Рішення № 127043789, 02.05.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/453/17

2/760/39/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності, визнання права власності, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У січні 2017 року позивачі звернулись в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності, визнання права власності, стягнення коштів.

Свої вимоги мотивують тим, що квартира АДРЕСА_1 була надана у 1988 році ОСОБА_4 на родину з трьох осіб: ОСОБА_4 , його дружину ОСОБА_1 та їх доньку ОСОБА_2 на підставі ордеру № 725 від 10 червня 1988 року.

Зазначена квартира була приватизована в рівних частках на трьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 2006 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини спірної квартири, яку прийняла відповідач (1/9 частину) та ОСОБА_1 (2/9 частини).

ОСОБА_2 у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття спадщини після смерті свого батька на користь своєї матері - ОСОБА_1 .

На даний момент спірна квартира на праві спільної часткової власності належить трьом особам: ОСОБА_2 (1/3 частина), ОСОБА_1 (1/3 частина та 2/9 частини) та ОСОБА_3 (1/9 частина).

Фактично в квартирі проживають ОСОБА_1 , яка займає житлову кімнату площею 11,7 кв.м., ОСОБА_2 з чоловіком та малолітньою донькою, які займають житлову кімнату площею 17,6 кв.м.

Відповідач проживає у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначають, що частка відповідача у спільній сумісній власності на спірну квартиру є незначною та не може бути виділена в натурі. Спільне володіння та користування майном з відповідачем є неможливим та припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї.

Крім того, між сторонами склались неприязливі стосунки з приводу спадкування ОСОБА_4 майна після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Просять суд ухвалити рішення, яким:

- припинити право власності відповідача на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати за позивачами в рівних частках право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- стягнути з позивачів у рівних частках вартість 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 січня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року в справі призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року в справі призначена додаткова експертиза.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року залишено без змін.

Представник позивачів у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити. зазначила, що позивачами було внесено кошти на депозитний рахунок суду.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що позивачами не доведено, що спільне користування квартирою є неможливим. Доводи позивачів зводяться до їх суб`єктивного негативного ставлення до відповідача. Проте, негативне ставлення не може бути підставою для застосування п. 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України та припинення частки співвласника. Також позивачі не довели, що таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача. В обґрунтування вартості частки позивачі посилаються на висновок первинної експертизи, яким вона визначена на рівні 127839 гривень. Таким чином, експертом оцінена вся квартира у розмірі 1150551 гривні, що за курсом НБУ становить 44867 доларів 85 центів США. Разом з тим, ні первинна, ні додаткова експертизи не пояснюють як експерт вивела вартість квартири, де знайшла оголошення про продаж аналогічних квартир. Тому, ці висновки слід оцінити критично та відхилити як докази. Крім того, на сьогоднішній день курс долара США становить 41,3785 гривень за 1 долар США. Таким чином, з висновку експерта вбачається, що вартість квартири зараз становить 27805 доларів 52 центи США, суперечить реальним цінам на двокімнатну квартиру в м. Києві площею 52 кв. метри. Раніше позивачі пропонували відповідачу використати оцінку ФДМУ. Вартість квартири за довідкою ФДМУ на даний час становить 2630068 гривень 68 копійок. Відповідач погоджується на розрахунок вартості 1/9 частини квартири, виходячи із вартості вказаної квартири у розмірі 292229 гривень 85 копійок.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, пояснення судового експерта, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 була надана у 1988 році ОСОБА_4 на родину з трьох осіб: ОСОБА_4 , його дружину ОСОБА_1 та їх доньку ОСОБА_2 на підставі ордеру № 725 від 10 червня 1988 року (т. 1, а.с. 8).

Зазначена квартира була приватизована в рівних частках на трьох осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 січня 2006 року (т. 1, а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини спірної квартири, яку прийняла відповідач (1/9 частину) та ОСОБА_1 (2/9 частини).

ОСОБА_2 у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття спадщини після смерті свого батька на користь своєї матері - ОСОБА_1 .

На даний момент спірна квартира на праві спільної часткової власності належить трьом особам: ОСОБА_2 (1/3 частина), ОСОБА_1 (1/3 частина та 2/9 частини) та ОСОБА_3 (1/9 частина).

Просять суд ухвалити рішення, яким припинити право власності відповідача на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Положення ст. 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач - співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників - відповідачів по справі.

