Рішення № 127048492, 02.05.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/14039/24

Номер провадження № 2/521/991/25

РІШЕННЯ

іМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю представників учасників, учасників справи:

від прокуратури Терлецька І.І., на підставі посвідчення;

від Одеської міської ради Бутрик А.О., в порядку самопредставництва;

від ОСОБА_1 не з`явилася;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС» - не з`явився;

від ОСОБА_2 не з`явилася;

від ОСОБА_3 не з`явилася.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, вул. Головківська, 1, м. Одеса, ЄДРПОУ - 03528552), який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65000, Думська площа, 1, Одеса, ЄДРПОУ-26597691) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС» (ЄДРПОУ 44903740, 65005, місто Одеса, вул. Хмельницького Богдана, 70), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У вересні 2024 року Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в якій просить суд: витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, розташовану за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2734713151101), а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Зокрема, обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, прокурор, посилаючись на підставність представництва ним прав та інтересів Одеської міської ради, вказав, що Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси в ході реалізації повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, що Державний акт про право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, розташовану за адресою АДРЕСА_4 , Серії І-КВ №113968, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку - не видавався, з огляду на що, територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради незаконно позбавлена правомочності власника щодо володіння користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, загальною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Так, як зазначено прокурором, 30.05.2022 року ОСОБА_2 звернулась до

Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу із заявою про

прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері -

ОСОБА_4 для оформлення права на спадщину за законом, яка, як вказав прокурор, набула право власності на таку земельну ділянку на підставі договору дарування земельної ділянки від 24.06.1997 року.

За твердженнями прокурора, під час звернення до нотаріуса, ОСОБА_2 надала нотаріусу Державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі чого, нотаріусом відкрито спадкову справу №18/2022, а ФОП ОСОБА_5 було виготовлено технічну документацію із

землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі

(на місцевості) та Відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг

Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області 25.10.2022 року

зареєстровано земельну ділянку площею 0, 2500 га з кадастровим номером

5110137300:27:004:0001 за адресою: АДРЕСА_4 з

цільовим призначенням 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель

громадської забудови, наслідком чого стало те, що 27.12.2022 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. на підставі заведеної спадкової справи проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:27:004:0001 загальною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , та видано свідоцтво право на спадщину № 1325 від 27.12.2022 року на ім`я ОСОБА_2 , про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2675480951100).

Прокурор у позові наголосив, що в ході здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42024163020000035 від 24.04.2024 року за ч. 3 ст. 190 КК України (виділене із матеріалів кримінального провадження № 42023163020000079 від 04.08.2023 року за ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України), Державний акт про право власності на земельну ділянку Серії І-КВ №113968 від 26.02.1999 року, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , на підставі якого за ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, - на ім`я ОСОБА_4 не видавався, що також на думку прокурора підтверджується низкою наданих ним до суду письмових доказів.

З огляду на вказане, прокурор вважає, що ОСОБА_2 незаконно заволоділа земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_4 , яка в силу Закону належить територіальній громаді міста Одеси та яка, в подальшому, з метою приховування протиправних дій звернулась до інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_6 із заявою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:27:004:0001 за наслідками чого, Державним реєстратором Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на дві нові ділянки, сформовані в наслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:27:004:0001, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,2154 га, кадастровий номер 5110137300:27:004:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2681871751100; земельну ділянку загальною площею 0,0346 га, кадастровий номер 5110137300:27:004:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2681901751100, які в подальшому було внесено до Статутного капіталу ТОВ «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС» та зареєстровано ним на праві приватної власності.

За доводами прокурора, у 2023 році директором ТОВ «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС» Мурай Т.Є. було ініційовано питання про об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137300:27:004:0002 та 5110137300:27:004:0003 за наслідками чого, на підставі технічної документації щодо можливості об`єднання земельних ділянок утворено земельну ділянку загальною площею 0,25 га з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2734713151101). Вказану земельну ділянку за рішенням зборів учасників ТОВ «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС» було передано як майновий внесок ОСОБА_3 , за якою зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку.

Як вказав прокурор, ОСОБА_3 в свою чергу, як одноосібний власник земельної ділянки загальною площею 0,25 га з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , уклала з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 21.03.2024, зареєстрований в реєстрі за №1043, посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. На даний час, власником земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Відтак, підсумовуючи викладене, прокурор, посилаючись на недобросовісність набувачів земельної ділянки, вважає, що з огляду на те, що первинне набуття права власності на зазначену земельну ділянку відбулось на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку Серії І-КВ №113968 від 26.02.1999 року, який в дійсності Одеською міською радою народних депутатів на ім`я ОСОБА_4 не видавався, то земельна ділянка з присвоєним кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, що розташована за адресою АДРЕСА_4 загальною площею 0,25 га, вибула з власності дійсного власника - територіальної громади в особі Одеської міської ради поза його волею.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Малиновськогорайонного судуміста Одесивід 05.09.2024року усправі № 521/14039/24 було відкрито провадження, вирішено розгляд проводити в порядку загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою Малиновськогорайонного судуміста Одесивід 05.09.2024року усправі № 521/14039/24 задоволено частково заяву Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, який діє в інтересах Держави в особі Одеської міської радипро вжиття заходів забезпечення позову у справі №521/14039/24; накладено арешт нанерухоме майно: земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, реєстраційний номер: 2734713151101, дата та час державної реєстрації:21.03.2024 року, площею 0,25 га, що розташована за адресою АДРЕСА_4 та зареєстрована за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); в іншій частині вимог заяви Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, який діє в інтересах Держави в особі Одеської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

20.09.2024 року електронною поштою через канцелярію до Малиновського районного суду міста Одеси від представника відповідача адвоката Непомнющего О. М. надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11825), у якому представник відповідача просив суд: залучити до справи у якості третьої особи Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича; витребувати у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича належним чином завірену копію виконавчого провадження ВН №74399448; витребувати у Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни належним чином завірену копію нотаріальної справи за фактом нотаріального посвідчення договору купівлі- продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 0,25 га, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 1043; у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради - відмовити у повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами відзиву на позовну заяву, відповідач, посилаючись на добросовісність набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, наголосила, що продаж спірної земельної ділянки, відбувався в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а саме, у повній відповідності до Закону Україна «Про виконавче провадження».

