Рішення № 127046808, 11.04.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13145/20

н/п 2/766/345/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,

представника позивача: Резуненка Д.С.,

представника третьої особи: Кондратюк С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ілька Борщака 15» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - Херсонська міська рада про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

встановив:

Позивач ОСББ «Ілька Борщака 15» звернулося до суду з вказаним позовом. Вимоги обґрунтовано тим, що ОСББ «Ілька Борщака 15» створене власниками квартир багатоквартирного будинків, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для захисту їх прав та інтересів. На прибудинковій територій вказаного багатоквартирного будинку розташовані допоміжні приміщення, а саме: нежитлова будівля «Е» - площа основи 17,7 кв.м. (літня кухня); прибудова «е» - площа основи 12 кв.м. (веранда); прибудова «е1» - площа основи 0,8 кв.м. (тамбур); нежитлова будівля «Ж» площа основи 5,2 кв.м. (туалет); нежитлова будівля «З» -площа основи 30, 2 кв.м. (сарай). Влітку 2017 року до двору вказаного багатоквартирного будинку приїхав ОСОБА_1 разом з невідомою групою людей та почали проводити підготовку з реконструкції допоміжних приміщень. На обурення мешканців будинку щодо посягання на їх майно, ОСОБА_1 повідомив, що він є власником вказаних приміщень та має право використовувати і розпоряджатися ним на власний розсуд. Згодом мешканці будинку дізнались, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19.08.2016 року спірні допоміжні приміщення були передані у власність територіальній громаді Херсонської міської ради, начебто, як безхазяйні. В свою чергу, за договором купівлі-продажу від 14.08.2017 року Херсонська міська рада продала спірні приміщення ОСОБА_1 , який і на теперішній час зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як їх власник. Однак, постановою Апеляційного суду Херсонської області від 11.05.2018 року апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19.08.2016 року було скасовано, а заяву Херсонської міської ради про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність було залишено без розгляду. Таким чином, Херсонська міська рада незаконно набула права власності на спірне нерухоме майно, яке в дійсності являє собою допоміжні приміщення до багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , а тому власники квартир у цьому будинку є співвласниками вказаних приміщень на праві спільної сумісної власності. У зв`язку з викладеним, представник позивача просить витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСББ «Ілька Борщака 15» (м. Херсон, вул. Ілька Борщака 15, код ЄДРПОУ 43754811) нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складає із нежитлової будівлі «Е» - площа основи 17, 7 кв.м.; прибудови «е» площа основи 12 кв.м.; прибудови «е1» - площа основи 0,8 кв.м. (тамбур); нежитлової будівлі «Ж» площа основи 5,2 кв.м.; нежитлової будівлі «З» - площа основи 30,2 кв.м.; скасувати рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Казачкової Марини Олегівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індекс номер: 37140254 від 19.09.2017р., а саме про реєстрацію права власності на нежитлові будові по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою від 13.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляд за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 22.04.2021 року витребувано докази.

