Рішення № 127052108, 02.05.2025, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1106/25

2/703/719/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

27.02.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 29533,75 грн, аргументуючи свої позовні вимоги тим, що 05.01.2023 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Фактор) та ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" (Клієнт), укладено Договір факторингу №031-050123, за умовами якого Клієнт відступив Фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги. Згідно з реєстром прав вимоги №01/03/23 від 01.03.2023 Клієнт відступив Факторові у тому числі право вимоги за Договором позики №72241351, укладеним 20.09.2022 між Позикодавцем ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та Позичальником, яким є ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало і перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги. Відповідно до положень ст. 1080 Цивільного кодексу України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Договір позики, право вимоги за яким набуте ТОВ «Сіроко Фінанс», укладений відповідачем із ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів", що здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії, безстрокової, в бездокументарній формі. Зазначений Договір позики укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого, відповідно до положень п. 1, 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у сторін цього Договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 3, ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію» гарантує однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору позики Позикодавець 20.09.2022 перерахував на вказаний позичальником рахунок грошову позику за умовами Договору в сумі 7500,00 грн, виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов`язання. Натомість ОСОБА_1 у встановлені умовами Договору строки суму Позики не повернув, проценти не сплатив, в зв`язку з чим за час користування коштами на суму позики були нараховані проценти відповідно до умов Договору, а загальний борг склав 29533,75 грн. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, розмір боргу Відповідача перед ТОВ «Сіроко Фінанс» розрахований первісним кредитором відповідно до умов укладеного Договору позики, набутий ТОВ «Сіроко Фінанс» в результаті відступлення права вимоги, склав 29533,75 грн. Спроби врегулювання боргу із боржником в добровільному порядку виявилися безрезультатними. Також, 24.12.2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» направлялася на адресу ОСОБА_1 письмова вимога про погашення заборгованості, що була боржником проігнорована. Таким чином, сума заборгованості Боржника перед ТОВ «Сіроко Фінанс» за Договором позики №72241351 на дату подання позову складає 29533,75 грн, де сума не поверненої позики складає 7500,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів 22033,75 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 29533,75 грн та сплачений ним судовий збір в сумі 3028 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2025 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

11.03.2025 від представника відповідача, адвоката Слободянюка А.І. засобами системи «Електронний суд» поданий відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на запровадження на території України з 24.02.2022 правового режиму військового стану, керуючись положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідною практикою судів касаційної інстанції, представник вказує на протиправність нарахування відсотків за користування кредитом в умовах воєнного стану. Окрім того, уклавши 05.01.2023 договір факторингу з ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів", позивач не надав документів, що свідчать про сплату ним коштів на користь первісного кредитора за відступлені права вимоги, направлення ОСОБА_1 повідомлення про те, що на його користь первісним кредитором відступлене право грошової вимоги за договором №72241351 від 20.09.2022, відтак право грошової вимоги до ОСОБА_1 позивачем, з огляду на правову природу договору факторингу як реального, не набуте. Сам факт укладення такого договору, з огляду на ст. 6, 11, 23 Закону України «Про захист персональних даних» є протиправним використанням персональних даних відповідача в справі, оскільки останній згоди на відповідні дії не надавав. Єдиним доказом, який наданий ТОВ «Сіроко Фінанс» на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 , є розрахунок заборгованості, однак вказане суперечить нормам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та усталеній судовій практиці, згідно з якою належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Наведений розрахунок заборгованості не є належним та достатнім доказом, оскільки не містить відомостей, що дозволяють перевірити факт видачі кредиту, строк кредитування, погоджений порядок нарахування відсотків, а кредитний договір позивачем не наданий. У зв`язку із викладеним просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступного висновку.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

20.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №72241351, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики становить 7500,00 грн. Строк позики 30 днів. Процентна ставка 2,5% на день. Дата надання позики 20.09.2022, дата повернення позики (останній день) 20.10.2022, знижена процентна ставка / день, % (застосовується відповідно до умов Програми лояльності) 2,5%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період карантину) 2.70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 90465,53% річних, орієнтовна загальна вартість позики 13125,00 грн.

Згідно з п. 3 договору позики позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту в разі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною у таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

У п. 4 договору позики вказано, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Відповідно до п. 5 договору позики підписанням цього договору, позичальник підтверджує, що він ознайомився на сайті в мережі інтернет http://mycredit.ua/ua/documentts-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції «OH MY FREEDOM» (перша позика 0,01%) для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів». Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, розміщених на сайті в мережі інтернет http://mycredit.ua/ua/documentts-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена у Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування пролонгації, йому зрозумілі.

Відповідно до п. 5.5 договору позичальник попереджений, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за Договором Кредитодавець має право без згоди Позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за Договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості

Позичальник надав дозвіл Кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов`язань за Договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент персональних даних Позичальника та інформації про укладення і виконання цього Договору в будь-якій формі третім особам, в тому числі, але не виключно, колекторським компаніям, у разі відступлення права вимоги за Договором або врегулювання простроченої заборгованості, з метою захисту прав та інтересів Кредитодавця та повного виконання зобов`язань за цим Договором (п. 5.6 договору).

