Вирок № 127045642, 02.05.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/2932/24

Провадження № 1-кп/463/182/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024141360000788 від 26.02.2024 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, інваліда 3-ої групи, раніше не судженого (згідно ст.89 КК України), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним

ОСОБА_5 26 лютого 2024 року близько 14 год. 42 хв. зайшовши у приміщення аптеки «Пульс» ТзОВ «Декада-2000», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,152, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, під час дії на території України воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по даний час, розбив скляну вітрину у прикасовій зоні, переліз через прилавок, звідки відкрито викрав з касового апарату грошові кошти в сумі 663,0 гривень, після чого, залишив приміщення аптеки, заподіявши ТзОВ «Декада-2000» матеріальних збитків на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.186 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (відповідно до постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.186 КК України визнав частково.

Допитаний за участі спеціаліста ОСОБА_6 (лікар-психіатр, завідувач відділення КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня») обвинувачений суду показав, що 26.02.2024 року близько обіду він зайшов у приміщення аптеки, що знаходиться по вул.Личаківській. В його очах був туман, більше нічого не пам`ятає. Після ознайомлення із записами з камер відеоспостереження, підтвердив, що знаходячись у приміщенні аптеки, він підійшов до вітрини, розбив скло та викрав з каси 500,0 гривень. При собі мав 50,0 гривень. Свої дії пояснює тим, що його спровокували працівники аптеки, які насміхалися з нього.

Після допиту обвинуваченого спеціалістом ОСОБА_6 було зазначено, що обвинувачений деградує у своїй поведінці. Люди, які страждають на психічні розлади не критикують свої дії. На його думку обвинувачений страждає на психічні захворювання. Разом з тим, обвинувачений частково орієнтується у просторі, у власній особі орієнтується слабо, мислення сповільнене, інтелект занижений.

Оцінка суду

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо часткового визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, його вина повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні в їх сукупності доказами, показаннями потерпілої сторони та свідків.

Представник потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні надала покази, згідно яких зазначила, що на момент вчинення злочину вона не перебувала у приміщенні аптеки. В подальшому, від завідувача аптеки ОСОБА_8 вона дізналася, що невідомим чоловіком з каси було викрадено грошові кошти.

Допитана у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_9 надала показання з яких вбачається, що вона працює завідувачем аптеки «Пульс». 26.02.2024 року близько 14 год. 40 хв. у приміщення аптеки зайшов обвинувачений, почав гримати по вітринах, розбив скло та переліз через прилавок. Злякавшись таких дій обвинуваченого, який на її думку був у неадекватному стані, вона вибігла на вулицю. Момент викрадення обвинуваченим коштів з каси вона безпосередньо не бачила. Дані обставини їй стали відомі після перегляду записів камер відеоспостереження. Також зазначила, що після проведення інвентаризації, було встановлено недостача коштів у сумі 663,0 гривень.

Допитана у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_10 надала показання з яких вбачається, що вона працює фармацевтом в аптеці «Пульс». 26.02.2024 року близько 14 год. 40 хв. в аптеку зайшов обвинувачений, який поводив себе неадекватно та почав гримати у службові двері. В подальшому, він підійшов до касової зони, розбив скло, поліз до каси і в цей час, побоюючись за своє життя, вона разом з ОСОБА_11 вибігли на вулицю. Через деякий час обвинувачений залишив приміщення аптеки та пішов у невідомому напрямку.

Допитана у судовому засіданні у відповідності до вимог положень ст.352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_12 надала показання з яких вбачається, що вона працює фармацевтом в аптеці «Пульс». 26.02.2024 року близько 14 год. 40 хв. у приміщення аптеки зайшов обвинувачений, не міг добре стояти на ногах та сів біля батареї. Потім почав бити по вітринах, розбив скло біля каси. В цей час, побоюючись за своє життя, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вибігли на вулицю, а вона закрилася у службовому приміщенні. В подальшому, вона виявила, що у касі були розкидані грошові кошти.

Так, надані письмові докази стороною обвинувачення цілком підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, а саме:

- реєстрація повідомлення, в якому зазначено, що 26.02.2024 року о 14 год. 48 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 26.02.2024 року о 14 год. 47 хв. за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,152, невідома особа побила вікна, розбила вітрину, викрала кошти, після чого втекла з місця події. Заявник також повідомила опис особи. Через деякий час працівники поліції затримали особу, яка вчинила грабіж - ОСОБА_5 . На місце скеровано слідчо-оперативну групу;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.02.2024 року, згідно якого начальник юридичного відділу ТзОВ «Декада-2000» ОСОБА_7 просить прийняти міри до невідомої особи чоловічої статі, який 26.02.2024 року близько 14 год. 42 хв. зайшовши у приміщення аптеки «Пульс» за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,152, поводив себе неадекватно, розбив скляну вітрину у прикасовій зоні, переліз черз прилавок, звідки відкрито заволодів грошовими коштами, точна сума встановлюється;

- заява ОСОБА_7 від 26.02.2024 року про надання добровільної згоди на проведення огляду у приміщенні аптеки «Пульс», за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,152;

- протокол огляду місця події від 26.02.2024 року з долученою до нього фототаблицею, згідно якого об`єктом огляду місця події є приміщення аптеки «Пульс», за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,152. Вхід в аптеку здійснюється через пластикові двері, які на момент огляду відчинені, у приміщенні наявні стелажі з лікарськими засобами, медичне приладдя, на підлозі біля дверей, які ведуть до вітрини, виявлено краплю РБК, яку вилучено. Крім того, зі скла вітрини, яке знаходиться у пошкодженому стані (розбите на частини), виявлено та вилучено ПЛС зі слідами рук людини. Також у приміщенні на підлозі у хаотичному порядку знаходяться шматки скла неправильної форми, за прилавком, який у пошкодженому стані, наявний касовий апарат та скупчення медичних препаратів;

- висновок експерта № СЕ-19/114-24/4997-Д від 05.03.2024 року з ілюстративною таблицею, відповідно до якого зазначено, одинадцять слідів пальців рук розмірами 37x20 мм, 16x13 мм, 19x14 мм, 22x13 мм, 24x15 мм, 21x14 мм, 21x15 мм, 30x14 мм, 25x16 мм, 20x15 мм, 26x16 мм, вилучені 26.02.2024 року при огляді місця події за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,152, придатні для ідентифікації за ними особи (осіб), яка їх залишила (залишили). Одинадцять слідів пальців рук розмірами 37x20 мм, 16x13 мм, 19x14 мм, 22x13 мм, 24x15 мм, 21x14 мм, 21x15 мм, 30x14 мм, 25x16 мм, 20x15 мм, 26x16 мм, вилучені 26.02.2024 року при огляді місця події за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,152, залишені не особою, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а іншою особою (особами);

- акт № 1 про результати інвентаризації наявних коштів, що зберігаються в аптеці № 23 від 26.02.2024 року, згідно з яким виявлено нестачу грошових коштів у сумі 663,0 гривень;

- протокол огляду предмета від 27.02.2024 року з доданим до нього CD-R диском із записами камер відеоспостереження, згідно якого зафіксовано, що відеозапис проводиться 26.02.2024 року з 14:42:50 год. до 14:50:21 год. О 14:42:55 год. в аптеку зайшов чоловік, середньої тілобудови, одягнений у шапку чорного кольору, розстебнуту куртку біло-червоного кольору, кофту темного кольору з надписами, сині спортивні штани та взуття коричневого кольору, зовні схожий на ОСОБА_5 . Після чого три жінки у форменому одязі звернулись до нього з проханням покинути приміщення аптеки. О 14:43:13 год. чоловік зовні схожий на ОСОБА_5 , ігноруючи прохання працівників аптеки, намагається проникнути через скляні двері у касову зону аптеки. О 14:43:38 год. чоловік зовні схожий на ОСОБА_5 , продовжуючи ігнорувати прохання працівників аптеки, підходить до вікна за яким знаходиться касова зона аптеки. О 14:43:46 год. чоловік зовні схожий на ОСОБА_5 , ігноруючи прохання працівників аптеки, продовжує намагання проникнути через скляні двері у касову зону аптеки, наносячи по них декілька ударів долонею правої руки. О 14:44:13 год. чоловік зовні схожий на ОСОБА_5 , підійшовши до вікна за яким знаходиться касова зона аптеки та просунувши руку в отвір між скляною перегородкою та столом, намагається заволодіти предметом зовні схожим на чековий принтер. Працівники аптеки намагаються завадити йому, після чого, в період часу з 14:44:34 год. до 14:44:39 год., чоловік зовні схожий на ОСОБА_5 , наносить декілька ударів долонею правої руки по скляній перегородці, внаслідок чого вона розбивається. У період часу з 14:44:49 год. до 14:45:06 год. чоловік зовні схожий на ОСОБА_5 , незважаючи на спротив працівників аптеки, проникає через розбиту скляну перегородку до касової зони аптеки, після чого, відкривши касовий апарат виймає з нього грошові кошти та кладе їх до лівої кишені куртки, в якій одягнутий. У період часу з 14:46:06 год. до 14:46:14 год. чоловік зовні схожий на ОСОБА_5 , направляється до виходу з приміщення аптеки «Пульс» та в подальшому покидає його.

При цьому, суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141360000788 від 26.02.2024 року; рапорт молодшого інспектора УПО у Львівській області ОСОБА_13 від 26.02.2024 року про затримання особи, яка можливо причетна до вчинення злочину; супровідний лист від 27.02.2024 року про надання електронного носія із записами камер відеоспостереження, оскільки самі по собі вказані документи не містять доказових даних, що мають значення для розгляду кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.

Також під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту, судом призначена амбулаторна судово-психіатрична експертиза, проведення якої доручено експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України».

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 79 від 23.01.2025 року зазначено, що на даний час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, стан утримання. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 хронічним психічним захворюванням та недоумством не страждав і не перебував у тимчасовому чи іншому хворобливому стані психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не потребує.

Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, суд всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, вважає вищезазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України поза розумним сумнівом з огляду на наступне.

Згідно зі ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.8 КПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами у кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст.94 КПК України, які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

Згідно з ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина обвинуваченого у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, тобто відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого в умовах воєнного стану.

Призначення покарання

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином, реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Так, суд, відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, конкретні обставини кримінального провадження, їх наслідки, дані про особу обвинуваченого, зокрема, ОСОБА_5 неодружений, не працює, інвалід 3-ої групи, раніше не суджений (згідно ст.89 КК України), з січня 2007 року перебуває на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», діагноз: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Таким чином, суд беззастережно вважає, що покарання обвинуваченому слід визначити в межах санкції статті за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення, у виді позбавлення волі, оскільки, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд переконаний, що таке покарання є справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 . Виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, попередження нових кримінальних правопорушень та на переконання суду саме таке покарання відповідатиме справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечить співрозмірність діяння та кари, а також відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Саме таке покарання буде доцільне для профілактики вчинення обвинуваченим нових злочинів, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Правових підстав для призначення обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання, тобто на підставі ст.69 КК України, чи застосування ст.75 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини в їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить. Так описані вище дані про особу обвинуваченого дають лише підстави для призначення покарання у мінімальних його межах, передбачених санкцією відповідної статті, у виді позбавлення волі, а не застосування ст.69 КК України.

Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Отже, суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку

На момент ухвалення вироку обвинуваченому у вказаному кримінальному провадженні запобіжний захід не обирався.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішити, відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішити відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст.368, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

На підставі ч.ч.5, 7 ст.72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_5 , зарахувати строк попереднього ув`язнення з 26.02.2024 року до 27.02.2024 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а також строк цілодобового домашнього арешту з 27.02.2024 року до 23.02.2025 року, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Скасувати арешт на майно (речові докази), накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 07.03.2024 року, оскільки відпала потреба у подальшому його застосуванні.

Речові докази по справі:

- грошову купюру номіналом 500 гривень (№ ХБ2257142), грошову купюру номіналом 1 гривня (№ УР6963710), грошову купюру номіналом 1 гривня (№ МА8697387) - повернути ТзОВ «Декада-2000»;

- СD-R диск із записами камер відеоспостереження з приміщення аптеки «Пульс», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,152 - зберігати при матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_5 у дохід держави 3029,12 гривень вартість витрат на залучення експертів.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1