23.04.2021 року відповідач надав до суду відзив. Згідно відзиву відповідач зазначив, що наявними у справі матеріалами та документами підтверджується, що нежитлові будівлі літ. Е, е, е1, Ж, З за адресою АДРЕСА_1 у технічному паспорті БТІ складові об`єкта оцінки літ. Е з прибудовами Ж і З трактуються як нежитлові будівлі і описуються з відповідною деталізацією як зазвичай другорядні будови в загальному техпаспорті забудованої земельної ділянки. Спірні нежилі будови взагалі не використовувались і у звіті про оцінку майна та фотокартках, експертом підтверджено занедбаність не функціонування, відсутність будь-яких елементів ідентифікації як приміщення (житлове чи не житлове) - відсутні двері, вікна, дах та інше. Згідно з даними техпаспорту ХДБТІ, на який посилається експерт оціночної діяльності, у технічному паспорті є лише абриси оцінюваних будівель та вони відображені в схематичному плані забудови, розгорнуті плани будівель з позначенням внутрішнього планування відсутні, технічний опис складових будівель - спрощений, викладений в один рядок. Станом на час оформлення за Херсонською міською радою права власності на спірні нежитлові будівлі, вони ніким не використовувалися, мали ознаки безхазяйного, були занедбані. Таким чином, спірні будівлі тривалий час до придбання їх відповідачем ОСОБА_1 , перебували в безхазяйному та занедбаному стані, а їх технічний стан не дозволяв їх використовувати за будь-яким призначенням, тим паче, як допоміжні приміщення. За таких обставин, Херсонська міська рада правомірно набула право власності на спірні нежилі будівлі за рішенням суду як на безхазяйне майно, дотримавши при цьому процедуру визначену правовими нормами ЦК України, та подальшої реалізації даного безхазяйного майна на аукціоні з продажу об`єкта комунальної власності, в відтак вищезазначені обставини свідчать про безпідставність вимог позивача. Крім того, позивачем не доведено, що станом на час оформлення права власності Херсонською міською радою на спірні будівлі вони призначались для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців жилого будинку. Технічні характеристики спірних будівель, їх експлуатаційна автономність від інших приміщень житлового будинку (відповідно і навпаки - експлуатаційна автономність інших приміщень житлового будинку від спірних приміщень) об`єктивно свідчить про те, що експлуатація житлового будинку позивачами, іншими мешканцями цього будинку жодним чином не залежить від наявності вільного доступу до нежитлових будівель, власником яких є ОСОБА_1 . Матеріали технічної інвентаризації підтверджують невикористання таких будівель як нежитлових протягом тривало часу до їх продажу ОСОБА_1 . Сам факт скасування рішення суду на підставі якого визнано право власності на безхазяйне майно не свідчить про порушення процедури визнання спірних об`єктів безхазяйним майном, за рішенням Херсонської міської ради, спірні об`єкти нерухомості були взяті на баланс як комунальне майно. Недоведеність права на спірні нежитлові будівлі, в порушення ст.387 ЦК України, обмежують права позивача на звернення до суду саме з вендикаційним позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння саме як власника. Незаконність придбання ОСОБА_1 спірних нежитлових будівель не доведена, а отже в розумінні норм цивільного кодексу, він є добросовісним набувачем, а відтак витребування майна у такий спосіб, у який звернувся позивач, може мати місце в обмежених законодавством випадках, передбачених ст.388 ЦК України. Враховуючи викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

28.05.2021 року представник третьої особи надав до суду письмові пояснення, згідно яким повністю заперечував проти доводів позивача, вважав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У позовній заяві позивач жодним чином не аргументує віднесення ним спірних нежитлових приміщень, що розташовані по АДРЕСА_1 , до допоміжних приміщень будинку. Сам лише факт знаходження певних приміщень у складі багатоквартирного будинку, зокрема, на території домоволодіння, не є допоміжними приміщеннями, оскільки критерієм визначення статусу приміщень, як допоміжних, є їх функціональне призначення, покликане забезпечувати можливість належної експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців, тобто без доступу до таких приміщень експлуатація житлового будинку є неможливою. Вказані приміщення не можна вважати допоміжними в розумінні Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», оскільки вони не використовуються для обслуговування та належної експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців, в них не розміщено запірних та запобіжних механізмів мереж будинку, до яких необхідний цілодобовий доступ. Позивачем жодними допустимими доказами не доводиться той факт, що спірні нежитлові приміщення відносяться до допоміжних приміщень в розумінні Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», отже дана позовна заява підлягає залишенню без задоволення, оскільки жодних прав позивача не було порушено. Окрім того, що спірні нежитлові приміщення не використовувалися мешканцями для задоволення власних потреб та забезпечення нормального функціонування будинку, вони ще й знаходилися в занедбаному стані, що зайвий раз підтверджує той факт, що спірні нежитлові приміщення, не можуть бути допоміжним в розумінні Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Власне саме такий стан спірних приміщень і став підставою для початку проведення процедури прийняття у комунальну власність безхазяйного майна, подальшою реалізацією його на відкритих торгах. Так, ще 27.05.2015 року комісією у складі представників управління комунальної власності Херсонської міської ради актом опису нерухомого майна, що має ознаки безхазяйного, було встановлено та зафіксовано, що вказані нежитлові приміщення мають ознаки безхазяйного майна та знаходяться в занедбаному стані. 10.07.2015 року нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1 , реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні взято на облік, як безхазяйне нерухоме майно. Після цього, з метою розшуку власника зазначеного майна, 16.07.2015 року Херсонською міською радою розміщено оголошення в газеті «Херсонський вісник» про взяття нерухомого майна на облік, як безхазяйного. Протягом одного року з дня вищевказаного оголошення, ніяких звернень від громадян або юридичних осіб щодо підтвердження права власності не надходило. Станом на час оформлення за територіальною громадою міста права власності на спірні приміщення, Херсонська міська рада правомірно набула право власності на спірні будівлі за рішенням суду від 19.08.2016 року як на безхазяйне майно, із дотриманням процедури, визначеної нормами Цивільного та Цивільного процесуального кодексів України. На території домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 , неодноразово перебували особи, які проводили обстеження та огляд вказаних нежитлових приміщень, фіксували відсутність факту їх використання та їхнє належне утримання. Позивач в особі своїх засновників (учасників) - співвласників багатоквартирного будинку, мав неодноразову можливість поцікавитись з якою метою проводиться обстеження, та дізнавшись про проведення процедури прийняття вказаних приміщень до комунальної власності висловити свої заперечення та виразити свою зацікавленість у правах на вказані приміщення. Проте, всього цього не було зроблено, що дає підстави для застосування строків позовної давності. Теоретично, якщо можливе право власності і могло бути порушеним, то це порушення виникло з часу поставлення спірного майна на облік, як безхазяйного, та розміщення оголошення про це в офіційному друкованому засобі масової інформації, а це 16.07.2015. Тому саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності, та саме з цього часу власники повинні були активно захищати свою власність. Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. ОСОБА_1 , у власності якого на теперішній час перебувають спірні приміщення, є добросовісним набувачем у розумінні ЦК України. У зв`язку з викладеним, представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з необґрунтованістю або у зв`язку з пропущенням строку позовної давності.