Вказаними положеннями спростовуються доводи відзиву про протиправність використання первісним кредитором, позивачем персональних даних відповідача в справі.

Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору (п. 27 договору позики).

Зі змісту кредитного договору вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного, електронна адреса, номер картки, № НОМЕР_1 , а з тексту договору вбачається, що для його підписання позичальником використаний одноразовий ідентифікатор.

Укладаючи кредитний договір, відповідач та первісний кредитор вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти, відповідно до умов кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти, вказаний у договорі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», 20.09.2022 за дорученням ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» здійснено переказ грошових коштів у сумі 7500,00 грн на карту № НОМЕР_1 .

Як вбачається із письмового відзиву, позивач не заперечує факту отримання кредиту, однак посилається на те, що відповідна обставина має бути належним чином підтверджена виключно з допомогою первісних бухгалтерських документів.

Однак доводи відзиву про те, що відповідні документи є єдиними доказами, які б могли підтвердити наявність заборгованості та її розмір, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки суд, відповідно до ч. 1-2 ст. 80 ЦПК України, зобов`язаний оцінити всі докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для підтвердження обставин, що входять до предмета доказування.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що факт укладення договору позивачем не заперечується, суд приходить до висновку, між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 , в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладений кредитний договір, при цьому первісний кредитор у повному обсязі виконав зобов`язання за договором, перерахувавши на рахунок, вказаний у реквізитах позичальника, суму кредиту.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

05.01.2023 між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» як клієнтом та ТОВ «Сіроко Фінанс» як фактором укладений договір факторингу №031-050123.

Відповідно до п. 1.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги. Зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб.

Згідно з п. 2.1.3 договору перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Пунктом 2.1.2 договору передбачено можливість обміну сторонами реєстром прав вимог в електронному вигляді, із використанням електронної пошти.

Відповідно до витягу із реєстру прав вимог за договором факторингу №031-050123 від 05.01.2023, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло права грошових вимог, зокрема щодо ОСОБА_1 з сумою заборгованості за тілом кредиту 7500,00 грн, заборгованості за процентами 22033,75 грн, всього 29533,75 грн.

Враховуючи передбачений первісним та новим кредитором у п.2.1.2-2.1.3 договору факторингу порядок відступлення прав вимоги, який зводиться до формування відповідного реєстру, в тому числі в електронному вигляді, суд вважає, що позивач належними доказами підтвердив набуття права вимоги до ОСОБА_1 , а доводи відзиву про те, що відсутність платіжного документу на виконання відповідного договору між клієнтом та фактором, вказаного висновку не спростовують.

24.12.2024 відповідачеві ОСОБА_1 від ТОВ «Сіроко Фінанс» надіслано вимогу про погашення заборгованості за договором позики №72241351, укладеним 20.09.2022 між позикодавцем ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 , оскільки право грошової вимоги відступлене первісним кредитором на користь позивача в справі на підставі договору факторингу №031-050123, міститься розмір заборгованості та її складові, реквізити для здійснення платежу.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі (ч. 1 ст. 213 ЦПК України).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, проценти за користування кредитом нараховані за період із 20.09.2022 до 18.01.2023, водночас строк кредитування складає 30 днів та датою повернення суми позики згідно умов договору є 20.10.2022.

З наданого позивачем договору не вбачається, що сторонами погоджено умову про нарахування процентів поза строками кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц сформувала правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відповідач заперечує проти позовних вимог, тому власного розрахунку заборгованості не надав, однак за вказаних обставин суд не вважає за можливе користуватися розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором. Сума процентів, що належить до стягнення, визначена додатком №1 до договору позики від 20.09.2022, де проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування та становлять 13125,00 грн і така сума підлягає до стягнення із позичальника.

Щодо аргументів відповідача про неправомірність нарахування та стягнення процентів в період після 24.02.2022 суд зазначає наступне.

З 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 61, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

За таких обставин не можуть бути нараховані та відповідно, не підлягають стягненню передбачені ст. 625 ЦК України втрати від інфляції, проценти річних (як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання), а також неустойка, однак не проценти за користування кредитом.

Відповідачем до суду не надано доказів виконання умов договору та сплати заборгованості ні на користь первісного кредитора, ні на користь позивача. Водночас під час судового розгляду не встановлено підстав для стягнення із відповідача суми заборгованості за процентами відповідно до розрахунку, наданого позивачем. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» заборгованість за договором позики №72241351 у сумі 20625,00 грн та 2114,76 грн судового збору, всього 22739 (двадцять дві тисячі сімсот тридцять дев`ять) грн 76 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», адреса: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510А, код ЄДРПОУ 42827134.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 02.05.2025.

Суддя І.В. Овсієнко