Питання чи є частка незначною, підлягає вирішенню судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, також має робитись у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Позивачами наведено обставини, на підставі яких вони просять припинити право власності відповідача на частку у спільному майні.

Спірна квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною загальною площею 52,08 кв.м., з яких житлова площа складає 29,3 кв.м. Квартира складається з двох житлових кімнат площею 11,7 кв.м. та 17,6 кв.м.

Сторона позивачів зазначає про те, що фактично в спірній квартирі проживають ОСОБА_1 , яка займає житлову кімнату площею 11,7 кв.м., а також ОСОБА_2 з чоловіком та малолітньою донькою, які займають житлову кімнату площею 17,6 кв.м. Відповідач проживає у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачі зазначають, що частка відповідача у спільній сумісній власності на спірну квартиру є незначною та не може бути виділена в натурі.

Сторона відповідача не заперечує факт не проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі.

Враховуючи, що ОСОБА_3 належить 1/9 частина спірної квартири, суд вважає, що частка відповідача є незначною.

Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що виділення відповідачу в натурі належної їй 1/9 частини спірної квартири є неможливим, оскільки квартира є неподільною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним (таким, яке можна поділити без втрати цільового призначення майна). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Сторона позивачів також вказує на те, що спільне володіння та користування майном з відповідачем є неможливим та припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї. Крім того, між сторонами склались неприязливі стосунки з приводу спадкування ОСОБА_4 майна після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У матеріалах справи міститься рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року, яким задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою.

Із зазначеного рішення суду вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 чинили перешкоди ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом ненадання доступу, дублікату ключів. У ОСОБА_3 з відповідачами не досягнуто згоди про користування квартирою через неприязні відносини (т. 1, а.с. 19-20).

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що позивачами не доведено, що спільне користування квартирою є неможливим. Доводи позивачів зводяться до їх суб`єктивного негативного ставлення до відповідача. Проте, негативне ставлення не може бути підставою для застосування п. 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України та припинення частки співвласника.

Вбачається, що стороною відповідача не спростовано доводи позивачів щодо неможливості спільного володіння та користування майном через неприязливі стосунки.

Навпаки, з приводу спільного користування квартирою між сторонами існував судовий спір.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що частка відповідача у спірній квартирі є незначною, сторони не можуть проживати в одній квартирі, тому право відповідача на належну їй частку слід припинити, стягнувши на її користь компенсацію вартості частки, що внесена позивачами на депозитний рахунок, та визнати за позивачами право власності на належну відповідачу частку у спільній власності у спірній квартирі, оскільки є доведеним, що спільне володіння та користування сторін спірною квартирою є неможливим, можливість реального поділу квартири між сторонами та виділ належної відповідачу частки у виді повноцінного самостійного житла відсутня.

Суд вважає, що припинення права власності відповідача не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 як співвласника квартири.

Таким чином, з урахуванням встановленого, суд прийшов до висновку, що спільне володіння та користування квартирою неможливе, між сторонами існують неприязні відносини, згоди щодо спільного користування квартирою між сторонами не досягнуто, що унеможливлює їх одночасне користування житлом.

Відповідач у спірній квартирі не проживає, має інше житло, а саме 4/9 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 квітня 2025 року (т. 2, а.с. 225-226).

Таким чином, позивачами наведені достатні підстави для застосування вимог ст. 365 ЦК України щодо припинення права власності відповідача на її частку у спірній квартирі.

З метою визначення дійсної ринкової вартості 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25 травня 2018 року в справі призначена судова будівельно-технічна експертиза.

З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29 липня 2019 року вбачається, що:

- ринкова вартість 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 , на яку припадає площа 5,79 кв.м., становить 127839 гривень;

- влаштувати в межах цієї квартири дві ізольовані квартири неможливо, тому виділити у квартирі 1/9 частку площею, на яку припадає 5,9 кв.м., також не вбачається можливим (т. 2, а.с. 52-64).

За клопотанням сторони відповідача у судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_6 з приводу складеного висновку від 29 липня 2019 року.

