Ухвала суду № 127045046, 27.04.2025, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/963/25 Провадження № 1-кс/304/463/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2025 року м. Перечин

Слідчий суддяПеречинського районногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,за участісекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , розглянувши клопотання заступника начальника СВ відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12025071130000080 від 25 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

У С Т А Н О В И Л А:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, поданим на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12025071130000080 від 25 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

Клопотання мотивує тим, що невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа залучила ОСОБА_4 , роль якого полягала у доставці особи до місця незаконного перетину державного кордону України, інструктажі під час незаконного перетину державного кордону України, сприяння його вчиненню порадами та вказівками. Так,невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому на даний час місці, будучи організатором, діючи умисно, на виконання розробленого злочинного плану, з метою подальшого незаконного переправлення військовозобов`язаного через державний кордон України, підшукала ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, мешканця АДРЕСА_2 , та надалі керуючи діями останнього, шляхом надання вказівок та порад, сказала прибути в м. Мукачево Закарпатської області, де він повинен заселитися в готель «Weekend», що за адресою: м. Мукачево, вул. Автомобілістів, 19, що він і зробив 22 квітня 2025 року.

Слідчий вказує, що 24 квітня 2025 року близько 22.00 год ОСОБА_4 на автомобілі марки «BMW 528i», темно-синього кольору, номерний знак НОМЕР_2 , під`їхав до вищевказаного готелю, в якому проживав ОСОБА_8 , де діючи умисно, з метою реалізації злочинного наміру, з усунення перешкод та надання засобів для незаконного перетину державного кордону України, забрав останнього та попрямували у напрямку смт Великий Березний маршрутом Мукачево-Ужгород-Перечин-Великий Березний. Дорогою водій автомобіля неодноразово надавав вказівки ОСОБА_8 щоб той під час проїзду через «Контрольні пости ДПСУ» опускав голову та лягав на сидіння, через те, щоб його не помітили працівники прикордонної служби. Внаслідок дотримання ОСОБА_8 вказівок водія вони проїхали три «Контрольні пости ДПСУ», а саме в с. Оноківці, м. Перечин та с. Дубриничі, попрямувавши в сторону смт Великий Березний. Однак у с. Дубриничі по вул. Центральній, а саме навпроти АЗС «Укр-Петрол», автомобіль було зупинено працівниками СРПП відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП у Закарпатській області та ОСОБА_4 було затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Ініціатор клопотання указує, що за цим фактом ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього ініціатор клопотання зазначає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, підозрюваний ОСОБА_4 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення даного злочину може незаконно впливати на свідків та інших на даний час невстановлених співучасників вчинення кримінального правопорушення, шляхом їх підкупу, умовляння або залякування (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ст. 177 КПК України).

Отже, враховуючи викладене, сторона обвинувачення вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання із можливістю внесення застави, тому просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив у задоволенні такого відмовити, вказуючи на те, що підозрюваному слід обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт визначений часом або особисте зобов`язання. Проте у випадку якщо слідчий суддя дійде до переконання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, то просив визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 також заперечила щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила у задоволенні такого відмовити, при цьому вказала, що підозрюваному слід обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт визначений часом або особисте зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку своїх захисників.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали клопотання, дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконанняпідозрюваним,обвинуваченимпокладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому жкримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідуваннята до початку підготовчого судового засідання- слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під чассудового провадження- судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщопрокурордоведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостою тавосьмоюстатті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходуслідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять наданісторонами кримінального провадженнядокази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім цього, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений вст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Стосовно обґрунтованості підозри

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені в статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд ураховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Кримінальний процесуальний Кодекс Українивстановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року). Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 року, § 57). Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якогоє тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження № 12025071130000080 від 25 квітня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, що підтверджується наданим витягом з кримінального провадження.

25 квітня 2025 року о 02 годині 25 хвилин ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

25 квітня 2025 року в рамках кримінального провадження № 12025071130000080від 25квітня 2025року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, однак від отримання копія такого він відмовився 25 квітня 2025 року о 19.53 год. При цьому копію повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення отримано захисником підозрюваного адвокатом ОСОБА_9 , що підтверджено підписом останнього.

Слідчий суддя застосовує стандарт переконання (доведення) обґрунтованої підозри при обранні запобіжного заходу.

Зокрема, обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 332 КК України, стверджується об`єктивними відомостями, які перевірені під час судового розгляду, та які спонукають неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою, а саме:

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 25 квітня 2025 року;

-протоколами огляду від 25 квітня 2025 року;

-протоколом допиту підозрюваного від 25 квітня 2025 року;

-довідкою щодо маршруту руху транспортного засобу марки «BMW 528i», номерний знак НОМЕР_2 , в рамках КП № 12025071130000080 від 25 квітня 2025 року за ч. 2 ст. 332 КК України;

-протоколами допиту свідка від 25 квітня 2025 року;

-протоколом про адміністративне затримання від 25 квітня 2025 року;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 квітня 2025 року з фототаблицею до нього;

-довідкою про осіб, які зображені на фотокартках, що пред`являються для впізнання 25 квітня 2025 року;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 25 квітня 2025 року;

-протоколом пред`явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 19 лютого 2025 року з фототаблицею до нього;

-довідкою про транспортні засоби, які зображені на фотокартках, що пред`являються для впізнання 25 квітня 2025 року.