При цьому, як вказала відповідач, напередодні укладання купівлі-продажу, ОСОБА_1 з`ясувала в Реєстрі прав власності належну реєстрацію за продавцем майна, виїжджала особисто на місце розташування земельної ділянки, зверталась до Приватного виконавця із належними листами про роз`яснення щодо можливості придбання вказаного майна, на що отримала позитивну відповідь та запевнення Приватного виконавця, тобто відповідач у даному разі проявила саме «розумну обачність».

За твердженнями відповідача, від Приватного виконавця вона дізналась, що рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 30.01.2024 року у справі №514/64/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за борговою розпискою між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_7 надав у борг ОСОБА_3 грошові кошти в загальній сумі 375000 грн., які остання у визначений строк не повернула. На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист на підставі якого було відкрите виконавче провадження ВП№74399448 за заявою ОСОБА_7 .

Як вказала відповідач, у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження», постановою Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка С.Б., було накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , в тому числі на спірну земельну ділянку. В подальшому, 12.03.2024 року ОСОБА_3 направила до Приватного виконавця Носенка С.Б. заяву, в якій просила повідомити про можливість реалізації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 0,25 га, керуючись положеннями ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в порядку встановленому для виконання судових рішень, на що отримала відповідне погодження.

Таким чином, відповідач вважає, що набула права власності на спірну земельну ділянку в порядку виконання судових рішень, з дотриманням процедури реалізації майна боржника в межах виконавчого провадження, що регламентовано ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, відповідач зауважила, що у даному разі не підлягає застосуванню Порядок реалізації арештованого майна, який затверджено наказом МЮУ від 29.09.2016 року №2831/5, оскільки спірну земельну ділянку відповідач придбала не через електронні торги.

Відтак, на думку відповідача, правовідносини які виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 цілком узгоджуються із вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а тому, у відповідності до ч. 8 ст. 26 вказаного Закону, ч. 2 ст. 388 ЦК України, де зазначено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, беззаперечно має бути застосованою.

Таким чином, відповідач вважає, що ОСОБА_1 правомірно набула право власності на земельну ділянку, а саме шляхом укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_3 . Вказаний договір посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в нотаріальному реєстрі.

Окрім наведеного, у відзиві на позовну заяву відповідач звернула увагу суду на ту обставину, що у даному разі прокурором не наведено підстав для представництва ним інтересів Одеської міської ради.

21.10.2024 року до Малиновського районного суду міста Одеси від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №60995), у якій прокурор просив суд: у задоволенні вимоги відповідача щодо витребування у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області - Носенка С.Б. належним чином завірених копій документів відмовити у зв`язку із необґрунтованістю вимоги; у задоволенні вимоги відповідача щодо витребування у Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу належним чином завірених копій документів реєстраційної справи щодо проведення реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_4 - відмовити у зв`язку із недоведеністю, яким чином запитувані матеріали можуть вплинути на розгляд справи; позов заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Автоагропромсервіс», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки загальною площею 0,25 га, розташованої за адресою АДРЕСА_4 задовольнити. Відповідь на відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами відповіді на відзив, прокурор, посилаючись на умови договору купівлі продажу спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , наголосив, що ч. 2 ст. 388 ЦК України у даному разі є незастосовною, оскільки зі змісту договору купівлі-продажу від 21.03.2024 року № 1043 вбачається, що попередній власник ОСОБА_3 добровільно відчужила ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, за твердженнями прокурора, земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 було реалізовано не у примусовому порядку шляхом проведення електронного аукціону, згідно зі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», а добровільно на договірних засадах. Відтак, як зазначено прокурором, з урахуванням того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 за адресою АДРЕСА_4 не реалізована у в порядку примусового виконання рішення шляхом проведення аукціону, згідно зі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», а була предметом продажу на договірних засадах шляхом укладення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 21.03.2024 за № 1043, відтак не можна вважати, що дане майно було придбане ОСОБА_1 у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а тому у даному випадку положення ч. 2 ст. 388 ЦК України є незастосовними, а належним способом захисту інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Окрім наведеного, у відповіді на відзив на позовну заяву прокурор наголосив на правомірності представництва його інтересів Одеської міської ради у даній справі, оскільки саме з володіння територіальної громади Одеської міської ради спірна земельна ділянка вибула поза її волею.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 21.11.2024 року у справі №521/14039/24 клопотання представника відповідача ОСОБА_8 про залучення до справи у якості Третьої особи Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича, витребування належним чином завіреної копії виконавчого провадження ВН№74399448, витребування у Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни належним чином завіреної копії нотаріальної справи за фактом нотаріального посвідчення договору купівлі- продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 0,25 га, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 1043 задоволено частково; витребувано у Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича належним чином завірену копію виконавчого провадження ВН№74399448, витребувано у Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Тетяни Андріївни належним чином завірену копію нотаріальної справи за фактом нотаріального посвідчення Договору купівлі- продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 0,25 га, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 1043; у задоволенні клопотання про залучення до справи у якості третьої особи Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича відмовлено.

Також, 21.11.2024 року до Малиновського районного суду міста Одеси від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №14576) у яких відповідачка просила суд у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити у повному обсязі. Заперечення судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами заперечення, представник відповідача звернув увагу суду на те, що прокурор навіть у власній відповіді на відзив визначає та визнає факт того, що набувач спірної земельної ділянки ОСОБА_1 набула право власності на зазначену ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 21.03.2024 року №1043, укладеного з попереднім власником ОСОБА_3 .

При цьому, як вказав представник відповідача, грошові кошти за договором купівлі - продажу були перераховані на користь Приватного виконавця у відповідності до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім цього, представник відповідача зазначив, що прокурор намагаючись визначити як єдиний та можливий спосіб реалізації арештованого майна саме процедуру звернення стягнення на майно боржника, який полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації, не зазначив, що зазначена ним норма Закону ніяким чином не нівелює положення інших норм права та вимог того ж Закону України, а саме ст. 1 та ст. 26.

Таким чином, на переконання відповідача, законодавець передбачив можливість реалізації майна боржником особисто, саме в межах ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на що, продаж спірної земельної ділянки відбувся в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

29.11.2024 року до Малиновського районного суду міста Одеси від Приватного виконавця Носенка С.Б. надійшла копія матеріалів виконавчого провадження №74399448 по виконанню виконавчого листа №514/64/24 від 06.03.2024 року, виданого Тарутинським районним судом Одеської області.

16.12.2024 року до Малиновського районного суду міста Одеси від Приватного нотаріуса Т.А. Дімітрової надійшла копія договору купівлі-продажу від 21.03.2024 року та документи, на підставі яких він посвідчений.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 19.02.2025 року у справі №521/14039/24 підготовче провадження було закрите, справу призначено до судового розгляду по суті позовних вимог.

25.04.2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", відповідно до якогоМалиновський районний суд міста Одеси змінено на Хаджибейський районний суд міста Одеси.

В судовому засіданні прокурор та представник Одеської міської ради підтримали доводи та вимоги позовної заяви, з мотивів, викладених письмово у позові, відповіді на відзив, просили її задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Водночас, 02.05.2025 року на адресу суду електронною поштою з ЕЦП від представника відповідача адвоката Непомнющего Олександра Миколайовича надійшла чергова заява про відкладення розгляду даної справи, яка мотивована тим, що представник не має можливості бути присутнім в судовому засіданні та просить відкласти розгляд даної справи по суті у зв`язку із хворобою.

На підтвердження свого прохання представник відповідача надав суду копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, надану ТОВ «Амбулаторією сімейного лікаря».

Розглянувши вказане клопотання в судовому засіданні, заслухавши з цього приводу думку учасників справи, які з`явилися в судове засідання та які заперечували проти його задоволення, суд дійшов висновку про безпідставність причин для відкладення судового засідання у даній справі на іншу дату, враховуючи таке.

Відповідно до п. 10 Положення про ЄСІТС адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

Суд зазначає, що заява адвоката, подана електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, а не через підсистему «Електронний суд», підлягає поверненню без розгляду, оскільки такий спосіб звернення не передбачений процесуальним законодавством. На це вказав Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 року у справі №944/6062/23.

Разом з тим, суд зазначає, що надана представником відповідача виписка з історії хвороби не підтверджує факту його перебування ані на амбулаторному лікуванні, ані на лікуванні у спеціалізованій медичній установі, а лише свідчить про наявність у особи відповідного захворювання та призначене лікарем лікування, відтак, не може розцінюватися судом як самостійна підстава для відкладення судового розгляду.

Окрім цього, відповідач у даній справі може самостійно приймати участь в судових засіданнях або реалізовувати свої права за допомогою інших фахівців в галузі права, кількість яких вимогами чинного процесуального Закону не обмежена.

Також суд зауважує, що у даній справі учасниками справи у повному обсязі реалізовано, передбачені чинним ЦПК України права на подання будь-яких заяв по суті позовних вимог.

Представники інших учасників справи в судове засідання також не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили, будь-яких заяв або клопотань не надали.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Малиновського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, який діє в інтересах Держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, враховуючи таке.

Хаджибейським районним судом міста Одеси було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Державного акту на право приватної власності на землю І-КВ № 113968, виданого головою Одеської міської ради народних депутатів Русланом Боделаном 26.02.1999 року вбачається, що ОСОБА_4 , на підставі договору дарування земельної ділянки від 24.06.1997 року реєстровий номер 5-1463 від 24.06.1997 року, було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га в межах міста Одеси за адресою: АДРЕСА_4 для обслуговування громадських будівель та складських приміщень. Вказаний акт складено в двох примірниках, з яких перший видано ОСОБА_4 , другий зберігається в Одеській міській раді народних депутатів. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №217.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , 30.05.2022 року до Приватного нотаріуса було подано заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.05.2022 року в Спадковому реєстрі Приватним нотаріусом Гарською Вікторією Валеріївною було сформовано Витяг про реєстрацію спадкової справи №6906806 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому, 27.12.2022 року до Приватного нотаріуса Гарської В.В. надійшла заява ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір, після смерті якої вона прийняла спадщину, просила видати свідоцтво право на спадщину за законом стосовно земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137300:27:004:001; земельної ділянки для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; транспортного засобу марки ВАЗ.

06.10.2022 року Приватним нотаріусом Гарською В.В. спадкоємцю було надано лист, у якому Приватний нотаріус вказала, що нею було заведено спадкову справу щодо спадщини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому необхідно виготовити технічну документацію та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці, наданої для обслуговування громадських будівель та складських приміщень, розташованої на території АДРЕСА_4 , площею 0,25 га, що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на праві приватної власності на землю І КВ №113968, виданого Одеською міською радою 26.02.1999 року, що необхідно для отримання Витягу з Державного земельного кадастру та подальшої видачі Свідоцтва по право на спадщину спадкоємцю ОСОБА_2 .

27.12.2022 року ОСОБА_9 - Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Часовщик Олені Юріївні, ІНФОРМАЦІЯ_2 , було видано свідоцтво про право на спадщину за Законом, яке складається із земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І КВ №113968, виданого Одеською міською радою народних депутатів 26.02.1999 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за №217, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:27:004:0001, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

В подальшому, відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:27:004:0001 за заявою ОСОБА_2 було здійснено поділ та сформовано дві нові земельних ділянки: земельна ділянка загальною площею 0,2154 га, кадастровий номер 5110137300:27:004:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2681871751100; земельна ділянка загальною площею 0,0346 га, кадастровий номер 5110137300:27:004:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2681901751100.

31.01.2023 року за Актом приймання - передачі майна до Статутного капіталу ТОВ «Авто Агропромсервіс» ОСОБА_2 з метою формування Статутного капіталу ТОВ передала, а ТОВ «Авто Агропромсервіс» прийняло в якості внеску до Статутного капіталу Товариства майно, яке належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а саме земельну ділянку площею 0,2154 га кадастровий номер 5110137300:27:004:0003 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2681901751100, цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , грошова вартість вкладу ОСОБА_2 становить 380,000 грн.