Експерт ОСОБА_6 у суді зазначила, що дані щодо року будинку вона брала з сайту про житлові будинки м. Києва, де міститься інформація Київської міської державної адміністрації. У висновку на сторінці 7 міститься описка в році забудови будинку АДРЕСА_3 , зокрема, вказано, що будинок побудований у 1800-1900 роках, проте він побудований у 1980-1990 роках. Для аналізу цін продажу подібного майна нею використовувались дані з OLX, Авізо та www.dom.ria.com. Критеріями вибору є район, поверховість, стан будинку. Разом з тим, у висновку також допущено описку щодо назви сайту, а саме вказано «www.dom.ria.ua» «www.dom.ria.com». Аналоги не оглядаються, а лише беруться дані з інтернету. Експертом застосовується коефіцієнт торгу 5 % для всіх будинків. Крім того, у таблиці щодо ідеальних часток співвласників також міститься описка щодо таких часток.

Представник позивачів подала до суду заяву про призначення додаткової експертизи, в якій зазначено, що під час виготовлення висновку були допущені технічні описки та неточності, з приводу чого у судовому засіданні 22 листопада 2021 року була допитана судовий експерт ОСОБА_6 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року в справі призначена додаткова експертиза.

З висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 06 листопада 2024 року вбачається, що дійсна (ринкова) вартість 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 , визначена висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29 липня 2019 року, після усунення технічних описок та неточностей, встановлених під час допиту судового експерта ОСОБА_6 , проведеного в судовому засіданні 22 листопада 2021 року, не зміниться (т. 2, а.с. 199-203).

Представник відповідача, заперечуючи проти висновків експертів, вказує на те, що експертом оцінена вся квартира у розмірі 1150551 гривні, що за курсом НБУ становить 44867 доларів 85 центів США. Разом з тим, ні первинна, ні додаткова експертизи не пояснюють як експерт вивела вартість квартири, де знайшла оголошення про продаж аналогічних квартир. Тому, ці висновки слід оцінити критично та відхилити як докази.

Крім того, на сьогоднішній день курс долара США становить 41,3785 гривень за 1 долар США. Таким чином, з висновку експерта вбачається, що вартість квартири зараз становить 27805 доларів 52 центи США, суперечить реальним цінам на двокімнатну квартиру в м. Києві площею 52 кв.м.

Представник відповідача пояснив, що позивачі пропонували відповідачу використати оцінку ФДМУ. Вартість квартири за довідкою ФДМУ на даний час становить 2630068 гривень 68 копійок. Таким чином, відповідач погоджується на розрахунок вартості 1/9 частини квартири, виходячи із вартості вказаної квартири у розмірі 292229 гривень 85 копійок.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Стороною відповідача жодних доказів на спростування наданих висновків судової експертизи суду не надано.

Вбачається, що висновки судових експертиз відповідають вимогам ст. 102 ЦПК України, а саме містять докладний опис проведених експертами досліджень, у результаті яких зроблені висновки та надані обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертам.

За таких обставин, суд вважає за можливе покласти в основу рішення при визначенні дійсної (ринкової) вартості 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 29 липня 2019 року та висновок експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 06 листопада 2024 року, оскільки експертизи проводились для подання до Солом`янського районного суду м. Києва в межах розгляду цивільної справи № 760/453/17, атестованими судовими експертами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. При проведенні експертних досліджень експертам надавались матеріали цивільної справи. Висновки експертиз кореспондуються з іншими доказами по справі.

Відповідно до висновків експертиз ринкова вартість 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 становить 127839 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Невиконання позивачем цієї умови є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Процедура внесення суми для відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов`язань перед іншою стороною.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами було внесено на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва вартість частки відповідача у спільному майні у загальному розмірі 127839 гривень, кожною по 63919 гривень 50 копійок. Зазначене підтверджується наданими стороною позивачів квитанціями від 17 квітня 2025 року та від 02 квітня 2025 року (т. 2, а.с. 228, 229).

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивачів підлягає 986 гривень 08 копійок судового збору, по 493 гривні 04 копійки на кожного.

Керуючись статтями 15, 358, 362, 365 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 102, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про припинення права власності, визнання права власності, стягнення коштів задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) право власності на 1/18 частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) компенсацію вартості 1/18 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 63919 гривень 50 копійок, які внесено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) на депозитний рахунок згідно з квитанцією № 1.119223875.1 від 17 квітня 2025 року.

Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) право власності на 1/18 частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) компенсацію вартості 1/18 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 63919 гривень 50 копійок, які внесено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) на депозитний рахунок згідно з квитанцією № 1.120301593.1 від 21 квітня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 493 гривні 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 493 гривні 04 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 02 травня 2025 року.

Суддя: