Рішення № 127054533, 02.05.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2025 р. справа № 300/8750/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач), за змістом якого (з урахуванням уточнення) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.10.2024 за № 092750011429 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу та до пільгового стажу за Списком № 2 роботу:

1) на території російської федерації, а саме:

в Нафтогазодобувному управлінні «Муравленковскнефть» на посаді машиніста у період з 01.01.1992 по 19.04.1994 (2 роки 3 місяці 19 днів);

в спільному підприємстві (пізніше перейменоване у відкрите акціонерне товариство) «Сибнефть» на посаді водія третього класу у період з 13.03.1996 по 09.05.1998 (2 роки 1 місяць 27 днів);

у закритому акціонерному товаристві на посаді машиніста підіймача «Обьнефтеремонт» у періоди з 01.10.2000 по 14.02.2003 (2 роки 4 місяці 14 днів), з 04.03.2003 по 12.05.2004 (1 рік 2 місяці 9 днів) та з 04.02.2009 по 31.03.2009 (1 місяць 28 днів);

у відкритому акціонерному товаристві «Білоруське управління по збільшенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин» (ВАТ «Білоруське УПНП і КРС») на посаді машиніста підіймача у період з 15.05.2004 по 31.08.2008 (4 роки 3 місяці 17 днів), з 15.08.2012 по 31.01.2013 (5 місяців 17 днів);

у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТК-2» на посаді машиніста підіймача у періоди з 01.09.2008 по 26.09.2008 (26 днів), з 01.04.2009 по 11.08.2009 (4 місяці 11 днів), з 12.08.2009 по 12.05.2010 (9 місяців 1 день), з 16.05.2010 по 18.11.2010 (6 місяців 3 дні), з 20.11.2010 по 13.09.2011 (9 місяців 25 дні), з 15.09.2011 по 14.08.2012 (11 місяців);

у закритому акціонерному товаристві «Ермаковське підприємство по ремонту свердловин» на посаді машиніста підіймача у період з 12.02.2013 по 11.03.2013 (1 місяць), з 26.03.2013 по 04.12.2014 (1 рік 8 місяців 9 днів);

у товаристві з обмеженою відповідальністю «Управління технологічного транспорту КаРС» на посаді машиніста підіймача у період з 10.12.2014 по 14.10.2015 (10 місяців 5 днів), з 15.10.2015 по 25.04.2016 (6 місяців 11 днів), з 17.05.2016 по 30.06.2016 (1 місяць 14 днів), з 16.11.2018 по 09.07.2020 (1 рік 7 місяців 24 дні);

у товаристві з обмеженою відповідальністю «Ресурс» на посаді машиніста підіймача у період з 01.07.2016 по 30.11.2017 (1 рік 5 місяців);

у товаристві з обмеженою відповідальністю «Р-Транс» на посаді машиніста підіймача у період з 01.12.2017 по 26.07.2018 (7 місяців 26 днів), з 03.08.2018 по 15.11.2018 (3 місяці 13 днів)

- у товаристві з обмеженою відповідальністю «Структум» з 01.08.2022 по 24.11.2022 (3 місяці 24 дні) та АТ «Укргазвидобування» з 01.07.2024 по 20.09.2024 (2 місяці 20 днів).

2) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи, які вже зараховані пенсійним органом до загального стажу, а саме:

у Нафтогазодобувному управлінні «Муравленковскнефть» на посадах оператора підземного ремонту свердловин та помічника бурильника у період з 24.11.1987 по 15.02.1991 (3 роки 2 місяці 22 дні);

в Нафтогазодобувному управлінні «Муравленковскнефть» на посаді машиніста у період з 26.02.1991 по 31.12.1991 (10 місяців 6 днів);

- у товаристві з обмеженою відповідальністю «Структум» та АТ «Укргазвидобування» з 16.12.2020 по 31.07.2022 (1 рік 7 місяців 16 днів), з 25.11.2022 по 30.06.2024 (1 рік 7 місяців 6 днів)».

- зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 08.10.2024 - з дня звернення за пенсією.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням від 15.10.2024 № 092750011429 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Позивач стверджує, що подані ним документи є достатніми для зарахування стажу роботи до пільгового стажу та призначення пенсії за віком, так як вказані періоди роботи підтверджуються записами у трудовій книжці, а також архівними довідками та довідками, які надавалися до пенсійного органу. Окрім того, вказав на те, що відповідачем не враховано до страхового та пільгового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014, з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 16.11.2018 по 09.07.2020, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 01.08.2022 по 24.11.2022, з 01.07.2024 по 20.09.2024; до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 24.11.1987 по 15.02.1991, з 26.02.1991 по 31.12.1991, з 16.12.2020 по 31.07.2022, з 25.11.2022 по 30.06.2024. Вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, при цьому, безпідставно не врахувавши вищевказані періоди, чим грубо порушено право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв`язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.53).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 10.12.2024 у справі № 300/8750/24 (а.с.172-173).

11.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що страховий стаж за спірні періоди роботи має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації. При цьому, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території російської федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду російської федерації за цей період. Окрім того, 11.06.2022 росія в односторонньому порядку вийшла із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, внаслідок чого, наразі відсутні законодавчі підстави зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи в російській федерації. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992, однак, відсутність вказаної умов не дає права працівникові на таку пенсію. Враховуючи вказані обставини, страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 3 місяці 22 дні, пільговий стаж 1 рік 3 місяці 14 днів. До страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 до 15.11.2008, оскільки 19.06.2023 Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З огляду на зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області прийнято рішення від 15.10.2024 №092750011429 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу за списком № 2, передбаченого статтею 114 Закону № 1058-IV (а.с.117-123).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.10.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с.64).

Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 15.10.2024 № 092750011429 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно з наданими документами вік заявника 58 років, страховий стаж позивача становить 12 років 3 місяці 22 дні, стаж роботи за Списком № 2 1 рік 3 місяці 14 днів. Вказано, що до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи в республіці білорусь та російській федерації після 01.01.1992, оскільки з 19 червня 2023 року внаслідок виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31 грудня 1991 року (а.с.13).

Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним та те, що відповідачем також не враховано до страхового та пільгового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014, з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 16.11.2018 по 09.07.2020, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 01.08.2022 по 24.11.2022, з 01.07.2024 по 20.09.2024; до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 24.11.1987 по 15.02.1991, з 26.02.1991 по 31.12.1991, з 16.12.2020 по 31.07.2022, з 25.11.2022 по 30.06.2024, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом № 1788-ХІІ та Законом № 1058-IV (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.

Так, частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Аналогічна норма передбачена пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, відповідно до якої працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Крім того, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема:

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що умовами для набуття позивачем права на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 є наявність страхового стажу - не менше 29 років 6 місяців та пільгового стажу - не менше 12 років 6 місяців.

Як встановлено з рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 15.10.2024 №092750011429 до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи в республіці білорусь та російській федерації після 01.01.1992, оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Водночас, позивач вказує, що пенсійним органом не зараховано до страхового та пільгового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 04.03.2003 по 12.05.2004, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014, з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 16.11.2018 по 09.07.2020, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 01.08.2022 по 24.11.2022, з 01.07.2024 по 20.09.2024; до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 24.11.1987 по 15.02.1991, з 26.02.1991 по 31.12.1991, з 16.12.2020 по 31.07.2022, з 25.11.2022 по 30.06.2024.

Щодо можливості зарахування до страхового та пільгового стажу вищевказані періоди роботи, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.

Пунктами 1, 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМЦ від 12 серпня 1993 року № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі №683/3705/16-а.

До 17.08.1993 до дати державної реєстрації наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 № 58, порядок ведення трудових книжок був передбачений положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.2 вказаної Інструкції у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Положеннями пунктів 3.1-3.3 розділу 3 Інструкції № 162 визначено, що у випадках, коли у трудовій книжці заповнені всі сторінки відповідних розділів, трудова книжка доповнюється вкладишем.

Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться адміністрацією підприємства за місцем роботи робітника чи службовця у тому порядку, як і трудова книжка.

Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10х25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.

При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.

У разі необхідності доповнення трудової книжки вкладишем видається вкладиш нового зразка незалежно від того, яку трудову книжку має працівник (нового чи раніш установленого (1983 р.) зразків).

Так, до матеріалів справи долучено копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.14-24), яка містить такі записи щодо трудової діяльності позивача, зокрема:

- з 07.09.1984 по 26.03.1985 робота на посаді помічника бурильника 3 розряду;

- з 10.06.1985 по 30.09.1985 робота на посаді помічника бурильника у Нафтогазодобувному управлінні «Муравленковскнефть», район Крайньої Півночі;

- з 24.11.1987 по 15.02.1991 працював на посадах оператора підземного ремонту свердловин та помічника бурильника у Нафтогазодобувному управлінні «Муравленковскнефть», район Крайньої Півночі;

- з 26.02.1991 по 19.04.1994 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду в Нафтогазодобувному управлінні «Муравленковскнефть» у районі Крайньої Півночі;

з 13.03.1996 по 09.05.1998 робота на посаді водія третього класу в спільному підприємстві (з 25.03.1996 перейменоване у відкрите акціонерне товариство) «Сибнефть», район Крайньої Півночі;

з 01.10.2000 по 14.02.2003 робота на посаді машиніста підйомника А-50 6 розряду у закритому акціонерному товаристві «Обьнефтеремонт», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 15.05.2004 по 31.08.2008 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у відкритому акціонерному товаристві «Білоруське управління по збільшенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин» (ВАТ «Білоруське УПНП і КРС»), район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 01.09.2008 по 26.09.2008 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТК-2», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 04.02.2009 по 31.03.2009 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у закритому акціонерному товаристві «Обьнефтеремонт», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 01.04.2009 по 11.08.2009 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТК-2», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 12.08.2009 по 12.05.2010 тимчасова робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТК-2», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 16.05.2010 по 18.11.2010 тимчасова робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТК-2», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 20.11.2010 по 13.09.2011 тимчасова робота на посаді машиніста підйомника 7 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТК-2», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 15.09.2011 по 14.08.2012 тимчасова робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «ВТК-2», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 15.08.2012 по 31.01.2013 робота на посаді машиніста підйомника 7 розряду у відкритому акціонерному товаристві «Білоруське управління по збільшенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин» (ВАТ «Білоруське УПНП і КРС»), район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 12.02.2013 по 11.03.2013 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у закритому акціонерному товаристві «Ермаковське підприємство по ремонту свердловин», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 26.03.2013 по 04.12.2014 - робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у закритому акціонерному товаристві «Ермаковське підприємство по ремонту свердловин», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 25.11.2022 прийнятий на посаду машиніста бурової установки 4 розряду в АТ «Укргазвидобування»;

Окрім того, дослідивши зміст вкладки до трудової книжки від 09.12.2014 серії НОМЕР_2 (зворотна сторона а.с.24-29), судом встановлено, що відповідно до наявних у ній записів позивач:

- з 10.12.2014 по 14.10.2015 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «Управління технологічного транспорту КаРС», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 15.10.2015 по 25.04.2016 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «Управління технологічного транспорту КаРС», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 17.05.2016 по 30.06.2016 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «Управління технологічного транспорту КаРС», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 01.07.2016 по 30.11.2017 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «Ресурс», район, прирівняний до Крайньої Півночі;

- з 01.12.2017 по 26.07.2018 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «Р-Транс» в районі, прирівняному до Крайньої Півночі;

- з 03.08.2018 по 15.11.2018 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «Р-Транс» в районі, прирівняному до Крайньої Півночі;

- з 16.11.2018 по 09.07.2020 робота на посаді машиніста підйомника 6 розряду у товаристві з обмеженою відповідальністю «Управління технологічного транспорту КаРС» в районі, прирівняному до Крайньої Півночі.

Відповідно до змісту копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 (зворотна сторона а.с.29-30), яка містить такі записи щодо трудової діяльності позивача, зокрема:

- з 16.12.2020 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів у товаристві з обмеженою відповідальністю «Структум»;

- з 01.06.2022 переведений на посаду машиніста автовишки та автогідропідіймача;

- з 22.11.2023 звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до наданої довідки від 20.09.2024 за № УБГ3309-1, виданої БУ «Укрбургаз», судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працює машиністом бурової установки четвертого розряду центральної інженерно-технологічної служби Шебелинського відділення бурових робіт ФБУ „Укрбургаз" АТ „Укргазвидобування" з 25.11.2022 (наказ № 974-к від 24.1.2022) по теперішній час (а.с.44).

Вказані записи у трудовій книжці позивача виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису.

Крім того, відповідач не надав доказів про те, що в зазначені періоди позивач займав іншу посаду, а ніж машиніста підіймача чи взагалі не працював.

Так, відповідно до змісту Форми РС-право, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховані наступні періоди роботи: з 01.09.1981 по 01.03.1985, з 02.03.1985 по 26.03.1985, з 10.06.1985 по 30.09.1984, з 24.11.1987 по 15.02.1991, з 26.02.1991 по 31.12.1991, з 16.12.2020 по 31.07.2022, з 25.11.2022 по 30.06.2024.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи до страхового стажу, необхідно задовольнити, шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 : з 01.01.1992 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014; згідно записів вкладки до трудової книжки від 09.12.2014 серії НОМЕР_2 : з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 16.11.2018 по 09.07.2020.

Щодо пільгового стажу, суд вказує наступне.

Згідно з затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» посада машиністи підйомників (2130200а-14012), на якій працював позивач передбачена Списком № 2.

Вказаний стаж роботи позивача із шкідливими і важкими умовами праці підтверджується записами в його трудовій книжці за професією, що включена до Списку №2 і період її виконання.

Отже, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992.

Разом з тим, будь-яких доказів того, що надана позивачем трудова книжка або довідки містять в собі недостовірну інформацію, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено не було.

Вище вказані відомості, зазначені у трудовій книжці позивача та трудова книжка в цілому, як основний документ, що підтверджує стаж роботи, на переконання суду є належним і достатнім доказом, який засвідчує зайнятість позивача протягом спірного періоду на посаді за Списком № 2.

Також на підтвердження періодів роботи на посадах, які відносяться до Списку № 2 позивачем надано довідку Публічного акціонерне товариство «Укрнафта» від 13.08.2024 №01/01/10/09/02/01-02/01-301 (а.с.32), довідку закритого акціонерного товариства «Обьнефтеремонт» від 28.11.2014 № 450 (а.с.34), довідку відкритого акціонерного товариства «Білоруське управління по збільшенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин» про особливий характер роботи чи умовами праці необхідні для призначення дострокової трудової пенсії по старості відповідно до статей 27, 28 федерального закону «Про страхові пенсії» від 11.02.2013 № 12 (а.с.36), довідку товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК-2» про особливий характер роботи чи умовами праці від 26.02.2013 № 407 (а.с.40), довідки БУ «Укрбургаз» від 20.09.2024 за № УБГ3309-1 (а.с.44).

Окрім того, до заяви про призначення пенсії від 08.10.2024 позивачем було додано численні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, відповідно в яких зазначено, що за періоди роботи здійснювалася сплата страхових внесків до пенсійного фонду рф (а.с.41-43,45-48).

Відтак, враховуючи періоди роботи позивача, а саме: з 24.11.1987 по 15.02.1991, з 26.02.1991 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014, з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 16.11.2018 по 09.07.2020, з 25.11.2022 по 30.06.2024, то застосуванню підлягають Списки № 1 та № 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Водночас, відповідно до змісту Форми РС-право, до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховані жодні оскаржувані періоди роботи, окрім періоду роботи позивача з 10.06.1985 по 30.09.1985 (а.с.63).

Так, Верховний Суд у постановах від 21.11.2018 у справі № 750/11115/16-а, від 31.03.2020 у справі № 446/656/17 та у справі № 127/16245/17, обставини яких є подібними, дійшов висновку про те, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21.08.1992 та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

Таким чином, періоди роботи позивача, на посадах які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: з 24.11.1987 по 15.02.1991, з 26.02.1991 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014, з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 16.11.2018 по 09.07.2020, з 25.11.2022 по 30.06.2024, мають бути зараховані пенсійним органом, як пільговий, оскільки підтверджується відповідними записами трудової книжки та довідками про особливий характер роботи чи умовами праці.

Однак, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що єдиною підставою для неврахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи після 01.01.1992 на території російської федерації слугувала обставина припинення участі російської федерації та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Проте, суд критично оцінює такий коментар відповідача, викладений в оспорюваному рішенні від 15.10.2024, з огляду на таке.

ОСОБА_1 в певні спірні періоди працював на підприємствах, які знаходяться на території російської федерації, внаслідок чого, питання щодо можливості зарахування таких періодів роботи до пільгового стажу необхідно розглядати відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода).

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав-учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному зарахуванню при призначенні пенсії.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (надалі Постанова № 1328) Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою № 1328, Україна як держава-учасниця Угоди повинна виконувати зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України з 19 червня 2023 року.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачем не може бути відмовлено у врахуванні при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) позивача за періоди роботи на території росії.

За змістом відповіді на відзив на позовну заяву, представник пенсійного органу зсилається щодо ненадання документів про результати атестації робочих місць на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

В даному аспекті суд вказує на таке.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731, затверджений Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 442-92-п (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова 442-92-п набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць 442-92-п), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками 36-2003-п, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку 442-92-п.

Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць 442-92-п. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

У разі не підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене. Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до пунктів 1-2, 4 та 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Отже, із аналізу наведених положень законодавства слідує, що період роботи до 21 серпня 1992 року включно незалежно від подальшого проведення атестації робочого місця зараховується до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови включення відповідної посади або професії до відповідних Списків. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду та період і характер виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

В постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Разом з цим, матеріали справи містять певні карти атестацій робочого місця.

Вказане зауваження з боку пенсійного органу не може бути підставою для відмови у зарахуванні певних періодів роботи до пільгового стажу позивача, внаслідок чого, суд виснує, що пенсійним органом при розгляді заяви про призначення пенсії від 08.10.2024 не було в повній мірі досліджено всіх наданих документів позивачем.

Що стосується позовної вимоги про призначення пенсії за віком, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Враховуючи вищевказані висновки суду щодо необхідності зарахування до загального страхового стажу позивача: згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 : з 01.01.1992 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014; згідно записів вкладки до трудової книжки від 09.12.2014 серії НОМЕР_2 : з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 16.11.2018 по 09.07.2020; до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи: з 24.11.1987 по 15.02.1991, з 26.02.1991 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014, з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 16.11.2018 по 09.07.2020, з 25.11.2022 по 30.06.2024, внаслідок чого, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області слід повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування стажу вищевказані періоди роботи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 18.11.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову в призначенні пенсії від 15.10.2024 за №092750011429.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до загального страхового стажу позивача: згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 : з 01.01.1992 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 04.02.2009 по 31.03.2009, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014; згідно записів вкладки до трудової книжки від 09.12.2014 серії НОМЕР_2 : з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 16.11.2018 по 09.07.2020; до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи: з 24.11.1987 по 15.02.1991, з 26.02.1991 по 19.04.1994, з 13.03.1996 по 09.05.1998, з 01.10.2000 по 14.02.2003, з 15.05.2004 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 26.09.2008, з 01.04.2009 по 11.08.2009, з 12.08.2009 по 12.05.2010, з 16.05.2010 по 18.11.2010, з 20.11.2010 по 13.09.2011, з 15.09.2011 по 14.08.2012, з 15.08.2012 по 31.01.2013, з 12.02.2013 по 11.03.2013, з 26.03.2013 по 04.12.2014, з 10.12.2014 по 14.10.2015, з 15.10.2015 по 25.04.2016, з 17.05.2016 по 30.06.2016, з 01.07.2016 по 30.11.2017, з 01.12.2017 по 26.07.2018, з 03.08.2018 по 15.11.2018, з 16.11.2018 по 09.07.2020, з 25.11.2022 по 30.06.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 08.10.2024, із врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська область, 18000).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.