Ухвалою суду від 23.09.2021 року за клопотанням представника позивача призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу. Провадження по справі зупинено до отримання висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою від 02.11.2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду 14.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Зазначив, що висновок експерта є необґрунтованим, так як експерт посилався на рішення суду, яке на момент проведення експертизи було скасовано.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, надали до суду відзив.

Представник третьої особи в судовому засіданні вважав позов таким, що не підлягає задоволенню, підтримав доводи, зазначені в письмових поясненнях.

Заслухавши осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСББ «Ілька Борщака 15» створене власниками квартир багатоквартирного будинків, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для захисту їх прав та інтересів.

На прибудинковій територій вказаного багатоквартирного будинку розташовані нежитлова будівля «Е» - площа основи 17, 7 кв.м. (літня кухня); прибудова «е» - площа основи 12 кв.м. (веранда); прибудова «е1» - площа основи 0,8 кв.м. (тамбур); нежитлова будівля «Ж» площа основи 5,2 кв.м. (туалет); нежитлова будівля «З» -площа основи 30, 2 кв.м. (сарай).

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19.08.2016 року передано безхазяйну нерухому річ, а саме: нежитлову будівлю «Е» - площа основи 17, 7 кв.м.; прибудова «е» - площа основи 12 кв.м.; прибудова «е1» - площа основи 0,8 кв.м.; нежитлову будівлю «Ж» площа основи 5,2 кв.м.; нежитлову будівлю «З» - площа основи 30, 2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у власність територіальної громади Херсонської міської ради.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 11.05.2018 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19.08.2016 року скасовано, а заяву Херсонської міської ради про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність залишено без розгляду, оскільки вбачається спір про право, який повинен вирішуватися у позовному провадженні.

Згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2017 року, укладеним з Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, ОСОБА_1 набуто право власності на спірні нежитлові будівлі площею основи 66,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №221665440 від 27.08.2020 року, власником нежитлової будівлі «Е» - площа основи 17, 7 кв.м.; прибудови «е» - площа основи 12 кв.м.; прибудови «е1» - площа основи 0,8 кв.м.; нежитлової будівлі «Ж» площа основи 5,2 кв.м.; нежитлової будівлі «З» - площа основи 30, 2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2017 року.