23.02.2023 року за Актом приймання - передачі майна до Статутного капіталу ТОВ «Авто Агропромсервіс», Товариство прийняло в якості внеску до Статутного капіталу Товариства для подальшої передачі на баланс Товариства земельну ділянку площею 0,0346 га, кадастровий номер 5110137300:27:004:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2681871751100, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , загальний розмір дорівнює 54545, 06 грн. від ОСОБА_2 .

Вказані Акти посвідчені нотаріально.

Також у матеріалах справи наявна Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови ТОВ «Авто Агропромсервіс» Одеська область, місто Одеса, провулок Виноградний, 25, кадастрові номери земельних ділянок: 5110137300:27:004:, 5110137300:27:004:, виготовлена на замовлення директора ТОВ «Авто Агропромсервіс» Тетяни Мурай за заявою від 23.03.2023 року.

На підставі виготовленої ФОП ОСОБА_6 технічної документації щодо можливості об`єднання двох земельних ділянок з кадастровими номерами 5110137300:27:004:0003 та 5110137300:27:004:0002 16.05.2023 утворено земельну ділянку загальною площею 0,25 га з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2734713151101).

За протоколом № 2/16-02 Загальних зборів учасників ТОВ «Авто Агропромсервіс» від 16.02.2024 року було виключено зі складу учасників Товариства ОСОБА_3 на підставі поданої неї заяви про вихід зі складу учасників Товариства та передано майновий внесок із Статутного капіталу Товариства ОСОБА_3 у вигляді нерухомого майна: земельну ділянку, площею 0,25 га розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137300:27:004:0004 реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2734713151101, номер відомості про речове право 50276140.

За Актом прийому - передачі нерухомого майна від 16.02.2024 року, укладеного між ТОВ «Авто агропромсервіс» та ОСОБА_3 , відповідно до протоколу вказаного вище загальних зборів, ОСОБА_3 було передано земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 21.03.2024 року, укладеного між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем, сторони домовились, що продавець передає у власність, а покупець приймає земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, площею 0,25 га, у тому числі за угіддями, рілля 0,2154 га, рілля 0,0346 га, за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Пунктом 4 вказаного договору зазначено, що земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності право власності, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.02.2024 року.

Як вбачається з п. 7 вказаного договору, продаж вчинено за 590 297 грн., з яких 417075 грн. у якості авансу покупцем ОСОБА_1 були перераховані на рахунок Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Носенка С.Б. у відповідності до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», залишок грошових коштів, який становить 173 222 грн. продавець отримала від покупця повністю до підписання цього договору.

Відповідно до п. 11 вказаного договору сторони погодили, що продаж земельної ділянки здійснюється у порядку встановленому для виконання судових рішень за відкритим 08.03.2024 року Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Носенком С.Б., виконавче провадження №74399448.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 30.07.2024 року №388879248, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.06.2024 року №382438956, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 на підставі Акту приймання - передачі від 16.02.2024 року укладеного між ТОВ «Авто Агропромсервіс» та ОСОБА_3 право власності на вказану вище ділянку перейшло до ОСОБА_3 , а 21.03.2024 року за договором купівлі-продажу право власності на вказану вище земельну ділянку від ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_1 .

З Інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.06.2024 року, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 призначена для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, розташована у АДРЕСА_4 . Власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_1 , дата Державної реєстрації права в Державному реєстрі прав: 21.03.2024 року, номер запису про право в Державному реєстрі прав: 54232718.

Окрім наведеного в матеріалах цивільної справи наявна копія матеріалів виконавчого провадження, яка надійшла від Приватного виконавця Носенка Сергія Борисовича ВП №743994408, з якої судом вбачається, що вказане виконавче провадження заведено в порядку виконання виконавчого листа №514/64/24 від 06.03.2024 року, виданого Тарутинським районним судом Одеської області відносно боржника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де стягувачем є ОСОБА_7 .

Із вказаного виконавчого провадження вбачається, що 08.03.2024 року ОСОБА_7 звернувся до Приватного виконавця Носенка Сергія Борисовича із заявою про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа №514/64/24 від 06.03.2024 року виданого Тарутинським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості у розмірі 375 000 грн. та судових витрат у розмірі 3750 грн.

З наявного у матеріалах справи рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 30.01.2024 року у справі №514/64/24 судом встановлено, що позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 заборгованість в сумі 375 000 грн.

08.03.2024 року Приватним виконавцем Носенком Сергієм Борисовичем була розглянута заява стягувача про примусове виконання виконавчого листа №514/64/24 виданого 06.03.2024 року та постановою відкрито виконавче провадження №74399448.

В цей же день Приватним виконавцем Носенком Сергієм Борисовичем було також ухвалено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 37 875 грн., а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 450 грн.

08.03.2024 року Приватним виконавцем Носенком С.Б. було винесено постанову про арешт коштів боржника, а також постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди Приватного виконавця витрат виконавчого провадження штрафів в сумі 4175 грн.

12.03.2024 року ОСОБА_3 скерувала на адресу Приватного виконавця Носенка С.Б. заяву про те, що вона не має можливості виконати рішення суду та погасити заборгованість перед стягувачем, водночас з метою виконання рішення суду у справі вона просила розглянути можливість реалізації належного її об`єкта нерухомості - земельної ділянки кадастровий номер: 5110137300:27:004:0004 на користь можливих третіх зацікавлених осіб, керуючись положеннями ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в порядку встановленому для виконання судових рішень.

На вказане прохання 14.03.2024 року Приватний виконавець Носенко С.Б. надав ОСОБА_3 відповідь, у якій зазначив, що порядок встановлений для виконання судових рішень достеменно регламентується Законом України «Про виконавче провадження», а саме ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» дійсно передбачається, що у разі, якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника, покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органів державної виконавчої служби або приватного виконавця, арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця. У Приватного виконавця Носенка Сергія Борисовича були відсутні заперечення проти продажу майна в порядку передбаченому для виконання судових рішень у відповідності до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавцем зазначено, що в разі дотримання всіх істотних обставин вказаної норми права, в ході виконавчого провадження лише за погодження стягувачем боржник має право реалізувати належне йому майно та передати кошти до реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим листом.

У разі продажу майна боржника покупець повинен нести кошти за придбане майно на рахунок приватного виконавця, після внесення покупцем коштів на рахунок приватного виконавця арешт з проданого майна буде знятий за постановою приватного виконавця.

Також в матеріалах виконавчого провадження наявна заява ОСОБА_1 від 13.03.2024 року, адресована Приватному виконавцю Носенку С. Б. про те, що в ході виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 , вона як покупець земельної ділянки, якій надійшла пропозиція про придбання вказаної вище земельної ділянки за певну ціну, повідомляє Приватного виконавця про те, що вона готова на отримання від виконавця відповідних реквізитів для перерахування грошових коштів та перерахувати в рахунок придбання об`єкта земельної ділянки відповідні кошти на рахунок приватного виконавця.

Листом від 14.03.2024 року Приватний виконавець Носенко С.Б. повідомив ОСОБА_1 про свою згоду щодо купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а також надав реквізити банківського рахунку приватного виконавця для перерахування грошових коштів на який мають бути внесені кошти за придбане майно в порядку передбаченому для виконання судових рішень у відповідності до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно з цим, 13.03.2024 року ОСОБА_7 надав Приватному виконавцю Носенку Сергію Борисовичу заяву про те, що він згодний щодо продажу об`єкту нерухомості - вказаної земельної ділянки та надає право на реалізацію такої земельної ділянки з метою виконання рішення Тарутинського районного суду Одеської області у справі №514/64/24.

Відповідно до платіжної інструкції №1758 від 20.03.2024 року на рахунок Приватного виконавця Носенка С.Б. було перераховано 450 грн. як витрати виконавчого провадження від ОСОБА_3 .

Також з платіжної інструкції №1756 від 20.03.2024 року вбачається, що від Приватного виконавця Носенка Сергія Борисовича на реквізити ОСОБА_7 було скеровано 378 750 грн. як заборгованість за рішенням суду у справі №514/64/24.

Відповідно до платіжної інструкції №1757 від 20.03.2024 року на рахунок Приватного виконавця Носенка С.Б. надійшло 37 875 грн. як основної винагороди приватного виконавця.

20.03.2024 року Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Носенком Сергієм Борисовичем було ухвалено постанову про зняття арешту з коштів та майна боржника ОСОБА_3 та постановою від 20.03.2024 року було закінчено виконавче провадження №74399448, повернуто виконавчий лист до Тарутінського районного суду Одеської області як виконаний.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, площею 0,25 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Продаж вчинено за 590297 грн. з яких 417075 грн. перераховані на рахунок Приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Носенка С.Б., залишок грошових коштів, який становить 173 222 грн. продавець отримала від покупця повністю до підписання цього договору.

Також в матеріалах справи наявні копії платіжних інструкцій щодо сплати ОСОБА_3 податку на доходи фізичних осіб у сумі 29 514 грн. 80 коп. та військового збору у сумі 8854 грн. 46 коп., Витяг з державного реєстру речових прав від 22.02.2024 року №366986923 щодо спірної земельної ділянки; Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку яка розташована в АДРЕСА_4 , звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для обслуговування та будівництва інших будівель громадської забудови, загальною площею 0,25 га виготовленого на замовлення ОСОБА_3 для цілей оподаткування у 2024 році, відповідно до якого грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 38490 $ США станом на 13.03.2024 року.

Відповідно до квитанції банку monobank (Універсал банк) від 19.03.2024 року, на рахунок Приватного виконавця Носенка С.Б. від ОСОБА_1 було перераховано 301 633 грн. згідно попереднього договору від 18.03.2024 року купівлі-продажу нерухомого майна за виконавчим провадженням, яке відкрито за виконавчим листом №514/64/24, виданим 06.03.2024 року Тарутінським районним судом Одеської області.

Також відповідно до платіжної інструкції від 19.03.2024 року ОСОБА_1 на рахунок Приватного виконавця Носенка С.Б. скеровано 115 442 грн. згідно попереднього договору від 18.03.2024 року купівлі-продажу нерухомого майна за виконавчим провадженням, відкритим за виконавчим листом, виданим Тарутінським районним судом Одеської області від 06.03.2024 року в рамках справи №514/64/24.

Окрім наведеного, у матеріалах справи наявні інші письмові документи.

Так, у відповідь на запит прокурора від 22.02.2024 року №51-1633вих-24, Державний архів Одеської області листом від 07.03.2024 року №12926-20 повідомив прокурора про те, що державні акти на право приватної власності на землю і книги обліку видачі названих актів за будь-які роки та документи Одеської міської ради за період з 1971 року по теперішній час до архіву на зберігання не надходили; іншими відомостями щодо видачі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку І КВ № 113568, загальною площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 архів не володіє.

У відповідь на запит прокурора від 20.02.2024 року №51153вих-24 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом від 28.02.2024 року №10-15.0.81-1377/2-24 повідомило про те, що за інформацією наданою відділом №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року не зареєстровано державні акти та договори оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 .

Як зазначено ГУ Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до даних Державного земельного кадастру на підставі технічної документації землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, була здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_4 кадастровий номер 5110137300:27:004:0001 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Дані вказаної земельної ділянки набули статусу архівних в зв`язку з її поділом на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137300:27:004:0002, площа 0,0346 г та 5110137300:27:004:0003, площа 0,2154 га, на підставі технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, які в свою чергу теж набули статусу архівних.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» у Відділі наявна інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки від 03.04.2023 року на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137300:27:004:0004, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. У Відділі відсутні відповідні землевпорядні документації, на підставі яких реєструвались вище зазначені земельні ділянки. На земельні ділянки із вищезазначеними кадастровими номерами, Відділом витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок не формувались, згідно розрахунку нормативна грошова оцінка земельної ділянки із вказаним вище кадастровим номером складає 2 369421, 50 грн.

Також, 06.06.2024 року Одеська міська рада на запит прокурора, надала інформацію за вихідним №01-19/802, у якій вказала, що рішення Одеської міської ради щодо передачі у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 не приймалося; згідно даних Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 відсутня; відповідно до інформації з Державного земельного кадастру на право власності та речові права на земельну ділянку, дані про земельну ділянку з вищевказаним кадастровим номером не внесено до Державного земельного кадастру. Також зазначено, що другі примірники державних актів на право постійного користування землею та право приватної власності на землю разом з книгами реєстрації державних актів передано до органів управління Державного земельного кадастру відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр».

