Рішення № 127052157, 02.05.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

Рішення

Іменем України

Справа № 712/2556/25

Провадження № 2а/712/113/25

02 травня 2025 року

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Марцішевської О.М.,

при секретарі Ткаченко А.П.

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управлінняпатрульної поліціїв м.Києві старшоголейтенанта поліціїбатальйону 1роти 1Струк ВіктораМиколайовича проскасування постановипро притягненнядо адміністративноївідповідальностівід 30.10.2024 року серії ЕНА № 3380008 у справі про адміністративне правопорушення.

Позов обгрунтовує тим, що 31.10.2024р. на в?їзді в м. Київ зі сторони м.Бориспіль його автомобіль був зупинений працівником поліції старшим лейтенантом ОСОБА_2 бат.-1.рота-1,батальону Управління патрульної поліції в м.Києві. Позивач зазначив, що Правил дорожнього руху не порушував. На питання про причину зупинки поліцейський відповів що у нього є підозра на відсутність у позивача страхового полісу. Позивач відповів, що страховий поліс залишив в страховому агентстві для переоформлення на новий термін і це можна уточнити зателефонувавши до агентства. Далі працівник поліції зауважив про вимкнену аварійну сигналізацію. Далі, на прохання позивача, за його словами, працівник поліції ОСОБА_2 відмовися увімкнути бодікамеру та забезпечити надання правової допомоги. Мови про складення постанови не було.

25.02.2025р. позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76849214 про стягнення штрафу в розмірі 850 грн. та 26.02.2025р. звернувся до старшого державного виконавця Максима Поліщука з проханням надати постанову поліцейського, так як вона не вручалась ні при зупинці авто 31.10.2024р., ні листом поштою. Старший державний виконавець надав копію постанови серії ЕНА № 3380008 від 31.10.2024р. Постановою інспектора старшого лейтенанта ОСОБА_2 бат-1,роти N?1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві позивача оштрафовано за відсутність страхового полісу та за не ввімкнення аварійної світлової сигналізації.

Позивач вважає, що поліцейським порушено всі процесуальні дії передбачені КУпАП ст.ст.251;252;268.

Одночасно з позовом позивачем скеровано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки з спірною постановою ознайомився тільки 26 лютого 2025 року.

04 березня 2025 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та наданий строк п`ять робочих днів із дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині. Вказана ухвала отримана позивачем 13.03.2025р. згідно поштового повідомлення.

14.03.2025 року позивачем скеровано до суду позовну заяву в новій редакції ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ЕНА № 3380008 від 31 жовтня 2024 року за ч.1 ст.126 КУпАП.

10 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) осіб. Витребувано від Департаменту патрульної поліції (код 40109646) матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до постанови ЕНА № 3380008 від 31 жовтня 2024 року за ч.1 ст.126 КУпАП (постанова з документами, на підставі яких вона винесена, відомості про надіслання постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності).

16 квітня 2025 року відповідач скерував заяву про виконання ухвали суду та відзив на позовну заяву.

В обґрунтування заперечень по суті позову вказує, що згідно Постанови 31.10.2024 об 11 год. 04 хв., в м. Києві, на шосе Бориспільському, Позивач керуючи транспортним засобом HONDA CR-V номерний знак НОМЕР_1 , після зупинки працівниками поліції на блок-посту не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, та був без необхідних документів, а саме без чинного полісу ОСЦПВВНТЗ, за що частиною п`ятою статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.

Також відповідач зазначає, що позивач вказує у своїй заяві, що постанова не вручалась йому ані на місці зупинки, ані засобами поштового зв`язку. Однак дане твердження спростовується наданим до відзиву списком №ЛБ 08.11.2024 Регіони, де зазначено, що Позивачу було направлено копію оскаржуваної постанови за адресою реєстрації. Також додатково надаємо витяг з сайту трекінгу поштових відправлень Укрпошти, де зазначено, що поштове відправлення повернуто відправнику через закінчення терміну зберігання. Відтак, твердження Позивача, викладені у позові є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

29 квітня 2025 року позивач скерував заперечення на відзив відповідача, в якому вказує, що відповідач не спростовує факти порушення поліцейським процесуальних дій, поліцейський зупинив його без причини, а причину почав шукати вже після зупинки позивача на вимогу поліцейського. Також, позивач вважає, що доводи на користь виправдання дій поліцейського є неконституційними і принижують його честь і гідність та позбавляють його, як інваліда 2 групи, матеріального забезпечення життєво необхідних ресурсів на достатнє харчування та лікування.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені статтею 286 КАС України § 2. «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Глави 11 « Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ».

Відповідно до ч.2 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Оскільки у справі даної категорії законом не передбачено подання такої заяви по суті справи, як відповідь на відзив та заперечення, суд враховує подану відповідачем заяву формі заперечення на відзив в якості письмових пояснень з метою забезпечення можливості учасників ефективно реалізувати гарантовані статтею 44 КАС України процесуальні права нанадання пояснення суду, наведення свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Вирішуючи питання щодо строку звернення позивача до суду, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом встановлено, що відповідачем оспорювана постанова надсилалась позивачу поштою, проте не була отримана в зв`язку із поверненням за закінченням терміну зберігання, що підтверджується трекінгом ДП Укрпошта. Також оспорювана постанова не містить відмітки про відмову її отримання позивачем.

Враховуючи викладене, оскільки вручення позивачу оспорюваної постанови до 25.02.2025р. судом не встановлено, відсутні підстави для висновку про звернення позивача до суду з пропуском процесуального строку і тому питання про поновлення такого строку не вирішується.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 31.10.2024 р. автомобіль позивача було зупинено працівником поліції старшим лейтенантом ОСОБА_2 бат.-1.рота-1, батальону Управління патрульної поліції в м.Києві на блок посту в м. Києві на шосе Бориспільському.

Постановою серії ЕНА № 3380008 від 31.10.2024 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого правопорушення частиною п`ятою статті 121 КУпАП, яке полягало в тому, що 31.10.2024р. о 11 год. 04 хв., в м.Києві, на шосе Бориспільському, Позивач керуючи транспортним засобом HONDA CR-V номерний знак НОМЕР_1 , після зупинки працівниками поліції на блок-посту не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, та був без необхідних документів, а саме без чинного полісу ОСЦПВВНТЗ, чим порушив пункт 2.3.в Правил дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР).

Відповідно до статті 222 КУпАП Органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний мати при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до вимог п. 2.1 Правил дорожнього руху (ПДР), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до приписів пп. а) п.2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1,- тобто, в тому числі і чинний страховий поліс.

За невиконання визначених ПДР обов`язків водій може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведені вище вимоги ПДР України, водій повинен мати при собі чинний страховий поліс, який додатково, але не виключно, підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Так, ч.1 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, склад правопорушення, відповідальність за яке встановлено ч.1 ст.126 КУпАП становить:

1) Об`єкт - суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

2) Об`єктивна сторона правопорушення виражається у формі керування транспортним засобом особою:

- яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»);

- або не пред`явила для перевірки у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»);

- або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

3) Суб`єкт адміністративного проступку- загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

4) Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Так, суд звертає увагу, що норма ст.126 КУпАП є імперативною, та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред`явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

При цьому, правилами дорожнього руху передбачена можливість пред`явлення водієм чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса на електронному або паперовому носії.

При цьому, наявність у працівників поліції даних щодо наявності чинного страхового полісу, не звільняє водія від обов`язку мати при собі (в тому числі в електронній формі) під час керування транспортним засобом та пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В силу п.1ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до змісту ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та іншими доказами.

Згідно ч. 1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання - ст.76 КАС України.

В силу вимог ст. 77 зазначеного Закону в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Нормами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 по справі № 520/2261/19, вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Нормами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 по справі № 520/2261/19, вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідач у додатках до заяви про виконання ухвали суду скерував до суду скріншот перевірки чинності полісу внутрішнього страхування на ТЗ № СА5369ВА на офіційному сайті МТСБУ України, що підтверджує відсутність у позивача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на 31.10.2024 року на ТЗ № НОМЕР_1 .

Відповідно до наданого позивачем полісу № 217534654 ПрАТ СК ВУСО на ТЗ № СА5369ВА строк його дії з 12-25 27.10.2023р. по 26.10.2025р.

Відповідно до наданого позивачем полісу № 224525557 ПрАТ СК ВУСО на ТЗ № СА5369ВА строк його дії з 11-30 04.11.2024р. по 03.11.2025р.

Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджено що 31.10.2024 об 11 год. 04 хв., в м. Києві, на шосе Бориспільському позивач керував транспортним засобом HONDA CR-V номерний знак НОМЕР_1 , без чинного полісу ОСЦПВВНТЗ.

Доводи позивача про незаконність зупинки та перевірки вказаних документів суд вважає такими, що не обгрунтовують позовні вимоги. виходячи з такого.

Згідно з Порядком встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, а також руху транспортних засобів, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021, «блокпост посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на в`їзді чи виїзді з території, на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, …».

Відповідно до пункту 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 №1456 «уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду».

Згідно з пунктом 20 Порядку №1455 «заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу …».

Враховуючи викладене, під час воєнного стану зупинка транспортного засобу на блокпосту формально правомірна. Однак така зупинка передбачає пред`явлення лише документів, що посвідчують особу та про реєстрацію транспортного засобу, а також огляд особи чи автомобіля.

Разом з тим, у Законі «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко вказано, що контроль за наявністю договорів автострахування здійснюється підрозділами Нацполіції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП.

З матеріалів справи встановлено, що вимогу пред`явити полісу ОСЦПВВНТЗ поліцейським було пред`явлено у зв`язку з порушенням ПДР, яке полягало у тому, що після зупинки працівниками поліції на блок-посту не увімкнув аварійну світлову сигналізацію.

Згідно з підпунктом б п. 9.9 Правил дорожнього руху аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена в разі зупинки на вимогу поліцейського.

Доводи позивача про те, що інспектор патрульної поліції під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не надав можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП суд відхиляє як необгрунтовані, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

У частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, зокрема протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Висновки аналогічного змісту містяться у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 536/583/17(провадження №К/9901/4973/18).

Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.

Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи Максименко проти України обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ст. 126 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведений факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови, тому позовна заява не підлягає до задоволення.

Оцінюючи дотримання права кожної фізичної особи на мирне володіння своїм майном, декларованого ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя зважає на те, що застосування адміністративного стягнення в сумі 510 грн. становить втручання у право власності, однак таке втручання є пропорційним та виправданим з огляду на суспільний інтерес, який у даному конкретному випадку полягає у застосуванні міри відповідальності до особи, яка порушила загальнообов`язкові вимоги закону у сфері безпеки дорожнього руху.

Керуючись ст. ст.8-9,72-77,241,242-246,250 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульноїполіції про скасування постанови серії ЕНА № 3380008 від 30.10.2024 року про притягненнядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржене у відповідності до ч. 4 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата складення повного тексту рішення 02 травня 2025 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Департамент патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646)