення скарги» незаконним та протиправним, таким, що порушує право ОСОБА_1 на оскарження дії або бездіяльність державного реєстратора, таким, що не відповідає вимогам ст. 34 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»;

-визнати право ОСОБА_1 на належне виконання відповідачем зобов?язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, яке встановлено ст. 19 Конституції;

-визнати дії відповідача порушенням мого права на виконання ним зобов?язання передбаченого ст. 19 Конституції;

-визнати відсутність державної реєстрації Октябрського районного суду м. Полтави 05.06.1981 року та визнати запис про державну реєстрацію від 05.06.1981 року, 03.11.2010 року, номер запису: 15881200000009463 фіктивним;

-визнати реєстраційні дії щодо внесення до ЄДР відомостей про керівника юридичної особи Микитенко В. М., про розпорядчий акт на підставі якого створено Октябрський районний суд м. Полтави та відомостей щодо державної реєстрації Октябрського районного суду м. Полтави, а також всіх інших реєстраційних дій, які здійснювалися впродовж існування ЄДРПОУ і які відображені у хронології реєстраційних дій вчиненими з порушенням Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та скасувати їх;

-визнати відсутність правоздатності Октябрського районного суду м. Полтави, як юридичної особи внаслідок не набуття ним статусу юридичної особи;

-визнати нанесення ОСОБА_1 діями відповідача моральної шкоди.

-стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 10 000 000 грн. 00 коп., у якості відшкодування моральної шкоди нанесеної позивачу діями відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Щодо недоліків заяви.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Суд звертає увагу на те, що в порушення зазначених вимог, у позовній заяві не вказано відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідачів.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Згідно ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом ч. 8 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Так, суд приймає до уваги, що із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить звільнити його від сплати судового збору відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку з його майновим станом. Вказано, що позивач досяг пенсійного віку, однак Пенсійний фонд України відмовив йому в нарахуванні пенсії через недостатній страховий стаж, що підтверджується документами, доданими до справи. На даний час позивач не працевлаштований, не здійснює підприємницьку діяльність та не має жодних доходів за попередній календарний рік. Окрім цього, всі банківські рахунки позивача заарештовані органами Міністерства юстиції України, що унеможливлює отримання ним будь-яких доходів. У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що об`єктивно не має можливості сплатити судовий збір, і просить суд врахувати його майновий стан та задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справіза таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Разом з тим, суд враховує, що ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі № 9901/77/20 (провадження № 11-131заі20) висловлено правову позицію згідно з якою для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» необхідно надати довідку з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу заявника за попередній календарний рік.

Тому особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При зверненні до суду позивачем не додано документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, тож з огляду на вказане, правових підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору не вбачається.

З огляду на викладене, суд звертає увагу позивача на необхідність сплати судового збору у порядку та розмірі, передбачених Законом України «Про судовий збір», або подання належних доказів, що підтверджують підстави для звільнення від його сплати відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Розміри ставок судового збору визначені у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 подав позовну заяву через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Так, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 09.11.2023 року № 3460-IX з 01.01.2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн. 00 грн.

За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір який складає 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. п. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив наступне.

Щодо сплати судового збору за позов немайнового характеру: правове регулювання та розрахунок.

На підставі ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, який містить шість окремих вимог немайнового характеру.

У зв`язку з цим суд зазначає, що позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 813 грн. 80 коп. (1 211 грн. 20 коп. х 6 х 0,8) та надати відповідний документ про його сплату.

Щодо сплати судового збору за позов майнового характеру: правове регулювання та розрахунок.

Із змісту прохальної частини адміністративного позову, позивач просить стягнути з Державного бюджету України грошову суму в розмірі 10 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що є вимогою майнового характеру.

Так, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подається фізичною особою, судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму та не більше 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

З огляду на встановлену законом верхню межу судового збору за майнову вимогу 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, сума судового збору, що підлягає сплаті за вказану вимогу, становить: 3 028 грн х 5 = 15 140 грн. 00 коп.

На підставі наведеного суд вказує, що позивачу необхідно сплатити судовий збір у зазначеному розмірі та надати відповідний документ про його сплату.

Щодо змісту позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач повинен зазначити чітке і конкретне обґрунтування своїх вимог, що дозволить суду належним чином встановити обставини справи, визначити межі судового розгляду та надати оцінку діям чи бездіяльності конкретного суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що сформульовані позивачем позовні вимоги, зокрема щодо: визнання реєстраційних дій щодо внесення до ЄДР відомостей; визнання відсутності правоздатності Октябрського районного суду м. Полтави; визнання відсутності державної реєстрації Октябрського районного суду м. Полтави є недостатньо конкретизованими, оскільки позивач не зазначив, до кого саме з відповідачів звернені ці вимоги.

Наявність чітко сформульованих вимог до конкретного суб`єкта є необхідною умовою для з`ясування предмета спору, обсягу відповідальності кожного відповідача, забезпечення їх належного повідомлення про предмет позову та реалізації принципу змагальності. Невизначеність у цьому аспекті перешкоджає подальшому розгляду справи, оскільки унеможливлює встановлення належного відповідача, а також перешкоджає суду належно реалізувати процесуальні повноваження в частині забезпечення розгляду справи в межах заявлених вимог.

Так, відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, захист прав у порядку адміністративного судочинства здійснюється шляхом звернення до суду з чіткими вимогами, адресованими конкретному суб`єкту владних повноважень. Невизначеність у формулюванні таких вимог унеможливлює ефективний судовий захист і перешкоджає належному розгляду справи.

Підсумки суду.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Голдер проти Великої Британії» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Судом враховано вимоги ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 171 цього Кодексу.

За змістом до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України , то таку слід залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали, шляхом:

- надання документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

-подання уточненої позовної заяви з усіма доданими до неї документами з конкретизацією позовних вимог.

При цьому суд роз`яснює, що під поняттям «усунення недоліку» розуміється подання в суд документу про сплату судового збору, а не сплата у встановлений строк без своєчасного надання суду доказу (документу) про сплату (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/10366/17).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 607/23244/21 (14-116цс22) апеляційному оскарженню лише разом з рішенням суду підлягає ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, якщо суд першої інстанції у цій ухвалі встановлює розмір судового збору, який позивач (заявник) має сплатити при зверненні до суду, або порядок його обчислення, однак особа не погоджується або з таким розміром, або з порядком його обчислення. Такі ухвали суду першої інстанції не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Також не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

На підставі наведеного та керуючись ст. 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Октябрський районний суд м. Полтави про визнання дій протиправними та скасування рішення залишити без руху.

Позивачу надається п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Октябрський районний суд м. Полтави про визнання дій протиправними та скасування рішення вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вісьтак М.Я.