Слідчий суддя, оцінюючи доводи захисника ОСОБА_5 щодо необґрунтованості підозри, оскільки така ґрунтується лише на показах єдиного свідка у кримінальному провадженні, зауважує, що на цьому етапі слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Слідчий суддя під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу обмежений у вирішенні того обсягу питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судовогорозгляду.

Дослідивши в судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідчий суддя дійшла висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині, так як надані слідчим докази свідчать, що останній міг вчинити правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 332 КК України.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що вказані докази досліджувалися в судовому засіданні в межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу для оцінки обґрунтованості підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.Суд не досліджує зміст вказаних доказів для встановлення винуватості.

Стосовно наявності ризиків

При обранні запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує такі ризики.

Так, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семироків.

Слідчий суддя керується презумпцією невинуватості, але разом із цим ураховує можливість застосування реальної міри покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що дає можливість зробити висновок про те, що покарання за кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на такий строк може бути розцінена підозрюваним більш небезпечною, ніж переховування та втеча.

Підтверджується і наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як органом досудового розслідування на даний час не встановлене точне місце і спосіб вчинення злочину, які з метою незаконного перетину використовував підозрюваний. Відтак перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_4 зможе безперешкодно знищити такі речі та інформацію з метою перешкодити слідству довести його вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Слідчий суддя констатує також наявність перестороги щодо можливості впливу ОСОБА_4 на свідка та на даний час невстановлену особу, які йому відомі, а тому слідчий суддя не виключає можливості вчинення спроб незаконного впливу на таких.

Ризик впливу на свідків з метою викривлення їх показань зберігається до моменту безпосереднього їх сприйняття у судовому засіданні під час судового розгляду, оскільки ст. 23 КПК Українивстановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відтак слідчий обґрунтовано встановив наявність ризику, про що також указував і прокурор у судовому засіданні, незаконного впливу на свідка та інших співучасників вчинення злочину, з чим погоджується іслідчийсуддя.

Крім того, особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Тому для встановлення ризику впливу на свідків чи інших співучасників вчинення злочину не є необхідним констатувати таку поведінку підозрюваного у минулому.

Разом із цим, ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення стороною обвинувачення не доведено.

Відтак слідчий суддя дійшла висновку, що прокурором доведено, а підозрюваним та стороною захисту не спростовано, що в цьому кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому конкретному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на початковому етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід уважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК Українине вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Крім того, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, докази про вчинення якого є вагомими, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (позбавлення волі на строк до семи років), стан його здоров`я, молодий вік, те, що підозрюваний є розлученим, має на утриманні одну неповнолітню дитину, проте проживає сам, є військовослужбовцем, а також наявність інформації про розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення він підозрюється.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3ст. 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4ст. 182 КПК України,розмір застави визначаєтьсяслідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного станупідозрюваного,обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5ст. 182 КПКУкраїни,щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абзац 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконаннясуду.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, доведених ризиків, передбаченихст. 177 КПКУкраїни, майнового та сімейного стану підозрюваного, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 пред`явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину,слідчий суддя, з урахуванням суспільної небезпеки злочину, що пов`язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України під час уведення в Україні військового стану, відтак і злочину, що пов`язаний із ослабленням обороноздатності держави, вважає, що розмір застави може і має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості такого заходу забезпечення кримінальногопровадження, тому дійшла висновку про необхідність визначення підозрюваному застави у сумі 484 480 грн, враховуючи також і наявність у матеріалах клопотання інформації про суму неправомірної вигоди, що була надана свідком з метою незаконного перетину кордону (12000 доларів США). Такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

Також такий розмір застави відповідає позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки. Слідчий суддя вважає, що такий розмір застави є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 182, 183, 186, 193, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 23 червня 2025 року (включно), але в межах строку досудового розслідування.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 484 480 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Застава може бути внесена підозрюваним або заставодавцем у будь-який момент у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок UA198201720355209001000018501, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. Код ЄДРПОУ 26213408).

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд у залежності від стадії кримінального провадження.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою;

- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні № 12025071130000080;

- не відлучатися з м. Ужгород без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Вручити копію ухвали підозрюваному та прокурору негайно після її оголошення.

На підставі ч. 2 ст. 376 КПК України повний текст ухвали складено 02 травня 2025 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1