З матеріалів інвентарної справи №23198 на домоволодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_3 вбачається, що відповідно до рішення Херсонського виконком №895 від 18 жовтня 1952 року домоволодіння в АДРЕСА_3 належали місцевій Раді. Також, відповідно до реєстраційного посвідчення на домоволодіння, яке належали державним кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям від грудня 1985 року, домоволодіння АДРЕСА_3 в цілому належи місцевій Раді. До складу вказаного домоволодіння, відповідно до матеріалів інвентарної справи №23198, крім житлових будинків літ. «А» та літ. «Б», входили будівлі та споруди, зокрема будівля літ. «Е» площею основи 17,7кв.м. (літня кухня), прибудова літ. «е» площею основи 12 кв.м. (веранда), прибудова літ. «е1»- площею основи 0,8 кв.м.(тамбур), будівля літ. «Ж» площею основи 5,2 кв.м. (туалет), будівля літ. «3» - площею основи 30,2 кв.м.(сарай).

Згідно висновку експерта №59/21 від 28 лютого 2022 року, складеного судовим експертом Ларченко Г.І., нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля «Е» площа основи 17,7 кв.м, прибудова «е» площа основи 12 кв.м, прибудова «е1» площа основи 0,8 кв.м., нежитлова будівля «Ж» площа основи 5,2 кв.м, нежитлова будівля «3» площа основи 30,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не відноситься до допоміжних приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 так як власники квартир, які на даний час є членами: ОСББ не використовують дані будівлі та не вживали заходів щодо ремонту та належної експлуатації вище вказаних будівель.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина друга статті 382 ЦК України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на врегулювання порядку користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року у справі №1-22/2011 власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) зазначено, що законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення як окремого об`єкта нерухомості.

Згідно зі статтею 1 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі №815/219/17 (провадження №К/9901/3315/18) зазначено, що: «ОССБ, яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання. Водночас, інтереси об`єднання, як юридичної особи, не завжди співпадають з інтересами кожного члена об`єднання. З урахуванням мети створення, ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до усіх питань, що стосуються будинку, а отже може мати власну, окрему від інтересів кожного окремого члена об`єднання, матеріально-правову зацікавленість у спорах що стосуються будинку. Наявність матеріально-правової зацікавленості у ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб`єктності, а отже і права на звернення до суду із самостійним позовом. Окрім того, реальний захист прав співвласників будинку (членів ОСББ) у певних випадках потребує звернення до суду. Відтак, невизнання за ОСББ самостійного права на звернення до суду в інтересах членів, призвело б до неможливості забезпечення і захисту прав співвласників будинку і стало б невиправданою перешкодою для досягнення мети об`єднання».

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (частина перша статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Завданням ОСББ є захист майнових прав співвласників об`єднання, в силу закону та Статуту (пункт 45 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 червня 2024 року в справі № 904/2768/23).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року в справі № 760/34774/19 (провадження №61-16370св20) зазначено, що: «суди не з`ясували належним чином чи є спірне приміщення за своїми технічними та юридичними характеристиками допоміжним, та що у ньому знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, чи використовувалось воно для обслуговування будинку; чи навпаки є нежитловим».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року в справі № 922/1406/21 зазначено, що: «20. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 у справі № 906/1169/17).

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку правового режиму допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Цілком очевидно, що виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити режим спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідачі, які є їх останніми набувачами, мають довести винятковий режим спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 598/175/15-ц)».

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що спірні нежитлові приміщення є допоміжними, адже, виходячи із способу і порядку їх використання, місця їхнього розташування та загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, не доведено, що вони призначені для забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, а виділені в окремі нежитлові приміщення, які є окремими об`єктами цивільних прав та можуть бути предметом цивільно-правових угод.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази віднесення спірних приміщень до допоміжних приміщень загального користування, натомість із позовної заяви вбачається, що вони не були у загальному користування мешканців будинку.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що спірні приміщення ніколи не перебували у спільній власності співвласників будинку з огляду на те, що вказані приміщення не відносились до допоміжних приміщень будинку.

Що клопотання представника третьої особи про застосування строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтями 257 - 258 ЦК України передбачена загальна позовна давність тривалістю у три роки, та спеціальна для окремих видів вимог тривалістю в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як роз`яснено у пункті 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст.2, 4, 7, 9, 10, 76-81, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ілька Борщака 15» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог - Херсонська міська рада про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: http://ksm.ks.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Майдан