З відповіді від 06.08.2024 року №2393/340-24 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на запит прокурора вбачається, що відповідно до книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою договорів оренди землі, других примірників державних актів, станом на 31.12.2012 року не зареєстровано Державний акт серії І-КВ №113968 на земельні ділянки розташовані на території міста Одеси.

Окрім наведеного, на підтвердження підставності звернення прокурора з відповідним позовом до суду, останнім до матеріалів позовної заяви було додано повідомлення від 13.06.2024 року, адресоване Одеській міській раді, у якому прокурор, в порядку виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» витребував від Одеської міської ради відповідні відомості щодо того, чи вживались та чи планується вжиття відповідних заходів Одеською міською радою у судовому порядку щодо повернення земельної ділянки, що розташована за адресою: місто Одеса, провулок Виноградний, 25 територіальній громаді міста Одеси. Також у вказаному повідомленні, прокурор повідомив міську раду, що в разі невжиття відповідних заходів Малиновською окружною прокуратурою міста Одеси буде вирішуватися питання щодо звернення до суду з позовною заявою про захист інтересів держави.

Також, 30.08.2024 року Малиновська окружна прокуратура міста Одеси повідомила Одеську міську раду про те, що позовна заява найближчим часом буде скерована до Малиновського районного суду міста Одеси для розгляду по суті.

Відповіді на вказані повідомлення від Одеської міської ради матеріали справи не містять.

Інших належних та допустимих доказів, стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин, матеріали цивільної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин та підтвердження або спростування підстав для витребування у ОСОБА_1 , як кінцевого набувача земельної ділянки на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради земельної ділянки, площею 0,25 га з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004, розташованої за адресою: м. Одеса, провулок Виноградний, 25.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані ним норм права під час прийняття аргументів позивача, викладених ним у позовній заяві.

Оскільки в даному випадку доводи учасників справи за заявами по суті справи ґрунтуються в тому числі і на доводах щодо повноважень прокурора в частині здійснення представництва інтересів держави в суді, перш ніж здійснювати розгляд даного спору по суті позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 1311, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії»).

Положеннями ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених Законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Відтак, приписи ст.131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Суспільство, Український народ, як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст.ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішенні земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Статтею 1 ЗК України передбачено, що земля є основним національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).

Згідно ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

У даній справі судом встановлено, що фактично позивачем у справі виступає Одеська міська рада, яка розпоряджається землями територіальної громади в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснює контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства.

Виконуючи покладені на органи прокуратури функції та завдання, реалізуючи надані чинним законодавством України повноваження, заступник керівника Малиновської окружної прокуратури звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Одеської міської ради, якою, за фактом отримання відповідачем земельної ділянки не в силу вимог Закону, як власником такої ділянки не вжито заходів, в тому числі в судовому порядку, щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Тобто, необхідність реагування органів прокуратури з метою забезпечення інтересів держави виникла у зв`язку з бездіяльністю Одеської міської ради, оскільки будь-яких заходів, у тому числі цивільно-правового характеру щодо захисту законних інтересів держави в частині повернення у власність територіальної громади землі, яка вибула з її власності незаконно, позивачем не вживалося, досудове врегулювання спору не здійснювалося.

Судом встановлено, що з метою з`ясування питання, чи вживались, чи будуть вживатись Одеською міською радою заходи цивільно-правового характеру щодо повернення спірної землі у комунальну власність на її адресу 13.06.2024 року Малиновською окружною прокуратурою було направлене відповідне повідомлення, відповіді на яке Радою не направлено.

Також, 30.08.2024 року Малиновська окружна прокуратура міста Одеси в порядку вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомила Одеську міську раду про те, що позовна заява найближчим часом буде скерована до Малиновського районного суду міста Одеси для розгляду по суті, на що Рада також не відреагувала.

Відтак, враховуючи, що позов Одеською міською радою самостійно не було пред`явлено, вказане стало підставою для прокурора вважати її бездіяльність, як уповноваженого органу очевидною, а наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури - належно обґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що сам факт незвернення до суду Одеської міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав би змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 905/803/18, від 16.08.2018 року у справі № 910/21265/17 та від 05.04.2018 року у справі № 927/544/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №903/129/18.

Правовідносини, пов`язані з використанням земель державної чи комунальної власності становлять суспільний інтерес, а набуття права на земельну ділянку комунальної власності всупереч Закону є неправомірним, і необґрунтоване надання прав власності на таку ділянку такому суспільному інтересу не відповідає.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, звертаючись до суду із цим позовом, заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді та довів факт неналежного здійснення захисту цим органом державних інтересів у сфері захисту прав на власність територіальної громади.

Щодо позовних вимог по суті суд зазначає таке.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері цивільно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищевказаного вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Так, в даному випадку прокурор в інтересах держави в особі Одеської міської ради, як представника територіальної громади, звернувся до суду з позовною вимогою про витребування майна (земельної ділянки) з чужого володіння на користь Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених Законом.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Відповідно до ст. 317 і 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Зокрема, ст. 387 Цивільного кодексу України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно вказаної статті Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 Цивільного кодексу України.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому, реалізація цього права не залежить від доводів володільця речі про те, що він є добросовісним набувачем, якщо власник майна доведе факт вибуття цього майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Отже, належним способом захисту права неволодіючого власника є саме віндикаційний позов - витребування майна із чужого незаконного володіння. При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Право власника згідно з ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України). При цьому, наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

У разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, при цьому, чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження.

Відтак, ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, коли майно вибуло із володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Приписами ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Підпунктом 1 п. "а" ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено правові засади права комунальної власності.

Так, ч. 1 зазначеної статті встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ані прокурором, ані позивачем у справі, визначеним прокурором спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли з приводу того, що відповідач, як кінцевий набувач майна, яке, за переконанням прокурора належить Одеській міській раді, набула права власності на спірну земельну ділянку у спосіб не визначений Законом, з огляду на що, таке майно потребує витребування його у відповідача на користь власника.

Як встановлено судом у даній справі, відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю І-КВ № 113968, виданого головою Одеської міської ради народних депутатів Русланом Боделаном 26.02.1999 року, ОСОБА_4 , на підставі договору дарування земельної ділянки від 24.06.1997 року реєстровий номер 5-1463 від 24.06.1997 року, отримала у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га в межах міста Одеси за адресою: АДРЕСА_4 для обслуговування громадських будівель та складських приміщень. На час надання ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер їй присвоєно не було.

В подальшому, ОСОБА_4 померла, та після її смерті, її донька ОСОБА_2 отримала у спадок 27.12.2022 року після смерті матері спірну земельну ділянку, які було присвоєно кадастровий номер 5110137300:27:004:0001 та яка, як вбачається з відповіді Управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.02.2024 року була поділена на дві самостійних земельних ділянки з кадастровими номерами 5110137300:27:004:0002, площа 0,0346 га та 5110137300:27:004:0003, площа 0,2154 га.

Як встановлено судом, 23.02.2023 року та 31.01.2023 року земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137300:27:004:0002, площа 0,0346 га та 5110137300:27:004:0003, площа 0,2154 га були передані до Статутного капіталу ТОВ «Авто Агропромсервіс» як майнові внески та в подальшому, передані у власність ОСОБА_3 , як особисті внески, з якими остання, попередньо об`єднавши земельні ділянки в одну з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 вийшла за власною заявою із учасників Товариства.

Як встановлено судом, одночасно з цим, в Тарутинському районному суді Одеської області Кравченком Вадимом Олександровичем було ініційоване цивільне провадження за його позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою, за наслідками розгляду якого рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 30.01.2024 року у справі №514/64/24 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 заборгованість в сумі 375 000 грн.

Після набрання вказаним рішенням законної сили, ОСОБА_7 звернувся з виконавчим листом до Приватного виконавця Носенка С.Б., яким було відкрито виконавче провадження 08.03.2024 року, накладено арешт на майно та кошти боржника.

Як встановлено судом, 12.03.2024 року ОСОБА_3 звернулася до Приватного виконавця Носенка С.Б. із заявою про те, що вона не має можливості виконати рішення суду та погасити заборгованість перед стягувачем, водночас з метою виконання рішення суду у справі вона просила розглянути можливість реалізації належного її об`єкта нерухомості - земельної ділянки кадастровий номер: 5110137300:27:004:0004 на користь можливих третіх зацікавлених осіб, керуючись положеннями ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в порядку встановленому для виконання судових рішень, на що і Приватний виконавець, і стягувач погодилися, внаслідок чого між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідачем у даній справі було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004.

Водночас, як встановлено судом із листа Державного архіву Одеської області від 07.03.2024 року №12926-20, державні акти на право приватної власності на землю і книги обліку видачі названих актів за будь-які роки та документи Одеської міської ради за період з 1971 року по теперішній час до архіву на зберігання не надходили, в тому числі і інформація щодо видачі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку І КВ № 113568, загальною площею 0,25 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином, з наведеного слідує те, що другий примірник Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку І КВ № 113568 до Державного архіву не надходив.

Крім того, у відповідь на запит прокурора від 20.02.2024 року №51153вих-24 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області листом від 28.02.2024 року №10-15.0.81-1377/2-24 повідомило про те, що за інформацією наданою відділом №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року не зареєстровано державні акти та договори оренди на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 .

Як зазначено ГУ Держгеокадастру в Одеській області, відповідно до даних Державного земельного кадастру на підставі технічної документації землеустрою щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, була здійснена державна реєстрація земельної ділянки площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_4 кадастровий номер 5110137300:27:004:0001 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Дані вказаної земельної ділянки набули статусу архівних в зв`язку з її поділом на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110137300:27:004:0002, площа 0,0346 г та 5110137300:27:004:0003, площа 0,2154 га, на підставі технічної документації землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, які в свою чергу теж набули статусу архівних.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» у Відділі наявна інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки від 03.04.2023 року на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110137300:27:004:0004, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. У Відділі відсутні відповідні землевпорядні документації, на підставі яких реєструвались вище зазначені земельні ділянки. На земельні ділянки із вищезазначеними кадастровими номерами, Відділом витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок не формувались, згідно розрахунку нормативна грошова оцінка земельної ділянки із вказаним вище кадастровим номером складає 2 369 421, 50 грн.

Таким чином, з наведеного можливо зробити висновок, що на першочергову земельну ділянку, яку отримала у спадок ОСОБА_2 після смерті матері, та яка в подальшому неодноразово видозмінювалася та переходила з одного об`єкта цивільних прав в інші, шляхом поділу та об`єднання, отримано первісним набувачем ОСОБА_4 без належної правової підстави, також і з огляду на те, що відповідачем, яка заперечувала проти позовних вимог суду зворотного не доведено.

Окрім цього,судом встановлено, що 06.06.2024 року Одеська міська рада на запит прокурора, надала інформацію за вихідним №01-19/802, у якій вказала, що рішення Одеської міської ради щодо передачі у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 не приймалося; згідно даних Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004 відсутня; відповідно до інформації з Державного земельного кадастру на право власності та речові права на земельну ділянку, дані про земельну ділянку з вищевказаним кадастровим номером не внесено до Державного земельного кадастру. Також зазначено, що другі примірники державних актів на право постійного користування землею та право приватної власності на землю разом з книгами реєстрації державних актів передано до органів управління Державного земельного кадастру відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр».

З відповіді від 06.08.2024 року №2393/340-24 Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на запит прокурора вбачається, що відповідно до книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою договорів оренди землі, других примірників державних актів, станом на 31.12.2012 року не зареєстровано Державний акт серії І-КВ №113968 на земельні ділянки розташовані на території міста Одеси.

Таким чином, суд вважає, що прокурором у даній справі належними та допустимими доказами доведено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності територіальної громади м. Одеси поза волею власника.

Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою суд зазначає таке.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України; близькі за змістом приписи викладені у ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі ""East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена Законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із Законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Чи ґрунтувалося втручання у право мирного володіння майном кінцевої набувачки на законі?

Чи переслідує втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою легітимну мету, що випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції?

Судом вже раніше за текстом рішення встановлено, що спірна земельна ділянка належать до земель комунальної власності.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч. 3 ст. 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч. 7 ст. 41 Конституції України, ч. 3 ст. 1 ЗК України).

Отже, витребування у даному разі спірної земельної ділянки, яка була протиправно відчужена на користь фізичної особи іншими фізичними особами, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна комунальної власності відповідно до загальних інтересів, у тому числі інтересів територіальної громади.

Чи буде витребування спірної земельної ділянки від кінцевої набувачки пропорційним легітимній меті втручання у її право мирного володіння цим майном?

Так, оскільки заволодіння приватною особою земельною ділянкою всупереч встановленому Законом порядку для набуття такого права первісною особою без дотримання належної процедури та дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цієї особи мирно володіти майном і правами інших осіб в цілому територіальної громади, як визначеного суспільства. Відтак, у даному разі суспільний інтерес спрямований на витребування спірної земельної ділянки з володіння кінцевої набувачки на користь територіальної громади з метою задоволення соціальної потреби у відновленні становища, яке існувало у громади до порушення права власності на цю ділянку.

Відтак, враховуючи встановлені у даній справі обставини, а також висновки суду щодо відсутності волі територіальної громади м. Одеси на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд вважає, що вимоги прокурора про витребування такої земельної ділянки від кінцевої набувачки є підставними.

В той же час, суд зауважує, що у даному разі формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Тобто, той факт що первісну земельну ділянку, площею 0,25 га було поділено, а потім знову об`єднано для вирішення питання про витребування такої земельної ділянки власнику значення не має.

Водночас, щодо неможливості витребування у добросовісного набувача майна, проданого у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд зазначає таке.

Так, у даному разі судом встановлено, що в Тарутинському районному суді Одеської області Кравченком Вадимом Олександровичем було ініційоване цивільне провадження за його позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розпискою, за наслідками розгляду якого рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 30.01.2024 року у справі №514/64/24 позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 заборгованість в сумі 375 000 грн.

Після набрання вказаним рішенням законної сили, ОСОБА_7 звернувся з виконавчим листом до Приватного виконавця Носенка С.Б., яким було відкрито виконавче провадження 08.03.2024 року, накладено арешт на майно та кошти боржника.

Як встановлено судом, 12.03.2024 року ОСОБА_3 звернулася до Приватного виконавця Носенка С.Б. із заявою про те, що вона не має можливості виконати рішення суду та погасити заборгованість перед стягувачем, водночас з метою виконання рішення суду у справі вона просила розглянути можливість реалізації належного її об`єкта нерухомості - земельної ділянки кадастровий номер: 5110137300:27:004:0004 на користь можливих третіх зацікавлених осіб, керуючись положеннями ч. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» в порядку встановленому для виконання судових рішень, на що і Приватний виконавець, і стягувач погодилися, внаслідок чого між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відповідачем у даній справі було укладено договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:27:004:0004.

З матеріалів договору купівлі-продажу, надісланих на адресу суду Приватним нотаріусом судом вбачається, що відповідно до квитанції банку monobank (Універсал банк) від 19.03.2024 року, на рахунок Приватного виконавця Носенка С.Б. від ОСОБА_1 було перераховано 301 633 грн. згідно попереднього договору від 18.03.2024 року купівлі-продажу нерухомого майна за виконавчим провадженням, яке відкрито за виконавчим листом №514/64/24, виданим 06.03.2024 року Тарутінським районним судом Одеської області.

Також відповідно до платіжної інструкції від 19.03.2024 року ОСОБА_1 на рахунок Приватного виконавця Носенка С.Б. скеровано 115 442 грн. згідно попереднього договору від 18.03.2024 року купівлі-продажу нерухомого майна за виконавчим провадженням, відкритим за виконавчим листом, виданим Тарутінським районним судом Одеської області від 06.03.2024 року в рамках справи №514/64/24.

При цьому, як раніше було встановлено судом, підготовчі дії щодо купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проводилися виключно за погодження Приватного виконавця Носенка С.Б. та стягувача ОСОБА_7 .

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2 ст. 388 ЦК України).

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів, які підлягали примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця) (ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. п`ята зазначеної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ч. 2 ст. 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Подібну правову позицію було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 придбала земельну ділянку не внаслідок її примусової реалізації на виконання судового рішення, а за домовленістю з ОСОБА_3 та з дозволу і Приватного виконавця Носенка С.Б. і стягувача ОСОБА_10 не можна вважати, що у даному разі потребує застосуванню мораторій, визначений ч. 2 ст. 388 ЦК України, а відтак і позиція відповідача, викладена нею у відзиві на позовну заяву щодо неможливості витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки є помилковою та не приймається судом до уваги.

Таким чином,враховуючи наведене,суд виснуєпро наявністьпідстав длязадоволення позовнихвимогзаступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння у повному обсязі, оскільки прокурором належними та допустимими доказами у справі підтверджено їх законність та обґрунтованість.

Водночас доводи відповідача, зазначені нею у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив під час розгляду справи не знайшли свого відображення, з огляду на що судом відхиляються.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, вул. Головківська, 1, м. Одеса, ЄДРПОУ - 03528552), який діє в інтересах Держави в особі Одеської міської ради (65000, Думська площа, 1, Одеса, ЄДРПОУ-26597691) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС» (ЄДРПОУ 44903740, 65005, місто Одеса, вул. Хмельницького Богдана, 70), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (65000, Думська площа, 1, Одеса, ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку, площею 0,25 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення: для обслуговування громадських будівель та складських приміщень, кадастровий номер 5110137300:27:004:0004.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ЄДРПОУ 03528552, рахунок UA808201720343100002000000564, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, код Банку 820172, код доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 8854 грн. 46 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 02.05.2025 року.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2025 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, вул. Головківська, 1, м. Одеса, ЄДРПОУ - 03528552);

Позивач: Одеська міська рада (65000, Думська площа, 1, Одеса, ЄДРПОУ-26597691);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО-АГРОПРОМСЕРВІС» (ЄДРПОУ 44903740, 65005, місто Одеса, вул. Хмельницького Богдана, 70);

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя: Н.О. Шевчук